Постанова від 07.12.2022 по справі 916/599/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/599/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кияшко Р.В.

за участю представників учасників справи:

від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ - Пучкова Л.А., за ордером;

від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ - Канципа Є.С., за ордером;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса - Целік В.В., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року, м. Одеса, головуючий суддя Волков Р.В., судді Лічман Л.В., Рога Н.В., повний текст рішення складено та підписано 06.11.2020 року

у справі № 916/599/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса

про стягнення 1 002 207 775 грн. 06 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса

до відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

про визнання недійсним одностороннього правочину,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ заборгованість за кредитним договором від 04.11.2016 року в розмірі 1 002 207 775 грн. 06 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924, на виконання якого позивачем відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 887 881 191,13 грн., разом з тим відповідачем у справі було порушено свої обов'язки за вказаним договором, а саме, п. 2.2.7 договору стосовно надання банку фінансової інформації та п. 2.2.8 договору про інформування щодо цільового використання коштів, з огляду на що позивач скористався своїм (передбаченим договором) правом на його розірвання, повідомив відповідача про розірвання договору 13.12.2017 року, та встановив відповідачу термін повернення кредиту, сплати відсотків за час фактичного користування кредитом, а також інших платежів, які відповідачем оплачені не були, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду про стягнення 887881191 грн. 13 коп. заборгованості за кредитом, 111 873 030 грн. 08 коп. заборгованості по процентах, 2 453 553 грн. 85 коп. пені.

За вказаною позовною заявою ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2018 року відкрито провадження у справі № 916/599/18.

16.05.2018 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса просило суд визнати недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, що вчинений у письмовій формі - Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ змінив умови кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та розірвав в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса, а також відшкодувати позивачу за зустрічним позовом судові витрати за рахунок відповідача за зустрічним позовом.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору граничний строк повернення кредиту встановлено 03.11.2026 року, таким чином, строк виконання зобов'язань з повернення кредиту не настав, при цьому, розірвання договору має вчинятися в тій самій формі, що і договір, а відповідно до п. 6.3. договору він може бути змінений та розірваний шляхом підписання додаткової угоди, яка не укладалась, з огляду на що позивач за первісним позовом вважає такий правочин недійсним, з огляду ще й на те, що такий правочин вчинено у неналежній формі (застосовано факсимільне відтворення підпису).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2018 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса прийнято до спільного розгляду із первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ.

26.07.2018 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшли клопотання за вх. №2-3780/18 та вх. № 2-3779/18, в яких позивач за зустрічним позовом просив суд призначити у справі № 916/599/18 почеркознавчу експертизу підписів та технічну експертизу підписів та печаток на обох редакціях кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса та року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ.

05.11.2018 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшла заява про визнання повністю недійсним пов'язаного із предметом спору правочину, яке мотивовано тим, що укладення кредитного договору входило до повноважень ОСОБА_1 , а кредитний договір в редакції за підписом ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним через відсутність у вказаної особи відповідного обсягу повноважень.

09.11.2018 року до Господарського суду Одеської області від відповідача по первісному позову надійшла заява про визнання повністю недійсним пов'язаного з предметом спору правочину (вх. № 22464/18) у якій останній просив суд першої інстанції визнати повністю недійсним, пов'язаний з предметом спору у справі №916/599/18 кредитний договір від 04.11.2016 року, що укладений між сторонами по справі, який від імені Банку підписаний Керівником напрямку кредитних експертів та Управління нерухомістю Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 28.03.2016 року з моменту його укладення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2018 року зупинено провадження у справі № 916/599/18 до набрання законної сили рішенням у справі №916/2689/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.03.2020 року провадження у справі було поновлено.

17.08.2020 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшли клопотання за вх. № 21750/20, в яких позивач за зустрічним позовом просив суд призначити у справі № 916/599/18 судову фізико-хімічну експертизу.

Протокольною ухвалою під час судового засідання у справі 04.09.2020 року у задоволенні клопотань відповідача про проведення експертиз у справі було відмовлено.

18.09.2020 року до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшла заява про зміну підстав зустрічної позовної заяви (вх. № 2473/20) та заява про зміну підстав заяви у порядку ст. 237 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 24735/20).

У заяві відповідача по первісному позову про зміну підстав зустрічної позовної заяви останній вказує, що сторони не досягли згоди щодо положень кредитного договору відносно надання фінансової звітності та інформації про цільове використання коштів, надання такої інформації на письмову вимогу банку, не узгоджено право на одностороннє розірвання правочину.

У заяві про зміну підстав заяви про визнання недійсним пов'язаного з предметом спору правочину відповідач за первісним позовом вказує, що кредитний договір підписано ОСОБА_1 , який мав відповідні повноваження, прямо передбачені статутом для першого заступника голови правління банку. Відповідач діяв добросовісно, проявив розумну обачність, перевіривши повноваження підписанта ОСОБА_1 .

В період вчинення заходів з укладення кредитного договору генеральному директору було доведено, що кредитний договір за підписом ОСОБА_2 є неукладеним через відсутність у підписанта повноважень, запропоновано укласти договір за підписом ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_2 щодо підписання іншої редакції кредитного договору після його підписання його керівником - ОСОБА_1 , є такими, що вчинені з перевищенням повноважень та не відповідають дійсному волевиявленню Банку, підлеглий ОСОБА_1 не міг самовільно змінити умови кредитного договору. Договір, який підписав ОСОБА_2 , є незаконним.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі №916/599/18 (головуючий суддя Волков Р.В., судді Лічман Л.В., Рога Н.В.) позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ 887 881 191 грн. 13 коп. заборгованості за кредитом, 111 873 030 грн. 08 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2 453 553 грн. 85 коп. пені, 616 700 грн. виплат зі сплати судового збору; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса про визнання недійсним одностороннього правочину відмовлено; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса про визнання недійсним кредитного договору в порядку ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що не встановлено відсутність реального наміру укладання і виконання кредитного договору, не доведено недобросовісність та нерозумність поведінки позичальника, оскільки ним наголошується про розумну обачливість при укладенні договору, крім того, судом перевірено повноваження обох підписантів від банку та встановлено наявність у них повноважень, сторони не заперечували фактичне виконання договору, зокрема, отримання кредитних коштів, з огляду на що суд дійшов висновку, що підстав для визнання кредитного договору, наданого позивачем, недійсним немає.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку неможливо встановити пріоритетність будь-якої із редакцій кредитних договорів, наданих сторонами у справі у зв'язку із чим необхідно застосовувати умови таких договорів у їх сукупності. Суд дійшов висновку, що банк, маючи на руках підписаний позичальником оригінал договору, яким встановлено розширений перелік підстав для відповідальності та можливість його одностороннього розірвання, у будь-якому випадку мав обґрунтовані сподівання на застосування умов такого договору до правовідносин, які виникли між сторонами, у зв'язку із чим, враховуючи те, що оригінал договору, наданого позичальником містить обмежений перелік обов'язків позичальника та обмежені умови щодо відповідальності, є підстави для застосування саме розширених положень спірного договору у редакції, наданої банком.

З огляду на вказане, та зважаючи, що відповідачем за первісним позовом було порушено умови п. 2.2.7 та 2.2.8 договору, що відповідно до п. 2.3.2. договору є підставою для одностороннього розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення, яке за висновком суду було належним чином оформлено, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість одностороннього розірвання договору та як наслідок вимоги про повернення коштів, з огляду на що первісний позов задовольнив в повному обсязі та відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса про стягнення 1 002 207 775 грн. 06 коп. в повному обсязі та задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ про визнання недійсним правочину.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що з огляду на наявність двох редакцій кредитного договору від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924, що є основним доказом у даній справі, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що підписання однієї з його редакцій неповноважним на це представником Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» є неважливим для вирішення спору.

Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не з'ясував обставину того, чи підписувався кредитний договір від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924 під час дії чи поза межами дії довіреності на ОСОБА_2, як підписанта Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у редакції кредитного договору № від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924, наданого Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».

При цьому, як зазначає скаржник, в іншому абзаці свого судового рішення суд першої інстанції вважає встановленими обставини наявності у обох підписантів редакцій кредитного договору зі сторони банку повноважень на таке підписання.

Таким чином, як вказує відповідач за первісним позовом, суд встановив дані обставини справи, не з'ясувавши їх у повному обсязі, в тому числі шляхом призначення експертизи, що могла б надати інформацію про дату фактичного підписання кредитного договору у редакції, наданої до справи позивачем.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса наголошує на тому, що саме з огляду на заперечення Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та те, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" відмовлявся надати експертній установі свій оригінал кредитного договору, це стало основною підставою для відмови у задоволенні клопотання про проведення фізико-хімічної експертизи давності підписання документу, про що судом було зазначено у судовому засіданні під час розгляду даного клопотання. Скаржник стверджує, що Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" свідомо ухилялося від проведення даної експертизи, що може свідчити про наявність у позивача обґрунтованих побоювань у фактах стосовно дати підписання його редакції кредитного договору.

Також скаржник зазначив, що якщо враховувати редакції договору у сукупності, то на його думку, з огляду на укладення кредитної угоди між сторонами шляхом підписання двох різних за змістом документів, це означає, що позивач та відповідач не досягли згоди щодо наступних положень Кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, дві різні редакції якого підписані зі сторони Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : сторони не досягли домовленостей щодо необхідності щоквартального надання фінансової звітності та надання інформації про цільове використання коштів, з огляду на що у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» був відсутній обов'язок виконувати зазначені умови; умовами договору не встановлено правових наслідків для сторін у зв'язку із можливим неналежним виконанням позичальником обов'язку надавати фінансову звітність, сторони не узгодили право Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» здійснити одностороннє розірвання договору, а визначили можливість розірвання кредитного договору лише шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року.

