Справа № 496/5877/22
Провадження № 2-а/496/47/22
09 грудня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Галич О.П.,
за участю:
секретаря - Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Біляївка Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі- відповідачі), в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення Серії ЕАР №6204399 від 23.11.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.11.2023 року був запинений сержантом ОСОБА_2 та під час зупинки позивач керував автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI» державний номер НОМЕР_1 . Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , відповідає категорії «СІ» («СІ» передбачає автомобілі, які призначені для перевезення вантажів , дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів.) Враховуючи, що посвідчення водія надане працівникові поліції не містило відмітки про категорію «С1», останній виніс Постанову ЕАР 6204399. якою водія було притягнуто до відповідальності та накладено штраф у розмірі 3400грн. На думку працівника поліції, водій порушив п.2.1.а ПДР керування Т.З. особою, яка не має права керувати таким Т.З.) та наклав штраф відповідно до ч.2 ст. 126 КУпАП. Водій вважає вказану Постанову протиправною, такою, що не відповідає нормам чинного законодавства з огляду на наступне. В дій пред'явив інспектору посвідчення водія НОМЕР_2 , термін дії якого становить з 25.03.2021 до 25.03.2051 року. З вказаного посвідчення вбачається, що у водія відкрита категорія «В». Звертає увагу суду, на Постанову КМУ від 03.03.2022 року №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №348 від 22.03.2022 року). В даній Постанові, а саме в п.11 зазначене наступне: «Установити, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, СІ на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії В.» Указом Президента України від 24.02.2022 року (Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента №133/2022 від 14.03.2022 р.№259/2022 від 18.04.2022р. № 341/2022 від 17.05.2022р.) на території України діє воєнний стан. Таким чином, враховуючи, що на час воєнного стану, КМУ дозволив водіям з ведійським посвідченням категорії «В» керувати транспортними засобами категорії «СІ», і саме таке дійсне посвідчення мав водій - працівник поліції не мав жодних відстав для винесення оскаржуваної постанови. В діях водія відсутній склад адміністративного правопорушення.
3. Представник відповідача до суду відзиву не надав.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
4. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2022 року, адміністративну справу № 496/5877/22, передано судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П.
5. Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. від 02.12.2022 року було відкрито провадження у справі та встановлено розгляд справи проводити за правилами ст. 286 КАС України.
6. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у зв'язку з неявкою всіх учасників справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
IІІ. Обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
7. Судом встановлено, що 23.11.2022 року УПП в Одеській області інспектором сержантом поліції Пшонним О.П. 2 батальйон 2 рота винесено постанову серії ЕАР № 6204399 про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.1. ПДР України, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 126 КУпАП та накладено штраф в розмірі 3400 грн.
8. Відповідно до копії посвідчення водія серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 22.01.2009 року отримав вказане посвідчення з категорією «В». Строк дії посвідчення до 25.03.2051 року.
ІV. Оцінка Суду.
9. Виходячи із змісту частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
10. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
12. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
13. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
14. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
15. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
16. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
17. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
18. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
19. Притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
20. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
21. Відповідними указами Президента України введений та в подальшому продовжений в Україні воєнний стан.
22. Натомість, п. 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року №184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B..
23. За таких, обставин незважаючи на те, що ОСОБА_1 не має право керування транспортними засобами категорії С, С1, але в період воєнного стану він допускається до керування відповідним транспортним засобом, тобто його керування транспортним засобом 23.11.2022 року за обставин, викладених в постанові відповідача, є правомірним.
24. Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
25. Положення ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
26. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
27. Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
28. Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
29. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
30. Дослідивши наявні в справі докази, суд вважає, що позивачем не було порушено вимоги ПДР України, а відповідачем в порушення вимог ст. 280 КУпАП, додатково не було встановлено тих обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
31. Суд знаходить, що за обставинами справи постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути визнана належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вона не є самостійним беззаперечним доказом, являє собою рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і обставини викладені в ній повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
32. На думку суду, відсутність передбачених законом доказів скоєння правопорушення може призвести до випадків безпідставного притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
33. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
34. Таким чином, суд звертає увагу на те, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. А в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
35. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
36. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем жодним доказом не доведено правомірність винесеного оскаржуваного рішення, не доведено викладені в постанові обставини та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що посилання позивача в обґрунтування вимог щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими і доведеними, у зв'язку з чим, вимоги позивача підлягають задоволенню, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладення штрафу у розмірі 3400 грн., підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю за відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 90, 162, 242-246, 286, 293 КАС України, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», суд -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
2. Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6204399 від 23.11.2022 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, згідно постанови серії ЕАР № 6204399 від 23.11.2022 року.
4. Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
5. Повний текст рішення складено 09.12.2022 року.
Суддя О.П. Галич