30 листопада 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/2780/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут», м. Чернівці
до Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, с. Юрківці, Чернівецький район
про стягнення заборгованості - 702691,69 грн
Суддя О.В. Гончарук
Секретар судового засідання - Чиборак У.Г.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Іванюк О.О.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 702691,69 грн.
В обґрунтування позову позивач покликається на обставини, пов'язані з постачанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» протягом січня-червня 2018 року природного газу відповідно до Договору №114104ВМ15ЕВ016 від 17.02.2016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими.
Позивач вважає, що відповідно до даного договору від 17.02.2016, він передав відповідачу у власність природний газ в січні-червні 2018 року в загальному обсязі 125,199 тис. куб.м. на загальну суму 720019,27 грн, що, на його думку, підтверджується актами приймання-передачі природного газу за відповідний період. Як вважає позивач, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2021 у справі №9926/2021/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022 року, судом віднесено сплачені відповідачем кошти, які позивачем були зараховано в погашення заборгованості за договором №114104В1У115ЕВ016 від 17.02.2016, на сплату виконання зобов'язань за Договором №114104ВМ15ЕВ016 від 11.05.2018 та Договором № 41ЕВСhrZ246-18 від 23.07.2018 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.08.2022.
15.08.2022 від Чернівецької окружної прокуратури надійшла заява (вх. №3049 від 15.08.2022) про вступ у справу прокурора з метою процесуального захисту інтересів держави в особі Юрковецької сільської ради, мотивована обставинами, пов'язаними із зверненням цього органу місцевого самоврядування до оружної прокуратури з проханням вступу у справу.
У підготовчому засіданні 16.08.2022 оголошено перерву до 25.08.2022.
25.08.2022 через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3177), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ним виконано свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого позивачем природного газу за період січень-червень 2018 року у повному обсязі, а позивачем не надано належні та достовірні докази, що підтверджують виникнення заборгованості у розмірі 702691,69 грн. Судові рішення, на які посилається позивач у позові не мають преюдиціального значення у даній справі. Позивачем протиправно включено до розрахунку заборгованість за травень-червень 2018 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.09.2022 заяву про вступ у справу №926/2780/22 (вх.№3049 від 15.08.2022) залишено без розгляду, оголошено у підготовчому засіданні перерву до 07.09.2022.
01.09.2022 через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №3243) в якій останній доводи відповідача вважає необґрунтованими та просить задовільнити позовні вимоги.
У підготовчому засіданні 07.09.2022 оголошено перерву до 20.09.2022.
19.09.2022 через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшло заперечення (вх. №3471), в якому останній просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 20.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2022.
У судовому засіданні 06.10.2022 представник позивача наполягав на задоволенні позову, а представник відповідача проти позову заперечувала. У цьому ж засіданні оголошено перерву до 18.10.2022.
Ухвалою суду від 18.10.2022, за клопотанням представника відповідача відкладено розгляд справи на 01.11.2022.
Ухвалою від 01.11.2022, за клопотанням представника позивача, відкладено розгляд справи на 17.11.2022.
17.11.2022 судове засідання не відбулося, у зв'язку з відсутністю електропостачання в Господарському суді Чернівецької області про що відповідальними особами апарату суду складено акт про неможливість проведення судового засідання.
Ухвалою від 18.11.2022 відкладено розгляд справи на 29.11.2022.
У судовому засіданні 29.11.2022 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві, зокрема просив суд звернути особливу увагу, на його думку, преюдиційні, встановлені рішенням суду, у тому числі щодо того, що:
- у спірному періоді діяли декілька Договорів на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, зокрема: №114104ВМ15ЕВ016 від 17.02.2016, №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018 року, №41ЕВChrZ246-18 від 23.07.2018 року;
- оплата відповідачем за поставлений природний газ в 2018 році здійснювалась за договором №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018, а саме рахунком-актом 1 від 29.05.2018 до договору №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018 року, а також листом Управління державної казначейської служби України в Заставнівському районі Чернівецької області від 03.09.2021 року.
Представник відповідача проти позову заперечував, покликаючись на обставини та вимоги законодавства, зазначені у відзиві на позовну заяву.
На стадії судових дебатів, де представник позивача підтримав свою позицію щодо позову, з технічних причин (відсутність електропостачання) у судовому засіданні оголошено перерву до 30.11.2022.
