вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" листопада 2022 р. Справа№ 910/12919/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року (повний текст складено 06.09.2022)
у справі №910/12919/21 (суддя Котков О.В.)
за позовом Громадської організації "Товариство "Восток"
до 1. Одеської обласної державної адміністрації
2. Приватного підприємства "Південьпарксервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області
про стягнення 5 650 000,00 грн,-
Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи
Громадська організація "Товариство "Восток" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 5 650 000,00 грн компенсації за завдану шкоду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) на земельній ділянці кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га (власник ООДА) членами ГО "Товариство "Восток" за власний кошт побудовано 1100 гаражів. Згідно державного акту на право постійного користування землею, рішенням Сичавської сільської ради народних депутатів XII сесії XXI скликання від 25.10.1993 року вищезазначена земельна ділянка була надана у постійне користування для будівництва індивідуальних гаражів. 27.03.1997 року державний акт видано TOB "Істок", котра надала громадянам земельні ділянки для будівництва гаражів та 16.03.2015 року добровільно відмовилась від права постійного користування земельною ділянкою площею 12.00 га. 09.07.2019 року позивач звернувся до ООДА з клопотанням про передачу земельної ділянки кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га ГО "Товариство "Восток" та отримав лист від ООДА за №5229/1/01-29/4657/2-19 від 07.08.2019 року.
За твердженням позивача, фактично службові особи ООДА, використовуючи службове становище (Приватне підприємство "Південьпарксервіс"), встановили шлагбаум та вимагають кошти з громадян (членів ГО "Товариство "Восток"), шляхом укладення нікчемних договорів. ООДА не сприяла ГО "Товариство "Восток" у виконанні статутних завдань, обмежувала права, свободи та інтереси членів ГО "Товариство "Восток", чим було завдано позивачу шкоду у розмірі 5 650 000,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння відповідачами шкоди ГО «Товариство «Восток», внаслідок протиправності дій чи бездіяльності та не доведено об'єктивного причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідачів із заподіяною позивачу шкодою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Громадська організація "Товариство "Восток" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року у справі №910/12919/21 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи ухвалою від 09.12.2021 справу до розгляду, судом порушено приписи ст. 2, 8, 13, 15, 42, 197 ГПК України, що не дало позивачу реалізувати надані законом процесуальні права та обов'язки, що викликають об'єктивно обґрунтовані сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді Коткова О.В. За твердженням апелянта, докази, надані відповідачем на виконання ухвали від 17.11.2021, позивач не отримував, чим було порушено приписи ст. 80 ГПК України, а суд першої інстанції не постановив окрему ухвалу щодо Одеської ОДА. За твердженням апелянта, земельна ділянка фактично використовувалась ПП «Південьпарксервіс» без правовстановлюючих документів, до бюджету не сплачувалось за фактичне користування земельної ділянки,
Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про витребування доказів, клопотання про огляд доказів за місцем їх знаходження та заява про постановлення окремої ухвали.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/12919/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою суду від 05.10.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 08.11.2022.
Засідання суду, призначене на 08.11.2022 року, не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючої судді Барсук М.А. у відрядженні до Національної школи суддів України.
Ухвалою суду від 14.11.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 29.11.2022.
Позиції учасників справи
31.10.2022 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли додаткові пояснення, до яких, зокрема, квитанції від 09.02.2022, від 07.02.2022, від 07.04.2022, від 24.06.2022.
Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.
В той же час, позивачем не було надано обґрунтованих пояснень, які підтверджують неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).
У зв'язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені позивачем до додаткових пояснень нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.
Явка представників сторін
У судове засідання 29.11.2022 представники учасників справи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на електронну пошту сторін.
Про обізнаність, зокрема, позивача про час та місце розгляду справи, свідчать подані до апеляційної інстанції додаткові пояснення.
Відповідно до ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов'язок держави - захищати життя людини.
Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за у судовому засіданні 29.11.2022.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 243577849 від 09.02.2021 року Одеська обласна державна адміністрація є власником земельної ділянки за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, Сичавська с/рада, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435.
Як вказує позивач, на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) на земельній ділянці кадастровий номер 5122785800:01:001:0435, загальною площею 12 га, членами ГО «Товариство «Восток» за власні кошти було побудовано 1100 гаражів. Згідно державного акту на право постійного користування землею, рішенням Сичавської сільради від 25.10.1993 року вказана земельна ділянка була надана у постійне користування для будівництва гаражів. 27.03.1997 року державний акт було видано ТОВ «ІСТОК», який в свою чергу надав громадянам земельні ділянки для будівництва гаражів та 16.03.2015 року добровільно відмовилось від права постійного користування вказаною земельною ділянкою.
06.05.2016 року Одеською ОДА прийнято розпорядження № 290/А-2016 «Про надання ПП «Південьпарксервіс» в оренду на 49 років земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)».
09.07.2019 року Громадська організація «Товариство «Восток» звернулась до Одеської ОДА із клопотанням № 69, у якому просила надати їй у користування (оренду) земельну ділянку, кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 (державна власність), для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, площею 12 га.
Листом від 07.08.2019 року № 5229/1/01-29/4657/2-19 Одеською ОДА повідомлено позивача про те, що розпорядженням від 16.05.2016 року № 290/А-2016 земельну ділянку, загальною площею 12 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435) надано в оренду на 49 років Приватному підприємству «Південьпарксервіс» (далі - ПП «Південьпарксервіс») для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення) на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Громадська організація «Товариство «Восток» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:001:0435; зобов'язання вирішити питання про передачу земельної ділянки у власність; визнання протиправним та скасування розпорядження № 290/А-2016 від 16 травня 2016 року «Про надання ПП «Південьпарксервіс» в оренду строком на 49 років земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020 та постановою Верховного Суд від 01.11.2021 року у справі № 420/4957/19, позовні вимоги ГО «Товариство «Восток» задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Одеської ОДА щодо не розгляду клопотання ГО «Товариство «Восток» від 09.07.2019 року № 5229/01-29/1/1-19 у встановленому Земельним кодексом України порядку; зобов'язано розглянути це клопотання у встановленому Земельним кодексом України порядку з урахуванням висновків суду. Щодо вимог позивача про скасування розпорядження № 290/А-2016 від 16 травня 2016 року «Про надання ПП «Південьпарксервіс» в оренду строком на 49 років земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)» суди дійшли висновку, що вказане розпорядження не порушує прав позивача у межах спірних правовідносин, так як воно не має безпосереднього впливу на його права та обов'язки.
Розпорядженням Одеської ОДА від 15.07.2020 року № 465/од-2020 відмовлено ГО «Товариство «Восток» у наданні у користування (оренду) земельної ділянки площею 12 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435). Вказане розпорядження прийнято на підставі ст.ст. 41, 119-120, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України та з огляду на видання розпорядження голови ООДА від 16.05.2016 року № 290/А-2016 «Про надання приватному підприємству «Південьпарксервіс» в оренду на 49 років земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), яким передану земельну ділянку площею 12,000 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435) в оренду на 49 років ПП «Південьпарксервіс».
Громадська організація «Товариство «Восток» звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до голови Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Одеської ОДА Куцого М.В. № 465/од-2020 від 15.07.2020; зобов'язання відповідача вирішити питання про передачу земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:001:0435 площею 12 га у власність ГО «Товариство «Восток».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року у справі № 420/7512/20, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Як стверджує позивач фактично службові особи ООДА, використовуючи службове становище, встановили шлагбаум та вимагали і збирали кошти з членів ГО «Товариство «Восток».
Позивач зазначає, що за його заявою були внесені відомості до ЄРДР про кримінальне провадження №42020160000000454 від 25.04.2020 року (ст. 189 ч. 2 КК України).
