29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"09" грудня 2022 р. Справа № 924/696/22
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до ОСОБА_1 , с. Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 11308,12 грн
встановив: на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до ОСОБА_1 , с. Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 11308,12 грн заборгованості за договором від 19.10.2012, з яких 500,00 грн заборгованості за кредитом, 1416,34 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6049,28 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3342,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Ухвалою суду від 14.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.10.2012 відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, якою він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http//privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Позивач вказує, що даний договір є договором, укладеним в письмовій формі, відповідно до якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт. За неналежне виконання відповідачем обов'язку з повернення кредитних коштів за договором від 19.10.2012 позивач нарахував до стягнення з відповідача відсотки у вигляді щомісячної комісії, відсотки за користування кредитом та пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 15, 16, 51, 52, 598 - 609, 639 ЦК України, ст. ст. 128, 173, 193, 216, 232 ГК України.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (від 28.10.2022), в якому проти позову заперечив. Зазначив, що кредитний договір між сторонами не укладався, а 19.10.2012 на підставі відповідної заяви йому було відкрито поточний рахунок для здійснення розрахунків у господарській діяльності. Зауважив, що про отримання кредиту на будь-яких умовах чи встановлення кредитного ліміту в заяві про відкриття рахунку не йшлося. Оскільки відповідач не підписував та не погоджувався на кредитування відкритого поточного рахунку згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в силу вимог про обов'язковість укладення кредитного договору в письмовій формі (ст. 1055 ЦК України), стверджує, що підписання заяви про відкриття рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг без досягнення згоди сторін щодо істотних умов кредитного договору та без попередження про його укладення не може свідчити про існування будь-яких кредитних відносин та зобов'язань між сторонами. Зазначив, що за вказаним у позові посиланням на сайті банку містяться Умови та Правила надання банківських послуг, які щомісячно змінюються, і витяг з Умов наданий без зазначення дати, станом на яку вони чинні. Вважає неправомірною односторонню зміну процентної ставки без доказів повідомлення про це відповідача, стверджує подання позовної заяви з пропуском строку позовної давності, проведення нарахування пені з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Позивачем подано клопотання (від 10.11.2022), в якому просить продовжити процесуальний строк на подання відповіді на відзив у зв'язку поширенням коронавірусної хвороби на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
З приводу зазначеного клопотання судом береться до уваги, що ухвалою суду від 14.10.2022 позивачу встановлено строк для подання суду відповіді на відзив до 08.11.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України установлено карантин.
Відповідно до ч. 4 р. Х "Прикінцеві положення" ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Таким чином, для продовження встановленого судом строку для подання до суду відповіді на відзив на підставі ч. 4 р. Х "Прикінцеві положення" ГПК України обов'язковим є доведення позивачем неможливості подання відповіді на відзив у встановлений судом строк саме у зв'язку із обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Натомість позивач будь-яких доводів щодо неможливості подання відповіді на відзив до 08.11.2022 не навів, доказів у підтвердження такої неможливості не надав. Саме по собі посилання на можливість продовження відповідних згідно з ч. 4 р. Х "Прикінцеві положення" ГПК України та встановлення на території України карантину не є підставою для продовження цих строків, а тому клопотання позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив з наведених підстав не підлягає задоволенню.
Разом з тим, згідно зі ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Суд, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ст. 2 ГПК України, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з метою повного встановлення обставин справи, забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, вважає за необхідне продовжити позивачу строк на подання відповіді на відзив.
У відповіді на відзив (від 10.11.2022) позивач, посилаючись на підписання відповідачем заяви від 19.10.2012 та положення Умов та Правил надання банківських послуг, зазначив про укладення між сторонами договору у письмовій формі, на виконання якого позивачем надано відповідачу кредитний ліміт. Стверджує, що укладення кредитного договору підтверджується копією заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг; надання кредиту підтверджується копією довідки про розмір встановлених кредитних лімітів, копією виписки по рахунку, з якого убачається наявність дебетового сальдо (фактично є сумою кредитних коштів, які були надані боржнику); порушення відповідачем своїх зобов'язань підтверджується копіями виписок по рахунках, на яких обліковується прострочена заборгованість та вбачається відсутність погашень на теперішній час; розмір нарахованих відсотків, комісії, пені підтверджується розрахунком заборгованості. Звернув увагу на часткове погашення відповідачем заборгованості по кредитному договору та те, що позов про визнання кредитного договору недійсним у встановленому порядку не заявлявся. Вважає, що відсутні підстави для з'ясування обставин, за яких можливе визнання правочину недійсним у зв'язку із непідписанням договору, невідповідності даних у заяві та встановлення будь-яких висновків з приводу їх існування при вирішенні спору про стягнення заборгованості. Предметом позову є розмір заборгованості за кредитним договором, доказів про що відповідач не спростував, а також не довів, що грошовими коштами заволоділа інша особа. Оскільки кредитний договір продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, зазначає, що позивачем дотримано строк позовної давності при зверненні до суду з позовом.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" унесене до державного реєстру банків 19.03.1992 за №92 (витяг з Державного реєстру банків від 16.08.2021).
