вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" листопада 2022 р. Справа№ 910/16794/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Корсака В.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - Літвінов Є.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абітек" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 про залишення позову без розгляду у справі №910/16794/19 (суддя Грєхова О.А., повний текст складено - 09.09.2022) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абітек" до Фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни про стягнення грошових коштів за непоставлений товар у сумі 200 000 грн., а також 3% річних у розмірі 15 041,10 грн.
встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 у справі №910/16794/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Абітек" до Фізичної особи-підприємця Кирилюк Євгенії Миколаївни про стягнення грошових коштів за непоставлений товар у сумі 200 000 грн., а також 3% річних у розмірі 15 041,10 грн. залишено без розгляду.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що незабезпечення позивачем участі свого представника в засіданнях 18.07.2022, та 09.09.2022, а також неповідомлення про причини такої неявки та не подання клопотань про відкладення розгляду справи є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не залежно від того, чи перешкоджає його неявка вирішенню спору, чи ні.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неотримання від суду повідомлень та ухвал про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач (апелянт) правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення слухання справи, яке мотивоване тим, що його представник не має змоги з'явитися у судове засідання, призначене на 22.11.2022, через зайнятість у іншому судовому процесі.
Дослідивши обставини, заявленого клопотання, колегією суддів відмовляється у його задоволенні, оскільки позивачем у справі є товариство, а не окремий його представник, в свою чергу, Господарським процесуальним кодексом України передбачена участь у судовому процесі через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену належним чином на те особу.
Крім цього, наведені у клопотанні причини не належать до об'єктивних причин неможливості представника позивача бути присутнім в судовому засіданні у цій справі з огляду на суб'єктивне обрання відповідно до наведених причин представником позивача у цій справі поведінки, коли він на власний розсуд надає пріоритет участі в судових засіданнях в інших справах перед участю в судовому засіданні у цій справі.
При цьому, слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, чи клопотання цих осіб про відкладення розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, з огляду на наявність викладеної позиції скаржника, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Як вже вказувалося, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 позов у даній справі №910/16794/19 залишено без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України через незабезпечення позивачем участі свого представника в засіданнях 18.07.2022, та 09.09.2022, а також неповідомлення про причини такої неявки та не подання клопотань про відкладення розгляду справи.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, на вирішення суду апеляційної інстанції поставлено питання щодо наявності правових підстав у суду першої інстанції для залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Правова позиція щодо застосування пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладена в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15, від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.
Так, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 зазначено таке.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з такої підстави: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Отже, у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він повинен повідомити суд про причини неявки, і у випадку визнання таких причин поважними суд може відкласти розгляд справи.
Разом з тим частина четверта статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України не передбачають вимоги про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 призначено у даній справі судову технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 поновлено провадження у справі № 910/16794/19 та призначено підготовче засідання у справі №910/16794/19 на 20.06.2022.
Вказану ухвалу було направлено на адресу офіційного місцезнаходження позивача, проте повернуто органом поштового зв'язку з посиланням на "закінчення терміну зберігання".
З огляду на перебування судді Грєхової О.А. 20.06.2022 у щорічній основній відпустці, розгляд справи №910/16794/19 ухвалою від 14.06.2022 було призначено на 18.07.2022.
Зазначена ухвала, яка була направлена на адресу офіційного місцезнаходження позивача, також повернулася з відміткою про "закінчення терміну зберігання".
У судове засідання 18.07.2022 з'явився лише представник відповідача, представник позивача не прибув.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 01.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 з огляду на перебування судді Грєхової О.А. 01.08.2022 у щорічній основній відпустці підготовче судове засідання призначено на 09.09.2022.
Ухвала від 25.07.2022, направлена позивачу, повернулася до суду з відміткою органу поштового зв'язку про "закінчення терміну зберігання".
У судове засідання 09.09.2022, в якому було ухвалено про залишення позову без розгляду, представник позивача не прибув.
Як вже вказувалося, залишення позову без розгляду мотивовано судом незабезпеченням позивачем участі свого представника в засіданнях 18.07.2022, та 09.09.2022, а також неповідомлення про причини такої неявки та не подання клопотань про відкладення розгляду справи.
Позивач в апеляційній скарзі вказує про неотримання жодних ухвал суду першої інстанції про поновлення провадження та призначення підготовчого засідання.
Стосовно належності повідомлення судом першої інстанції позивача про дату та час судових засідань 18.07.2022, та 09.09.2022, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, наведена норма передбачає можливість повідомлення судом учасника справи про її розгляд (у разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження) на офіційну електронну адресу або за допомогою інших засобів зв'язку.
Як вже було вказано, поштова кореспонденція суду, направлена позивачу, поверталася з відміткою - "закінчення терміну зберігання".
При цьому, позивачем у документах, що ним подавалися суду першої інстанції, були вказані інші засоби зв'язку, окрім поштової адреси, а саме зазначалася офіційна електронна адреса, як Товариства, так і представника, та номери телефонів.
Місцевий господарський суд іншими засобами повідомлення позивача, окрім направлення кореспонденції поштою, не скористався.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з урахуванням місцезнаходження позивача (м. Харків) та збройною агресією російської федерації проти України, повернення ухвал суду з вказівкою на "закінчення терміну зберігання" не дозволяє дійти висновку про належність інформування позивача про дату та час розгляду даної справи.
Окрім наведеного, апеляційним судом визнаються доречними посилання апелянта на обмеження доступу у вказаний період до Єдиного державного реєстру судових рішень, що також, на думку колегії суддів, є перешкодою в отриманні інформації по справі.
До того ж, розгляд даної справи протягом тривало строку було зупинено, представник позивача, в свою чергу, до поновлення провадження у справі, явку свого представника кожного разу забезпечував, отже з наведеного апеляційний суд доходить до висновку про відсутність обставин ухилення позивача від отримання інформації щодо стану розгляду даної справи судом.
Також, слід зазначити, що явка представника позивача не визнавалася судом обов'язковою, а отже його нез'явлення не могло бути підставою для залишення позову без розгляду.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення позивача, не забезпечив останньому можливості реалізувати надані йому законом права, зокрема, на участь в судовому засіданні, у зв'язку з чим дійшов до невірного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала не може бути визнана законною та обґрунтованою, оскільки застосування в даному випадку місцевим господарським судом пункту 4 частини 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.
За наведених обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.
Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, зокрема, про залишення позову без розгляду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абітек" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 про залишення позову без розгляду у справі №910/16794/19 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2022 про залишення позову без розгляду у справі №910/16794/19 скасувати.
3. Справу №910/16794/19 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 05.12.2022 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді В.А. Корсак
М.А. Барсук