Предметом розгляду в цій справі є позовні вимоги юридичної особи (ГО "Товариство «Восток») про стягнення з відповідачів шкоди.
Згідно доданого до позовної заяви розрахунку вбачається що до стягнення ГО «Товариство «Восток» заявлено матеріальну шкоду у розмірі 5 610 000,00 грн., яка розрахована за формулою 1100 х 170 х 30 = 5 610 000,00 грн. (де 1100 - кількість членів (гаражів) ГО «Товариство «Восток»; 170 - сума, котра збиралась з кожного учасника ГО «Товариство «Восток» в місяць; 30 - кількість місяців від 11.04.2018 року по 26.10.2020 року, та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Крім того, згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної в постанові від 12.03.2019 № 920/715/17/12-199гс18, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).
За таких обставин саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 914/1221/17.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
В той же час, позивач посилаючись на неправомірні дії Одеської обласної державної адміністрації, не зазначив конкретне незаконне рішення, яке призвело до нанесення позивачу збитків, ні про вчинення конкретних незаконних дій (бездіяльності) з боку відповідача 1.
Колегією суддів враховано, що рішенням Одеського окружного адміністративного від 10.02.2020, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2020, по справі № 420/4957/19 Одеську обласну державну адміністрацію зобов'язано розглянути клопотання Громадської організації «Товариство «Восток» за № 5229/01-29/1/1-19 від 09.07.2019 у встановленому Земельним кодексом України порядку з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи вищезазначений спір, ООАС виходив із того, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні, незважаючи на надсилання заявнику листа за наслідками розгляду заяви, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
При цьому, суд звернув увагу, що клопотання ГО «Товариство «Восток» підлягає розгляду саме щодо надання у користування (оренду) земельної ділянки, а не у власність, як позивачем вказано у позовних вимогах, так як клопотання містило саме прохання про надання земельної ділянки у користування (оренду). Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
На виконання вищезазначеного рішення ООАС від 10.02.2020 по справі № 420/4957/19 Одеська обласна державна адміністрація розглянула клопотання Громадської організації «Товариство «Восток» за № 5229/01-29/1/1-19 від 09.07.2019, за результатами чого прийнято розпорядження від 15.07.2020 № 465/од-2020 «Про відмову у наданні у користування (оренду) земельної ділянки», яке в подальшому позивач оскаржив у судовому порядку.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року у справі № 420/7512/20, в задоволенні адміністративного позову про скасування вказаного вище розпорядження відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав жодного доказу, які б підтверджували незаконні дії або рішення Одеської обласної державної адміністрації, що у подальшому могли б спричинити матеріальну шкоду позивачу. Не доведено позивачем і факту вчинення незаконних дій чи рішень саме при здійсненні владних повноважень, визначених Конституцію чи Законами України. Зокрема, у позовній заяві не зазначено конкретні норми законодавства, які на думку позивача порушила Одеська обласна державна адміністрація.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Причинний зв'язок у цьому випадку виражається у зв'язку протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
В той же час, позивач посилаючись на завдання йому збитків в загальному розмірі 5 650 000,00 грн, не надає належних та допустимих доказів на їх підтвердження, окрім здійсненого власного розрахунку.
Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду 08.05.2018 у справі № 920/316/17, від 21.12.2018 у справі № 920/31/18, згідно з якою причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов'язковою умовою настання відповідальності, і він полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
В той же час, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту наявності причинного зв'язку між понесеними ним витратами у сумі 5 650 000,00 грн., та діями Одеської обласної державної адміністрації.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем жодним чином не доведено та не підтверджено належними доказами наявності на території спірної земельної ділянки 5122785800:01:001:0435 об'єктів нерухомості належних ГО «Товариство «Восток», у зв'язку з користуванням якими позивачу були завдані збитки. Крім того, позивачем не доведено взаємозв'язку між ним та спірною земельною ділянкою, як-то не підтверджено права власності жодного його учасника на збудовані на спірній земельній ділянці гаражі, тощо, що б в свою чергу свідчило про існування підстави для отримання права користування такою земельною ділянкою.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем таких елементів цивільного правовопорушення, як незаконних дій відповідача 1, завдання відповідачем 1 шкоди (збитків) та причино - наслідкового зв'язку, а відтак не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення, як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за статтями 1174, 1176 ЦК України.
