61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
24.11.2022р. Справа №905/2265/17 (905/256/22)
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання (помічник суді за дорученням) Григор'євій М.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Маріуполь Донецької області,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", м. Маріуполь Донецької області,
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2020 по 31.12.2021 у розмірі 111088,75грн,
в межах справи №905/2265/17:
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство Азовінтекс», м.Маріуполь,
до боржника: Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд», м.Маріуполь (код ЄДРПОУ 01237193),
про банкрутство
ліквідатор - Гайдуков С.П.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Фізична особа ОСОБА_1 , м. Маріуполь Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" м. Маріуполь про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2020 по 31.12.2021 у розмірі 111088,75грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиплату відповідачем у повному обсязі заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.02.2022 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі №905/2265/17 (905/256/22) у межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", м. Маріуполь Донецької області; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2022.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підготовче судове засідання 10.03.2022 не відбулося.
Ухвалою господарського суду від 21.09.2022 призначено підготовче судове засідання на 12.10.2022 та учасникам справи запропоновано висловити свою позицію стосовно можливості переходу до розгляду справи по суті, а також розгляду справи без участі їх представників; у разі наявності заперечень щодо переходу до розгляду справи по суті надати обґрунтовані письмові пояснення.
Ухвалою суду від 12.10.2022 відкладено підготовче судове засідання на 02.11.2022 та учасникам справи повторно запропоновано висловити свою позицію стосовно можливості переходу до розгляду справи по суті, а також розгляду справи без участі їх представників. У разі наявності заперечень щодо переходу до розгляду справи по суті - надати обґрунтовані письмові пояснення.
Станом на 02.11.2022 сторони не висловили свою позицію стосовно можливості переходу до розгляду справи по суті, а також розгляду справи без участі їх представників.
Ухвалою господарського суду від 02.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/2265/17 (905/256/22) до судового розгляду по суті на 24.11.2022.
У засіданні суду 24.11.2022 представники сторін участь не приймали, разом з цим судом було вчинено всі можливі заходи для належного повідомлення сторін про місце, дату та час слухання справи.
Відповідач жодного разу у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та будь-які заяви (клопотання) від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", м. Маріуполь Донецької області до суду не надходили. При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду судом справи не надходило і будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Судом вживалися усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2022 була надіслана відповідачу (ліквідатору) рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його адресу та була отримана 21.02.2022, також вказана ухвала направлялась на адресу Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" м. Маріуполь та була отримана 22.02.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями.
Пунктом 2, 3 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Всі інші ухвали суду у зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2022 рік та відсутністю знаків поштової оплати у суді були надіслані на відому адресу електронної пошти зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - azovstalstroy@emitent.net.ua та на електрону адресу ліквідатора Гайдукова С.П.- ІНФОРМАЦІЯ_2.
Також судом були направлені телефонограми 26.09.2022, 24.10.2022 та 15.11.2022 для повідомлення дати та часу слухання справи, які буди прийняті ліквідатором Гайдуковим С.П.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
При цьому, в усіх ухвалах суду було зазначено, що інформацію щодо руху справи можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою (з посиланням на адресу сайту).
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальними документами в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомлений про всі судові засідання по справі та відповідно мав можливість брати участь в судових засіданнях, одержувати інформацію про подальший рух справи.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
Суд відзначає, що враховуючи тривалість розгляду справи, сторонам було надано достатньо часу реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. При цьому, як вже зазначалося, від відповідача впродовж всього строку розгляду судом справи не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.
Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України є розумність строків розгляду справи судом.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву, в той час як згідно приписів Закону України "Про правовий режим воєнного стану" підстави для відкладення розгляду справи по суті чи зупинення провадження у даній справі відсутні.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи частину 9 статті 165 та частину 2 статті 178 ГПК України.
Приймаючи до уваги викладене, а також ту обставину, що явка представників учасників справи у судове засідання 24.11.2022 не визнавалась судом обов'язковою, в свою чергу неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, виходячи з критеріїв "розумності" строку розгляду справи судом, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.02.2017 у справі №265/7873/16-ц з Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" стягнуто на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з вересня 2015 по 26 грудня 2016 року в сумі 17162,63грн., індексацію заробітної плати за грудень 2016 року в сумі 1528,00грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 3218,36грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17.03.2017 у справі №265/834/17 з Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 20750,69грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.2018 у справі №905/2265/17 про банкрутство ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", зокрема, стягнуто з ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.04.2017 по 13.11.2017 у розмірі 33711,25грн. без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкових платежів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.05.2019 у справі №905/2265/17 стягнуто з ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.11.2017 по 31.01.2019 у розмірі 69006,25грн. без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкових платежів.
Докази оскарження вищенаведених судових рішень матеріали справи не містять.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2020 у справі №905/2265/17(905/197/20), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, стягнуто з боржника на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2019 по 17.01.2020 у розмірі 54300,00грн..
За твердженням позивача, боржник у період з 17.01.2020 по 31.12.2021 частково сплатив заробітну плату наступним чином:
- 04.05.2020 у розмірі 851,00грн, 26.06.2020 у розмірі 851,00грн, 20.07.2020 у розмірі 851,00грн; 28.08.2020 у розмірі 851,00грн; 22.02.2021 у розмірі 4708,77грн (всього в сумі 8112,77грн);
- у сумі 1017,92грн. за рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2020, які перераховані відповідно до реєстру перерахування №12 від 29.07.2019 в складі загальної суми 21768,61грн., призначені для виплати заборгованості по заробітній платі відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17.03.2017 у справі №265/834/17 про стягнення з ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у сумі 20750,69грн.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що заборгованість із заробітної плати оплачена лише частково, невиплаченою залишилася індексація заробітної плати за період з вересня 2015 по 26 грудня 2016 в сумі 8031,94грн, індексація за грудень 2016 в сумі 1528,00грн та компенсація за своєчасну виплату заробітної плати в сумі 3218,36грн, які є додатковою заробітною платою, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України за період з 18.01.2020 по 31.12.2021 у розмірі 111088,75грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.
Положеннями статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною першою статі 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація не входять до структури заробітної плати.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.
Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав.
Тобто, це є збитки, а не основна заробітна плата, термін якої визначено статтею 1 Закону України "Про оплату праці", а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України "Про оплату праці".
Вказані норми права не встановлюють належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу. Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, не відповідає цим ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №8/568.
Згідно з ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного суд зазначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати не входять до структури заробітної плати.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці" в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п'ятою статті 95 КЗпП України.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (пункт 3 частини першої статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Відповідно до п.2.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за, зокрема, інші надбавки та доплати, передбачені чинним законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати.
Гарантований мінімальний розмір зарплати не включає індексацію зарплати (державна мінімальна гарантія в оплаті труда).
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктами 2.2.7, 2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати.
Тобто, додаткові витрати, пов'язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких належать виплати, що індексуються. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.
Таким чином, вказані індексація та компенсація є складовими частинами заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.02.2017 у справі №265/7873/16-ц та рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17.03.2017 у справі №265/831/17 встановлено, що ОСОБА_1 знаходився в трудових правовідносинах з Публічним акціонерним товариством "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", працюючи на посаді начальника будівельної дільниці №2.
В ухвалі Господарського суду Донецької області від 07.02.2018 у справі №905/2265/17 зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 працював в ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" та 06.04.2017 був звільнений із займаної посади за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.02.2018 у справі №905/2265/17 про банкрутство ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" встановлено, що: "середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 226,25 грн.".
Доказів оскарження рішень Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.01.2017 у справі № 265/7873/16-ц та від 17.03.2017 та у справі №265/834/17, ухвали господарського суду Донецької області від 07.02.2018 у справі №905/2265/17 про банкрутство ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" суду не надано.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вже зазначалось, рішеннями Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24.02.2017 у справі №265/7873/16-ц та від 17.03.2017 у справі №265/834/17 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з вересня 2015 року по 26 грудня 2016 року в сумі 17162,63грн, індексацію заробітної плати за грудень 2016 року в сумі 1528,00грн, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 3218,36грн., заборгованість по заробітній платі у сумі 20750,69грн.
За підрахунками суду, всього присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на користь ОСОБА_1 розмір індексації заробітної плати та компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в загальному розмірі 21908,99грн. які, з урахуванням викладених вище висновків, є складовими структури заробітної плати.
Під час розгляду аналогічного спору 905/2265/17 (905/197/20) між тими ж самими сторонами, але за інший період стягнення (з 01.02.2019 по 17.01.2020) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було здійснено лише часткову оплату присуджених вказаними рішеннями суду коштів, зокрема була виплачена заборгованості по заробітній платі.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Водночас доказів сплати індексації заробітної плати, яка входить до складу фонду додаткової заробітної плати, суду не надані, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства.
З урахуванням викладених вище висновків, відповідачем станом на теперішній час здійснено лише часткову оплату присуджених рішеннями суду коштів.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року N4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільнені та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини усіх належних звільненому працівникові сум, у тому числі індексації заробітної плати за несвоєчасну виплату заробітної плати, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12, за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.
Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні передбачено "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі Порядок).
Відповідно до абз.3 п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні 2 календарні місця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з абз.4 п.2 Порядку якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
В інших випадках, згідно із п.4 даного Порядку, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а випадку, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вже зазначалося судом, ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.2018 у справі №905/2265/17 про банкрутство ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 226,25грн.
Таким чином, суд при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовує вказаний розмір середньоденний заробітку.
Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 , кількість робочих днів за період з 18.01.2020 по 31.12.2021 становить 491 дні.
Здійснивши власний розрахунок кількості робочих днів відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №1133/0/206-19 від 29.07.2019 "Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2020 рік" та листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3501-06/219 від 12.08.2020 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік», судом встановлено, що визначена позивачем кількість робочих днів за період з 18.01.2020 по 31.12.2021 (491 робочих дні) не перевищує належну.
За таких обставин судом встановлено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за заявлений період становить 111088,75грн без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкові платежі (491 день х 226,25грн.).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
У зв'язку тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у розмірі2481,00грн підлягає стягненню з відповідача в дохід бюджету.
Керуючись п. 8 ст. 20 ст. ст. 129, 194, 195, 196, 201, 232, 234, 235, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_1 м. Маріуполь Донецької області, до Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", м. Маріуполь Донецької області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2020 по 31.12.2021 у розмірі 111088,75грн - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3; код ЄДРПОУ 01237193) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.01.2020 по 31.12.2021 у розмірі 111088,75грн. без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" (код ЄДРПОУ 01237193, м. Маріуполь, Донецька область, 87505, вул. Якова Гугеля, 3) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2481,00грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.
Ліквідатору включити присуджені на користь ОСОБА_1 , м.Маріуполь грошові кошти до реєстру вимог кредиторів в порядку черговості, що передбачена законом.
Згідно із статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У судовому засіданні 24.11.2022 підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2022.
Суддя Ю.В. Макарова