На час та дату судового розгляду 30.11.2022 представник позивача у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає продовженню розгляду справи, оскільки позивачем висловлено свою позицію щодо позову, а з вмотивованим клопотанням про відкладення розряду справи, він не звертався.
Представник відповідача підтримує свою позицію щодо неможливості задоволення позову, викладену у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17 лютого 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» та Юрковецькою сільською радою Чернівецької області укладено Договір за №114104ВМ15ЕВ016 (Договір-1) на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ у необхідних для споживача обсягах, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (пункт 1.1. Договору-1).
Відповідно до п.1.3. Договору-1 річний плановий обсяг постачання газу визначається сторонами у Додатку №1 до цього Договору.
Згідно з п.1.4 Договору-1 планові обсяги постачання газу по місяцях визначаються сторонами у додатку №1 до цього Договору.
Додатком №1 від 17.02.2016 сторонами обумовлено обсяг постачання природного газу на 2016 рік у розмірі 9,700 куб.м., в тому числі розподілено за місяцями та кварталами: січень - 2,800 тис. куб. м, лютий - 2,500 тис. куб. м, березень - 1,000 тис. куб. м, квітень - 0,800 тис. куб. м, травень - 0,100 тис. куб. м, червень - 0,100 тис. куб. м, липень - 0,100 тис. куб. м, серпень - 0,100 тис. куб. м, вересень - 0,100 тис. куб. м, жовтень - 0,300 тис. куб. м, листопад -0,800 тис. куб. м, грудень - 1,000 тис. куб. м.
Пунктом 2.3 Договору-1 передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
У пункті 2.9. Договору-1 сторони погодили порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами.
Відповідно до п. 2.9.1. Договору-1 за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Згідно з п. 2.9.2.-2.9.3. Договору-1 на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
У випадку відмови від підписання акту-приймання передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (пункт 2.9.4 Договору-1).
Пунктом 2.9.5 Договору-1 встановлено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання у встановлений Договором строк, такий акт вважається підписаним споживачем. А обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (пункт 3.1 Договору-1).
Відповідно до п. 3.2 Договору-1 ціна газу становить 6407,50 грн за 1000 куб.м. крім того ПДВ 1281,50 грн, всього з ПДВ - 7689,00 грн. Ціна зазначена в п.3.2 Договору може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом повідомлення споживача постачальником про зміну ціни не пізніше за п'ять календарних днів до початку наступного місяця поставки газу.
Кожне останнє повідомлення постачальника скасовує відповідні ціни на газ, вказані в попередніх повідомленнях постачальника з моменту, вказаному в останньому повідомленні постачальника. У разі непогодження з новою ціною, споживач в строк не пізніше за два календарні дні до початку наступного місяця поставки газу зобов'язаний письмово повідомити про це постачальника, вжити необхідних заходів з підтвердження в установленому порядку через оператора ГТС обсягу постачання газу на наступний місяць, виділеного для споживача іншим постачальником, та укласти з цим новим постачальником відповідний договір, або припинити власне споживання газу в останній день місяця поставки газу постачальником по цьому Договору.
Згідно з п.3.5. Договору-1 загальна сума договору складається з місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором.
Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1. Договору-1).
Відповідно до п. 4.2. та п. 4.2.1.- 4.2.3 Договору-1 оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
- 100% місячної вартості запланованого обсягу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про зміну ціни газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці;
- У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу;
- Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 Договору) здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно п.4.4. Договору-1 у разі виникнення заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати за своїм вибором або в рахунок погашення попередньої заборгованості споживача в будь-якій черговості її виникнення; або в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій та/або інфляційних та/або річних; або в рахунок погашення поточної заборгованості (пункт 4.5 Договору-1).
11 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» та Юрковецькою сільською радою, за результатами проведення публічної закупівлі, укладено договір за №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018 (Договір-2).
Пунктом 1.1 Договору-2 між сторонами обумовлено, що постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ (код за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 02162015 - 09120000-6 «газове паливо» (природний газ) у необхідних для споживача обсягах, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Відповідно до п.3.2 Договору-2 ціна газу становить 5166,67 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1033,33 грн, всього з ПДВ - 6200,00 грн.
Згідно з п. 3.9 Договору-2 загальна сума Договору складається з місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором та становить 706800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 177800,00 грн.
Оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом їх перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
- Споживач сплачує вартість спожитого обсягу газу протягом місяця його споживання пропорційно спожитому щоденно обсягу газу. Оплата може проводитись споживачем подекадно або в інші строки протягом місяця споживання, але не пізніше останнього числа цього місяця. Остаточний розрахунок за спожитий обсяг газу протягом попереднього розрахункового місяця споживач проводить не пізніше 05 сила місяця, наступного за місяцем споживання газу за ціною, зазначеною постачальником в акті приймання передачі природного газу за цей період. У разі відсутності інформації про зміну ціни газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, споживач розраховує суму платежу за ціною, що діє на дату здійснення оплати. При цьому, у випадку зміни постачальником ціни після проведення споживачем оплати, сплачені споживачем кошти зараховуються в оплату вартості газу по ціні, зміненої постачальником, який проводить споживачу відповідний перерахунок вартості газу за зміненою ціною.
- У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу протягом розрахункового періоду, споживач здійснює оплату вартості, додатково заявлених обсягів газу в триденний строку після збільшення цього обсягу (пункти 4.2, 4.2.1, 4.2.2 Договору-2).
Згідно п. 4.4 та 4.5 Договору-2 у разі виникнення заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати за своїм вибором або в рахунок погашення попередньої заборгованості споживача в будь-якій черговості її виникнення та/або в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій (пеня, штраф) та/або інфляційних та/або річних та/або в рахунок погашення поточної заборгованості.
Всі інші умови Договору-2 кореспондуються з умовами Договору-1.
23 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» та Юрковецькою сільською радою, за результатами проведення публічної закупівлі, укладено договір №41ЕВChrZ246-18 (Договір-3), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ (код за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 02162015 - 09120000-6 «газове паливо» (природний газ)) у необхідних для споживача обсягах, а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (пункт 1.1 Договору-3).
Пунктом 3.2. Догвору-3 визначено, що ціна газу становить 6666,67 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ - 1333,33 грн, всього з ПДВ - 8000,00 грн.
Згідно п. 3.9 Договору-3 загальна сума Договору складається з місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором та становить 316608,00 грн, в т.ч. ПДВ - 52768,00 грн.
Всі інші умови Договору-3 ідентичні умовам Договору-2.
Внаслідок укладення Договору №114104ВМ15ЕВ016 від 17.02.2016 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими, між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами у справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 1.3 Договору-1 річний плановий обсяг постачання газу визначається сторонами у Додатку №1 до цього Договору.
Пунктом 1.4 Договору-1 визначено, що планові обсяги постачання газу по місяцях визначаються сторонами у Додатку №1 до цього Договору.
У матеріалах справи наявний додаток №1 до Договору-1, яким сторонами визначено договірні обсяги постачання природного газу на 2016 рік в обсязі 9700 тис. куб.м.
Також, у матеріалах справи має місце додаток №1 до Договору-1, яким сторонами визначено договірні обсяги постачання природного газу на 2017 рік.
Натомість, додатку №1 до Договору-1, яким сторонами визначалися договірні обсяги постачання природного газу на 2018 рік до матеріалів справи не додано.
У відповідності до п.п. 11.2. Договору-1, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. При цьому, сторони мають внести зміни до Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк у разі необхідності такої зміни.
Враховуючи, що доказами, які містяться в матеріалах справи не підтверджено внесення змін до Договору від 17.02.2016 щодо обсягів постачання природного газу на 2018 рік, він вважається таким що припинив свою дію 31.12.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2018 році передав у власність природний газ, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний газ, що підтверджується:
- актом приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00001868 від 31.01.2018 у січні 2018 року в обсязі 2,03 тис. куб. м. на суму в розмірі 22414,86 грн;
- актом приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00004072 від 28.02.2018 у лютому 2018 року в обсязі 32,984 тис. куб. м. на суму в розмірі 353298,22 грн;
- актом приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00006570 від 31.03.2018 у березні 2018 в обсязі 31,091 тис. куб. м. на суму в розмірі 333021,92 грн;
- актом приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00008260 від 30.04.2018 у квітні 2018 року в обсязі 0,821 тис. куб. м. на суму в розмірі 8793,90 грн;
- актом приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00009292 від 31.05.2018 у травні 2018 року в обсязі 0,091 тис. куб. м. на суму в розмірі 974,72 грн;
- актом приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ00010327 від 30.06.2018 у червні 2018 року в обсязі 0,134 тис. куб. м. на суму в розмірі 1515,65 грн.