Таким чином, як зазначає скаржник, одностороння відмова Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від Кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року шляхом направлення письмового повідомлення банку про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № 3.Upr1/3-1571-142 є безпідставною та не призводить до відповідного правового наслідку у вигляді припинення або зміни правовідносин сторін, з огляду на положення ст. 525 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі скаржник також вказує на те, що обставини порушення ним кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року не є встановленими, оскільки він вважає, що сторони не досягли домовленостей щодо необхідності щоквартального надання фінансової звітності та надання інформації про цільове використання коштів, з огляду на що у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» був відсутній обов'язок виконувати зазначені умови, проте, незважаючи на відсутність такого обов'язку, матеріалами справи підтверджено надання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» фінансової звітності Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк", зокрема згідно із інформацією, що міститься в інтернет-банкінгу на сайті «Приват24 для бізнесу» по клієнту Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ», де у вкладці «Документи» міститься посилання на «Баланс предприятия и отчет о финансовых результатах предприятия за отчетный период».

Як стверджує скаржник, умовами кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року не врегульовано порядок надання звітності до банку його позичальниками, тому надання фінансової звітності через інтернет-банкінг на сайті «Приват24 для бізнесу» не суперечить положенням кредитного договору. Більш того, банк не звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» з окремою вимогою про надання звітності, що вказує, що на те, що наведена фінансова звітність була у нього в розпорядженні, в іншому випадку банк міг запросити її надання. Однак, банк не надає жодного доказу, який би вказував на той факт, що фінансова звітність не була надана і про заходи з її отримання, що на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» очевидно вказує на те, що банком було формально обрано неподання фінансової звітності позичальником з метою змусити його з формальних причин достроково повернути кредит, що є абсолютно неприпустимим з огляду на положення ч. 3 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та інші імперативні норми чинного законодавства України.

Щодо ненадання інформації про цільове використання кредитних коштів, скаржник зауважив, що він не порушував вимог кредитного договору щодо цільового використання наданих коштів, а списання грошових коштів було здійснено самим позивачем, що підтверджується: випискою за поточним рахунком відповідача № НОМЕР_1 за період з 01.11.2016 року по 31.12.2016 року (зарахування на рахунок та списання з рахунку наданого кредиту в розмірі 887 881191,13 грн. відбулося в один день, в один час та хвилину); меморіальним ордером № B017 від 14.12.2016 року; договором застави № DNHSLON03629/DZ від 14.12.2016 року.

Окрім того, згідно акту перевірки цільового використання коштів ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 1-12 від 20.12.2016 року банк здійснив перевірку цільового використання кредитних коштів за кредитним договором №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та повідомив позичальнику наступне: «Настоящим подтверждаю, что расходование средств по кредитному договору № DNHSLOK06924 от 04.11.2016 года соответствует целям, указанным в кредитном договоре: пополнение оборотных средств (реструктуризация задолженности ООО «БОРИВАЖ» и ООО «АДЖАЛЬІК ТРЕЙД»».

Окрім іншого, скаржник наголошує, що Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» не було дотримано вимог закону щодо форми правочину, зокрема односторонній правочин, яким банк змінив умови кредитного договору, шляхом направлення повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142 не містить оригіналу підпису особи, що уповноважена підписувати від імені банку даний правочин, не було дотримано письмової форми правочину, щодо якого законом встановлена обов'язкова письмова форма. Посилання банку на заяву про приєднання до умов Правил банківських послуг від 05.11.2014 року, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» погодилось, що під час укладання договорів, а також додаткових угод до них банк і клієнт допускають використання факсимільного відтворення підпису банку та підпису особи, уповноваженої підписувати договори й угоди до них від імені банку, які здійснені за допомогою засобів копіювання, є абсолютно безпідставним, оскільки банком помилково ототожнено поняття «правочин» (зокрема, односторонній правочин банку, який вчинено у формі повідомлення) та «договір», що є неприпустимим, так як домовленості між банком та скаржником щодо використання факсимільного відтворення підпису при односторонніх правочинах відсутня.

При цьому, за твердженням скаржника, відповідне повідомлення банку не підписано, що свідчить про невчинення одностороннього правочину, зазначене в свою чергу вказує на те, що таке повідомлення не створює жодних правових наслідків, зокрема, але не виключно, не змінює строк виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18, справу призначено до судового розгляду.

15.02.2021 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшло клопотання вх. № 790/21 про призначення технічної (фізико-хімічної) експертизи, в якій скаржник просив суд призначити по справі № 916/599/18 технічну (фізико-хімічну) експертизу документів - двох редакцій кредитного договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ та надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до матеріалів справи № 916/599/18, на дослідження яких поставити питання:

- Чи відповідає давність підпису громадянина ОСОБА_1 на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року даті складання кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ»)?

- У який період часу був виконаний підпис громадянина ОСОБА_1 на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ»)?

- Чи відповідає давність нанесення печатки Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року даті складання кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ»)?

- У який період часу була нанесена печатка Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ»)?

- Чи відповідає давність підпису громадянина ОСОБА_2 на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року даті складання кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк»)?

- У який період часу був виконаний підпис громадянина ОСОБА_2 на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк»)?

- Чи відповідає давність нанесення печатки Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року даті складання кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк»)?

- У який період часу була нанесена печатка Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04 листопада 2016 року (редакція договору, що була надана у матеріали справи Акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк»)?;

зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» надати до матеріалів справи оригінал кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року в редакції, що підписана від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» ОСОБА_2 : проведення експертизи доручити Одеському науко-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Клопотання мотивовано тим, що з огляду на наявність двох редакцій кредитного договору від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924, що є основним доказом у даній справі, дослідження питання, текст якого саме примірнику має бути застосовано для вирішення спірних відносин між сторонами у господарській справі № 916/599/18 має вирішальне значення. При цьому, як зазначає заявник клопотання, він позбавлений можливості самостійно замовити проведення технічної експертизи кредитних договорів, адже у нього відсутній оригінал редакції кредитного договору, якою керується Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк».

15.03.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 - без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що наявність у справі двох редакцій кредитного договору спричиняє необхідність встановити повноваження для підписання таких редакцій уповноваженими особами банку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Так, протоколом кредитного комітету банку від 03.11.2016 року вирішено питання щодо видачі кредиту відповідачеві. Цим протоколом було погоджено, що підписантом зі сторони позичальника є ОСОБА_3 , а підписантом зі сторони банку є ОСОБА_2 керівник напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю заступник керівника корпоративного бізнесу ГО.

У редакції договору, наданого банком, вказано, що від імені ПАТ КБ «Приватбанк» при підписанні цього договору виступає керівник напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №1219-К-Н-О від 28.03.2016 року, виданої ПАТ КБ «Приватбанк» в особі Голови Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_7.

При цьому, з вказаної довіреності вбачається, що ОСОБА_2 був уповноважений вчиняти угоди у межах ліміту повноважень, встановленого для Голови правління банку.

Як зазначає позивач за первісним позовом, позовні вимоги ґрунтуються саме на кредитному договорі, що наданий банком, тому місцевий суд прийшов до правильних висновків про обґрунтованість позову.

Посилання апелянта на нез'ясування судом обставин щодо підписання кредитного договору під час дії чи поза межами дії довіреності на ОСОБА_2 , як підписанта, є безпідставними, оскільки на дату укладення кредитного договору № DNHSLOK06924 довіреність № 1219-К-Н-О віл 28.03.2016 року не була скасована або визнана недійсною. З урахуванням протоколу № 43 засідання Наглядової Ради банку від 05.08.2016 року для Голови правління встановлено на період з 05.08.2016 року по 31.12.2019 року (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності. А тому, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що укладення кредитного договору № DNSL0K06924 від 04.11.2016 р. входило до повноважень пана ОСОБА_2 оскільки предметом цієї угоди є сума, яка не перевищує встановлене обмеження.

Також, як зазначає позивач, під час розгляду справи, місцевий суд, з урахуванням наданих сторонами доказів, письмових пояснень, заперечень, дослідивши умови обох редакцій кредитного договору № DNSL0K06924 від 04.11.2016 року дійшов цілком обґрунтованого висновку, що: "Банк, маючи на руках підписаний позичальником оригінал договору, яким встановлено розширений перелік підстав для відповідальності та можливість його одностороннього розірвання, у будь-якому випадку мав обґрунтовані сподівання на застосування умов такого договору до правовідносин, які виникли між сторонами. У зв'язку із зазначеним, враховуючи, що редакція договору, наданого позичальником, містить обмежений перелік обов'язків позичальника та обмежені умови щодо відповідальності, суд приходить до висновку про застосування розширених положень договору у редакції, наданої банком".

Зазначені висновки суду, на думку позивача, є цілком мотивованими, оскільки Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" було надано довгостроковий кредит строком більше 3 років (ч. 2 ст. 347 Господарського кодексу України) на суму кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 2 450 000 000 грн., а тому кредитний договір в редакції за підписом пана ОСОБА_2 яким встановлено розширений перелік підстав для відповідальності сторін та можливість його одностороннього розірвання у разі порушення позичальником умов договору, цілком відповідає інтересам кредитодавця, оскільки редакція договору, наданого позичальником, не містить умов відповідальності позичальника у разі неналежного виконання договору та порушення грошового зобов'язання, тим самим обмежує банк на захист порушеного права кредитодавця.

Як стверджує позивач за первісним позовом, саме редакція кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, де підписантом від імені банку згідно рішення кредитного комітету виступив пан ОСОБА_2 , містить істотні умови кредитного договору, визначені ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України: мету кредиту, суму кредиту; строк кредитування; умови і порядок видачі та погашення кредиту; види забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок внесення плати за кредит; обов'язки, права і відповідальність сторін стосовно видачі та погашення кредиту, а тому, враховуючи, що колегіальним органом банку прийнято рішення, що підписантом від імені банка при укладенні кредитного договору виступає саме пан ОСОБА_2 , що затверджено в протоколі кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк" від 03.11.2016 року в правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" мало обґрунтовані сподівання на застосування саме цих умов договору до правовідносин, які виникли між сторонами.

