Рішення від 30.11.2022 по справі 922/905/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2022м. ХарківСправа № 922/905/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61; код ЄДРПОУ: 07923280)

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача та третьої особи - Пясецький Д.В., адвокат, довіреність №28 від 27.07.2022;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

16.06.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, в якій просить суд стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків кошти у розмірі 15 182 763,26 грн., з яких основний борг у розмірі 13 743 550,44 грн., 3% річних у розмірі 106 123,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 333 089,22 грн., а також стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної оплати за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" в період з 29.10.2021 по 31.12.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/905/22. Вирішено, справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на "20" липня 2022 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою або дистанційними засобами зв'язку.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.07.2022 підготовче засідання відкладено на 24 серпня 2022 року.

21.07.2022 на електронну скриньку суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. 6996 від 21.07.2022) разом з доказами повторного направлення копії позову з додатками на адресу відповідача.

12.08.20222 через канцелярію суду від начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків полковника Олександра Шило надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8197 від 12.08.20222), в якому зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків заперечує проти задоволення позову.

Як стверджує представник відповідача, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків с неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. 30 вересня 2021 року на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові Україні підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021-2022 років між Урядом України, НАК "Нафтогаз України", Офісом Президента України, Асоціацією міст України та Палатою місцевих влад Конгресу, умови якого є у відкритому доступі до мережі Інтернет. Вказаним документом зафіксовано ціни газу на виробництво теплової енергії для постачання тепла і гарячої води різним категоріям споживачів: для категорії "населення" - 7 420 грн/тис.куб.м., для бюджетних організацій - 13 659,63 грн/тис.куб.м. Отже, ціна газу на виробництво теплової енергії для відповідача повинна бути на рівні 13 659,63 грн/тис.куб.м.

Також представник відповідача зазначив, що 12.11.2021 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" укладено Договір №19-1133/21-БО-Т постачання природного газу, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується його прийняти та оплатити на умовах цього договору. 19.01.2022 відповідач повідомив позивача про те, що в зв'язку з тим, що відповідач уклав договір з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", підписання договору з "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" є неприйнятним, всі оригінали документів були повернуті позивачу не підписаними (лист вих. від 19.01.2022 №235).

На переконання представника відповідача, враховуючи факт укладення договору на постачання природного газу з 12.11.2021 з ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", позивач не довів договірні відносини з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків. Таким чином, вважає доведеними факт відсутності договірних відносин між позивачем та відповідачем, недоведеність постачання природного газу Квартнрно-експлуатаційному відділі м. Харків за ціною постачальника останньої надії та як наслідок відсутність боргу.

Призначене на 24 серпня 2022 р. підготовче засідання, не відбулося у зв'язку із запровадженням Розпорядженням начальника обласної військової адміністрації Харківської обласної державної адміністрації "Про внесення змін до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 24 лютого 2022 року №2 В" (зі змінами) №131 В від 19 серпня 2022 року комендантської години у період з 19:00 23 серпня 2022 року до 07:00 25 серпня 2022 року. Наступне підготовче засідання призначено на 14 вересня 2022 року.

31.08.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№8956 від 31.08.2022).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії” визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі. У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 29.10.2021 по 31.12.2021 автоматично було включено до портфеля постачальника “останньої надії” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем. При цьому, фактичне споживання здійснювалось з 01.11.2021 по 30.12.2022. Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника “останньої надії” та віднесення газу, спожитого відповідачем, в період з 29.10.2021 по 31.12.2021, до портфеля постачальника “останньої надії” підтверджується листом Оператора ГТС від 21.02.2022 №ТОВВИХ-22-2365 та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” від оператора ГРМ (Форма №10). Таким чином, враховуючи дані з Інформаційної платформи оператора ГТС в період з 29.10.2021 по 31.12.2021 саме позивач здійснював постачання природного газу відповідачу як постачальник “останньої надії”, натомість в зазначений період на Інформаційній платформі відсутня інформація щодо постачання природного газу відповідачу в той же період з боку ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”.

