65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" грудня 2022 р. Справа № 916/2258/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства „Укртелеком”(01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства „Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ 01186691),
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 55312,73 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
12 вересня 2022 року Акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії Акціонерного товариства „Укртелеком” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача 55312,73 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна №51Е100-1182/21 від 08.09.2021, у тому числі: 42311,65 грн. - суму основної заборгованості, 5074,02 грн. - індексу інфляції, 7314,04 грн. - пені та 613,02 грн. - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №51Е100-1182/21 від 08.09.2021 в частині сплати орендних платежів та послуг з утримання орендованого майна.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/2258/22 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала про відкриття провадження у справі від була надіслана на адреси сторін у справі рекомендованим листом з повідомлення про вручення.
Зазначена ухвала суду отримана позивачем, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти про вручення (т. 1 а.с. 57).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте, ухвала про відкриття провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою Укрпошти щодо причини повернення (досилання) - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Станом на 08.12.2022 до суду від відповідача у справі відзив на позовну заяву не надходив.
Суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Від сторін у справі жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, відсутність протягом тривалого часу електроенергії в приміщенні Господарського суду Одеської області, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд,
Матеріали справи свідчать, що 08.09.2021 року між Акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” (надалі - орендодавець або позивач) і фізичною особою-підприємцем Каєкіним Володимиром Євгеновичем (надалі - орендар або відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна № 51Е100-1182/21 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1, п. 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ніжинська на першому поверсі 3 - поверхового будинку № 44 корпус А, загальною площею 213,1 кв. м., для використання у якості офісу та ювелірної майстерні. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку № 1 до Договору. Вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 2004890,05 грн.
Згідно умов п. 2.1, п. 2.4 Договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі якщо договором передбачено обов'язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави. Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).
Умовами п. 3.1. Договору встановлено, що за користування орендованим майном орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 88,70 грн. за 1 кв. м. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 24615,31 гривень за 213,1 кв. м. за місяць; плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку №2 до Договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).
Відповідно до умов п. 3.6. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до умов п. 3.7. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим.
Відповідно до умов п. 3.11. Договору починаючи з 2022 року кожного 01 вересня кожного року дії Договору, орендна плата (за виключенням плати за послуги з утримання орендованого майна), автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому, сторони погодилися, що така зміна орендної плати відбувається без укладення будь-яких змін та доповнень до цього Договору.
Відповідно до умов п. 6.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.
Умовами п. 11.1. Договору встановлено, що цей договір набирає чинності після його підписання Сторонами і діє до 31 липня 2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно акта приймання-передачі майна слідує, що орендоване за Договором майно було передано ФОП Каєкіну В.Є. у користування 01.09.2021.
План-схема орендованого майна, розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна, перелік додаткових прав та обов'язків орендаря та орендодавця щодо забезпечення правил пожежної безпеки були викладені у додатках № 1, 2, 3 до Договору.
Позивач зазначає, що 31.05.2022 між АТ „Укртелеком” і ФОП Каєкіним В.Є. було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна № 51Е100-1182/21 від 08.09.2021 року, з якої слідує, що сторони дійшли згоди припинити достроково дію Договору оренди, а саме вважати останнім днем оренди 31.05.2022.
Також 31.05.2022 між АТ „Укртелеком” і ФОП Каєкіним В.Є. був підписаний акт приймання-передачі майна, з якого слідує, що відповідачем було повернуто позивачу орендоване за Договором майно.
Факт наявності заборгованості за Договором підтверджується відповідними рахунками-актами (т.1 а.с. 31-33).
Звертаючись до суду з даними позовними вимогами позивачем було наголошено, що орендна плата та витрати на утримання орендованого майна були частково зменшені позивачем за рахунок грошової застави у загальному розмірі 19995,91 грн, інша частина боргу відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду.
За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за Договором становить 55312,73 грн, з якої: 42311,65 грн - сума основного боргу, 5074,02 грн - сума інфляційних втрат, 7314,04 грн - сума пені та 613,02 грн - сума - 3% річних.
Оскільки відповідачем свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за користування майном не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Одеської філії Акціонерного товариства “Укртелеком” підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ч.ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 08.09.2021 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна № 51Е100-1182/21. В подальшому, відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.09.2021 АТ „Укртелеком” було передано у користування ФОП Каєкіну В.Є. нерухоме майно.
Надалі, 31.05.2022 між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди, згідно умов якої дія договору була достроково припинена.
Проте, зобов'язання зі сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання орендованого майна за період з 21.02.2022 по 21.06.2022 відповідачем виконані не були. Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 42311,65 грн, відповідачем суду не надано.
Отже, з урахуванням приписів п. 3.7.1., п. 3.7.2. та ч.1 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок за користування майном у визначені строки, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Договору та Закону.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 42311,65 грн є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 5074,02 грн, суми 3% річних у розмірі 613,02 грн та суми пені у розмірі 7314,04 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.
Крім того, відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Право на нарахування пені узгодили в п. 6.2. Договору, яким визначено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань відповідач на вимогу позивача сплачує пеню, яка нараховується від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за весь час прострочення.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, розрахунків 3 % річних і пені (т.1 а.с. 42-47), та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 5074,02 грн, суми 3% річних у розмірі 613,02 грн та суми пені у розмірі 7314,04 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства „Укртелеком”(01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Акціонерного товариства „Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ 01186691) суму основного боргу у розмірі 42311,65 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 5074,02 грн, суму пені у розмірі 7314,04 грн, суму 3 % річних у розмірі 613,02 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн.
3. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення складено і підписано 08 грудня 2022 р.
Суддя Нікітенко С.В.