ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
24 червня 2010 року 15:24 № 2а-6701/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шейко Т.І. при секретарі судового засідання Деруга Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Рудіс"
до Державна інспекція з контролю за цінами в м.Києві
про визнання протиправними та скасування рішень про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін
за участю представників сторін:
від позивача -Сторонський Р.Я.
Король П.С.
від відповідача - Семенець І.О.
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс», звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві, в якому просить суд визнати протиправним, нечинним та скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві № 012 від 28.01.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Позивні вимоги вмотивовані тим, що перевірка проведена Відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, до того ж, при проведенні перевірки Відповідач не в повній мірі з'ясував всі фактичні обставини реалізації природного газу Позивачем, що призвело до помилкових висновків Відповідача щодо чинності та застосування нормативно правових актів інших державних органів України, так як норми постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29.04.2006 року, за порушення яких винесено оскаржувані рішення, не регулюють діяльність Позивача.
На підставі вищевикладеного Позивач просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав та зазначив, що факти, викладені у позовній заяві не відповідають дійсності та діючому законодавству і просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване Рішення прийняте в межах повноважень та в порядку, встановленому законодавством України про ціноутворення.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс»зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 19.06.2001 року (місце знаходження за КОАТУУ: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, б. 28/2.).
Відповідно Ліцензії серія АВ № 331922 виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 07.06.2007 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс»отримало право на зайняття господарською діяльністю з постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Строк дії ліцензії з 07.06.2007 року по 06.06.2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві проводилась перевірка з дотримання державної дисципліни цін при реалізації природного газу і при наданні платних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс» за період січень-листопад 2009 року.
За результатами перевірки складено Акт № 004 від 21.01.2010 року, з якого вбачається, що Позивачем отримана необґрунтована виручка у розмірі 1 490 266,23 грн., чим допущено порушення вимог ст. 55 Закону України «Про кабінет Міністрів України»від 16.05.2008 року № 279 та постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 року № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»за період з січня 2009 року по 18. Необґрунтовано отримана виручка відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни ціноутворення»підлягає вилученню в доход бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі.
За наслідками перевірки та на підставі Акту № 004 від 21.01.2010 року Відповідачем прийнято рішення № 012 від 28.01.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліні цін, згідно з яким підлягає вилученню необґрунтовано отримана виручка та штраф у загальному розмірі 4 470 798,69 грн., так як необґрунтовано отримана виручка відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни ціноутворення»підлягає вилученню в доход бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 3 грудня 1990 року № 507-XII (далі - Закон № 507) визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення»цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
Відповідно до статті 3 Закон України «Про ціни і ціноутворення» № 507 політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення: рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг; протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг; об'єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну; розширення сфери застосування вільних цін; підвищення якості продукції; соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв'язку із зростанням цін і тарифів; створення необхідних економічних гарантій для виробників; орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.
Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507 передбачено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Статтею 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 507 запроваджено види цін і тарифів, зокрема встановлено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (стаття 7 Закону № 507).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507 державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. При цьому, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. (ч. 1 ст. 9 Закону № 507). Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507 встановлено, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»№ 507 передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін.
Зокрема, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 1 червня 2000 року № 1775-III (Далі -Закон № 1755) визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1755 ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№ 1755 чітко встановлено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Відповідно до норм статті 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№ 1755 ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.
Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.
Ліцензійні умови провадження видів господарської діяльності, зазначених у пункті 72 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№ 1755, та порядок контролю за їх додержанням затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»№ 1755 визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Зокрема, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25 серпня 2005 р. № 73, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25 серпня 2005 р. № 694 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2005 р. за № 1088/11368 (далі -Ліцензійні умови). Ці Ліцензійні умови розроблені відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про захист економічної конкуренції".
Ліцензійними умовами передбачено, що ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом протягом визначеного строку за умови виконання Ліцензійних умов, а постачання природного газу за нерегульованим тарифом - вид господарської діяльності з постачання природного газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції. Провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні визначених умов.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення винесене Відповідачем саме за порушення постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29 квітня 2006 року «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», якою установлено з 1 січня 2008 року граничні рівні цін на природний газ.
Беручи до уваги вище викладене та те, що у Позивача є дійсна ліцензія на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, суд приходить до висновку, що рішення Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Позивачем при здійснені господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованими тарифами не порушено норми постанови Кабінету Міністрів України № 605 від 29 квітня 2006 р. «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Адже, Законом України «Про ціни і ціноутворення»№ 507 визначено види цін і тарифів: вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Поряд з цим, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Також суд наголошує на тому, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, зокрема, ліцензуванню підлягає діяльність з постачання природного газу за регульованим та за нерегульованим тарифом.