Щодо посилання апелянта про визнання недійсним одностороннього правочину, позивач зазначив, що посилання на обізнаність банку про надходження наданих відповідачеві коштів з метою погашення заборгованості згідно договору застави № DNHSLON03629/DZ від 14.12.2016 року, є безпідставними, оскільки вказані обставини не позбавляють позичальника обов'язку надати інформацію банку про цільове використання коштів, оскільки такий обов'язок не обумовлений будь-якими спеціальними обставинами. Крім того, банком направлялась вимога позичальнику про термінове надання фінансової інформації за підсумками 2016 року, І кварталу 2017 року, півріччя 2017 року від 31.07.2017 року, яка, однак, не була вручена відповідачеві із зазначенням про те, що адресат відсутній.

З огляду на наведене, на думку позивача за первісним позовом, вбачається безпідставним посилання скаржника щодо виконання ним умов договору про подання фінансової звітності та цільового використання кредитних коштів, а тому, місцевий суд правомірно прийшов до висновку про порушення позичальником умов договору, які відповідно до п. 2.3.2. договору є підставою для одностороннього його розірвання з відправленням позичальнику повідомлення.

Так, як зазначив позивач за первісним позовом, банком направлено відповідне повідомлення від 13.12.2017 року № Э.Upr 1/3-157142, яке підписано виконуючим обов'язки Голови Правління банку Пахачук Г.Д. шляхом проставлення факсиміле. При цьому, посилання скаржника на необхідність застосування оригіналу підпису спростовується п. А.12 договору, яким передбачено можливість направлення повідомлення у будь-якій формі на вибір банку. Отже, банком виконано усі умови кредитного договору, тому кредитор правомірно скористався правом на направлення повідомлення про дострокове розірвання договору, при цьому посилання на необхідність укладення додаткової угоди не підтверджується умовами договору, оскільки сторони скористались правом узгодити саме такі умови щодо можливості одностороннього розірвання.

22.04.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшли уточнення до клопотання про призначення технічної (фізико-хімічної) експертизи у справі за вх. № 3974/20/Д3, в яких скаржник просив суд доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, оскільки Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України проводить такий вид технічної експертизи документів як встановлення абсолютної давності документів, про що безпосередньо зазначено на веб-сайті даної експертної установи на відміну від того, що на веб-сайті Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, безпосередньо не зазначено про те, що зазначена експертна установа має спеціалізацію на проведення такого підвиду технічної експертизи документів, як експертиза встановлення абсолютної давності документів. Отже, для повного, об'єктивного експертного дослідження у даній справі, на думку заявника, проведення експертизи необхідно доручити саме Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що спеціалізований на проведенні саме даного виду експертного дослідження.

05.05.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ надійшли заперечення на клопотання скаржника про призначення технічної (фізико-хімічної) експертизи у справі, в яких позивач за первісним позовом просив суд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса про призначення технічної (фізико-хімічної) експертизи у справі № 916/599/18 залишити без розгляду, а у разі розгляду - клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса про призначення технічної (фізико-хімічної) експертизи у справі № 916/599/18 залишити його без задоволення.

Заперечення мотивовані тим, що відсутня обов'язкова сукупність умов, передбачених ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України для призначення судової експертизи, що обумовлено предметом спору (стягнення заборгованості), для вирішення якого обставини щодо давності нанесення підпису, періоду виконання підпису громадянина ОСОБА_1 , давності нанесення печатки та період її нанесення на кредитному договорі №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року (в редакції договору, що надана Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса) чи так само обставини щодо давності нанесення підпису, періоду виконання підпису громадянина ОСОБА_2 давності нанесення печатки та період її нанесення на кредитному договорі № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року (в редакції договору, що надана банком) - взагалі не мають значення для розгляду справи, оскільки не має необхідності встановлювати, яка з редакцій кредитного договору була виготовлена - оформлена саме в дату зазначену в тексті договору, оскільки такі обставини не є визначальними та не мають правового значення для правильного розгляду справи.

Крім того, банк посилається на штучність заявленого клопотання та зловживання апелянта правами з метою затягування строку розгляду справи, оскільки справа перебуває у провадженні суду з 2018 року, що не можна вважати розумним строком розгляду справи, при цьому, призначення у справі судової економічної експертизи для встановлення обставин справи, що не мають відношення до предмета спору, призведе до порушення розумності строків розгляду справи судом.

07.05.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса надійшли додаткові пояснення до клопотання про призначення технічної (фізико-хімічної) експертизи у справі, в яких останній щодо строку подання клопотання зауважив, що відповідно до ухвали Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 року по справі № 916/599/18, було відкрито апеляційне провадження у справі і у п. 3 ухвали судом було роз'яснено учасникам справи про їх право не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали подати до суду заяви чи клопотання щодо процесуальних питань, зокрема, відводів складу суду тощо. Тобто, суд встановив учасникам конкретний процесуальний строк для подання будь-яких процесуальних клопотань, в тому числі клопотання про призначення експертизи, який не було порушено заявником, оскільки відповідне клопотання було подано в день відкриття апеляційного провадження у справі - 15.02.2021 року, тобто не пізніше 5-ти днів з дня вручення ухвали.

Стосовно того, що заперечення на ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не було включено Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса до апеляційної скарги, останнім зауважено, що судом першої інстанції не приймалось окремої ухвали стосовно відмови у задоволенні клопотання скаржника про призначення фізико-хімічної експертизи давності документів, крім того Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса безпосередньо у своїй апеляційній скарзі зазначало про важливість та необхідність проведення експертного дослідження різних варіантів кредитних договорів, підписаних між позивачем та відповідачем, що не було здійснено під час розгляду справи судом першої інстанції.

Стосовно штучності заявленого клопотання та зловживання апелянта правами з метою затягування строку розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса зауважило, що відповідно до сталої практики у вирішенні питань про зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса про призначення у справі № 916/599/18 технічної (фізико-хімічної) експертизи від 15.02.2021 року вх. № 790/21; призначено по справі № 916/599/18 технічну (фізико-хімічну) експертизу документів - двох редакцій кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ та наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса до матеріалів справи № 916/599/18 і який є у Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ; проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6); витрати, пов'язані із проведенням експертизи, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса; матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) для проведення судової експертизи; провадження у справі № 916/599/18 зупинено на час проведення експертизи. Матеріали справи № 916/599/18 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

17.05.2021 року матеріали справи № 916/599/18 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

18.06.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ надійшли письмові пояснення у справі, у яких позивач висловив мотиви своєї незгоди з винесеною судом ухвалою про призначення у справі у справі № 916/599/18 технічної (фізико-хімічної) експертизи. Письмові пояснення судовою колегією були долучені до матеріалів справи.

23.06.2021 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріли справи № 916/599/18 разом із клопотанням судового експерта вх. № 671/21, в якому судовий експерт просив суд:

1. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 20.01.2021 року № 243/5 про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, змінити назву призначеної експертизи з «технічної ( фізико-хімічної) експертизи» на «судово-технічну експертизу документів», оскільки питання ухвали від 11.05.2021 року за змістом відповідають питанням, які вирішуються при проведенні судово-технічної експертизи документів;

2. У зв'язку зі значною поточною завантаженістю фахівців КНДІСЕ щодо проведення експертиз із встановлення часу виконання рукописних записів та підписів у документах за кримінальними, цивільними та господарськими справами, відповідно до п. І. І 3. Інструкції, погодити більший розумний строк проведення експертизи, тобто понад 90 календарних днів;

3. Надати додаткові матеріали, а саме:

- оригінал Кредитного договору № DNHSLOK06924, датованого 04.11.2016 року - примірника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», оскільки питання ухвали 5-8 стосуються дослідження цього документу;

- порівняльні зразки документів - оригіналів достовірно датованих документів, в яких у період із грудня 2014 року до квітня 2018 року, рукописно виконано записи та підписи синьо-фіолетовими пастами кулькових ручок (такими ж за кольором та відтінком, як і в підписах у Кредитному договорі № DNHSLOK06924, датованому 04.11.2016 року (примірник Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» (т. 5 а. с. 223) та Кредитному договорі № DNHSLOK06924, датованому 04.11.2016 року (примірник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»), у кількості не менше двадцяти зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду;

- дозвіл суду на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах, відповідно до п. 3 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, оформлений ухвалою, оскільки, відповідно до п. 4.11. Інструкції, потребує вирізання достатньої кількості штрихів записів (підписів) як у досліджуваних документах, так і в порівняльних зразках документів, при відсутності їх перетинання із забарвленими речовинами інших реквізитів документів. Вирізані фрагменти штрихів будуть необоротно втрачені під час проведення досліджень, що не дозволить проводити їх додаткові та повторні дослідження. Вирізання фрагментів проводиться після попереднього збереження зовнішнього виду документів на електрофотографічних копіях, які додаються до висновку експерта;

- порівняльні зразки документів - оригіналів достовірно датованих документів із вільними зразками друкованого тексту, який надрукований за допомогою того ж самого пристрою із лазерною технологією друку, що і реквізити (текст) досліджуваних договорів, датованих 04.11.2016 року, за період їх датування травень 2016 - квітень 2018 року, а також документи за той період часу їх датування в який, виходячи з обставин справи, міг бути виконаний текст досліджуваного документу ( оригінали документів у кількості 3-5 штук за різні числа, включаючи число датування досліджуваних документів-04.11.2016);

- оригінали документів, які містять відтиски печаток Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» зі змістом «ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» * Україна* м. Дніпропетровськ* БІЗНЕС КРУПНИХ І VІР-КЛІЄНТІВ І ОКЦ ГО* Код 14360570 * Документ дійсний тільки за підписом ОСОБА_1 » та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» з текстом «* УКРАЇНА * ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ, м. ОДЕСА ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОТЕРМІНАЛ» Ідентифікаційний код * 30485777 *», тобто вільні зразки цих печаток, які нанесені у період часу: з 01.05.2016 року по 30.03.2018 року та за період, який виходячи з матеріалів справи могли бути нанесені відтиски досліджуваних печаток, не менш, як по 20-25 документів за різні числа кожного місяця вказаного періоду з якісним їх відображенням.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2021 року поновлено апеляційне провадження у справі № 916/599/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року з 27.07.2021 року, клопотання судового експерта у справі № 916/599/18 призначено до судового розгляду.