Також представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 3.2 договору постачання природного газу від 12.11.2021 №19-1133-БО-Т, укладеного між Відповідачем та ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг”, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС. Крім цього, відповідно до пункту 3.5 вказаного договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Такий акт, що підтверджував би постачання природного газу відповідачу іншим постачальником за договором, в період з 29.11.2021 по 31.12.2021, в матеріалах справи відсутній. Також відсутні докази включення відповідача до Реєстру споживачів ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” у спірний період. Натомість, в матеріалах справи наявні докази включення відповідача саме до Реєстру споживачів позивача.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.09.2022 підготовче засідання відкладено на 28.09.2022.

14.09.2022 у підготовчому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вх.№9685 від 14.09.2022, вх.№9927 від 16.09.2022).

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що за результатами розгляду даної справи КЕВ м. Харкова буде ініціювати відшкодування збитків з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", порядок якої визначений п.5 Розділу VII Правил постачання природного газу.

15.09.2022 через електронну скриньку суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (вх.№9858 від 15.09.2022), в яких пояснив, що не заперечує проти залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг". Також повідомив, що єдиним засновником і учасником як позивача, так і Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" є Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.09.2022 заяву (вх.№9685 від 14.09.2022, вх.№9927 від 16.09.2022) представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", на стороні відповідача - задовольнити частково. Залучити до участі у справі №922/905/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача. Зобов'язано позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" направити на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви разом з додатками. Докази направлення надати до суду. Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" встановити строк 7 днів з дня вручення цієї ухвали для подання своїх пояснень щодо позову відповідно до статті 168 Господарського процесуального кодексу України. Підготовче засідання відкладено на 19 жовтня 2022 року. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду справи за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами у разі подання відповідного клопотання відповідно до ч.3 ст.196 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до вимог статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Роз'яснено учасникам справи положення ст.202 ГПК України, відповідно до якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи (заяви) по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Повідомлено учасників справи, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі “Електронний суд”, поштою або дистанційними засобами зв'язку.

19.10.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№11987 від 19.10.2022) разом з доказами направлення копії позову з додатками на адресу третьої особи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2022 відкладено підготовче засідання на 16.11.2022.

20.10.2022 через канцелярію суду від представника третьої особи надійшли пояснення (вх.№12063 від 20.10.2022), в яких зазначив, що при реєстрації споживача 12.11.2021 на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство отримало повідомлення, що ЕІС код споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання). В зв'язку з цим, інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу. В свою чергу, інформацію від споживача щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору постачання природного газу від 12.11.2021 № 19-1133/21-БО-Т, товариством отримано листом на електронну пошту 28.12.2021. Відповідно, товариство 29.12.2021 подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Ці запити були підтверджені та 15 об'єктів, попереднім постачальником по яких був “постачальник останньої надії”, зареєстровані в реєстрі споживачів товариства з датою початку постачання з 31.12.2021. Один об'єкт з ЕІС-кодом 56ZS34A07PN7S083, попереднім постачальником по якому був ТОВ “Харківгаз збут”, зареєстрований в реєстрі споживачів товариства з датою початку постачання з 01.01.2022. Враховуючи викладене, після отримання від споживача інформації щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в рамках укладеного договору, товариством було забезпечено своєчасну реєстрацію споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника. Таким чином, постачання природного газу товариством споживачу за договором від 12.11.2021 №19-1133/21-БО-Т по 15 об'єктах здійснюється з 31.12.2021 включно, та по об'єкту з ЕІС-кодом 56ZS34A07PN7S083 з 01.01.2022 включно. Загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об'єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсів товариства, а саме з 31.12.2021, складає 8 440,85 куб.м., про що було складено та направлено споживачу для підписання відповідні акти приймання-передачі. Акти щодо постачання газу в листопаді 2021 року по договору №19-1133/21-БО-Т з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків не підписувався, оскільки постачання в листопаді за договором не здійснювалось. Акт за грудень 2021 було направлено споживачу, однак останній відмовився його підписувати та повернув листом від 27.01.2022 №377. Враховуючи вищезазначене, в період по 29.10.2021 постачальником природного газу відповідачу був позивач, як постачальник “останньої надії”, а з починаючи з 31.12.2021 (01.01.2022) поставку природного газу на адресу відповідача здійснювала третя особа, відповідно до договору постачання природного газу від 12.11.2021 №19-1133/21- БО-Т.

