07.12.2022
ЄУН 337/5263/21
Провадження №1-кп/337/56/2022
06 грудня 2022 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження, в якому обвинуваченому ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою суду від 11.10.2022р. до 09.12.2022р. включно.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, яке він мотивує тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, який вчинив у період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду, раніше неодноразово був судимий за вчинення умисних корисливих злочинів,на даний час в провадженні різних судів, зокрема, Зарічного районного суду м. Сум, Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, Суворівського районного суду м. Одеси перебувають інші кримінальні провадження за його обвинуваченням у вчиненні аналогічних злочинів, до затримання офіційно не працював, постійного джерела доходу та стійких соціальних зв'язків не має, зареєстрованого місця проживання не має, до затримання мешкав без реєстрації у м. Харкові, ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України та які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились та не відпали, ОСОБА_8 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Вказане клопотання було підтримано прокурором ОСОБА_4 та потерпілими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора та вказали на те, що ризики, на які неодноразово вказує прокурор у своїх клопотаннях, а також неможливість застосування інших альтернативних запобіжних заходів, є недоведеними. До затримання ОСОБА_8 не порушував процесуальних обов'язків ні в даному, ні в інших кримінальних провадженнях, у розшуку не перебував, він не має наміру переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення. Його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, на які вказує прокурор, не доведена. Обвинувачений понад рік тримається під вартою, більш того в умовах воєнного стану, що є невиправданим. При цьому, ОСОБА_8 має стійки соціальні зв'язки, має дружину та мати, помешкання у місті Харкові. Достатнімзапобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та заявили клопотання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Також ОСОБА_8 просив зменшити розмір визначеної йому судом застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки він не має необхідної суми грошей.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, приходить до такого.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст.176, 177, 194 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою є найбільш суворим та винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 30.07.2021р. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, а також визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 142 740,00 грн.
Такий запобіжний захід ОСОБА_8 був обраний та в подальшому неодноразово продовжений з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу та у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Водночас, ухвалою суду від 01.02.2022р. ОСОБА_8 було зменшено раніше визначений розмір застави до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99240,00 грн.
Вирішуючи питання про продовження строку дії обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились, не відпали та є актуальними. На даний час судом не встановлено підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Так, практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд бере до уваги те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину за трьома епізодами, який є тяжким та за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Також суд враховує, що ОСОБА_8 раніше був неодноразово судимий за аналогічні злочини, судимості за які у встановленому законом порядку не зняті та не погашені, а злочини, як яких він обвинувачується в межах цього кримінального провадження, він вчинив в період іспитового строку, встановленого вироком Київського районного суду м. Харкова від 02.06.2020р., що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та стійку антисоціальну направленість його особистості.
Крім того, суд враховує, що в провадженні інших судів України, зокрема, Зарічного районного суду міста Сум, Суворівського районного суду міста Одеси, Комінтернівського районного суду Одеської області перебувають інші кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні аналогічних злочинів.
Вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 не є перешкодою для його тримання під вартою, а також суд враховує те, що обвинувачений до затримання офіційно працевлаштований не був, відомості про наявність будь-яких джерел доходу відсутні, одружений, проте неповнолітніх дітей та інших утриманців не має, до затримання проживав без реєстрації в АДРЕСА_2 , але зареєстрованого місця проживання не має. Актуальні дані про його соціальні зв'язки, фактичне місце проживання його дружини та його матері наразі відсутні.
Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також суд вважає, що введення в Україні воєнного стану не є підставою для звільнення обвинуваченого з-під варти, а навпакизазначені вище ризики підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, зокрема, ризик втечі тільки збільшується.
Водночас, суд враховує позицію потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, при вирішенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд враховує, що в межах розгляду даного клопотання суд не вправі давати оцінку належності, допустимості, достовірності та достатності зібраних в ході досудового розслідування доказів, а лише визначає чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
На підставі оцінки сукупності отриманих доказів суд визначає, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, в якому він обвинувачується, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про його непричетність до злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за всіма епізодами, є передчасними та будуть перевірятися судом в установленому законом порядку.
У зв'язку з цим суд відхиляє доводи сторони захисту про недоведеність причетності ОСОБА_8 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
За вказаних обставин, суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука, застава не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання наявним ризикам.
Крім того, суд вважає доведеним неможливість застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки останній, будучи вже судимим, продовжив вчиняти корисливі злочини в період іспитового строку, легального джерела доходів та зареєстрованого місця проживання не має, актуальні докази стійких соціальних зв'язків на даний час відсутні.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження строку дії раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і неможливість обрання йому інших запобіжних заходів, в тому числі домашнього арешту, як на цьому наполягає сторона захисту.
Доводи сторони захисту про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання у м. Харкові, міцні соціальні зв'язки - наявність дружини та матері, які проживають у місті Харкові, на переконання суду, не є тими стримуючими чинниками, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування тримання під вартою.
Суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, в достатній мірі не забезпечать адекватне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не перешкодять спробі переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення як ризиків, передбачених в п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Також суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку, характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено.
На підставі викладеного суд вирішив продовжити ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора та відмовивши у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.
Що стосується клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зменшення розміру застави, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи зі змісту ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд вважає, що визначений ОСОБА_8 розмір застави, який відповідає положенням ч.5 ст.182 КПК України, зменшенню не підлягає з урахуванням обставин кримінального провадження, відомостей про особу обвинуваченого та встановлених ризиків.
Водночас, суд враховує, що з часу обрання обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення розміру застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 142 740,00 грн., розмір застави вже був зменшений судом за його клопотанням до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99240,00 грн.
У суду немає підстав вважати, що визначений ОСОБА_8 розмір застави є непомірним.
Також суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні,
Отже, суд дійшов висновку, що розмір застави визначений ОСОБА_8 , як альтернативи триманню під вартою, є пропорційним обставинам, вчиненого кримінального правопорушення. Відсутність у обвинуваченого ОСОБА_8 необхідної суми грошей для внесення визначеної йому застави, само по собі не може бути єдиним обґрунтуваннямзастосування щодо нього меншого розміру застави, оскільки розмір застави визначається з урахуванням сукупності і інших обставин.
На підставі викладеного у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зменшення розміру застави слід відмовити.
Керуючись ст. 331, Главою 18 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 днів, а саме до 03 лютого 2023 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави відмовити.
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 07 грудня 2022 року о 13.30 год.
Суддя ОСОБА_1