Справа № 463/4885/21
Провадження № 2/463/61/22
08 грудня 2022 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Нора Н.В.
при секретарі - Бойко В.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення коштів. Позов мотивує тим, що відповідач отримав на підставі розписки від 23.01.2017 року кошти в розмірі 690 000 грн., що на той час було еквівалентно 25000 доларів США, з терміном повернення на першу вимогу. До відповідача неодноразово пред'являлись вимоги про повернення коштів, однак до грудня 2019 року було повернуто тільки половину коштів, а саме 345 000 грн. Іншу частину грошових коштів своєчасно не повернув. Таким чином просить позов задоволити та стягнути судові витрати по справі. У підтвердження вимог покликається на копію боргової розписки та інші долучені до справи документи.
У підготовче судове засіданні позивач не з'явився, заявою до суду просить справу слухати у його відсутності і позов задоволити в повному об'ємі. Враховуючи представлені документи, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.
Відповідач в підготовче судове засідання не з'явився, однак надіслав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги визнає.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
З оглянутого в судовому засіданні оригіналу боргової розписки та долученої до справи її копії вбачається, що відповідач отримав на підставі розписки від 23.01.2017 року кошти в розмірі 69000 грн., що на той час було еквівалентно 25000 доларів США, з терміном повернення на першу вимогу, про що відповідач власноручно розписався в розписці.
Ст. 11 ч. 2 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Ст. 526 ЦК України регламентує, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Договір позики є одним з його видів. За змістом ст. 1046 ЦК України - за договором позики, одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками. За змістом ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики або його умов може бути представлена розписка.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, станом на 08 грудня 2022 року грошові кошти за договором позики в розмірі 345 000 грн. позивачу не повернуті, що підтвердив в заяві до суду відповідач.
Ухвалюючи рішення за результатами підготовчого провадження з підстав визнання позову відповідачем, судом перевірено, що таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги підставними і ухвалює про стягнення з відповідача суми заборгованості на підставі розписки від 23.01.2017 року в розмірі 345 000грн.
При цьому, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі в розмірі 3904,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 189, 198, 200, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 526, 625, 1046 - 1050 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 345 000 грн. (триста сорок п'ять тисяч грн. 00 коп.)
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 3904,00 грн. (три тисячі дев'ятсот чотири грн.)
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду в порядку і строки передбачені ст.ст. 354, 355, п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Суддя: Нор Н. В.