Відповідно до абзацу 5 п. 1 статуту акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (нова редакція), погодженого Національним банком України 06.09.2019 та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 712), згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку на приватне та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".
Згідно з п. 2 статуту акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (нова редакція) Банк є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", яке було правонаступником всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк "Приватбанк".
19.10.2012 фізичною особою-підприємцем Тузом Вадимом Вікторовичем підписано заяву про відкриття поточного рахунку (поточного та карткового, валюта - гривня), відповідно до якої ним висловлено згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (розміщені на сайті банку www.privatbank.ua, www.client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатка складають договір банківського обслуговування (далі - договір).
У заяві від 19.10.2012 зазначено, що своїм підписом фізична особа-підприємець Туз В.В. приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговуванні в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через вебсайт банку або інтернет-/sms ресурс, зазначений банком. Підписом також підтверджується отримання другого примірника договору-заяви.
Також у заяві зазначено, що у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у разі перевищення суми платежу над залишком власних коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт. Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
Позивач при поданні позову долучив до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг, в якому, зокрема, визначено, що при необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2).
Згідно з п. 3.18.4.1.3 доданих до позову Умов та правил надання банківських послуг у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг (п. 3.18.4.4 вищезазначених Умов та правил надання банківських послуг).
У подальшому позивачем надано витяг з Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які містять, зокрема такі положення:
п. 3.2.1.1. Вид кредиту - "кредитний ліміт на поточний рахунок" корпоративного клієнта;
п. 3.2.1.1.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту (надалі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
п. 3.2.1.1.3. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди;
п. 3.2.1.1.5. Кредитний ліміт стосовно до цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України. Обов'язковою умовою встановлення / користування Кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою - Поручителем.
п. 3.2.1.1.8. Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода"). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", Банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування Ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк.
п. 3.2.1.1.11. За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів.
Для пільгового користування лімітом (розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості) клієнт повинен: У разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число поточного місяця. У разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число наступного місяця. Якщо дебетове сальдо не було обнулити згідно умов описаних вище, то з 26 числа на залишок заборгованості починають нараховуватися відсотки за користування кредитом за ставкою 36 % річних.
п. 3.2.1.1.12. Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього Договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, "Приват 24", sms-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений Сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів.
п. 3.2.1.1.13. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки та пеню за користуванням кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг".
п. 3.2.1.2.1. Банк: обслуговує кредитний Ліміт на поточному рахунку Клієнта в порядку, передбаченому цим розділом "Умов та Правил надання банківських послуг" (п. 3.2.1.2.1.1); при наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку Клієнта, здійснює платежі Клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку на підставі його розрахункових документів у межах Ліміту, встановленого згідно з п. 3.2.1.1.6 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", і термінів, обумовлених п. п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.1.11, а також при виконанні Клієнтом зобов'язань за п. 3.2.1.2.2.14. Зобов'язання по видачі кредиту або його частини виникають у Банку в день надання Клієнтом розрахункових документів на використання кредиту в межах вказаних в них сум у порядку, передбаченому п. 3.2.1.2.4.1 (п. 3.2.1.2.1.2); проводити обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта згідно з наступним порядком: при надходженні розрахункових документів Клієнта в Банк протягом операційного дня та відсутності грошових коштів на поточному рахунку Клієнта, Банк здійснює їх оплату відповідно до "Умов та правилами надання банківських послуг" в межах встановленого Ліміту. За результатами операцій, проведених за поточним рахунком Клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку Клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами Клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами Клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня). При закритті банківського дня сформований дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта фактично є сумою використовуваного Клієнтом кредиту в цей день. За рахунок грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок Клієнта, в першу чергу проводиться погашення заборгованості за відсотками, розрахованими згідно п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2. У разі відсутності надходжень грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, погашення відсотків, розрахованих згідно з п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться за рахунок невикористаного залишку Ліміту (п. 3.2.1.2.1.4).
п. 3.2.1.2.2. Клієнт зобов'язується: сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3 (п. 3.2.1.2.2.2); виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого Ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11 (п. 3.2.1.2.2.3); виробляти погашення різниці між заборгованістю за кредитом і знову встановленим лімітом відповідно до п. 3.2.1.2.3.2, у разі перевищення заборгованості за кредитом над сумою знову встановленого Ліміту, протягом операційного дня, за станом на який виникла різниця. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту (п. 3.2.1.2.2.4); повернути кредит у строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17 (п. 3.2.1.2.2.5).
п. 3.2.1.4.1. За користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
п. 3.2.1.4.1.1. За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
п. 3.2.1.4.1.2. За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду , в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
п. 3.2.1.4.1.3. За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4. Умов).
п. 3.2.1.4.2. Відповідно до ст. 212 ЦКУ при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.6, 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.2.4, 3.2.1.2.2.5, 3.18.2.3.4, 3.2.1.2.2.17, Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.1.13 (за винятком випадку реалізації Банком права зміни умов, встановленого п. 3.2.1.1.8).
п. 3.2.1.4.3. Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п. п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку.
п. 3.2.1.4.4. Клієнт сплачує Банку комісію за використання Ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
п. 3.2.1.4.5. Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4.
п. 3.2.1.4.9. Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
п. 3.2.1.5.1. При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
п. 3.2.1.5.4. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років, з дня коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
п. 3.2.1.5.7. Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.
п. 3.2.1.6.1. Цей договір, а саме обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта, набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання Ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором.
При цьому надано копію, як зазначив позивач, наказу про внесення змін в умови користування продуктом "Кредитний ліміт на поточний рахунок", згідно з яким з 01.02.2015 внесено зміни в умови користування кредитним лімітом.
Згідно з довідкою позивача (від 19.08.2022) про розміри встановлених кредитних лімітів ним встановлено кредитні ліміти на поточний рахунок відповідача (з датами їх зміни): 22.10.2012 - 1000,00 грн, 17.01.2013 - 6000,00 грн, 04.02.2013 - 7500,00 грн, 04.03.2013 - 9500,00 грн, 30.01.2014 - 1500,00 грн, 01.03.2014 - 1500,00 грн, 02.03.2014 - 1499,42 гривень.
Позивачем у матеріали справи надано виписку з поточного рахунку відповідача за період з 07.03.2014 по 01.07.2014 щодо користування коштами (відображено залишок заборгованості в сумі 500,00 грн), виписки по рахункам за період з 01.01.2000 по 04.08.2022 щодо перенесення 03.03.2014 заборгованості по кредитному договору від 22.10.2012 в сумі 1499,42 грн, нарахування та погашення винагороди за користування кредитним лімітом згідно з договором банківського обслуговування (з винесенням 02.07.2014 комісії на прострочку згідно з кредитним договором від 22.10.2012 в сумі 1013,35 грн), перенесення 03.03.2014 заборгованості (винагороди за користування кредитним лімітом згідно з договором банківського обслуговування) за кредитним договором від 22.10.2012 в сумі 13,49 грн, а також нарахування та погашення відповідачу відсотків (з 28.03.2013 по 31.03.2019 із відміткою за 25.02.2021 про списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву в сумі 1416,34 грн), відображення 500,00 грн заборгованості, 1416,34 грн та 3342,50 грн відсотків, 6049,28 грн пені станом на 25.02.2021.
22.07.2022 позивач на адресу відповідача направив претензію від 19.07.2022, в якій просив погасити заборгованість за кредитним договором від 19.10.2012, а саме: 500,00 грн заборгованості за кредитом та 6049,28 грн пені (всього 6549,28 грн).
У наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором від 19.10.2012 станом на 05.08.2022 зазначено про наявність заборгованості відповідача в сумі 11308,12 грн, з яких 500,00 грн заборгованості за кредитом, 1416,34 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6049,28 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3342,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору №б/н від 19.10.2012, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 11308,12 грн заборгованості за договором від 19.10.2012, з яких 500,00 грн заборгованості за кредитом, 1416,34 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6049,28 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3342,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку від 19.10.2012, відповідно до якої ним висловлено згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (розміщені на сайті банку www.privatbank.ua, www.client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатка складають договір банківського обслуговування.
Також у заяві зазначено, що у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у разі перевищення суми платежу над залишком власних коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт. Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
У матеріали справи позивачем надано витяги з Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем було встановлено відповідачу на поточний рахунок кредитні ліміти, що відображено в довідці від 19.08.2022. Відповідно до виписки з поточного рахунку відповідача (за період з 07.03.2014 по 01.07.2014) останнім здійснювалось користування кредитними коштами, що частково повернуті позивачу. Сума неповернутих позивачу коштів кредиту становить 500,00 гривень. Доказів протилежного, зокрема доказів, які би спростовували факт користування відповідачем коштами позивача, їх повернення, відповідачем не надано.