Щодо заявленої моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
У статті 23 ЦК визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).
За змістом частин 3, 4 статті 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, за змістом наведеної норми зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
За загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Водночас до встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відноситься випадок її заподіяння внаслідок, зокрема, неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК) або дій їх посадових чи службових осіб (стаття 1174 ЦК).
Разом із тим, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач має довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
За змістом частини 4 статті 23 ЦК при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
За приписами статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". За змістом цієї норми діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
Отже, виходячи з комплексного аналізу наведених норм, юридична особа, яка звертається до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, повинна довести факт спричинення їй немайнової шкоди внаслідок приниження її ділової репутації, посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 у справі № 915/1375/20, від 06.10.2022 у справі № 910/18745/21.
А тому, у частині вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої посадовими особами відповідача 1, позивач мав довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили приниження ділової репутації, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Водночас, у цій справі, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували завдання моральної (немайнової) шкоди саме юридичній особі, яка є позивачем у даній справі, не доведено дій, якими було принижено ділову репутацію позивача та не доведено в чому саме полягало таке приниження (зокрема, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності).
Позивач у позовній заяві помилково ототожнив членів та керівника юридичної особи (фізичних осіб) з самою юридичною особою, оскільки це є різними суб'єктами цивільних правовідносин.
Крім того, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи ГО «Товариство «Восток» стосовно того, що фактично ця громадська організація є гаражним кооперативом, а не громадською організацією, та вказана земельна ділянка необхідна їй задля задоволення потреб учасників цього кооперативу, оскільки на ній розташовані гаражі, побудовані власним коштом громадян.
Так, відповідно до приписів Закону України «Про кооперацію» кооперативні організації створюються з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів шляхом прийняття рішення про створення кооперативу його установчими зборами, яке оформляється протоколом, з подальшою державною реєстрацією.
Тобто, метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
При цьому, ГО «Товариство «Восток» згідно відомостей з ЄДРПОУ є громадською організацією (громадським об'єднанням), тобто за визначенням Закону України «Про громадські об'єднання» - добровільним об'єднанням фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
А тому, з огляду на не доведення позивачем причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями та бездіяльністю відповідача 1 та наявністю матеріальної та моральної шкоди, про яку стверджує позивач, колегія суддів погоджується із обґрунтованими та законними висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Стосовно тверджень апелянта про наявність сумнівів щодо безсторонності та неупередженості судді Коткова О.В., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подавалась заява про відвід судді Коткова О.В., яка обґрунтована тим, що прийняття судом ухвали від 09.12.2021 року було порушено приписи ст.ст. 2, 8, 13, 15, 42, 197 ГПК України, що не дає заявнику можливості реалізувати повною мірою надані законом процесуальні права та обов'язки, а також дані обставини викликають у позивача сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді.
Так, заявник вказує, що в ухвалі суду від 09.12.2021 року суд повідомив учасників справи, що: явка їх представників в підготовче засідання є обов'язковою, при цьому без наведення жодних підстав та обгрунтувань; про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що не відповідає наданої судом на запит заявника інформації; роз'яснення сторонам про право суду на стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу за невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України спрямоване на стягнення з винної особи штрафу, а не для справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору. Крім того, ухвалою суду від 09.12.2021 року суд постановив розгляд справи здійснювати в закритому судовому засіданні без наведення на те підстав та обгрунтувань .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 заяву позивача про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи №910/12919/21 визнано необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2021 (суддя Спичак О.М.) у задоволенні заяви Громадської організації «Товариство «Восток» про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи №910/12919/21 відмовлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд зазначає, що підстави для відводу судді Коткова О.В. у даній справі були в належному порядку розглянуті судом першої інстанції відповідно до ст. ст. 35, 36, 39 ГПК України, про що постановлені відповідні ухвали.
