ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 травня 2010 року 13:29 № 2а-4633/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
при секретарі судового засідання Деруга Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКиївської міської державної адміністрації
до
третя особа 1.
третя особа 2.1.Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
2.Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
Комунальне підприємство «Київський метрополітен»
Відкрите акціонерне товариство «Київметробуд»
провизнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу
за участю представників сторін:
від позивача: Петрушко М.М. - за довіреністю;
від відповідача 1: Рекашщова А.М. - за довіреністю;
від відповідача 2: Полякова Т.І. - за довіреністю.
третя особа 1. не з'явився
третя особа 2. не з'явився
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, в якому просить визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову про накладення штрафу від 22.02.2010 року ВП № 17596025.
Позивач свої позивні вимоги мотивує тим, що при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем допущено порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ було подано на виконання 09.02.2010 року, а Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 22.02.2010 року, чим на думку Позивача позбавлено його права на вчинення певних дій крім того, Постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задоволити їх в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. В своїх запереченнях зазначив, що виконавчий документ № 21/152 від 28.01.2010 року виданий Господарським судом міста Києва у відповідності до вимог передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», жодних правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не вбачалося, а Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини не явки суд не повідомили, хоча належним чином попереджалися про дату, час та місце судового засідання.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положення ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі судових наказів.
Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Положеннями ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»покладено на Відповідача обов'язок прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Позивач в позовній заяві зазначає, що виконавчий документ було подано на виконання 09.02.2010 року, а Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена лише 22.02.2010 року, тобто, на думку Позивача тут мало місце недотримання державним виконавцем встановлених строків прийняття виконавчого документа, чим позбавлено його права на вчинення дій щодо добровільного виконання передбачених наказом дій чи оскарження Постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд не погоджується з такою позицією Позивача, оскільки, як встановлено судом, заява стягувача про прийняття до виконання виконавчого документа надійшла до Міністерства юстиції України 09.02.2010 року, а до Департаменту державної виконавчої служби, та безпосередньо до державного виконавця Мазура Г.І., заява стягувача та виконавчий документ надійшли лише 15.02.2010 року.
Крім, того суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 Постанови про відкриття виконавчого провадження, строк рахується з дня отримання постанови, а не з дня її винесення чи направлення.
Як встановлено судом, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазуром Г.І. прийнято до виконання наказ Господарського суду м. Києва від 28.01.2010 року № 231/152 та винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 17596025 від 22.02.2010 року з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», яку в свою чергу направлено з супровідним листом від 27.02.2010 року № 1828-0-33-10/17 сторонам виконавчого провадження та суду, який видав виконавчий документ у відповідності до ст. 27 цього Закону.
До того ж, несвоєчасне, на думку Позивача, винесення Постанови про відкриття виконавчого провадження, жодним чином не позбавило Позивача права виконати у добровільному порядку вимоги Наказу Господарського суду м. Києва.
Крім того, суд звертає увагу на те, що станом на час розгляду справи в суді, Позивач, як боржник у виконавчому проваджені, вимоги наказу та Постанови про відкриття виконавчого провадження не виконав.
Також суд вважає помилковою позицію Позивача, щодо не відповідності Постанови про відкриття виконавчого провадження вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки даною нормою цього Закону встановлені вимоги саме до виконавчих документів, які подаються на виконання до органів державної виконавчої служби і визначені ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», а не до Постанови про відкриття виконавчого провадження.
Постанова про відкриття виконавчого провадження виноситься у відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Наведені вище обставини в своїй сукупності спростовують твердження Позивача про наявність обставин, які порушують його права, свободи та законні інтереси. Тому позовні вимоги Позивача суд вважає необґрунтованими, а дії Відповідача правомірними та такими, що вчинялись у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Судові витрати, які підлягають стягненню відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України -відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
У позові Київської міської державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу від 22.02.2010 року ВП № 17596025 відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шейко Т.І.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -31.05.2010 р