За розрахункові періоди січень-квітень 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» виставило Юрковецькій сільській раді рахунок-акт №1 від 29.05.2018 на суму 700 201,32 грн. При цьому, у даному рахунку-акті наявне посилання на Договір №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018.
Також, товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» виставлено відповідачу рахунок на оплату №10543 від 12.06.2018 на суму 974,42 грн.
Для сплати вартості спожитого газу за розрахунковий період червень 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» виставило відповідачу рахунок № 11870 від 07.08.2018 на суму 1515,65 грн.
На підставі виставленого рахунку-акту №1 та рахунків №№10543, 11870, відповідачем оплачена вартість спожитого газу за розрахункові періоди січень-червень 2018 року, що підтверджується:
- платіжним дорученням №41 від 29.05.2018 на суму 103500 грн;
- платіжним дорученням №46 від 29.05.2018 на суму 32901,32 грн;
- платіжним дорученням №47 від 29.05.2018 на суму 563800 грн;
- платіжним дорученням №50 від 12.06.2018 на суму 974,72 грн;
- платіжним дорученням № 67 від 07.08.2018 на суму 1515,65 грн.
З аналізу вищенаведених платіжних доручень, вбачається що у призначенні платежу відповідачем здійснено посилання на єдиний діючий на той час Договір №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018.
Однак, враховуючи припинення з 31.12.2017 дії Договору-1 у зв'язку з відсутністю передбаченого пп.1.3, 1.4 Додатку до Договору, яким сторони визначають договірні обсяги постачання природного газу на 2018 рік, оплата за спожитий газ за розрахункові періоди січень-червень 2018 року здійснювалася не за запланований обсяг природного газу, як це передбачено у п. 4.2.1 договору від 17.02.2016, а за фактично спожитий газ у січні - червні 2018 року.
В матеріалах справи також наявний акт-звірки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» та Юрковецькою сільською радою від 10.01.2019, відповідно до якого, всі вищенаведені платежі у розмірі 702 691,69 грн. були зараховані позивачем в оплату заборгованості за Договором №114104ВМ15ЕВ016 від 17.02.2016 в порядку п. 4.5 Договору-1.
Наведене не заперечується сторонами у справі.
Таким чином, станом на 10.01.2019 заборгованість Юрковецької сільської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» у розмірі 702 69,691 грн була відсутня.
Водночас, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2021 у справі 926/2021/21, що залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.04.2022, задоволено частково позов Виконувача обов'язків керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Територіальної громади с. Юрківці Чернівецького району в особі Юрковецької сільської ради Чернівецького району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» про стягнення з відповідача в дохід сільського бюджету безпідставно сплачених коштів в сумі 298350,08 грн.
Присуджено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» на користь Юрковецької сільської ради Чернівецького району в дохід сільського бюджету сплачені кошти в сумі 294901 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 4 статті 75 ГПК встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, частини 4 наведеної статті вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Господарський процесуальний кодекс України перелічує такі факти залежно від того, суд якої юрисдикції виніс судовий акт: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі (за винятком встановлених рішенням третейського суду); встановлені вироком у кримінальному провадженні (постановою суду у справі про адміністративне правопорушення) питання, чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою, при розгляді господарської справи про правові наслідки дій чи бездіяльності цієї винної особи
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору.
Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Судом в процесі розгляду справи встановлено, що наданим позивачем рішенням у справі 926/2021/21, встановлювались обставини, пов'язані з безпідставністю сплати Юрковецькою сільською радою на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» грошових коштів у відповідності до нікчемних угод.
Проте, цим судовим рішеннями не оцінювались обставини, які в подальшому стали обставинами в обґрунтування позову про стягнення заборгованості - обставини, пов'язані з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки природного газу.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Як зазначалось, з рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.11.2018 у справі №926/2021/21, вбачається, що предметом розгляду даного спору є вимога виконувача обов'язків керівника Чернівецької окружної прокуратури щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» в дохід сільського бюджету сплачених коштів у сумі 298350,05 грн, у зв'язку із нікчемністю додаткових угод №№1-12, укладених до Договору №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018, що встановлювали підвищення ціни за 1000 куб.м. природного газу.