21.07.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ надійшли письмові заперечення на клопотання експерта у справі № 916/599/18, в яких позивач за первісним позовом просив суд відмовити у задоволенні клопотанні судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вх. № 671/21. Судовою колегією клопотання було долучено до матеріалів справи.

27.07.2021 року в судовому засіданні представник скаржника на вимогу судового експерта в судовому засіданні надала суду порівняльні зразки документів, які були долучені судовою колегією до матеріалів справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі № 916/599/18 клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.06.2021 року вх. № 671/21 задоволено; змінено назву призначеної експертизи з "технічної (фізико-хімічної) експертизи" на "судово-технічну експертизу документів"; погоджено експертній установі проведення експертизи у термін, більший ніж 90 календарних днів; клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.06.2021 року вх. № 671/21 задоволено частково; долучено до матеріалів справи в розшитому вигляді надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" додаткові матеріали (порівняльні зразки); зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ надати експерту: оригінал кредитного договору № DNHSLOK06924, датованого 04.11.2016 року - примірника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"; порівняльні зразки документів - оригіналів достовірно датованих документів, в яких у період із грудня 2014 року до квітня 2018 року, рукописно виконано записи та підписи синьо-фіолетовими пастами кулькових ручок (такими ж за кольором та відтінком, як і в підписах у Кредитному договорі № DNHSLOK06924, датованому 04.11.2016 року (примірник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"), у кількості не менше двадцяти зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду; порівняльні зразки документів - оригіналів достовірно датованих документів із вільними зразками друкованого тексту, який надрукований за допомогою того ж самого пристрою із лазерною технологією друку, що і реквізити (текст) досліджуваних договорів, датованих 04.11.2016 року, за період їх датування травень 2016 - квітень 2018 року, а також документи за той період часу їх датування в який, виходячи з обставин справи, міг бути виконаний текст досліджуваного документу (оригінали документів у кількості 3-5 штук за різні числа, включаючи число датування досліджуваних документів-04.11.2016 року); оригінали документів, які містять відтиски печаток Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" зі змістом "ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" * Україна* м. Дніпропетровськ* БІЗНЕС КРУПНИХ І VІР-КЛІЄНТІВ І ОКЦ ГО* Код 14360570 * Документ дійсний тільки за підписом ОСОБА_1.", тобто вільні зразки цих печаток, які нанесені у період часу: з 01.05.2016 року по 30.03.2018 року та за період, який виходячи з матеріалів справи могли бути нанесені відтиски досліджуваних печаток, не менш, як по 20-25 документів за різні числа кожного місяця вказаного періоду з якісним їх відображенням; надано судовому експерту дозвіл на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах, які надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" надати суду докази оплати рахунку від 09.06.2021 року № 2061; провадження у справі № 916/599/18 зупинено на час проведення експертизи; матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) для проведення судової експертизи.

29.06.2022 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/599/18 разом із Висновком експертів № 17425/17426/21-34/16404ч16437/22-34 від 22.06.2022 року судово-технічної експертизи по справі № 916/599/18. Судовою колегією висновок експертів було долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30/06/2022 року апеляційне провадження у справі № 916/599/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року поновлено справу призначено до судового розгляду.

04.08.2022 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ надійшли письмові пояснення щодо висновку судово-технічної експертизи у справі № 916/599/18, в яких позивач зазначив, що виходячи зі змісту ухвали про призначення у справі відповідної експертизи, основною метою призначеної у справі № 916/599/18 судово-технічної експертизи було встановлення конкретної дати підписання кредитного договору. При цьому, в пунктах 5 та 6 Висновку судової експертизи зазначено про те, що підписи від імені ОСОБА_1 виконані у період раніше травня 2017 року; виконання підписів від імені ОСОБА_1 04.11.2016 не виключається. Наведене, на думку позивача, свідчить, що експертизою не встановлено конкретної дати виконання підписів, а визначено лише період в часі, в який підписи могли бути виконані, а також наданий ймовірний висновок щодо дати виконання підписів.

Відтак, як вказує позивач за первісним позовом, окрім того, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» примірник кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року підписаний ОСОБА_1 всупереч рішенню кредитного комітету Банка (на підписання договору був уповноважений ОСОБА_2), підписи могли бути ним зроблені, зважаючи на пункт 5 Висновку судової експертизи, після дати укладення договору у період до травня 2017 року, зокрема - після націоналізації АТ КБ «ПриватБанк» у грудні 2016 року та після звільнення ОСОБА_1 16.12.2016 року.

З огляду на викладене, позивач за первісним позовом вважає, що результати призначеної у справі № 916/599/18 судово-технічної експертизи та висновок експертів № 17425/17426/21-34/16404ч16437/22-34 від 22.06.2022 року за результатами її проведення ніяким чином не свідчать про обґрунтованість апеляційної скарги та не впливають на законність рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 у справі № 916/599/18. Судовою колегією письмові пояснення були долучені до матеріалів справи.

11.10.2022 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» надійшли письмові пояснення щодо висновку технічної (Фізико-хімічної) експертизи у справі (вх. №3974/20/Д18), у яких позивач за зустрічним позовом зазначив, що з огляду на наявність двох редакцій кредитного договору DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що є основним доказом у даній справі, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що встановлення конкретної дати підписання кредитного договору є не важливим для вирішення спору. При цьому, на переконання Товариства, в іншому абзаці свого судового рішення суд першої інстанції вважає встановленими обставини наявності у обидвох підписантів редакцій кредитного договору зі сторони банку повноважень на таке підписання. Таким чином, відповідач за первісним позовом вважає, що суд встановив дані обставини справи не з'ясувавши їх у повному обсязі в том числі шляхом призначення експертизи, що могла б надати інформацію про дату фактичного підписання кредитного договору у редакції, наданої до справи позивачем.

Позивач за зустрічним позовом звернув увагу колегії суддів апеляційного господарського суду на те, що висновок експертів №17425/17426/21-34/16404-16437/22-34 від 22.06.2022 року підтверджує реальність екземпляру кредитного договору № DNHSLOK06924, що був наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротермінал», м. Одеса, відсутність на ньому ознак штучного зістарювання документа, а також те, що виконання підпису в дату, вказану в документі (04.11.2016 року) не виключається. Таким чином, на переконання Товариства, наданим оригіналом кредитного договору № DNHSLOK06924 він підтвердив реальність та дійсність свого документа та підписання його у дати визначені у самому договору, на відміну від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал», АТ КБ «Приватбанк» ухилялось від сприяння здійсненню відповідної експертизи, не надало експертній установі примірник свого договору, у зв'язку із чим, в частині питань, визначених ухвалою суду, експертиза взагалі не була проведена.

Також скаржник вважає, що суд при прийнятті рішення має керуватись саме редакцією кредитного договору № DNHSLOK06924, що надана до справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротермінал», а якщо враховувати редакцію кредитного договору, що була надана до справи останнім, то можна зробити висновки про необrpунтованість позовних вимог позивача з огляду на наступне: сторони не досягли домовленостей щодо необхідності щоквартального надання фінансової звітності та надання інформації про цільове використання коштів, з огляду на що у Товариства був відсутній обов'язок виконувати зазначені умови,; умовами договору не встановлено правових наслідків для сторін у зв'язку із можливим неналежним виконанням позичальником обов'язку надавати фінансову звітність; сторони не узгодили право Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» здійснити одностороннє розірвання договору, а визначили можливість розірвання кредитного договору лише шляхом укладення додаткової угоди до Кредитного договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року. Пояснення колегією суддів долучено до матеріалів справи.

В цей же день, 11.10.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання, в порядку ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, у якому останній просив суд, з огляду на умисне ухилення відповідача від проведення у справі, що переглядається, експертизи, тим, що не надавав на вимогу ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 року та від 27.07.2021 року оригінали відповідних документів, порівняльні зразки документів, які містять підписи та печатки, визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, а саме те: шо у правовідносинах сторін потрібно керуватись саме редакцією кредитного договору №DNHSLOK06924, що надана до справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» і саме виходячи з цієї редакції кредитного договору має прийматись судове рішення у даній справі.

Вказане клопотання було долучено колегією суддів до матеріалів господарської справи.

Також, 11.10.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про виклик експерта, мотивоване тим, що формулювання експертами висновків експертизи саме в контексті їх ймовірності пов'язано саме з діями Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» стосовно перешкоджання проведенню відповідної експертизи, не надання будь-яких документів та зразків для експертизи.

При цьому, як зазначив позивач за зустрічним позовом, в свою чергу, ним було надано за витребуванням суду усі необхідні документи та зразки, оплачено експертизу та усіляко здіснено сприяння проведенню цієї експертизи.

З огляду на вказане, заявник вважає посилання Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» на ймовірність висновків експертів та відсутність необхідності для суду враховувати ці висновки при прийнятті судового рішення є необґрунтованими, так як, наявність ймовірності цих висновків викликана саме діями Банку, а тому на підставі ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд має враховувати встановлені експертизою обставини.

Враховуючи зазначене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротермінал», м. Одеса вважає необхідним викликати відповідних експертів, що проводили дослідження для того, щоб експерти надали пояснення стосовно того: Чому саме таким чином було викладено висновок експертів №17425/17426/21- 34/16404-16437/22-34 від 22.06.2022 року?; з чим пов'язана та обставина, що більш точно встановити період виконання досліджених підписів у висновку експертів №17425/17426/21-34/16404-16437/22-34 від 22.06.2022 року не представляється можливим?; чи можливо було б більш точно встановити період виконання досліджуваних підписів, якщо б Банком були б надані усі витребувані у нього зразки та документи?

Вказане клопотання долучено колегією суддів до матеріалів справи.