В підготовчому засіданні 16.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.11.2022.

Представник позивача та 3-ї особи, який приймав участь в судовому засіданні 30.11.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.2022 не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 195 ГПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 22.05.2022 №2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ “Про затвердження Указу Президента України від 12.08.2022 №573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст.26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах “Савенкова проти України”, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, “Папазова та інші проти України”, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ашингдейн проти Великої Британії”).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв'язку потребує додаткового часу.

Водночас, у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ч.1 ст.195 ГПК України.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 30.11.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (споживач) було укладено договір постачання природного газу від №19-1133/21-БО-Т (далі - Договір постачання природного газу).

Відповідно до п.1.1. Договору постачання природного газу, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього .

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб Договору (п.1.2. Договору постачання природного газу).

Згідно з п.1.4. Договору постачання природного газу споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у споживача с в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережа). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Пунктом 2.1. Договору постачання природного газу сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовленні споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року в кількості 2200,00 тис.куб.м, зокрема, в листопаді 2021 року у кількості 220,00 тис.куб.м, у грудні 2021 року у кількості 345,00 грн.

Підписанням цього Договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (п.2.3.Договору постачання природного газу).

Відповідно до п.3.2. Договору постачання природного газу, постачання газу за Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Постачання (включення споживача до Реєстру споживачів постачальника) та використання (підбір) природного газу за цим Договором здійснюється, за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу (п.3.3.Договору постачання природного газу).

Постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу (п.3.4.Договору постачання природного газу).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5.Договору постачання природного газу).

Відповідно до п.13.1. Договору постачання природного газу, даний Договір набирає чинності з далі його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

12.11.2021 при реєстрації споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” отримало повідомлення, що ЕІС код споживача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання).

В зв'язку з цим, інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.

В свою чергу, інформацію від споживача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в межах укладеного Договору постачання природного газу, Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” отримано листом на електронну пошту лише 28.12.2021.

Вказані запити Оператором ГТС були підтверджені та 15 об'єктів, попереднім постачальником по яких був “постачальник останньої надії”, зареєстровані в реєстрі споживачів Товариства з датою початку постачання з 31.12.2021. Один об'єкт з ЕІС-кодом 56ZS34A07PN7S083, попереднім постачальником по якому був ТОВ “Харківгаз збут”, зареєстрований в реєстрі споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” з датою початку постачання з 01.01.2022.

Згідно з пунктом 7 розділу IV Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 “Про затвердження Правил постачання природного газу”: “Зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України “Про ринок природного газу” щодо зміни постачальника протягом періоду, який не перевищує 21 день з моменту ініціювання споживачем (чи за дорученням споживача його постачальником) зміни постачальника”.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу 1 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, після отримання від споживача інформації щодо переліку об'єктів та їх ЕІС-кодів вузлів обліку газу, по яких буде здійснюватися постачання природного газу в межах укладеного Договору постачання природного газу від №19-1133/21-БО-Т від 12.11.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” було забезпечено реєстрацію споживача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків на інформаційній платформі Оператора ГТС в реєстрі споживачів постачальника.

Таким чином, постачання природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” споживачу за договором постачання природного газу від 12.11.2021 №19-1133/21-БО-Т по 15 об'єктах здійснюється з 31.12.2021 включно, та по об'єкту з ЕІС-кодом 56ZS34A07PN7S083 з 01.01.2022 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний обсяг природного газу, використаний зареєстрованими об'єктами споживача у грудні 2021 року з ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, а саме з 31.12.2021, складає 8 440,85 куб.м., про що Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”, було складено та направлено споживачу для підписання відповідні акти приймання-передачі від 31.12.2021.

Акти щодо постачання газу в листопаді 2021 року по договору постачання природного газу від 12.11.2021 №19-1133/21-БО-Т Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харків не направлявся та не підписувався, оскільки постачання газу в листопаді 2021 року за договором постачання природного газу від 12.11.2021 №19-1133/21-БО-Т Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” не здійснювалось.