Однак, предметом розгляду даної справи не було встановлення факту належного чи неналежного виконання Юрковецькою сільською радою своїх зобов'язань щодо оплати по Договорам №114104ВМ15ЕВ016 від 17.02.2016, №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018 та №41ЕВChrZ246-18 від 23.07.2018.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається позивач у своїй позовній заяві як на такі, що не підлягають доказуванню, є правовою оцінкою, наданою судом щодо конкретних обставин справи або ж критичною оцінкою доводів сторін в даній справі.
Таким чином, розмір та підстави стягнення заборгованості з Юрковецької сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» у розмірі 702691,69 грн підлягають доказуванню.
Для з'ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору судом в межах наданих йому процесуальним законом повноважень, суд оцінює умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, та зміст доказів наданих Сторонами, з метою встановлення наявності (відсутності) підстав для стягнення з відповідача як Споживача заборгованості за Договором постачання природного газу.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). 17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.93 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.94, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.
Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, згідно пункту 4.5 Договору-1 у разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати за своїм вибором або в рахунок погашення попередньої заборгованості Споживача в будь-якій черговості її виникнення; або в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій та/або інфляційних та/або річних; або в рахунок погашення поточної заборгованості.
Аналогічні приписи містять пункти 4.5 Договору-2 та Договору-3.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу, доданих до позовної заяви вбачається, що позивач поставив відповідачу природний газ в обсягах: у січні - 2,03 тис. куб.м.; у лютому - 32,984 тис. куб.м.; у березні - 31,091 тис. куб.м.; у квітні - 0,821 тис. куб.м., а усього - 66,926 тис. куб.м.
Поряд з тим, у рахунку-акту №1 від 29.05.2018, визначено за період січень-квітень 2018 обсяг природного газу у розмірі 65,917 тис.куб.м.
У матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі природного газу, які б підтверджували факт будь-якої іншої поставки природного газу Юрковецькій сільській раді на підставі договору №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018 в обсязі 65,917 тис. куб.м.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що Юрковецькою сільською радою сплачено грошові кошти у розмірі 702691,69 грн, і згідно призначення платежу вказаного у платіжних дорученнях №№41,46,47,50,67 дані суми сплачено згідно з Договором №41ЕВChrZ246-18 від 11.05.2018.
У матеріалах справи міститься акт звірки від 10.01.2019, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» та Юрковецькою сільською радою згідно якого дані суми зараховані позивачем як оплата за Договором №114104ВМ15ЕВ016 від 17.02.2016.
Наведене Сторонами також не заперечується.
Таким чином, згідно з поданими первинними документами, а саме: актами приймання-передачі поставленого газу, платіжними дорученнями та актами звірки встановлено, що заборгованість у розмірі 702691,69 грн Юрковецькою сільською радою погашено у повному обсязі.
Інших первинних документів, що відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства, на підставі яких у Юрковецької сільської ради існує невиконане зобов'язання щодо сплати вартості спожитого газу за розрахункові періоди січень-червень 2018 року, позивачем не надано.
Згідно із приписами частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Системний аналіз статті 80 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі N 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі N 5011-15/10488-2012).
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms") згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
З огляду на все вищевикладене, шляхом сукупного та послідовного аналізу всіх наявних доказів по справі, суд приходить до висновку, що відповідні належні, допустимі та достовірні докази заборгованості відповідача за Договором №114104ВМ15ЕВ016 від 17.02.2016 за спірний період позивачем не надано, заявлена до стягнення заборгованість спростовується доказами, зокрема первинними документами та актом звірки від 10.01.2019, що містяться в матеріалах справи, а рішення на які посилається позивач як на преюдиціальні, у даній справі преюдиціального значення не мають.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» до Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості у розмірі 702 691,69 грн є необґрунтованим, недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі N 910/13407/17.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» до Юрковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості у розмірі 702691,69 грн - відмовити.
2. Призначити на 9:30 « 06» грудня 2022 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати, яке відбудеться у залі судових засідань №2 Господарського суду Чернівецької області за адресою: м. Чернівці, вул. Ольги Кобилянської, 14.
3. Надати Юрковецькій сільській раді Чернівецького району Чернівецької області строк - до 06.12.2022 для подання доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 09.12.2022.
Суддя О.В. Гончарук