Крім того, дослідивши доводи заяви про відвід судді Коткова О.В. колегія суддів не вбачає їх обґрунтованими, оскільки як правильно було зазначено судом першої інстанції, такі доводи зводяться до незгоди сторони із процесуальними рішеннями судді, що не може буди підставою для відводу в розумінні п. 4 ст. 35 ГПК України.
Стосовно тверджень апелянта, що докази, надані відповідачем на виконання ухвали від 17.11.2021, позивач не отримував, чим було порушено приписи ст. 80 ГПК України, а суд першої інстанції зитання цього пне постановив окрему ухвалу щодо Одеської ОДА, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
У ч. 1 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Згідно з ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.11.2021 року витребував у відповідача - Одеської обласної державної адміністрації інформацію щодо сплати орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 площею 12 га; копії договорів оренди та договорів, укладених Приватним підприємством "Південьпарксервіс" на виконання Розпорядження ООДА 290/А-2016 від 16.05.2016 з (власниками) гаражів - членами ГО «Т «ВОСТОК».
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2021 року через систему «Електронний суд» від Одеської обласної державної адміністрації надійшла заява про виконання ухвали суду. У поданій заяві Одеська обласна державна адміністрація повідомляє, що листом від 25.11 2021 року № 5/01-23/10364/2-21 звернулась до Головного управління ДПС в Одеській області з метою отримання інформації щодо сплати орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 площею 12 га. Листом від 03.12.2021 року № 29892/5/15-32-04-06-05 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило Одеську обласну державну адміністрацію, що ПП "Південьпарксервіс" на протязі 2021 року та станом на 03.12.2021 року сплачено орендну плату в сумі 891 936, 83 грн. за земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0435 площею 12 га. Також Одеська обласна державна адміністрація надала копію договору оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2020 року, укладеного між Одеською обласною державною адміністрацією та ПП «Південьпарксервіс» та повідомила, що будь-яких інших договорів оренди щодо земельної ділянки загальною площею 12,0000 га (кадастровий номер 5122785800:01:001:0435) Одеською обласною державною адміністрацією не укладалось.
Як вбачається з диспозиції статті 80 ГПК України, вона регулює порядок і випадки подання доказів сторонами під час надання своїх пояснень та заперечень по суті спору.
В той же час, відповідні докази були витребувані у відповідача 1 на підставі ухвали суду від 17.11.2021, якою було задоволено клопотання позивача про витребування таких доказів, що підпадає під регулювання статті 81 ГПК України, яка не передбачає обов'язку сторони, в якої витребовуються докази, направляти їх іншій стороні у справі.
За наведених обставин, оскільки Одеською обласною державною адміністрацією були виконані вимоги ухвали суду про витребування доказів, а вимоги ст. 81 ГПК України не передбачають обов'язку учасника справи направляти такі докази на адресу інших учасників справи, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для постановлення окремої ухвали щодо Одеської обласної державної адміністрації.
З цих підстав і не підлягають задоволенню подані разом з апеляційною скаргою аналогічні клопотання про витребування доказів та постановлення окремої ухвали.
Стосовно поданого разом з апеляційною скаргою клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме існуючих капітальних гаражів ГО Товариство «Восток», колегія суддів його відхиляє, оскільки з огляду на предмет позову у даній справі (стягнення збитків), відсутня доцільність щодо огляду доказів, на які посилається заявник у поданому клопотанні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року у справі № 910/12919/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року у справі № 910/12919/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2022 року у справі № 910/12919/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/12919/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 06.12.2022
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко