12 серпня 2010 р. № 26/32-10-947
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.,
судді: Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
розглянувши матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
на рішеннягосподарського суду Одеської області від 28.04.2010р.
у справі
господарського суду№26/32-10-947
Одеської області
за позовомвідкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод"
додержавного підприємства "Одеська залізниця"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -стягнення 2371,43грн.
не з'явився
не з'явився
Розпорядженням № 02.03-10/495 від 10.08.2010р. змінено склад колегії суддів у справі №26/32-10-947, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення вартості недостачі 6,35 тонни вантажу коксу в сумі 2371,43 грн., що перевозився за залізничною накладною № 52090505 зі станції Авдіївка Донецької залізниці на станцію Ізмаїл-експорт Одеської залізниці.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 ( суддя Никифорчук М.І.) визнано вину як відправника, так і залізниці у недостачі, однак через відсутність документа відправника про ціну вантажу в позові відмовлено.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Не погоджуючись із рішенням суду, Відкрите акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права, не погоджується із визнанням обопільної вини відправника та залізниці у недостачі вантажу, вважає що судом невірно оцінені докази по справі, наголошує на тому, що рахунок-фактура № 794864 від 24.11.2009 саме і є рахунком вантажовідправника, який підтверджує вартість відправленого коксу, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 25 червня 2009 року між позивачем та фірмою "Bremer International Limited" був укладений контракт № 422/09, відповідно до умов якого Продавець - позивач у справі зобов'язався продати, а покупець - фірма "Bremer International Limited" прийняти та оплатити дрібницю коксову.
22.11.2009р. по залізничній накладній № 52090505 на групу вагонів у 4 вагонах, у тому числі і у вагоні № 65626186, вантажовідправником -ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод" зі станції Авдіївка на адресу Ізмаїльського морторгпорту для компанії "Bremer International Limited" на станцію призначення Ізмаїл- експортний Одеської залізниці відправлено дрібницю коксову.
По досилочній накладній № 42372425 на групу вагонів зі станції Знам'янка на адресу начальника станції Ізмаїл екс. Одеської залізниці відправлено вагон №65626186 з вищевказаним товаром.
28 листопада 2009 року по прибутті вказаних вагонів на станцію Знам'янка Одеської залізниці у вагоні № 65626186 було виявлено нестача вантажу в кількості 6350 кг, про що складений комерційний акт №АА054106/1211/303. У вказаному комерційному акті є посилання на складені акти загальної форми №№27350, 27354 від 27, 28 листопада 2009 року. Вказаний вагон у технічному стані є не справними.
Згідно рахунку-фактури № 794864 від 24.11.2009 вартість 1 тн дрібниці коксової складає 447,4400 грн. без ПДВ. Згідно наданого позивачем розрахунку суми недостачі її розмір складає суму позову.
На залізничній накладній є переуступний напис, згідно якого Ізмаїльський морський торгівельний порт передав право вимоги до залізниці ВАТ "Авдіївський КХЗ" у відповідності із ст.133 Статуту залізниць України.
Вирішуючи справу по суті, суд встановив, що згідно акту про технічний стан вказаного вагону № 677 від 27.11.2009 вагон є технічно несправним, деформовано кришки 1, 3 та 4-го люків зліва по ходу потяга, зазор шириною 50 мм, довжиною 300мм, який виник в процесі експлуатації, можлива втрата вантажу, несправність вагону відправник бачити міг, але заходів щодо усунення несправності не прийняв.
Таким чином, несправність вагону не мала прихований характер, виявлена вантажовідправником перед завантаженням, але він завантажив вантаж у технічно несправний вагон у зв'язку з чим і сталась втрата вантажу.
Акти загальної форми, на підставі яких складений комерційний акт, свідчать, що у вказаному вагоні на поверхні вантажу є поглиблення. Наявність поглиблень на поверхні вантажу свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.
Відповідно до ст.110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст.31 Статуту залізниць залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту вагони, а придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні повинен визначити відправник.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції вважає, що у даному випадку часткова втрата вантажу сталась з вини обох сторін у справі - з вини залізниці, яка подала під завантаження несправний вагон та з вини позивача, який завантажив вантаж у несправний вагон, при чому несправність вагону у комерційному відношенні (здатність до перевезення певного вантажу) він бачив, але заходів по усуненню несправності не застосував.
Відповідно до ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
З цих норм Статуту залізниць України випливає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа саме вантажовідправника.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд дійшов висновку, що вказаний вище рахунок - фактура №794864 від 24.11.2009р., на думку суду, не є належними та допустимими доказом вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки згідно залізничної накладної №52090505 відправником вказаного вантажу є позивач ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод", а згідно наданого позивачем рахунку - фактури платником за вказаний вантаж є фірма "Bremer International Limited", яка не є стороною договору перевезення вантажу залізницею за вказаної накладною, тому суд вважає, що не можна визначити дійсну вартість відправленого вантажу за даним перевезенням.
Однак, поза увагою господарського суду залишилось те, що рахунок - фактура № 794864 від 24.11.2009р. ( а.с.14) є саме рахунком ВАТ "Авдіївський коксохімічний завод", який є вантажовідправником, і в якому зазначено вантажоодержувача Ізмаїльський морторгпорт та номер квитанції (залізничної накладної) №52090505. При цьому визначення, хто є платником по рахунку, як і сам факт оплати чи неоплати цього рахунка для визначення відповідальності залізниці за спірним перевезенням не має значення.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод", оскільки судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, а тому прийняте рішення є передчасним, що дає підстави для його скасування та направлення справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2010р. у справі №26/32-10-947 скасувати.
Справу № 26/32-10-947 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
Г. Кравчук