36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.12.2022 Справа № 917/701/22
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради, 37600, м. Миргород, пров. Луговий, 11, код 25682207
до Фізичної особи - підприємця Логвина Олександра Вікторовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 67 850,94 грн.,
без виклику представників сторін
Комунальне підприємство «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Логвина Олександра Вікторовича про стягнення 67 850,94 грн. заборгованості по договору №370 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 19/10/2020р., у тому числі: заборгованість за постачання теплової енергії на суму 67 630, 24 грн. та заборгованість по абонентському обслуговуванню на суму 220,70 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою від 15.07.2022 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/701/22, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановити відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження позивача та відповідача (відповідачу копія ухвали направлена за адресою реєстрації: 37600, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Микиші,87, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).
Копія ухвали суду від 15.07.2022, яка направлялася за адресою відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи введення воєнного стану в Україні.
Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між КП "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради та фізичною особою - підприємцем Логвин Олександром Вікторовичем (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір №370 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 19 жовтня 2020 року (далі - Договір) про забезпечення Споживача тепловою енергією для опалення нежитлового приміщення, за адресою: м. Миргород, вул. Старосвітська, 29 магазин «Продукти»..
Умовами договору, визначено, зокрема, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, визначена та розподілена згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, та складається з:
обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача;
обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку;
обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (п.1).
Відповідно до п.13. Договору: «Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку».
Відповідно до п.22 Договору: «Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» здійснює виконавець».
Відповідно до п.33 Договору: «Споживач вносить плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги;
- плати за абонентське обслуговування встановленої виконавцем в розмірі 11,70 грн. з ПДВ на місяць з одного приміщення, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України». (Наказом №185 від 30.09.2021 року «Про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування» з 01 жовтня 2021 року встановлено плата за абонентське обслуговування в розмірі 17,35 грн. з ПДВ в місяць).
Відповідно до п.34 Договору: Ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 1833,20 грн. з ПДВ за 1 Гкал.
У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на зазначену комунальну послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.
У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п.37).
Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради № 489 від 17.11.2021 року «Про коригування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води по категоріях споживачів КП "Миргородтеплоенергй" Миргородської міської ради» тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлений в розмірі 5188,19 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії на період з 01 жовтня 2021 року та 7008,00 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії на період з 01 листопада 2021 року.
Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради № 538 від 17.12.2021 року «Про коригування тарифів на теплову енергію, -її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води по категоріях споживачів(бюджетні установи та інші споживачі) КП "Миргородтеплоенерго" Миргородської міської ради» тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлений в розмірі 5898,11 грн. з ПДВ за 1 Гкал теплової енергії на період з 01 грудня 2021 року по 30 вересня 2022 року.
Наказом КП «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради №35 від 04.02.2022 року «Про перерахунок розміру нарахувань плати за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води, що надаються іншим споживачам у зв'язку із збільшенням ціни природного газу», на підставі постанови КМУ від 10.11.2021 року №1209, проведено перерахування розміру плати за послуги з теплопостачання та постачання гарячої води, що надаються категорії інші споживачі у зв'язку із збільшенням для підприємства ціни природного газу у січні 2022 року із застосуванням коефіцієнта 1,235.
Позивач у позові зазначає, що у період з 01/10/2021р. по 31/05/2022р. постачав теплову енергію Відповідачу на потреби опалення. Нарахування проводились протягом опалювального сезону згідно тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів по показникам загальнобудинкового теплового лічильника (комерційного приладу обліку теплової енергії).
За твердженням позивача, відповідач порушив умови Договору та не розрахувався повністю за отримані послуги. Всього за період з 01/10/2021р. по 31/05/2022 р. станом на 31/05/2022р. утворилася заборгованість за постачання теплової енергії на суму 67 630, 24 грн., та за період з 01/03/21 по 31/05/2022 р. станом на 31/05/2022 року утворилася заборгованість по абонентському обслуговуванню на суму 220,70 грн.
Позивач у позові зазначає про те, що заборгованість за Договором відповідачем не сплачена та просить стягнути її з відповідача.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - Господарського кодексу України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про теплопостачання", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про договір енергопостачання.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно частини 6 статті 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
У договорі, додатках до договору зазначено адресу приміщення, за якою надається послуга з постачання теплової енергії, опалювальну площу, вимоги до якості площі.
Факт споживання теплової енергії, у обсязі, що визначений позивачем у період з 01/10/2021р. по 31/05/2022 р. на суму 67 630, 24 грн., а також отримання послуги з абонентського обслуговування у період з 01/03/21 по 31/05/2022 р на суму 220,70 грн. відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.
З огляду на відсутність заперечень відповідача, при вирішенні спору суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджено факт споживання відповідачем теплової енергії, у обсязі, що визначений позивачем, у період з 01/10/2021р. по 31/05/2022 р. на суму 67 630, 24 грн., а також отримання відповідачем послуги з абонентського обслуговування у період з 01/03/21 по 31/05/2022 р на суму 220,70 грн.
Відповідно до п.37 Договору Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Виходячи з погоджених договірних умов, суд доходить висновку, що строк оплати є таким, що настав.
Доказів оплати вартості спожитої теплової енергії, у обсязі, що визначений позивачем у період з 01/10/2021р. по 31/05/2022 р. на суму 67 630, 24 грн., а також вартості отриманої послуги з абонентського обслуговування у період з 01/03/21 по 31/05/2022 р на суму 220,70 грн. відповідач суду не надав.
Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 67 850,94 грн. заборгованості по договору №370 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії від 19/10/2020р., у тому числі: заборгованість за постачання теплової енергії на суму 67 630, 24 грн. та заборгованість по абонентському обслуговуванню на суму 220,70 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача повністю в сумі 2481,00 грн., оскільки судом задоволено позов повністю.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Логвина Олександра Вікторовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради, 37600, м. Миргород, пров. Луговий, 11, код 25682207 заборгованість за постачання теплової енергії на суму 67 630, 24 грн., заборгованість по абонентському обслуговуванню на суму 220,70 грн., а також 2481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2022 р.
Суддя Киричук О.А.