12 серпня 2010 р. № 38/363
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.04.2010р.
у справі
господарського суду№38/363
міста Києва
за позовомдержавного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач"
до
третя особатовариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс"
Міністерство охорони здоров'я України
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -
третьої особи -стягнення 192 331,23грн.
не з'явився
пр. ОСОБА_1 -дов. б/н від 24.06.10р.
пр. ОСОБА_2 -дов. №14.02/24 від 26.05.10р.
Розпорядженням №02.03-10/495 від 10.08.2010р. змінено склад колегії суддів у справі №38/363 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Кравчук Г.А.
У серпні 2009 року державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство охорони здоров'я України про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 123 031,23грн. та штрафу в розмірі 69 300,00грн. за несвоєчасне виконання умов договору №91Т-2007 від 19.10.2007р.
Позовні вимоги були вмотивовані тим, що 20.07.2007р. між державним підприємством для постачання медичних установ "Укрмедпостач" та Міністерством охорони здоров'я був укладений договір доручення №12.01-08/20, на підставі якого 19.10.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №92Т-2007, згідно з яким відповідач зобов'язався поставити, а позивач оплатити та прийняти поставку товару. У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання з поставки товару, останній на підставі п.9.1. договору повинен сплатити пеню та штраф на підставі ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України.
У жовтні 2009 року представник державного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач" звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат, в якій просив у разі задоволення позовних вимог судові витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000,00грн. покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2009р. (суддя Власов Ю.Л.) в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, посилаючись на те, що за договором поставки №91Т-2007 від 19.10.2007р. всіх прав та обов'язків, в тому числі отримання штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару набуло саме Міністерство охорони здоров'я України, а не державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач".
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010р. (судді Гарник Л.Л., Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2009р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на корить позивача 92 486,57грн. пені, 69 300,00грн. штрафу, 8 411,87грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати. В частині стягнення 30 544,66грн. пені відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що згідно із п.9.1 договору за кожний день прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.4.1, 4.3, 4.4 договору постачальник (відповідач) сплачує саме на рахунок одержувача (позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію комплекту обладнання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується на рахунок позивача штраф у розмірі 7% вартості простроченого товару, факт прострочення терміну поставки медичного обладнання доведений матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Емансіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову, а справу направити на новий розгляд до господарського сулу міста Києва.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників відповідача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 20.07.2007р. між позивачем та Міністерством охорони здоров'я був укладений договір доручення №12.01-08/20, за яким Міністерство доручило позивачу від імені та за рахунок Міністерства певні юридичні дії, а саме: з метою придбання виробів медичного призначення, що централізовано закуповуються по КПКВ 2301370 "Забезпечення медичних заходів по боротьбі з туберкульозом, профілактики та лікування СНІДу, лікування онкологічних хворих" КЕКВ2110), укласти договори в інтересах Міністерства на поставку товарів згідно із специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору і повинні містити інформацію щодо найменування товару, виробника товару, постачальника, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю, загальної суми, відповідно до повідомлень про результати торгів згідно протоколів засідання Постійного тендерного комітету Міністерства; здійснити відповідні дії для належної передачі товару відповідно до розпоряджень Міністерства охорони здоров'я.
Згідно з п.2.1 укладеного договору позивач зобов'язався особисто виконати дане йому доручення відповідно до вказівок Міністерства, надати у встановленому порядку Міністерству звіти про виконання доручення, укласти договори, проводити контроль за виконанням укладених договорів, проводити претензійно-позовну діяльність у разі порушення постачальником умов договору.
19.10.2007р. між відповідачем, Міністерством охорони здоров'я України та позивачем був укладений тристоронній договір №91Т-2007, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити, замовник - перерахувати на рахунок позивача кошти, необхідні для виконання цього договору у межах коштів, виділених із бюджету, а позивач оплатити відповідачу та прийняти поставку товару, закупівля якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до п.2.3 договору загальна вартість обладнання, що постачається, визначається у специфікації, яка додається до цього договору. Загальна сума договору складає 7 524 000,00грн.
Згідно із п.3.2. договору позивач здійснює остаточний розрахунок з відповідачем за поставлене обладнання після підписання сторонами трьохстороннього акту виконаних робіт та після надходження бюджетних коштів від замовника на рахунок позивача на ці цілі.
Відповідно до п.4.3 договору відповідач зобов'язався здійснити доставку митно-очищених товарів на умовах поставки ООР (Інкотермс-2000) згідно з графіком поставки та здійснити монтаж обладнання, провести пуско-налагоджувальні роботи і введення в експлуатацію обладнання у встановлений п.4.1 термін. Виконання робіт підтверджується товаросупровідними документами та актами здачі-прийняття з пусконаладки і введення в експлуатацію та навчання, які підписуються представниками сторін.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що за кожний день прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.4.1, 4.3, 4.4 договору відповідач сплачує на рахунок позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію комплекту обладнання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується на рахунок позивача штраф у розмірі 7% вартості простроченого товару.