Проте, листом від 27.01.2022 №377 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків повернув на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” не підписаний акт приймання передачі природного газу від 31.12.2021 року за спожитий природний газ в грудні 2021 року в обсязі 8,44085 м.куб., у зв'язку з тим, що фактичне споживання природного газу КЕВ м. Харків за грудень 2021 року складає - 217,459145 тис.м.куб., що підтверджено актами надання послуг з розподілу/транспортування газу за грудень 2021 року, підписаний споживачем та Оператором ГТС.

Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Відповідно до п.26 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

За змістом ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу":

- оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників);

- споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 від 9 грудня 2020 року № 1236" (далі - Постанова КМУ №1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків є бюджетною установою у визначенні Бюджетного кодексу України.

У відповідності до положень п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Як стверджує позивач, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 29.10.2021 автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України “Про ринок природного газу” оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).

За визначенням, наведеним у пункті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Як вбачається з матеріалів справи, факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується:

- листом оператора ГТС №ТОВВИХ-22-2365 від 21.02.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом за період з 29.10.2021 по 31.12.2021;

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10);

- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі -Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501.

Відтак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (далі - споживач) укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), відповідно до п.2.1 якого за цим Договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п.4.1.Договору).

Відповідно до п.4.2. Договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно п.4.3. Договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.4.5. Договору).

Відповідно до пп.1 п.5.2. Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пп.1 п.6.1. Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п.8.1.Договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором (п.11.1.Договору).

Пунктом 11.5. Договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.

Так, відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Позивач в позові зазначає, що проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01 жовтня 2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 №809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ №1102 на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб.метр.

З 01 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача, яку останній долучив до матеріалів справи.

Позивач наголошує, що ним було виконано власні договірні зобов'язання в повному обсязі та поставлено відповідачу в період з 29.10.2021 по 31.12.2021 природний газ в загальному об'ємі 344,92 тис.куб.м. на загальну суму 13 743 550,44 грн.

Матеріали справи також містять копії актів приймання-передачі природного газу №19779 за листопад 2021 року з зазначеним обсягом поставленого газу в об'ємі 135,90870 тис.куб.м на суму 2 283 266,16 грн. (разом з ПДВ), корегуючого акту №25584 до акту приймання-передачі природного газу №19779 з зазначеним обсягом поставленого газу в об'ємі 135,90870 на суму 2 283 266,16 грн. та акту №31116 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року з зазначеним обсягом поставленого газу в об'ємі 209,01106 тис.куб.м на суму 11 460 284,28 грн. (разом з ПДВ).

Зазначені акти приймання-передачі природного газу та корегуючий акт відповідачем не підписані.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви також долучено копії виставлених відповідачу рахунків №32613 від 10.12.2021 на суму 2 283 266,16 грн. та №1749 від 10.01.2022 на суму 11 460 284,28 грн. на оплату поставленого відповідачу у період з листопада по грудень 2021 року природного газу в загальному об'ємі 344,92 тис.куб.м на загальну суму 13 743 550,44 грн.

Позивач зазначає, що на виконання п.4.4. Договору направив на адресу відповідача вказані вище рахунки, на підтвердження чого надав списки згрупованих відправлень Укрпошти та фіскальні чеки.

Відповідно до п.4.4. Договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем рахунки за листопад та грудень 2021 року не оплачено. Таким чином у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ у листопаді та грудні 2021 року на суму 13 743 550,44 грн.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), відповідно до п.2.1 якого за цим Договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суд відхиляє доводи відповідача щодо постачання йому у спірний період природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на підставі договору постачання природного газу від №19-1133/21-БО-Т від12.11.2021, з огляду на наступне.

Так, 12.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (споживач) було укладено договір постачання природного газу від №19-1133/21-БО-Т, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього, зокрема, в листопаді 2021 року у кількості 220,00 тис.куб.м та у грудні 2021 орку у кількості 345,00 грн.

Відповідно до п.3.2. вказаного Договору постачання природного газу, постачання газу за Договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Проте, 12.11.2021 при реєстрації відповідача на інформаційній платформі Оператора ГТС, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” отримало повідомлення, що ЕІС код відповідача зареєстровано в розрізі окремих вузлів обліку (об'єктів споживання). При цьому, інформаційна платформа Оператора ГТС надає можливість реєстрації таких споживачів виключно окремо по кожному об'єкту (вузлу обліку газу) із зазначенням ЕІС-коду споживача та відповідним ЕІС-кодом вузла обліку газу.

