1326/851/2012
2/465/3557/22
Іменем України
28.11.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
за участю секратаря судового засідання Янковській С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
Представник органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради звернувся до суду з позовом щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що малолітня ОСОБА_1 зареєстрована та проживає разом з бабцею ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 яка являється матірю неповнолітньої ОСОБА_1 , участі в вихованні дитини не бере, не цікавиться її розвитком, здоров'ям та успіхами, з дитиною не проживає, опіку над дитиною здійснюють бабуся та дідусь. Просить позов задовольнити.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 березня 2012 року позов задоволено, позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2022 року заяву про перегляд заочного рішення від 22 березня 2012 року у цивільній справі №1326/851/2012 задоволено, рішення скасовано та призначено судове засідання з розгляду позовних вимог з викликом сторін.
В судове засідання учасники судового процесу не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача та третя особа, кожна окремо, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просить відмовити в задоволенні позову, звернула увага суду на те, що дитина - донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якої заявницю позбавлено батьківських прав, проживає разом з нею, заявницею, в Республіці Польща.
Відповідно до заяви дитини ОСОБА_1 , остання підвердила факт проживання зі своєю матір"ю в Республіці Польща, а крім того зазначила, що там і навчається.
Дослідивши матеріали розглядуваної цивільної справи, з'ясувавши фактичні обставини у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою єфективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Тобто, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, та за умови, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
В матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачку ОСОБА_2 станом на 19 грудня 2011 року, тобто понад 10 років тому.
Станом на день розгляду справи позивачем не надано будь - яких достатніх доказів, які свідчать про те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків щодо своєї дитини ОСОБА_1 , жорстоко поводиться з дитиною, вдається до будь - яких дій, які негативно впливають на фізичний та духовний розвиток дитини чи обмежують права дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статтей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідачка свідомо ухилялася від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
При цьому, суд враховує твердження відповідачки та самої дитини, відносно якої ставиться питання, що донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з відповідачкою в Республіці Польща, де і навчається.
Суд також бере до уваги, що вказані обставини підверджуються ОСОБА_3 бабцею - третьою особою у справі.
Відтак, суд вважає встановленим факт, що відповідачка у справі має бажання виховувати свою дитину, в змозі повноцінно виконувати батьківські обов'язки, працює, створює належні умови для всебічного розвитку своєї дитини.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, з підстав недоведеності такого.
На підставі наведеного, керуючись статями 3,10,12, 81, 89, 141, 259, 263 - 265 ЦПК України, -
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог органу опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в інтересах малолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, за недоведеністю таких.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його повного тексту до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: Орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, юридична адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки 85, код ЄДРПОУ 04056121;
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
Третя особа: ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. Кузь