вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2022 р. Справа№ 910/18611/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового зсідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022
у справі № 910/18611/21 (суддя: Ломака В.С.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення 695 850 665,62 грн.,
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (з урахуванням заяви позивача від 21.02.2022 року про збільшення розміру позовних вимог) 695850665,62 грн., з яких: 693 224 189,83 грн. - сума основного боргу з оплати електричної енергії, поставленої за Договором № 0424-0413 протягом серпня 2021 року-січня 2022 року включно; 1145398,24 грн. - пеня, 941423,22 грн. - 3 % річних, 539654,33 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань з оплати отриманої протягом 2021 року на підставі договору про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор Договору: № 0424-0413; дата акцептування 27.05.2019) електричної енергії, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість, а також виникли підстави для стягнення з останнього пені та компенсаційних виплат у вищевказаному розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» 435 678 090 грн. 19 коп. основного боргу, 1 029 136 грн. 31 коп. пені, 845 865 грн. 46 коп. 3 % річних, 539 654 грн. 33 коп. інфляційних втрат, а також 546 694 грн. 65 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 198 761 066,99 грн. основного боргу - закрито, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань з оплати отриманої протягом серпня 2021 року - січня 2022 року електричної енергії за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" перед Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" виникла заборгованість в загальній сумі 634 439 157,18 грн., у тому числі: 44 971 194,88 грн. - заборгованість за серпень 2021 року; 60 373 277,65 грн. - заборгованість за вересень 2021 року; 108 749 347,50 грн. - заборгованість за жовтень 2021 року; 71 141 252,65 грн. - заборгованість за листопад 2021 року; 256 375 256,69 грн. - заборгованість за грудень 2021 року; 92 828 827,81 грн. - заборгованість за січень 2022 року. Викладене, на переконання суду першої інстанції, свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" заборгованості за Договором у розмірі 58 785 032,65 грн. Наголосив, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які свідчать про підписання сторонами актів приймання-передачі в інші дати, ніж зазначені безпосередньо у цих документах. Зауважив, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії та відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3 % річних та інфляційних втрат. Зазначив, що відповідачем не надано доказів наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому доводи відповідача про зменшення розміру пені на 99 % є необґрунтованими.
Щодо закриття провадження, в частині стягнення основного боргу в розмірі 198 761 066,99 грн., суд першої інстанції керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України мотивував своє рішення тим що, під час судового провадження відповідачем сплачено заборгованість у згаданому розмірі, з огляду на що в цій частині відсутній предмет спору між сторонами.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову АТ «ДТЕК Західенерго» у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 277 ГПК є самостійними підставами для скасування оскаржуваного рішення. Скаржник зазначає, що Законом України "Про ринок електричної енергії" встановлено спеціальний алгоритм розрахунків між оператором системи передач (ОСП) та постачальником послуг з балансування (ППБ), який передбачає: наявність в ОСП поточного рахунку із спеціальним режимом використання виключно з якого здійснюються розрахунки за послуги з ППБ/СВБ; розрахунки за послуги з ППБ/СВБ здійснюються в межах наявних на рахунку коштів, що надійшли від учасників ринку балансування. Тобто, відповідач може сплачувати позивачу вартість наданої балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від учасників балансуючого ринку, на такому рахунку. Відтак, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його інтересів, оскільки заявлена вимога про стягнення коштів, з будь-якого рахунку відповідача, суперечить вимогам законодавства, зокрема ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії". Також, на думку скаржника судом безпідставно не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо невірного визначення термінів початку та завершення оплати актів купівлі-продажу балансуючої електричної енергії та, відповідно, початку періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на те, що акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії були підписані ПрАТ "НЕК "Укренерго" в інші дати, ніж зазначені у цих актах. Поряд з викладеним, апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання відповідача на ч. 3 ст. 551 ЦК України, за змістом якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022, дана апеляційна скарга у справі № 910/18611/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21; розгляд апеляційної скарги ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 призначено на 19.09.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
19.09.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що укладений між сторонами договір не містить жодних умов чи застережень щодо проведення оплати виключно з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та/або за умови наявності коштів на такому рахунку. Підкреслює, що чинне законодавство передбачає можливості зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2022 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 відкладено на 10.10.2022, зокрема, у зв'язку із клоптанням представника відповідача.
У зв'язку з повітряною тривогою, задля збереження життя і здоров'я та убезпечення відвідувачів, суддів та працівників апарату суду, враховуючи розпорядження голови Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 № 3, судове засідання, призначене на 10.10.2022, не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 призначено на 14.11.2022.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (постачальник послуг балансування/ППБ) є виробником електричної енергії на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.06.2019 року № 1074.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП), на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР).
Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону України "Про ринок електричної енергії" адміністратор розрахунків, забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку. Функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про участь у балансуючому ринку.
За змістом частини 1 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок. На балансуючому ринку оператором системи передачі здійснюються: 1) купівля та продаж електричної енергії для балансування обсягів попиту та пропозиції електричної енергії у межах поточної доби; 2) купівля та продаж електричної енергії з метою врегулювання небалансів електричної енергії сторін, відповідальних за баланс.
Частиною 3 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що для надання послуг з балансування учасники ринку укладають з оператором системи передачі договір на основі типового договору про участь у балансуючому ринку. Постачальники послуг з балансування реєструються адміністратором розрахунків у порядку, визначеному правилами ринку. Типовий договір про участь у балансуючому ринку затверджується Регулятором.
Згідно з частиною 7 статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Судовою колегією встановлено, що у повідомленні від 27.05.2019 року за вих. № 01/18933 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (яке у подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") поставило до відома Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" про приєднання останнього (акцептування пропозиції) до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучення до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору - № 0424-04013, дата акцептування - 27.05.2019 року).
Згідно з пунктом 1.1 типового договору про участь у балансуючому ринку (далі - Договір) останній є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.
Відповідно до пункту 1.2 Договору за цим Договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
За умовами пункту 2.1 цієї угоди її загальна вартість складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії цього Договору за придбані і продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього Договору.
За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, яка розраховується шляхом ділення загальної вартості балансуючої електричної енергії на загальний обсяг балансуючої електричної енергії.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Умовами пункту 4.1 Договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюється відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку.
За підсумками місяця ППБ складає та направляє ОСП у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники підписаного зі своєї сторони акту приймання-передачі наданих послуг балансування, який ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує протягом трьох робочих днів з моменту його отримання від ОСП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що мають бути усунені (пункт 4.2 Договору).
При цьому, відповідно до пункту 4.3 означеного правочину ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
Згідно з пунктом 4.4 Договору у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ППБ має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.
Пунктом 5.4 Договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим Договором.
Разом з тим, пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була надана заява-приєднання. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього Договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей Договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункти 9.1, 9.2 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками відповідні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 31.08.2021 року № БР/21/08-0424, від 30.09.2021 року № БР/21/09-0424, від 31.10.2021 року № БР/21/10-0424, від 30.11.2021 року № БР/21/11-0424, від 31.12.2021 року № БР/21/12-0424 та від 31.01.2022 року № БР/22/01-0424, за якими ППБ поставив, а ОСП отримав балансуючу електричну енергію вартістю відповідно 71 129 553,43 грн., 88 457 568,94 грн., 156 767 610,59 грн., 96 962 423,63 грн., 267 536 706,83 грн. та 114 631 239,34 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень; підписанням цих актів сторони підтвердили факт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії в обсягах і вартостях, зазначених у пунктах 1.1 та 1.2 цих актів, а також підтвердили, що не мають претензій одна до одної стосовно обсягу і вартості купівлі-продажу балансуючої електричної енергії, зазначених у пунктах 1.1 та 1.2 актів.
Як вірно вказав суд першої інстанції, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки балансуючої електричної енергії протягом серпня 2021 року - січня 2022 року свідчить також відсутність з боку ОСП претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" посилалось на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань з оплати отриманої протягом серпня-жовтня 2021 року електричної енергії за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" виникла заборгованість у загальному розмірі 214 093 820,03 грн., з яких: 44 971 194,88 грн. - заборгованість за серпень 2021 року; 60 373 277,65 грн. - заборгованість за вересень 2021 року; 108 749 347,50 грн. - заборгованість за жовтень 2021 року.
Крім того, враховуючи подані до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач зазначав, що, зважаючи на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" взятих на себе за Договором грошових зобов'язань з оплати отриманої протягом листопада 2021 року - січня 2022 року електричної енергії, за відповідачем виникла заборгованість у загальному розмірі 479 130 369,80 грн., з яких: 96 962 423,63 грн. - заборгованість за листопад 2021 року, вказана в акті від 30.11.2021 року № БР/21/11-0424; 267 536 706,83 грн. - заборгованість за грудень 2021 року, вказана в акті від 31.12.2021 року № БР/21/12-0424; 114 631 239,34 грн. - заборгованість за січень 2022 року, вказана в акті від 31.01.2022 року № БР/22/01-0424.
Загальна сума боргу відповідача з оплати отриманої протягом серпня 2021 року - січня 2022 року електричної енергії за Договором, за твердженням позивача, склала 693 224 189,83 грн.
Беручи до уваги наведене, Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" звернулось до суду з означеним позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 695 850 665,62 грн., з яких: 693 224 189,83 грн. - сума основного боргу з оплати електричної енергії, поставленої за Договором № 0424-0413 протягом серпня 2021 року-січня 2022 року включно; 1 145 398,24 грн. - пеня, 941 423,22 грн. - 3 % річних, 539 654,33 грн. - інфляційні втрати.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частиною другою статті 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що виробники зобов'язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою №307 від 14.03.2018 затверджено Правила ринку.
Так, згідно положень пп.пп. 4.2.1-4.2.3 Правил ринку для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування, типова форма якого наведена в додатку 7 до цих Правил, та включення до реєстру ППБ (надалі - заява). Форма заяви оприлюднюється ОСП на власному офіційному вебсайті. ОСП розглядає таку заяву та не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати її отримання інформує заявника щодо повноти та коректності наданої інформації. У випадку надання неповної та/або недостовірної інформації ОСП повідомляє про це учасника ринку, який у свою чергу повинен надати необхідну інформацію протягом 14 календарних днів з дати отримання повідомлення. Якщо учасник ринку не надав необхідну інформацію протягом визначеного строку, заява не розглядається. Протягом 10 робочих днів з дати отримання повної та коректної інформації ОСП (у ролі АР) вносить заявника до реєстру ППБ і надає доступ до електронної платформи.
Участь у балансуючому ринку обов'язкова для всіх ППБ, які управляють одиницями відпуску, крім ППБ, в обсягах усієї їхньої залишкової доступної потужності для забезпечення балансуючої електричної енергії на завантаження та розвантаження незалежно від факту продажу (непродажу) будь-якого типу резерву (пп.4.2.4 Правил ринку).
У відповідності до пп. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
У контексті наведеного колегія суддів зауважує, що з наявних у матеріалах справи копій рахунків на оплату відповідачем балансуючої електричної енергії за листопад - грудень 2021 року, пояснень сторін та інших документів вбачається, що в листопаді 2021 року до сплати Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягала сума в розмірі 71 141 252,65 грн., у грудні 2021 року - 256 375 256,69 грн., у січні 2022 року - 92 828 827,81 грн.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, обґрунтованість та наявність правових підстав для стягнення з відповідача сум грошових коштів, зазначених саме у рахунках (а не в актах від 30.11.2021 року № БР/21/11-0424, від 31.12.2021 року № БР/21/12-0424 та від 31.01.2022 року № БР/22/01-0424), була підтверджена та визнана позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву від 27.06.2022 року і поясненнях щодо стану взаєморозрахунків, а також представником позивача у судових засіданнях.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов'язань з оплати отриманої протягом серпня 2021 року - січня 2022 року електричної енергії за Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" перед Акціонерним товариством "ДТЕК Західенерго" виникла заборгованість в загальній сумі 634 439 157,18 грн., у тому числі: 44 971 194,88 грн. - заборгованість за серпень 2021 року; 60 373 277,65 грн. - заборгованість за вересень 2021 року; 108 749 347,50 грн. - заборгованість за жовтень 2021 року; 71 141 252,65 грн. - заборгованість за листопад 2021 року; 256 375 256,69 грн. - заборгованість за грудень 2021 року; 92 828 827,81 грн. - заборгованість за січень 2022 року.
Проте, відповідач свої зобов'язання за цим договором належним чином не виконував, здійснював оплату за продану балансуючу електричну енергію частково, з порушенням строків, встановлених договором, у зв'язку з чим у ПрАТ "НЕК "Укренерго" утворилась заборгованість в розмірі 435678090,19 грн, яка не була погашена відповідачем на момент розгляду справи по суті спору в суді першої інстанції, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено у вказаній сумі.
Водночас щодо доводів скаржника про відсутність його вини у простроченні виконання своїх зобов'язань з посиланням на те, що ПрАТ "НЕК "Укренерго" оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв'язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, частиною першою статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини другої статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.
Умовами укладеного між сторонами правочину передбачено, що ОСП здійснює остаточний розрахунок з ППБ протягом 7 робочих днів після підписання сторонами акта або з дати направлення його ППБ на адресу ОСП (у випадку непідписання та/або ненаправлення акта, та/або мотивованих зауважень до нього у п'ятиденний строк) за умови реєстрації ППБ податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ППБ грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих послуг з балансування.
При цьому, положення договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та відповідно умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.
Згідно з частиною четвертою статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:
1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;
2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;
3) поточний рахунок оператора системи передачі.
З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.
Зі змісту наведеної статті закону вбачається, що вона не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов'язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем взятих ним зобов'язань з оплати за договором.
З урахуванням наведеного, колегія суддів також вважає помилковими доводи апелянта про обрання позивачем неналежного способу захисту його порушених прав з огляду на заявлення ним вимоги про стягнення заборгованості без конкретизації рахунку, з якого така заборгованість підлягатиме стягненню, адже така вимога не суперечить ні нормам статті 16 ЦК України та статті 20 ГПК України, ні нормам наведеної статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії."
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21.
Крім того, наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19).
Поряд з викладеним колегія суддів зауважує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати балансуючої електричної енергії, поставленої протягом серпня 2021 року - січня 2022 року, позивач, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3 % річних у загальному розмірі 941 423,22 грн., з яких: 225 472,02 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за серпень 2021 року в розмірі 44 971 194,88 грн. у період з 10.09.2021 року по 15.11.2021 року; 173 676,55 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за вересень 2021 року в розмірі 60 373 277,65 грн. у період з 12.10.2021 року по 15.11.2021 року; 53 629,82 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за жовтень 2021 року в розмірі 108 749 347,50 грн. у період з 10.11.2021 року по 15.11.2021 року; 334 719,60 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за листопад 2021 року в розмірі 96 962 423,63 грн. у період з 10.12.2021 року по 20.01.2022 року; 153 925,23 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за грудень 2021 року в розмірі 267 536 706,83 грн. у період з 14.01.2022 року по 20.01.2022 року.
Також, Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" просило суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 539 654,33 грн., нараховані на вищенаведені суми заборгованості протягом спірних періодів.
Порушенням зобов'язання на підставі статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій відповідач свого обов'язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, то такі його дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 ЦК України), що, відповідно, є підставою для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат судом першої інстанції вірно встановлено, що їх розмір відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично правильним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 539654,33 грн правомірно визнано обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, у відповідача протягом листопада 2021 року - січня 2022 року виникло зобов'язання з оплати вартості балансуючої електричної енергії у розмірах, зазначених у відповідних рахунках, а не в актах від 30.11.2021 року № БР/21/11-0424, від 31.12.2021 року № БР/21/12-0424 та від 31.01.2022 року № БР/22/01-0424, що було підтверджено та визнано самим позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву від 27.06.2022 року.
Таким чином, нарахування компенсаційних виплат за листопад 2021 року - січень 2022 року слід здійснювати виходячи з нарахувань, вказаних у таких рахунках, а саме: за листопад 2021 року - у розмірі 71 141 252,65 грн., за грудень 2021 року - у розмірі 256 375 256,69 грн. Водночас судом враховано, що будь-яких нарахувань на суму вартості балансуючої електроенергії, поставленої відповідачу в січні 2022 року, позивачем здійснено та заявлено до стягнення не було.
Здійснивши перерахунок 3% річних, із врахуванням положень договору щодо здійснення оплати та платіжних доручень відповідача, їх дат та сум, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині, а саме на суму 845865,46 грн.
При цьому, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (подібні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
За таких обставин, враховуючи приписи ч. 3 ст. 551 ЦК, ст. 233 ГК та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру 3 % річних.
Згідно статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною першою статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами першою та третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.1 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку про те, що останній не у повній мірі відповідає положенням законодавства в силу допущених аналогічних помилок при визначенні бази нарахування цієї штрафної санкції, що призвело до її заявлення у завищеному розмірі.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, колегія суддів з ним погоджується та приходить до висновку, що обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказані останнім періоди (з урахуванням вищевстановлених дійсних баз нарахування та вказаних позивачем періодів нарахування), є 1 029 136,31 грн.
Колегія суддів вважає необгрунтованими аргументи апелянта щодо невірного визначення дат підписання актів купівлі-продажу, оскільки відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження підписання таких актів в інші, ніж вказано в актах, дати. Посилання апелянта на журнал реєстрації вихідної документації для актів купівлі-продажу електричної енергії не може слугувати підтвердженням підписання вказаних актів в інші дати, враховуючи те, що на актах присутній підпис уповноваженої особи відповідача без зазначення іншої дати, ніж та що вказана безпосередньо в актах. Також, відповідачем не було надано до суду контррозрахунку заявлених до стягнення позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, доводи відповідача щодо підстав зменшення пені на 99%, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, тому прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для зменшення пені, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні такого клопотання.
Що стосується заявленого боржником клопотання про зменшення нарахувань на 99%, до 1 гривні, тобто до розміру, який насправді означає не зменшення, а звільнення від сплати нарахувань, то, на думку колегії суддів, задоволення таких клопотань нівелюватиме саме значення штрафних санкцій, як відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Адже така відповідальність має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених у договорі) отримання коштів за надані ним товари або послуги. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Згідно із ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 277 ГПК є самостійними підставами для скасування оскаржуваного рішення, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2022 у справі № 910/18611/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
4. Справу № 910/18611/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.11.2022.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов