Справа № 477/459/22
Провадження № 1-кп/477/170/22
07 грудня 2022 року м.Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючого у справі - судді ОСОБА_1 , з секретарем - ОСОБА_2 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022152230000278, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Шевченкове Новобузького району Миколаївської області, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця, який проходить військову службу на посаді головного сержанта - командира танку військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший сержант, маючого статус учасника бойових дій, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України введено військовий стан.
Наразі воєнний стан у країні продовжений та є чинним.
24 лютого 2022 року обвинувачений ОСОБА_3 призваний на військову службу за мобілізацією.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 старшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду головного сержанта - командира танка військової частини НОМЕР_1 .
Будучи військовослужбовцем, обвинувачений ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 37, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, неухильно виконувати вимоги військових статутів, в разі виявлення правопорушення військовослужбовцем, які містять ознаки кримінального правопорушення, про вказаний факт негайно повідомити командира та утримувати інших військовослужбовців від вчинення кримінальних правопорушень, неухильно виконувати віддані усні та письмові накази командира у зазначений термін та інших.
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року№548-ХІУ, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Як вбачається з ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 68 Конституції України старший сержант - обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, 05 травня 2022 року приблизно о 17:30 годині, обвинувачений ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, рухаючись на автомобілі ВА321063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , проїжджаючи по автодорозі М-14 (Одеса-Мелітополь- Новоазовськ), а саме навпроти автозаправної станції ТОВ «Ліг», розташованої по вул. Дорожня, 6, с. Каравелове Миколаївського району (колишній Вітовський район) Миколаївської області, побачивши, що автозаправна станція не працює, заїхали на її територію, де виявили відкритий люк резервуару з бензином, після чого у обвинуваченого ОСОБА_3 та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, виник умисел на його викрадення.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_3 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, діючи за попередньою змовою групи осіб, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою використання у власних цілях, через незачинений люк резервуару, шляхом вичерпування за допомогою відра та подальшим наповненням ємностей (каністр), умисно, таємно викрали майно належне ТОВ «Ліг», а саме бензин марки А95 у загальній кількості 344,2 л., вартістю 27,13 грн. за 1 л., загальною вартістю 9338,15 грн., після чого ємності з бензином завантажили у салон та багажник автомобіля ВАЗ 21063 з державним реєстраційним номером НОМЕР_2 , однак не змогли довести кримінальне правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, так як були затриманні працівниками відділення поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Відповідальність за вчинені обвинуваченим ОСОБА_3 діяння передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України.
17 червня 2022 року під час досудового розслідування між прокурором ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 укладена угода про визнання винуватості, згідно з якою обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України, а саме у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, вчинене в умовах воєнного стану.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України.
З урахуванням щирого каяття, відсутності судимості, активного сприяння у розкритті злочину, відсутності обтяжуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій та позитивно характеризується за місцем проходження служби, сторони узгодили покарання у виді 5 (років) років позбавлення волі. А також з урахуванням визнання провини у вчиненні кримінального правопорушення, обставин справи, відсутності обтяжуючих обставин та даних про особу, сторони узгодили звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, тривалість якого, а також обов'язки, які покладаються на обвинуваченого, залишили на розсуд суду.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Частиною 2 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Частиною 4 ст. 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно з ч.1, 2 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Прокурор має право відкласти направлення до суду обвинувального акта з підписаною сторонами угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
У підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України, яке, згідно зі ст. 12 КК України, належать до категорії тяжких злочинів.
Представник потерпілої особи - .директор ТОВ «Ліг» ОСОБА_7 надав письмову згоду прокурору на укладення вищезазначеної угоди з обвинуваченим.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та зазначив, що розуміє надані йому законом права, положення ч. 4 ст. 474 КПК України та наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наслідки її невиконання, та наполягав на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Захисник також просив затвердити укладену угоду.
Прокурор висловив думку щодо затвердження цієї угоди про визнання винуватості, як такої, що відповідає вимогам закону.
Вивчивши надані матеріали та вислухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, що обвинувачений розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, умови даної угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, угоду укладено на добровільних засадах, обвинувачений в змозі виконати взяті на себе зобов'язання, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185 КК України, узгоджена міра покарання відповідає санкції частини 4 статті 185 КК України з застосуванням загальних засад призначення покарання.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладену 17 червня 2022 року між прокурором ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
З огляду на беззаперечне визнання винуватості обвинуваченим у кримінальному правопорушенні, відсутності судимості, щирого каяття, наявності міцних соціальних зв'язків та позитивної характеристики за місцем служби, відсутності обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізолювання від суспільства і вважає за можливе звільнити його від відбування покарання, на підставі статті 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався, клопотань щодо обрання такого до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 червня 2022 року між прокурором ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022152230000278, по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч, 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17 червня 2022 року покарання: за ч 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати засудженого ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Представнику потерпілого надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1