29.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” подало запити на інформаційній платформі Оператора ГТС щодо зміни постачальника. Після чого, ЕІС-коди вузлів обліку газу відповідача було зареєстровано в реєстрі споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” по 15 об'єктах з датою початку постачання з 31.12.2021. Один об'єкт з ЕІС-кодом 56ZS34A07PN7S083, попереднім постачальником по якому був ТОВ “Харківгаз збут”, зареєстрований в реєстрі споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” з датою початку постачання з 01.01.2022.

Таким чином, постачання природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” відповідачу за договором постачання природного газу від 12.11.2021 №19-1133/21-БО-Т по 15 об'єктах здійснюється з 31.12.2021 включно, та по об'єкту з ЕІС-кодом 56ZS34A07PN7S083 з 01.01.2022 включно.

У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 29.10.2021 по 31.12.2021 було автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії” - Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.

Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС №ТОВВИХ-22-2365 від 21.02.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом за період з 29.10.2021 по 31.12.2021, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Відтак, як уже було встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), відповідно до п.2.1 якого за цим Договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за Договором в повному обсязі та поставлено відповідачу у період з 29.10.2021 по 31.12.2021 природний газ в загальному об'ємі 344,92 тис.куб.м. на загальну суму 13 743 550,44 грн.

Доказів постачання природного газу відповідачу у вказаний період іншим постачальником, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на підставі договору постачання природного газу від №19-1133/21-БО-Т від12.11.2021, матеріали справи не містять.

При цьому, матеріали справи містять копії актів приймання-передачі природного газу №19779 за листопад 2021 року з зазначеним обсягом поставленого газу в об'ємі 135,90870 тис.куб.м на суму 2 283 266,16 грн. (разом з ПДВ), корегуючого акту №25584 до акту приймання-передачі природного газу №19779 з зазначеним обсягом поставленого газу в об'ємі 135,90870 на суму 2 283 266,16 грн. та акту №31116 приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року з зазначеним обсягом поставленого газу в об'ємі 209,01106 тис.куб.м на суму 11 460 284,28 грн. (разом з ПДВ), які надсилалися позивачем на адресу відповідача для підписання, та копії виставлених відповідачу рахунків №32613 від 10.12.2021 на суму 2 283 266,16 грн. та №1749 від 10.01.2022 на суму 11 460 284,28 грн. на оплату поставленого відповідачу у період з листопада по грудень 2021 року природного газу в загальному об'ємі 344,92 тис.куб.м на суму 13 743 550,44 грн.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів оплати природного газу за листопад та грудень 2021 року в загальному об'ємі 344,92 тис.куб.м на суму 13 743 550,44 грн. відповідачем не надано.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін та принцип добросовісності, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, перевіривши нараховані позивачем у рахунках на оплату суми заборгованості відповідача за період з листопада по грудень 2021 року з врахуванням інформації наданої ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, що відображає об'єми поставленого природного газу відповідачу за вказаний період, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості з оплати природного газу у загальному розмірі 13 743 550,44 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 13 743 550,44 грн., у зв'язку з чи позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 106 123,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 333 089,22 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.

Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452) кошти у розмірі 15 182 763 (п'ятнадцять мільйонів сто вісімдесят дві тисячі сімсот шістдесят три) грн. 26 коп., з яких: основний борг у розмірі 13 743 550 (тринадцять мільйонів сімсот сорок три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 106 123 (сто шість тисяч сто двадцять три) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 333 089 (один мільйон триста тридцять три тисячі вісімдесят дев'ять) грн. 22 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 227 741 (двісті двадцять сім тисяч сімсот сорок одна) грн. 45 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "09" грудня 2022 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

Попередній документ

107768066

Наступний документ

107768068

Інформація про рішення:

№ рішення:	107768067
№ справи:	922/905/22
Дата рішення:	30.11.2022
Дата публікації:	12.12.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (30.11.2022)
Дата надходження:	16.06.2022
Предмет позову:	стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

14.09.2022 12:40	Господарський суд Харківської області
19.10.2022 12:00	Господарський суд Харківської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ПОНОМАРЕНКО Т О

відповідач (боржник):

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"