Підпунктом 2.2.1 Ліцензійних умов прямо передбачено, що ліцензіат не має права провадити відповідну господарську діяльність, зокрема його постачання за регульованим тарифом. Крім того, пунктом 3.2. Ліцензійних умов прямо передбачено, що ліцензіат здійснює постачання природного газу на договірних засадах за вільними цінами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем не оскаржується те, що Позивач здійснює діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки Позивач здійснює діяльність, яка не підлягає державному регулюванню цін, оскільки ця діяльність полягає у постачанні природного газу за нерегульованим тарифом.
Що стосується не повноти з'ясування Відповідачем під час перевірки всіх фактичних обставин реалізації природного газу Позивачем, суд розділяє з Позивачем такий висновок, оскільки Відповідач в матеріалах перевірки зазначає, що відповідно до умов договору від 31.01.2010 року ТОВ «Бурова компанія «Рудіс»поставляє природній газ ПП «Укрпром -Ресурс», покупець не є кінцевим споживачем газу. Відповідно до акту приймання-передачі природного газу до дог. № 1 -09/15-1 від 31.01.2009 року ТОВ «Бурова компанія «Рудіс»передало, а ПП «Украп ром-Ресурс» прийняло у січні 2009 року 610,479 тис. кубометрів природного газу за ціною 1900,00 грн. 1000 кубометрів без ПДВ (або 2 2800, 00 грн. за 1000 кубометрів з ПДВ), в той час коли з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Додаткової угоди № 1-01 від 31.01.2009 року до вищезазначеного Договору № 01-09/15-1 від 31.01.2009 року було змінено ціну на природній газ та зафіксовано на рівні 1 382,40 грн. з ПДВ, до того ж, у даній додатковій угоді зазначено, що вказана ціна є дійсною для поставки газу в обсязі 610 479 кубометрів, і оплата здійснюється у розмірі 843 926,17 грн. за весь поставлений обсяг природного газу. Дані обставини підтверджуються актом прийому передачі природного газу до договору № 01-09/15-1 від 31.01.2009 року.
Таким чином, Позивач у січні 2009 року здійснював реалізацію природного газу ПП «Укрпром-Ресурс»за договором № 01-09/15-1 від 31.01.2009 року за ціною 1 382,40 грн. з ПДВ за 1000 кубометрів та отримав за 610 479 кубометрів поставленого газу кошти у розмірі 843 926,14 грн. що підтверджується вищенаведеними документами.
Також, не дослідивши всіх додаткових угод до договору № 01-09/15-2 від 29.01.2009 року під час перевірки, Відповідачем зроблений не вірний висновок, щодо перевищення Позивачем граничної ціни та отримання необґрунтованої виручки за природний газ, оскільки відповідно до додаткової угоди № 01 від 29.01.2009 року до договору № 01-09/15-2 від 29.01.2009 року було встановлено конкретний період поставки природного газу покупцю з 20 по 28 лютого 2009 року за ціною 2 359,60 грн. за 1000 кубометрів.
Відповідно до акту передачі даного обсягу природного газу, газ був переданий покупцю 28.02.2009 року, даний факт говорить про те, що до 28.02.2009 року даний газ знаходився у власності Позивача.
А тому суд вважає, що позивач правомірно реалізував 28.02.2009 року природний газ в обсязі 1 500,000 кубометрів за ціною 2 359,60 гривень не порушуючи жодного нормативного акту, що встановлював розмір граничних цін, а тому і не отримувало необґрунтовано нарахованої виручки за реалізований природній газ.
Аналіз вищенаведених обставин вказує на те, що перевищення граничної ціни на природний газ з боку Позивача та отримання ним необґрунтованої виручки не відбувалось, що вдруге підтверджує неправомірність Рішення щодо порушення Позивачем норм чинного законодавства України та нарахуванню йому необґрунтовано отриманої виручки, у розмірі 1 490 266,23 грн., що підлягає вилученню в доход бюджету із застосуванням штрафних санкцій у двократному розмірі 2 980 532,46 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу (не беручи до уваги встановлений судом факт з приводу того, що діяльність з постачання природного газу здійснюється Позивачем за нерегульованим тарифом) на те, що навіть в тому випадку коли б Позивач здійснював свою господарську діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом, ним не було б порушено норм постанови Кабінету Міністрів України Від 29.04.2006 року № 605 «Про питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтобаз Україна»оскільки, як встановлено вище судом, ніякого перевищення граничної ціни на природний газ з боку Позивача та отримання ним необґрунтованої виручки не відбувалось.
За таких обставин, оскільки Позивач здійснює діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, а оскаржуваними рішеннями застосовано санкції за порушення державної дисципліни цін, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням законодавства України про ціноутворення та принципів, визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з вище викладеного та у відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Проте, Позивач на розподілі чи стягненні судових витрат з Відповідача в судовому засіданні не наполягав.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс»задоволити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві № 012 від 28.01.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.І. Шейко