25.10.2007р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, відповідно до п.1 якої позивач здійснює попередню оплату обладнання відповідачу у розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно зі специфікацією, після надходження бюджетних коштів від замовника на рахунок позивача на ці цілі.
Відповідно до п.3 додаткової угоди №1 поставка здійснюється не більше 80 календарних днів з дня отримання письмової заявки від позивача відповідно до отриманого розподілу від МОЗ України та після отримання 100% попередньої оплати.
15.11.2007р. на виконання умов укладеного договору позивач перерахував відповідачу передоплату в сумі 7 524 000.00грн. (100% попередня оплата), що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №29 від 15.11.2007р.
На виконання умов укладеного договору відповідач поставив установам МОЗ України передбачений договором товар на суму 7 524 000,00грн., проте зробив це з порушенням строків поставки, обумовлених договором, що підтверджується видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, наявними в матеріалах справи та не заперечувалося відповідачем.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що згідно з умовами укладеного між позивачем, відповідачем та МОЗ України договору №91Т-2007 всі права та обов'язки, в тому числі на отримання штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару, набуло саме Міністерство охорони здоров'я України, а укладений між позивачем та МОЗ України договір доручення надає позивачу право звертатись до суду з позовом лише від імені Міністерства охорони здоров'я України, а не від власного імені, при цьому позивачем за таким позовом має бути саме Міністерство охорони здоров'я України, а не позивач, оскільки останній в даному випадку може здійснювати виключно представницькі повноваження від імені Міністерства за наявності відповідних повноважень, а тому відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.
З таким висновком суду першої інстанції підставно не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 4 ст. 626 ЦК України до договорі, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п.9.1 договору за кожний день прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.4.1, 4.3, 4.4 договору постачальник (відповідач) сплачує саме на рахунок одержувача (позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не введеного в експлуатацію комплекту обладнання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується на рахунок позивача штраф у розмірі 7% вартості простроченого товару.
При цьому, делегування функції МОЗ України, як державним замовником, щодо укладення договорів на виконання державного замовлення і контролю за їх виконанням іншій особі, зокрема позивачу, відповідає вимогам п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №266 від 29.02.1996р. "Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням".
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до господарського суду від власного імені за захистом прав та інтересів іншої особи, при цьому його власні права та інтереси не порушені, тобто останній є неналежним позивачем, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи документами, а саме, умовами укладеного між позивачем та МОЗ України договору доручення №12.01-08/20 від 20.07.2007р. та умовами укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою договору поставки №91Т-2007 від 19.10.2007р.
При цьому, суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок штрафних санкцій та встановив, що позивачем при здійснені розрахунку пені помилково застосовано по всім простроченим поставкам облікову ставку Національного банку України -12,000%, в той час як у період до 30.04.2008р. зазначена ставка становила 10,000%. Крім того, по деяким простроченим поставкам позивачем нараховано пеню з порушенням приписів ст.232 ГК України, відповідно до ч.6 якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, за перерахунком розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 92 486,57грн.
Щодо розрахунку штрафу, то судом апеляційної інстанції встановлено, що ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 300,00грн. штрафу за прострочення поставки товару по кожній накладній понад 30 днів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 92 486,57грн. пені за порушення строків поставки товару та 69 300,00грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10 000,00грн. адвокатських витрат за надання правової допомоги, то судом апеляційної інстанції встановлено, що для захисту інтересів державного підприємства для забезпеченню медичних установ "Укрмедпостач" у господарському суді між останнім та адвокатом Кохановським В.В., який діє на підставі Свідоцтва про адвокатську діяльність №3336 від 29.05.2008р., було укладено договір №20 від 11.06.2009р. про надання адвокатських послуг, відповідно до якого виконавець -адвокат ОСОБА_3 зобов'язався надати замовнику - державному підприємству для забезпеченню медичних установ"Укрмедпостач" МОЗУ правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в господарському суді міста Києва стосовно стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс" за договором поставки №91Т-2007 від 19.10.2007р. пені та штрафу на суму 192 331,23грн. Сплата позивачем витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00грн. підтверджується платіжним дорученням №52 від 11.06.2009р.
Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при частковому задоволені позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги державного підприємства для забезпеченню медичних установ "Укрмедпостач" підлягають частковому задоволенню, суд апеляційної інстанції здійснивши розрахунок витрат на оплату послуг адвоката, прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 411, 87 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Емансіс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010р. у справі №38/363 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
Г. Кравчук