15.11.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу (вх. №3974/20/Д23), у якому, позивач за зустрічним позовом просив суд апеляційної інстанції застосувати до Акціонерного товариства Акціонерний банк «ПРИВАТБАНК» заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв'язку із ненаданням суду оригіналу свого примірнику кредитного договору від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924.

Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач за первісним позовом жодної із ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 року та від 11.05.2021 року у справі, що переглядається, не виконало та не надало ані суду, ані експертній установі оригінал свого примірника кредитного договору.

Проте, як вважає скаржник, за вимогами ч. 7 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, будь- яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду, з огляду на що, позивач за первісним позовом повинен був надати на вимогу суду зазначений доказ.

Вказане клопотання колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Також, 15.11.2022 року від скаржника до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №3974/20/Д22), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» просило суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області ід 30.10.2020 року у справі №916/599/18 в частині задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» скасувати. Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без розгляду, продовжити розгляд справи лише в частині зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротермінал».

Зокрема, клопотання мотивоване тим, що оскільки позивачем за первісним позовом не виконано вимоги ухвал суду апеляційної інстанції щодо надання витребуваних судом письмових документів, зразків підписів та печаток, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України такий позов може бути залишений судом без розгляду.

Вказане клопотання долучене колегією суддів до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відкладалося ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 року на 05.12.2022 року з'явилися представники позивача та відповідача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Розглянувши клопотання скаржника у якому останній просив суд, з огляду на умисне ухилення відповідача за зустрічним позовом від проведення у справі, що переглядається, експертизи, тим, що не надавав на вимогу ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 року та від 27.07.2021 року оригінали відповідних документів, порівняльні зразки документів, які містять підписи та печатки, визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, а саме те: шо у правовідносинах сторін потрібно керуватись саме редакцією кредитного договору №DNHSLOK06924, що надана до справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» і саме виходячи з цієї редакції кредитного договору має прийматись судове рішення у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

За приписами ч. 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Також, колегія суддів зазначає, що 19.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 року № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44 постанови від 16.02.2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц.

Так, Велика Палата у постанові від 08.06.2021 року у справі № 906/1336/19 зазначила, що з огляду на особливості регулювання процедури надання письмових документів для проведення їх експертного дослідження, необхідність аналізу судом дотримання вимог процесуального законодавства не тільки сторонами спору, але й судовим експертом до початку проведення експертизи, суд повинен досягнути балансу, з одного боку, у сприянні стороні щодо надання доказів у справі шляхом проведення судової експертизи, а з іншого, - у збереженні повноти та цілісності письмового документа, який є доказом протилежної сторони. Відтак у цьому випадку суд має право вибору процесуальних наслідків неподання документів, які є об'єктом експертного дослідження стороною у справі (щодо визнання встановленою обставини, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмови у її визнанні).

У даній справі судова колегія зазначає, що ненадання позивачем за первісним позовом експертам свого примірника кредитного договору не може визнаватися обставиною, яка є доказом існування тільки тієї редакції договору, що надана відповідачем за первісним позовом, оскільки це спростовується іншими доказами у справі, яким суд надає оцінку у їх сукупності з дотриманням відповідного балансу.

При цьому, судова колегія зазначає, що висновком експерта за результатами проведеної експертизи примірника договору відповідача за первісним позовом також не була надана вичерпна відповідь на питання, які були поставлені судом перед експертною установою.

Враховуючи наведене, у вказаному клопотанні слід відмовити, також і з огляду на те, що у даному випадку висновок експертів для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Також, судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про виклик експертів, яке мотивоване тим, що формулювання експертами висновків експертизи саме в контексті їх ймовірності пов'язано саме з діями Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» стосовно перешкоджання проведенню відповідної експертизи, не надання будь-яких документів та зразків для експертизи, у зв'язку із відсутністю для цього належних підстав, тобто у зв'язку із їх недоцільністю.

Розглянувши клопотання позивача за зустрічним позовом від 15.11.2022 року про застосування заходів процесуального примусу (вх. №3974/20/Д23), колегія суддів вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки, як вже було визначено апеляційним судом раніше, під час розгляду клопотання скаржника про визнання встановленою обставину, шо у правовідносинах сторін потрібно керуватись саме редакцією кредитного договору №DNHSLOK06924, що надана до справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротермінал» і саме виходячи з цієї редакції кредитного договору має прийматись судове рішення у даній справі, ненадання позивачем за первісним позовом експертам свого примірника кредитного договору не може заздалегідь визнаватися обставиною, яка є доказом існування тільки тієї редакції договору, яка знаходиться у відповідача за первісним позовом і зловживанням позивачем за первісним позовом своїми процесуальними правами.

Таким чином, у даному випадку, застосування заходів процесуального примусу до позивача за первісним позовом з підстав, визначених скаржником, є недоцільним.

Розглянувши клопотання скаржника від 15.11.2022 року про залишення позову без розгляду (вх. №3974/20/Д22), колегія суддів відмовляє у його задоволенні, оскільки колегією суддів вже було вирішено питання щодо обставин ненадання банком експертам витребуваних ухвалами апеляційного господарського суду письмових документів, зразків підписів та печаток.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 потребує скасування в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої ним суми заборгованості, процентів та пені, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Так, позивачем за первісним позовом, в якості додатків до позовної заяви суду надано наступну редакцію кредитного договору від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924, у відповідності до преамбули якої зазначено, що від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) при підписанні договору виступає Керівник напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності №1219-К-Н-О від 28.03.2016 року, виданої Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі Голови Правління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_7.

Умовами договору встановлено істотні умови кредитування, вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія (А1), ліміт цього договору 2 450 000 000 грн., в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 450 000 000 грн. на поповнення обігових коштів.

Пунктом А.3. договору встановлено, що термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до цього договору). Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого їх зобов'язань термін повернення кредиту здійснюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього договору).

Відповідно до п. А.6. договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12 (дванадцять) % річних.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк збільшує процентну ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник на користування кредитом сплачує проценти у розмірі 12 (дванадцять) % річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 12 (дванадцять) % річних і дати початку її нарахування.

Згідно з п.А.7 договору у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п.А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,033 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються.

Пункт А.12. договору встановлює, що сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування, передбачена Розділом «А» цього договору, може змінюватися протягом дії договору при настанні будь-якої з нижченаведених обставин, зокрема, порушенні позичальником будь-якої умови цього договору.

Сторони визначили, що зміни щодо істотних умов кредитування можуть вчинятися в тій же формі, що й укладено цей договір або без підписання Сторонами договору про внесення змін до цього договору шляхом направлення банком позичальнику повідомлення в будь-якій формі за вибором банку: письмово, через «Приват 24», електронну пошту, факс, мобільним зв'язком через направлення смс-повідомлення на мобільний телефон керівника та головного бухгалтера позичальника, іншими способами електрозв'язку.

Відповідно до п.1.1.1. договору ліміт кредитування на конкретну дату зазначений у п.А.2.1. цього договору. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3. цього договору Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2., 2.4.1. цього договору (п.1.2.).

Розділом 2. договору встановлені права та обов'язки сторін.

При цьому у редакції банку, договір містить зобов'язання позичальника, зокрема:

Пункт 2.2.3. - Повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2. цього договору. У випадку, якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього договору) для поточного періоду користування кредитом, позичальник зобов'язується погасити різницю у день її виникнення.

Пункт 2.2.7. - Надавати банку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на усі рахунки, що належать позичальнику, за три останні місяці, у розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію на вимогу банку, у т.ч. про майно, що належить позичальнику на праві власності або повного господарського ведення.

Пункт 2.2.8 - щомісячно, у термін до 10-го числа, інформувати банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.

Крім того, у редакції кредитного договору, наданого банком, міститься п.2.3.2. у наступній редакції:

2.3.2. Банк має право при настанні будь-якої з наступних подій:

- неотриманні від позичальника згоди на збільшення процентної ставки за користування кредитом, зміну періодичності порядку сплати платежів по кредиту;

- порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту;

- порушенні заставодавцями/іпотекодавцями зобов'язань за договорами застави/іпотеки, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, отриманні повідомлення від заставодавців про дострокове затребування вкладу (повністю або частково) за договором, майнові права за яким передані банку у заставу;

- неотриманні від заставодавців/іпотекодавців до укладення договору застави/іпотеки та під час його/їх дії повідомлення про усі відомі йому/їм права та вимоги інших осіб на предмет застави/іпотеки, у т.ч. не зареєстровані в установленому порядку;

- у випадку передачі предмету застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя;

- порушенні заставодавцями/іпотекодавцями правил про заміну предмета застави;

- втрати предмету застави/іпотеки за обставинами, за які заставодержатель не відповідає, якщо заставодавець/іпотекодавець не замінив або не відновив предмет застави/іпотеки;

- порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або при визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника;

- ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника;

- смерті позичальника;

- порушення кримінальної відповідальності відносно позичальника;

- втраті можливості звернення стягнення на майно, надане у заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором (у т.ч. втрати, знищенні, пошкодженні або недоступності предмету застави/іпотеки для банку з будь-яких інших привидів), підтверджений актами перевірок;

- встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у п.2.2.10 цього договору;

- відсутності у банку вільних грошових коштів, про що банк письмово повідомляє позичальника;

- наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності, наявності арешту на поточних рахунках, що належать позичальнику, наявності платіжних вимог про примусове списання та інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальнику кредит не буде повернений своєчасно;

- неодноразовому (два і більше разів) надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в порушення порядку, передбаченого п.1.1. цього договору,

- банк, на свій розсуд, має право:

а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;

або

б) розірвати цей договір в судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором;

або

в) згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за цим договором.

Пунктом 2.3.8 договору у редакції банку зазначено, що банк, незалежно від настання термінів виконання зобов'язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2. цього договору або порушення позичальником вимог п.1.1. цього договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.

