копія
Іменем України
27.07.10Справа № 2а-1875/10/2770
м. Севастополь
11 год. 03 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Сігнаєвськом І.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність б/н від 27.07.2010р.;
представника відповідача Начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська) - Луценко Людмила Анатоліївна, довіреність б/н від 27.07.2010р.;
представник відповідача Начальника Севастопольського гарнізону - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Севастопольського гарнізону, Начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська) про спонукання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Севастопольського гарнізону, начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати начальника Севастопольського гарнізону підготувати клопотання про виключення житлового приміщення у м. Севастополі за адресою - вул. Марінеско, будинок 11 квартира 46 з числа службового, та погодити його з начальником Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська), та подати його до Севастопольської міської державної адміністрації, а також просив визнати дії начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська) неправомірними, та зобов'язати погодити клопотання начальника Севастопольського гарнізону та підготувати клопотання про виключення житлового приміщення у м. Севастополі за адресою - вул. Марінеско, будинок 11 квартира 46 з числа службового.
Позов обґрунтований тим, що позивачу, який проходить дійсну військову службу у військової прокуратурі Севастопольського гарнізону, безпідставно відмовлено у виключенні житлового приміщення у м. Севастополі за адресою - вул. Марінеско, будинок 11 квартира 46 з числа службового, яке надано було йому для проживання. Вказує, що він знаходиться у квартирному обліку у Севастопольському гарнізоні з 2004 року, вислуга років його військової служби складає понад 20 років. Вважає, що відмовою відповідачів порушені його права.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, обґрунтував вимоги надав пояснення, просив позовні вимоги про зобов'язання начальника Севастопольського гарнізону подати клопотання до Севастопольської міської державної адміністрації про виключення житлового приміщення у місті Севастополі за адресою: вул. Маринеско, 11, квартира 46 з числа службового, та зобов'язання начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська) вирішити питання про погодження клопотання начальника Севастопольського гарнізону до Севастопольської міської державної адміністрації про виключення житлового приміщення у місті Севастополі за адресою: вулиця Маринеско, 11, квартира 46 з числа службового, задовольнити.
Начальник Севастопольського гарнізону в судове засідання повноважного представника не направив, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини не прибуття або про поважність причин не прибуття суд не повідомив. У попередньому судовому засіданні представник відповідача начальника Севастопольського гарнізону надав суду заперечення проти позову, поясняв, що першочергово питання про виключення жилого приміщення із числа службового вирішується Міністром оборони України.
Представник начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська) у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував, надав суду пояснення, вказав, що існує рішення Міністра оборони України про призупинення виключення квартир із числа службових.
В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача начальника Севастопольського гарнізону, за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції визначена, як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вимоги позивача ґрунтуються на зобов'язанні відповідачів - суб'єктів владних повноважень, здійснити певні дії, що відносяться до їх повноважень та компетенції.
Відповідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною 1 тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.
Аналізуючи передбачені норми законодавства України, суд дійшов висновку, що даний спір відноситься до компетенції адміністративних судів, та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить дійсну військову службу у військової прокуратурі Севастопольського гарнізону.
Розпорядженням № 1567-р від 12.10.2004р. Севастопольської міської державної адміністрації ОСОБА_1 видано службовий ордер на житлове приміщення у місті Севастополі за адресою: вул. Марінеско, 11, кв. 46 з врахуванням сім'ї на трьох осіб - позивача, дружини та доньки. Квартира виділена із фонду Міністерства оборони України.
22.04.2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Севастопольського гарнізону та начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська), з проханням виключити вказану квартиру з числа службових, з метою реалізації свого права на отримання постійного житла та у зв'язку з тим, що він має вислугу понад 20 років.
Відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 1865-ІV, який набрав чинності з 01.01.2005р., військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності цим Законом забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями визначено Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. № 1081. Так, вказаним Порядком визначене, що житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Відповідно пункту 11 вказаного Порядку, виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Таким чином, Кабінет Міністрів України визначив, що виключення житлового приміщення числа службового провадиться за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1081, яким затверджено Порядок, з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність з чинним законодавством Міністерства оборони України, наказом Міністра оборони України № 577 від 06.10.2006р. затверджено Інструкція про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень.
Відповідно пункту 2.2 вказаної Інструкції, у Міністерстві оборони України всі рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового приймаються Міністром оборони України. У подальшому житлове приміщення включається (виключається) до (із) числа службового за рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням: у місті Києві - начальника гарнізону міста Києва, командира військової частини, погодженим з начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України; у інших населених пунктах - начальника гарнізону, командира військової частини, погодженим з начальниками відповідних територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.
19.05.2010 року (вих. № 9/12-1310) начальник Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини (морська) повідомив позивача, що документи щодо виключення зі складу службових житлових приміщень Севастопольської КЕЧ морської квартири 46 по вул. Марінеско, 11 Севастопольською КЕЧ морською розглянуті. Також повідомив, що згідно з листом начальника Головного управління генерал-майора Онофрійчука П.В. за дорученням ТВО Міністра оборони України, у дійсний час призупинено виключення квартир із числа службових (а.с. 18).
Як вбачається з листа від 30.11.2009 р. № 303/4/15/1655 начальник Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України звертається лише з проханням до ТВО Міністра оборони України про прийняття рішення про зупинення виключення квартир із числа службових та надання їх для постійного користування військовослужбовцям та працівникам Збройних Сил України до окремого розпорядження та не посилається на рішенням Міністра оборони України (а.с. 19).
Окремого рішення про зупинення виключення квартир із числа службових Міністром оборони України не приймалося, на вищевказаному листі стоїть резолюція від 02.11.2009 року. “Згоден”.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями № 1081, яким визначено механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців та відповідно до якого центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні органи спеціального призначення, Державна спеціальна служба транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, мали привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою, та не передбачає прийняття всіх рішення щодо включення (виключення) житлового приміщення до (із) числа службового Міністром оборони України.
Крім того, пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Таким чином, враховуючи викладене, аналізуючи діюче законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 02.08.2010р.
Керуючись статтями 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адмністративний позов ОСОБА_1, задовольнити.
Зобов'язати начальника Севастопольського гарнізону подати клопотання до Севастопольської міської державної адміністрації про виключення житлового приміщення у місті Севастополі за адресою: вулиця Маринеско, 11, квартира № 46 з числа службового.
Зобов'язати начальника Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської вирішити питання про погодження клопотання начальника Севастопольського гарнізону до Севастопольської міської державної адміністрації про виключення житлового приміщення у місті Севастополі за адресою: вулиця Маринеско, 11, квартира № 46 з числа службового.
Стягнути з Державного бюджету України (31113095700007, УДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь судові витрати в сумі 3 (три) грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя підпис О.В. Мінько
З оригіналом згідно
Суддя < підпис > О.В. Мінько