Судом критично оцінюються посилання відповідача на те, що рух коштів по рахунку не має відношення до кредитного договору, оскільки, як убачається з виписки з поточного рахунку (за період з 07.03.2014 по 01.07.2014), позивачем отримано з рахунку кошти у розмірі, що перевищив наявні на останньому кошти.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, враховуючи зазначене, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 500 грн заборгованості за кредитом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 1416,34 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6049,28 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3342,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору комісії і проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як убачається зі змісту заяви про відкриття поточного рахунку від 19.10.2012, остання не містить розміру процентів та розміру комісії за користування кредитом, порядку їх нарахування та сплати.
Також у підписаній відповідачем заяві відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, послався на витяги з Умов та правил надання банківських послуг як невід'ємну частину спірного договору та якими визначені, зокрема пільговий період користування коштами, процентна ставка, розмір комісії, права та обов'язки клієнта і банку, відповідальність сторін, в тому числі пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, позовна давність щодо вимог банку та інші умови.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17).
У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на сайті позивача, неодноразово змінювалися самим позивачем в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг надати суду витяг з Умов у редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову (враховуючи також надання позивачем витягів з Умов та правил надання банківських послуг в редакціях, що містять різні умови).
Суд зауважує, що позивачем в матеріали справи не надано підтверджень, що саме наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву про відкриття поточного рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитними коштами, сплати пені у зазначеному в цих Умовах розмірах і порядках нарахування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №904/3094/20 Верховний Суд зазначив, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування.
Судом звертається увага, що надана позивачем копія наказу, що стосується внесення змін в умови користування кредитним лімітом з 01.02.2015, також не підтверджує, що на момент виникнення спірних правовідносин, діяли Умови та правила надання банківських послуг у редакціях, наданих у матеріали справи.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що витяги з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не можуть беззаперечно свідчити про погодження останніх відповідачем, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.10.2012 шляхом підписання заяви.
Окрім того, суд зазначає, що за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату відсотків та комісії за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, оскільки сторонами в договорі не було передбачено розміру процентів за користування кредитом, комісії та пені, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором є необґрунтованими.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 Цивільного кодексу України, позивач не заявляв.
При цьому судом також зауважується, що у матеріалах справи наявні виписки по рахункам за період з 01.01.2000 по 04.08.2022, в яких відображено запис за 25.02.2021 про списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву в сумі 1416,34 гривень.
Судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на вищенаведене та змісту заяви від 19.10.2012 слідує, що сторонами не погоджено строку виконання відповідачем зобов'язання з повернення кредитних коштів.
Разом з тим позивач звернувся до відповідача із претензією (від 19.07.2022), в якій вимагав здійснити погашення, зокрема 500,00 грн заборгованості.
Доказів сплати відповідачем вказаних коштів матеріали справи не містять.
Враховуючи вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України та те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
З приводу доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття) лише в межах певного строку - позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки і застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. ст. 257, 267 ЦК України).
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.05.2014 у справі №3-14г14, у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц, від 26.11.2019 у справі №904/841/18, від 20.01.2020 у справі №924/774/18, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19, від 13.10.2021 у справі №914/687/20.
Беручи до уваги висновок суду про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з відсотків, комісії та пені, застосування позовної давності до вказаних вимог не здійснюється. При цьому, враховуючи відсутність погодженого сторонами у заяві від 19.10.2022 строку повернення кредиту, положення ст. 530 ГПК України, звернення позивача до відповідача з вимогою (претензією) про повернення коштів в липні 2022 року, суд доходить висновку, що загальна позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 500,000 грн позивачем не пропущена.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Також у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Зважаючи на встановлені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати кредиту в сумі 500,00 гривень. У решті вимог в частині стягнення з відповідача 1416,34 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 6049,28 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 3342,50 грн заборгованості по комісії за користування кредитом позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, наведених вище.
З-поміж іншого, при розгляді справи судом враховано, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач 28.07.2014 припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець, про що у реєстр внесено відповідний запис.
При цьому відповідно до п. 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції до юрисдикції господарських судів відносяться спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала зазначена фізична особа, зареєстрована підприємцем (правова позиція наведена в пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція наведена в пункті 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору з огляду на часткове задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до ОСОБА_1 , с. Стуфчинці Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 11308,12 грн задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (код 14360570) 500,00 грн (п'ятсот гривень 00 коп.) заборгованості, 109,70 грн (сто дев'ять гривень 70 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова
1 - до справи,
2, 3 - позивачу (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50),
4 - відповідачу (31323, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Стуфчинці, вул. Шкільна, 15-А).
Адреси електронної пошти:
1. Позивача: 14360570@mail.gov.ua
2. Відповідача: tyzvadim@ukr.net