Згідно з п.4.1. договору у редакції банку за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2., 2.2.3., 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2., 2.4.1. цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.6 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Пунктом 4.2. договору в редакції банку встановлено, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2. 2.4.1. цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору (за винятком випадку реалізації банком права зміни умов договору, встановленого п. А.3. цього договору).

Відповідно до п.4.10 договору в редакції банку, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів, та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Нарахування процентів і комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік (п.4.11. договору).

Пунктом 5.1. договору в редакції банку, зокрема, визначено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.1.2., 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2. цього договору, винагороди, передбаченої п.2.2.5, 4.4., 4.5., 4.6. цього договору, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня 0 (нуль)%. А у випадку реалізації банком права, передбаченого п.А.3. цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється у гривні.

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.5.1, 5.2., 5.3. цього договору здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником (п.5.4.).

Розділом 6 вказаного вище договору сторони передбачили, що він у частині п. 4.4., набуває чинності з моменту підписання договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах, зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Цей договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Також п. 7.2. договору передбачено, що він складений у 2 (двох примірниках), які мають однакову юридичну силу.

Пунктом 8.3. договору сторони визначили, що у разі виникнення у сторони підозри, що відбулося або може відбутися порушення будь-яких положень договору, відповідна сторона зобов'язана повідомити іншу сторону в письмовій формі. Після письмового повідомлення, відповідна сторона має право призупинити виконання зобов'язань за цим договором до отримання підтвердження, що порушення не відбулося або не відбудеться. Це підтвердження повинно бути надіслано протягом десяти робочих днів з дати письмового повідомлення.

Вказаний вище договір підписано уповноваженими особами сторін та скріплено їх печатками.

Так, на підтвердження повноважень підписанта від імені банку у наданому банком примірнику договору, у матеріалах справи наявні наступні письмові докази.

Протоколом Кредитного комітету банку від 03.11.2016 (т.2 а.с.10-14), на засіданні якого були присутніми: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вирішено питання щодо видачі кредиту відповідачу. Вказаним протоколом було погоджено, що підписантом зі сторони позичальника є ОСОБА_3, а підписантом зі сторони банку є ОСОБА_2 - керівник напрямку кредитних експертів та управління нерухомістю - заступник керівника корпоративного бізнесу ГО.

Також, у матеріалах справи наявна довіреність №1219-К-Н-О від 28.03.2016 року видана Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі Голови Правління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_7, яка ним і підписана.

Відповідно до зазначеної вище довіреності, ОСОБА_2 уповноважується на здійснення, зокрема, таких дій:

- У відносинах з органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, з територіальними органами Міністерства доходів і зборів України, з Національним банком України та його територіальними органами, з Державною реєстраційною службою України та її структурних підрозділах, з територіальними органами Міністерства юстиції України, з Державним агентством земельних ресурсів України та його територіальними органами, з Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» та його філіями, з Державним підприємством «Інформаційно-ресурсний центр» та його територіальними підрозділами, з органами нотаріату України, з підприємствами житлово-комунального господарства, газо-, водо-, електро-, теплопостачання, а також з усіма іншими юридичними особами незалежно від форми власності, галузевої належності та підпорядкованості із фізичними особами - підприємцями України та фізичними особами при вирішенні питань, пов'язаних із:

- Укладенням кредитних договорів, договорів про забезпечення виконання зобов'язань перед Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», зокрема договори (угоди) застави, іпотеки, поруки, гарантії, завдатку та інших видів забезпечення виконання зобов'язань щодо рухомого/нерухомого майна/майнових прав, а також договори (угоди) про звернення стягнення на предмет застави та іпотеки без обмеження договору (угоди), договори цесії, договори про анулювання заставної, договори про державну реєстрацію змін умов обтяження майна, з правом укладення у разі потреби попередніх договорів та додаткових угод до них, в межах встановленого ліміту повноважень від Голови Правління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», а також тих, що перевищують встановлені ліміти повноважень, лише за наявності відповідного рішення особи, що має необхідний ліміт повноважень.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 19.12.2016 року було відкликано з 19.12.2016 року видані банком довіреності.

У Постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №904/9009/17 встановлено, що 05.08.2016 відбулось засідання Наглядової Ради банку, на якому у відповідності з порядком денним вирішувалось питання про встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління та Перших Заступників Голови Правління на укладання угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України.

За результатами розгляду питання, включеного до порядку денного засідання Наглядової Ради банку, Наглядова Рада вирішила: на підставі абзацу 25 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 розділу 9 статуту банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця у зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).

Результати засідання Наглядової Ради банку оформлені протоколом від 05.08.2016 №43.

Судами у справі №904/9009/17 також встановлено, що відповідно до наданої Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015, за якими розмір активів банку станом на 31.12.2015 року складав 258 611 000 000,00 грн. (вказана інформація розміщена на офіційному сайті Банку), 10% від розміру активів банку станом на 31.12.2015 складає 25 861 100 000,00 грн., що є еквівалентом 988 149 957 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату укладення спірного договору.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 року по справі №904/9009/17 встановив, що протоколом №43 було розширено повноваження Перших Заступників Голови Правління банку та уповноважено їх на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку з обмеженням у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, тобто до 25 861 000 000,00 грн.

31.07.2017 року листом №1/3-90344 банк повідомив позичальника про те, що станом на 27.07.2017 року фінансова інформація Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса за підсумками 2016 року, І кварталу 2017 року, півріччя 2017 року до банку не надходила, з огляду на що банк вимагає терміново надати таку інформацію.

Вказаний лист відповідачем за первісним позовом не отримано, у зв'язку із тим, що по вказаній позивачем адресі отримувач відсутній, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії Повідомлення - розписки про вручення відправлення спецзв'язку від 02.08.2017 року та від 08.08.2017 року.

13.12.2017 року листом № 1/3-157142 банк повідомив позичальника про одностороннє розірвання вказаного вище кредитного договору з 27.12.2017 року та вимагав в останній день дії договору - 26.12.2017 року повернути кредит, проценти за час фактичного користування кредитними коштами та виконати всі інші зобов'язання, які випливають з договору на момент повернення кредиту.

Вказане повідомлення отримане бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса 22.12.2017 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення відправлення спецзв'язку №1333.

Також, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 12.01.2018 року за спірним кредитним договором, виконаний останнім, у відповідності до якого, заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 887881191 грн. 13 коп., за відсотками - 111873030 грн. 08 коп., з пені - 2453553 грн. 85 коп., всього - 1002207775 грн. 06 коп.

У свою чергу, до відзиву на позовну заяву про стягнення коштів по справі №916/599/18, відповідачем за первісним позовом було надано до суду також копію кредитного договору від 04.11.2016 року № DNHSLOK06924, у преамбулі якого зазначено, що від імені Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - банк) при підписанні цього договору виступає Перший заступник Голови Правління банку - керівника корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015.

Умовами договору встановлено істотні умови кредитування, вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія (А1), ліміт цього договору 2 450 000 000 грн., в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 450 000 000 грн. на поповнення обігових коштів.

Пунктом А.3. договору встановлено, що термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього договору).

При цьому п. А.3 у редакції, наданій позичальником, не містить положень щодо права банку змінити умови цього договору на відміну від редакції договору, наданого банком.

Відповідно до п. А.6. договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 12 (дванадцять) % річних.

Відповідно до п.1.1.1. договору ліміт кредитування на конкретну дату зазначений у п.А.2.1. цього договору. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3. цього договору (п.1.2.).

Розділом 2. договору встановлені права та обов'язки сторін.

При цьому у редакції позичальника договір містить зобов'язання позичальника, зокрема:

Пункт 2.2.3. Повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2. У випадку, якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток №1 до цього договору) для поточного періоду користування кредитом, позичальник зобов'язується погасити різницю у день її виникнення.

Редакція позичальника також містить п.2.3.2 договору, яким встановлено, що банк має право відмовити у видачі кредиту за цим договором і звільняється від відповідальності у випадках встановлення НБУ, Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади та управління будь-яких видів обмежень по активних операціях банку.

Пунктом 4.2. договору в редакції позичальника встановлено, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.1.2, 2.2.3, 2.4.1. цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору.

За вимогами розділу 6 вказаного договору, він вважається укладеним з моменту його підписання усіма сторонами. Набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором. Договір може бути змінений або розірваний лише за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Пункт 7.1. передбачає, що договір складено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу.

Вказаний договір підписано уповноваженими особами сторін та скріплено їх печатками.

На підтвердження повноважень підписанта від імені позичальника, у наданому позичальником примірнику договору, у матеріалах справи наявні наступні письмові докази.

Так, у матеріалах справи наявна довіреність №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 року, відповідно до якої ОСОБА_1. уповноважений укладати кредитні договори, договори на придбання майна, майнових прав та інші договори (угоди), пов'язані із розміщенням коштів, за якими Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угоди про забезпечення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750000,00 доларів США або еквівалент вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди.

Якщо зобов'язання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечуються фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», розміщені кошти, що забезпечують виконання зобов'язання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1500000,00 доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладення угоди).

За наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного комітету або Спостережної Ради Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні.

Вказана довіреність підписана Головою Правління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_7.

Також у матеріалах справи наявний наказ про звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін від 16.12.2016 року.

Крім того, у матеріалах справи наявний протокол засідання Наглядової Ради банку №43 від 05.08.2016 року, яким було встановлено на період з 05.08.2016 року по 31.12.2019 року (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної фінансової звітності для Голови Правління, Генерального заступника Голови Правління та Перших заступників Голови Правління на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України тощо без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2018 року у справі №904/9009/17 встановлено, що повноваження Першого Заступника Голови Правління банку визначені також Статутом банку, державну реєстрацію змін до установчих документів, якого проведено 23.07.2015, тобто Статутом у редакції на день укладення оспорюваного договору.

За змістом підпункту 9.4.6.2 Статуту банку у відповідній редакції Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000,00 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3 цього статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, Наглядової Ради або загальних зборів, з урахуванням вказаних обмежень.

Підпунктом 9.3.3 статуту банку у відповідній редакції визначена компетенція Наглядової ради банку. Зокрема, відповідно до абзацу 25 підпункту 9.3.3 статуту до компетенції Наглядової Ради належить встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.

Відповідно до наданої Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015 року, за якими розмір активів Банку станом на 31.12.2015 року складав 258 611 000 000,00 грн. (вказана інформація розміщена на офіційному сайті Банку), 10% від розміру активів банку станом на 31.12.2015 року складає 25 861 100 000,00 грн., що є еквівалентом 988 149 957 доларів США за курсом Національного банку України станом на дату укладення спірного договору.

Також з матеріалів справи вбачається, що Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 року по справі №904/9009/17 встановив, що протоколом №43 було розширено повноваження Перших Заступників Голови Правління банку та уповноважено їх на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку з обмеженням у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, тобто до 25 861 000 000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявний Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса від 01.01.2017 року, за яким визначено баланс підприємства на 31.12.2016 рік, звіт про фінансові результати за 2016 рік, квитанція №1, квитанція №2; Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса від 01.01.2017 року, за яким визначено баланс підприємства на 30.06.2017 рік, звіт про фінансові результати за І півріччя 2017 року, квитанція №1, квитанція №2; Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса від 01.04.2017 року, за яким визначено баланс підприємства на 31.13.2017 року, звіт про фінансові результати за І квартал 2017 року, квитанція №1, квитанція №2; Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса від 01.10.2017 року, за яким визначено баланс підприємства на 30.09.2017 року, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2017 року, квитанція №1, квитанція №2.

За результатами судово-технічної експертизи по справі № 916/599/18 у відповідності до висновку № 17425/17426/21-34/16404ч16437/22-34 від 22.06.2022 року, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено наступне: 1. Пiдписи вiд iменi ОСОБА_1. на кредитному договорi № DNHSLOK06924, датованому 04.11.2016 (примiрник ТОВ «Агротермiнал») виконанi кульковою ручною (ручками), спорядженою пастою (пастами) синьо-фiолетового кольору; 2, 3. Вiдповiсти на питання ухвали «У який перiод часу була нанесена печатка Публiчного акцiонерного товариства Комерцiйний Банк «Приватбанк» на кредитному договорi № DNHSLOK06924 вiд 04 листопада 2016 року (в редакцiї договору, що була надана у матерiали справи Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю «Агротермтнал»)?» та «Чи відповідає давнiсть нанесення печатки Публiчного акцiонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" на кредитному договорі № DNHSLOK06924 вiд 04 листопада 2016 року датi складання кредитного договору № DNHSLOK06924 вiд 04 листопада 2016 року (в редакцiї договору, що була надана у матерiали справи Товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю «Агротермiнал» )?» не видасться можливим через відсутність порiвняльних відтисків печатки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»; 4. В кредитному договорі № DNHSLOK06924, датованому 04.11.2016 (примiрник ТОВ «Агротермiнал»), вiдсутнi ознаки штучного зiстарювання документа; 5. Пiдписи вiд iменi ОСОБА_1. в кредитному договорі №DNHSLOK06924, датованому 04.11.2016 (примiрник ТОВ «Агротермiнал» ), виконанi у перiод ранiше травня 2017 року; 6. Виконання пiдписiв вiд iменi ОСОБА_1. в кредитному договорi № DNHSLOK06924, датованому 04.11.2016 (примiрник ТОВ «Агротермiнал»), в дату, вказану в документі (04.11.2016), не виключається.

Інших належних письмових доказів відносно наявних правовідносин сторін матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення судом обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав за первісним позовом для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості за кредитним договором від 04.11.2016 року в розмірі 1 002 207 775 грн. 06 коп. та за зустрічним позовом - для визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, що вчинений у письмовій формі - Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ змінило умови кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та розірвало в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції.

В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як убачається зі змісту ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса існують правовідносини, пов'язані із виконанням зобов'язань за договором кредитування № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, за яким банком позичальнику встановлено істотні умови кредитування, вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія (А1), ліміт цього договору 2 450 000 000 грн., в тому числі на наступні цілі: у розмірі 2 450 000 000 грн. на поповнення обігових коштів.

Колегією суддів встановлено, що у матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії вказаного вище кредитного договору в двох редакціях, подані суду першої інстанції як позивачем за первісним позовом, так і відповідачем за первісним позовом, укладені одночасно уповноваженими представниками сторін. Та суттєвим є те, що вказані редакції спірного договору є відмінними як за умовами, так і за підписом уповноваженої особи Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що п. А.6 договору у редакції, наданій позичальником, не містить умов щодо права банку на збільшення процентної ставки у разі порушень умов договору.

Згідно з п.А.7 договору у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Вказаний пункт у редакції, наданій відповідачем за первісним позовом, не містить умов щодо сплати пені у розмірі 0,033 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки.

Також, договір у редакції, наданій позичальником, не містить пунктів А.9-А.12, які є у редакції, наданій банком, та які містять умови щодо сплати винагород, права банку на зміну істотних умов та форми направлення повідомлення банком тощо.

При цьому, п.1.2. договору у редакції позичальника не містить умов щодо того, що зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.12, 2.3.2., 2.4.1. цього договору.

Таким чином, як видно із порівняння пунктів у редакції, наданій банком та позичальником, п.2.2.3 договору позичальника не містить вимоги щодо повернення кредиту у терміни, встановлені іншими пунктами, крім п.1.2. договору.

При цьому, редакція, надана позичальником, не містить його обов'язку, передбаченого п.2.2.7 договору у редакції банку, а саме - надавати банку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та 28 лютого наступного за звітним року, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб'єктів господарської діяльності, а також сумарні надходження на усі рахунки, що належать позичальнику, за три останні місяці, у розрізі кожного місяця), а також іншу інформацію на вимогу банку, у т.ч. про майно, що належить позичальнику на праві власності або повного господарського відання.

Також редакція Позичальника не містить п.2.2.8 щодо обов'язку позичальника щомісячно, у термін до 10-го числа, інформувати банк про цільове використання кредитних коштів, з наданням підтверджуючої документації.

Пункт 2.3.8, який є у редакції банку щодо права вимагати дострокового повернення суми кредиту, процентів та винагород у разі настання умов, передбачених п.2.3.2. договору тощо, - у редакції позичальника відсутній.

Пункт 4.1. договору, наданого у редакції позичальника, не містить посилань на п.2.2.16, 2.2.17, 2.3.2. договору. Також у ньому відсутні умови щодо застосування зменшеної процентної ставки.

У редакції позичальника відсутні посилання на порушення п.п. 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2. договору, а також п.А.3 договору у контексті зміни умов договору.

Пункти 4.10, 4.11 договору у редакції позичальника відсутні. Зазначені пункти регулюють порядок розрахунку процентів, зокрема, щодо розрахунку, виходячи з 360 днів на рік.

При цьому, судами у даній справі надано порівняння не всім умовам спірного договору, а лише тим, які є істотними, пов'язаними з предметом спору.

Отже, редакція кредитного договору, наданого банком, а саме, п.2.3.2., передбачає перелік подій, при настанні яких банк має право змінити умови договору, розірвати договір у судовому порядку або здійснити одностороннє розірвання договору, при цьому, редакція договору, надана відповідачем за первісним позовом, вказаного вище не містить, з огляду на що, судова колегія дійшла висновку про наявність у даному випадку необхідності вирішення питання, пов'язаного з визначення того, який із примірників договору має пріоритет при умові наявності різних редакцій примірників договору, оскільки визначення судом першої інстанції необхідності розгляду обох договорів у сукупності є помилковим, бо таке не передбачено жодною нормою чинного законодавства України.

Так, у справі, яка переглядається, позивач за первісним позовом наполягає на тому, що банк свій обов'язок щодо надання кредиту виконав, перерахувавши на поточний рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 887881191 грн. 13 коп., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 . Проте, позичальник, на переконання позивача за первісним позовом, в порушення вимог пп. 2.2.7. та пп. 2.2.8. п. 2.2. договору, не надав банку передбачену цим пунктом фінансову інформацію Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» за підсумками 2016 року, І,ІІ та ІІІ кварталів 2017 року, що позбавляє банк можливості аналізувати кредитоспроможність позичальника, не інформував банк щомісячно до 10 числа про цільове використання кредитних коштів з наданням підтверджуючих документів, з огляду на що, на підставі пп. «В» п. 2.3.2. у банка є право на свій розсуд в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору, направивши позичальнику відповідне повідомлення, що і було здійснено банком. У зв'язку із наведеним, банк звернувся до місцевого господарського суду з вимогою про стягнення з позичальника нарахованої суми заборгованості по тілу кредиту, процентам та пені.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом вважає, що обов'язку щодо сплати нарахованих банком сум заборгованості та штрафних санкцій у нього немає, оскільки термін спірного договору кредитування не сплив, а згоди щодо умов спірного договору, за яким банк в односторонньому порядку вирішив розірвати договір, сторони не досягли під час укладення такого договору, з огляду на що позичальник вважає, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають.

Відтак, у даній справі постає питання - чи можуть примірники одного й того ж самого договору мати відмінні редакції змісту його умов та як розв'язати «конкуренцію» примірників договору.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення як ст. 3 Цивільного кодексу України загалом, так і п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

При цьому, добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що:

- правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами;

- першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін;

- зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом апеляційної інстанції вже було зазначено про те, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 зазначила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки. При цьому, приписи ч. 2, 3 ст. 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

У силу різних причин не виключені в цивільному обороті ситуації, за яких примірники одного й того ж договору матимуть відмінні (не ідентичні) редакції.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір, його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов.

У випадку, коли сторони не урегулювали в договорі парафування (підписання кожної із сторінок договору) та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства.

Наприклад, якщо строк договору не встановлений, такий договір вважається укладеним на невизначений строк. Те ж саме стосується і інших умов спірних договорів, зокрема, які стосуються зобов'язань сторін.

Тобто, під невизначеним строком договору або невизначеним колом зобов'язань сторін за таким договором, розуміється відсутність домовленості сторін про встановлення таких умов договору. Таким чином, з огляду на зазначене, сторони при укладанні договору визначають тільки момент, коли «починається» спірний договір, або починають діяти відповідні зобов'язання, проте без встановлення їх переліку.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 року у справі № 613/1436/17.

Отже, з огляду на зазначене вище, та з урахуванням того, що редакція кредитного договору, наданого банком, передбачає умови, редакція відповідача які не передбачає, колегія суддів дійшла висновку про помилковість твердження суду першої інстанції про встановлення обставин, визначених в обох редакціях спірного договору в сукупності, оскільки у даному випадку, вважається, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються, які є саме умовами про застосування до однієї із сторін мір договірної відповідальності і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства, а не в тому порядку, який визначений банком, та на чому останній наполягав.

Саме тому, що різні редакції умов договору, який не визнано недійсним у встановленому чинним законодавством України порядку, відносяться до відповідальності сторін, наслідком недотримання контрагентом є одностороннє розірвання договору, такі умови повинні бути викладеними в договорі чітко, без розбіжностей та зауважень в цій частині, однозначно та зрозуміло, оскільки їх невиконання має тяжкі наслідки для однієї зі сторін укладеного договору.

Застосовується до винної сторони договірна відповідальність тільки в тому випадку, коли сторона в добровільному порядку дала згоду на таке. В той же час в даному випадку матеріали справи містять дві різні редакції договору, які мають юридичну силу, що взагалі нне передбачено нормами ані цивільного, ані господарського законодавства України.

Оскільки одностороннє розірвання договору - це суттєвий вид договірної відповідальності, яка повинна трактуватися однозначно обома сторонами то при розгляді такої категорії спору в суді, останній не може мати сумнівів у можливості її застосування однієї із сторін по відношенню до другої, аби визначитися про правомірність стягнення з відповідача за первісним позовом грошових сум, які розраховані внаслідок саме такого припинення договірних кредитних взаємовідносин за договором, строк дії якого не закінчився на момент надіслання банком вище вказаного повідомлення.

У випадку наявності сумнівів, застосування такої відповідальності неможливе, оскільки трактується на користь тієї сторони, до якої така міра відповідальності була застосована іншою стороною.

Таким чином, враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що у відповідача за первісним позовом обов'язок щодо виконання спірних пунктів договору, а саме, надання банку фінансової інформації Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» за підсумками 2016 року, І,ІІ та ІІІ кварталів 2017 року та інформування банку щомісячно до 10 числа про цільове використання кредитних коштів з наданням підтверджуючих документів, наявних лише в редакції кредитного договору банку - відсутній, як умови, щодо якої сторони не дійшли згоди беззаперечно, добровільно і у встановленому порядку. Ситуація, коли існують дві різні редакції одного и того ж договору, не повинна існувати в підприємницькій діяльності суб'єктів господарювання, враховуючи ще й те, що в даному випадку мова йде про застосування до винної особи такого виду відповідальності, як дострокове розірвання договору, строк дії якого встановлений сторонами без заперечень та зауважень, про що було зазначено вище.

З наведеного випливає висновок про те, що банк не мав підстав для одностороннього розірвання спірного договору, як наслідок - зміни строку спірного договору кредитування та вимог щодо сплати суми основної заборгованості, пені та процентів за користування кредитом, які розраховані саме як наслідок невиконання позичальником вимог щодо дострокового повернення боргу за кредитом, оскільки у даному випадку підстави для такого розірвання визначені умовами спірного договору, що не підтверджені згодою обох сторін правочину. Більш того, такі умови суттєво погіршують становище позичальника, який також розраховував на отримання відповідних позитивних наслідків для себе, як споживача кредитних послуг за кредитним договором.

Колегія суддів зазначає, що в абсолютній більшості, коли умови договору, висунуті однією стороною, та є відмінними від умов, наданих іншій стороні, перевага надається нормам діючого законодавства в цій сфері.

Насамперед, мова йдеться про споживчі договори. Відтак, у такому випадку має презюмуватися, що такою стороною є компанія-професіонал у відповідній сфері (такій, як страхування, банківська діяльність, будівництво, юридичні послуги, перевезення, відповідальне зберігання, роздрібна торгівля тощо).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Як вже колегією суддів було зазначено раніше, одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача, як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37) зазначила, що сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо.

При цьому, обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони договору. Проте, на відміну від позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом фактично, у спірних правовідносинах добросовісно вважав, що обов'язку у нього щодо надання банку фінансової інформації за відповідний період та інформації про цільове використання коштів у нього немає, як і немає такої умови спірного договору як його розірвання в односторонньому порядку, а не шляхом укладення додаткової угоди.

Відтак, з огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення первісного позову з одночасним застосуванням умов спірного договору як в редакції позивача, так і в редакції відповідача у сукупності, застосовуючи «розширені умови» таких правочинів, є неправомірним, при цьому, доводи апеляційної скаржника частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним господарським судом.

Щодо зустрічного позову відповідача за первісним позовом та заяви останнього про визнання повністю недійсним пов'язаного з предметом спору правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Так, колегією суддів встановлено, що зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОТЕРМІНАЛ» мотивована тим, що відповідно до умов кредитного договору граничний строк повернення кредиту встановлено 03.11.2026 року, таким чином, строк виконання зобов'язань з повернення кредиту не настав, при цьому, розірвання договору має вчинятися в тій самій формі, що і договір, а відповідно до п. 6.3. договору він може бути змінений та розірваний шляхом підписання додаткової угоди, яка не укладалась, з огляду на що позивач за первісним позовом вважає такий правочин недійсним, з урахуванням ще й того, що такий правочин вчинено у неналежній формі (застосовано факсимільне відтворення підпису). Відтак, на думку позивача за первісним позовом, наявні підстави для визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, що вчинений у письмовій формі - Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ змінив умови кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та розірвав в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року, що укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса.

18.09.2020 року заявою про зміну підстав зустрічної позовної заяви (вх. № 2473/20) позивач за зустрічним позовом зазначив про зміну підстав зустрічної позовної заяви та вказав, що сторони не досягли згоди щодо положень кредитного договору відносно надання фінансової звітності та інформації про цільове використання коштів, надання такої інформації на письмову вимогу банку, не узгоджено право на одностороннє розірвання правочину.

Того ж дня, 18.09.2020 року позивачем за зустрічним позовом також було подано заяву про зміну підстав заяви про визнання повністю недійсним пов'язаного з предметом спору правочину, поданої на підставі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України у справі, що переглядається. Зокрема, у вказаній заяві, відповідач за первісним позовом зазначив про те, що дії ОСОБА_2 щодо підписання іншої редакції кредитного договору після його підписання його керівником - ОСОБА_1 , є такими, що вчинені з перевищенням повноважень та не відповідають дійсному волевиявленню банку, підлеглий ОСОБА_1 не міг самовільно змінити умови кредитного договору. Договір, який підписав ОСОБА_2 є незаконним. При цьому, ОСОБА_1 , мав відповідні повноваження, прямо передбачені статутом для першого заступника голови правління банку. Відповідач діяв добросовісно, проявив розумну обачність, перевіривши повноваження підписанта ОСОБА_1.

Таким чином, відповідач за первісним позовом фактично просив суд визнати недійсним і письмове повідомлення банку про одностороннє розірвання спірного кредитного договору, і, за вказаною вище заявою, поданою відповідачем в порядку ст. ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, визнати недійсним сам спірний кредитний договір, підписаний зі сторони банку ОСОБА_2 .

В матеріалах справи відсутні докази того, що саме ці заяви, а не зустрічна позовна заява, яка були прийнята судом першої інстанції до розгляду, розглядалися місцевим господарським судом.

При цьому, зважаючи на те, що вимогами апеляційної скарги є лише перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, колегія суддів, зазначає, що у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" про визнання недійсним кредитного договору в порядку ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією в апеляційному порядку не переглядається.

Так, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" про визнання недійсним одностороннього правочину, виходячи з наступного.

Колегією суддів за текстом постанови було вже встановлено, що позивачем не було дотримано встановленої законом процедури розірвання спірного кредитного договору, оскільки сторони, зважаючи на наявність двох різних за змістом та чинних редакцій кредитного договору не досягли згоди щодо умов такого одностороннього розірвання, як відповідальності позичальника за неналежне виконання договірних зобов'язань, що в свою чергу, є окремим видом відповідальності, та не є суттєвою умовою договору як то: предмет договору, умови передачі та отримання матеріальних цінностей, строк договору тощо. З огляду на що, спірне Повідомлення банку про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017 року № Э.Upr1/3-157142, яким Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ змінило умови кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року та розірвало в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016 року є таким, що не тягне за собою жодних правових наслідків для позичальника у даному випадку, відтак, підстави, визначені позивачем у зустрічному позові, для визнання його недійсним, відсутні.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі в цій частині непереконливими та такими, що не приймаються до уваги колегією суддів, а рішення місцевого господарського суду в цій частині є вірним з урахуванням мотивів, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Таким чином, зважаючи на наведені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції наведені вище обставини в частині наявності підстав для задоволення первісного позову у повному обсязі належним чином досліджені не були, проте, в частині відмови у зустрічному позові місцевим господарським судом ухвалене вірне по суті рішення, у зв'язку із чим оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ є помилковим та таким, що прийнятий за відсутності належного дослідження всіх обставин даної справи та доказів на їх підтвердження, з огляду на що Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса потребує задоволення частково, рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 потребує часткового скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ в повному обсязі з залишенням без змін висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 - скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ", м. Одеса про стягнення 1 002 207 775 грн. 06 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 30.10.2020 року у справі № 916/599/18 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26, код ЄДРПОУ 30485777) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 925 050 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 07 грудня 2022 року.

Повний текст постанови складено 08 грудня 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Я.Ф. Савицький

Г.П. Разюк