79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" листопада 2022 р. Справа №921/571/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області за вих.№9-19-0.9-4089/2-21 від 24.11.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/3063/21 від 26.11.2021)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2021 (суддя Н.В. Охотницька, повний текст рішення складено 04.11.2021)
у справі № 921/571/21
за позовом: Тернопільського обласного центру зайнятості, м. Тернопіль
до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м. Тернопіль
про стягнення 16 699, 11 грн
учасники справи: не викликалися
Тернопільський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про стягнення 16 699,11 грн виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній ОСОБА_1 , у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2021 у справі № 921/571/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Дергеокадастру у Тернопільській області Тернопільського обласного центру зайнятості виплачене забезпечення (допомогу по безробіттю) безробітній ОСОБА_1 на суму 16 699,11 грн у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.
Дане рішення мотивоване тим, що чинним законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Оскільки станом на день розгляду даної справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі №500/2456/21 не скасоване, доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 16 699,11 грн відповідач не подав, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, яке просить скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 8 212,67 грн. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем в порушення вимог.ч.4 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу» безпідставно відкладено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 на один місяць, а не на два. А тому, виплачена ОСОБА_1 в статусі безробітної допомога за період з 01.05.2021 по 31.05.2021 в розмірі 8 486,44 грн є такою, що набута нею безпідставно. Відтак, на думку апелянта, заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 16 699,11 грн безпідставно завищена на 8 212,67 грн, відповідно не підлягає до стягнення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т., Плотніцький Б.Д. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2021 у справі №921/571/21 порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 ст. 252 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи на адресу суду не надходило.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ч.1 ст. 270 ГПК України).
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
31.03.2021 наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №185-к. ОСОБА_1 звільнено 31.03.2021 з посади провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у зв'язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області як юридичної особи публічного права (а.с. 11).
29.04.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою у Лановецьку районну філію Тернопільського обласного центру зайнятості про надання статусу безробітного (а.с. 9).
Відповідно до наказу Лановецької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 29.04.2021 № НТ210429 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття": понад 10 років - 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80 % - 90 календарних днів, 70 % - 180 календарних днів: з 29.04.2021 по 23.04.2022 (а.с. 27).
Цим же наказом відкладено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з паданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні з ПОУ або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку з 29.04.2021 по 30.04.2021.
Згідно наказу від 05.05.2021 за № НТ210505 розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 01.05.2021 (а.с. 27).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 31.03.2021 за №185-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01.04.2021, стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20 505,70 грн, зобов'язано допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01.04.2021, зобов'язано допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7544,55 грн (а.с. 12-17).
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі № 500/2456/21 наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 01.07.2021 № 485-к ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного спеціаліста Відділу у Лановецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області з 01.04.2021 (а.с. 18).
Згідно наказу Лановецької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості від 01.07.2021 № НТ210701 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку припиненням реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили відповідно до п.п.2 п. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", пп.2 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пп.2 п.1 частини V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності з 01.07.2021. Відповідно до цього ж наказу ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного (а.с. 27).
Таким чином, громадянка ОСОБА_1 перебувала на обліку у центрі зайнятості з 29.04.2021 по 30.06.2021.
За даними персональної картки ОСОБА_1 № 191221042900004 з 01.07.2021 Лановецькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили (а.с. 8).
За період перебування на обліку в районному центрі зайнятості в статусі безробітного з 01.05.2021 по 30.06.2021 громадянці ОСОБА_1 було нараховане та виплачене матеріальне забезпечення в сумі 16 699,11 грн.
Позивач стверджує, що він, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", має право в тому числі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в зв'язку з чим на адресу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Лановецькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення № 24.02/1056 від 09.07.2021 про повернення коштів у сумі 16 699,11 грн протягом 15 календарних днів (а.с. 23).
На дане повідомлення Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області надано відповідь від 28.07.2021 № 8-19-0.101-3004/2-21, згідно якої зазначено, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області не зможе протягом 15-ти календарних днів повернути кошти у сумі 16 699,11 грн, які були виплачені центром зайнятості як допомога по безробіттю ОСОБА_1 , оскільки для здійснення таких видатків в управлінні відсутні кошторисні призначення на 2021 рік і буде направлено лист до Держгеокадастру про виділення додаткових коштів (а.с. 21).
Однак, відповідачем в добровільному порядку не повернуто позивачу виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 16 699,11 грн, яка підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути в примусовому порядку з відповідача на свою користь 16 699,11 грн допомоги по безробіттю, виплачену громадянці ОСОБА_1 .
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Пунктами 2, 6, 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Статтею 7 цього Закону передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.
Судом встановлено, що громадянка ОСОБА_1 втратила роботу з незалежних від неї обставин та у встановленому законодавством порядку була зареєстрована як безробітна. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 16 699,11 грн.
Незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до п. 6 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", фонд має право, в тому числі стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Пунктом 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пред'явлення громадянкою ОСОБА_1 позову до суду про поновлення її на роботі не позбавляло останню права на отримання допомоги по безробіттю до її поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не звільняє відповідача від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених громадянці ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі ч. 4 ст. 35 вказаного Закону.
При цьому, судом встановлено, що відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Натомість, позивач є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
З огляду на викладене, саме на відповідача покладено обов'язок з відшкодування позивачу суми виплаченого забезпечення ОСОБА_1 у зв'язку з поновлення її на роботі за рішенням суду.
Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція висвітлена у численних постановах Верховного Суду: від 12.07.2018 № 914/586/17, від 09.07.2018 № 914/1875/17, від 12.06.2018 № 914/2087/17.
Враховуючи те, що станом на день розгляду справи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі № 500/2456/21 не скасоване, доказів повернення позивачу грошових коштів в розмірі 16 699,11 грн або обґрунтованих заперечень вимогам позивача відповідач не подав, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
У розділі IV Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності визначені умови відкладення та скорочення виплати допомоги по безробіттю. Так, у ч.1 зазначено, що виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк, що дорівнює періоду, протягом якого застрахованій особі відповідно до законів надаються вихідна допомога або інші виплати при звільненні з підприємств, установ та організацій або закінченні строку повноважень за виборною посадою, що забезпечують часткову або тимчасову компенсацію втраченого заробітку.
Особам, які звільнені з підстав, зазначених у пункті 6 ч. 1 ст. 36, пунктах 1,2,6 ч. 1 ст. 40 та пункті 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, унаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (частина третя статті 38 і стаття 39 Кодексу законів про працю України) виплата допомоги по безробіттю відкладається не більше, ніж на один місяць. Відкладення виплати допомоги по безробіттю починається з наступного дня після дня звільнення особи.
В силу приписів ч. 2 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Враховуючи те, що підставою для звільнення ОСОБА_1 стала ліквідація юридичної особи, позивачем вірно, відповідно до ч.4 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відкладено виплату допомоги по безробіттю не більше, ніж на місяць.
Вирішуючи спір, суд у кожній конкретній справі має надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб поновлення порушеного права (інтересу) позивача.
Згідно ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Абзацом 7 ч.1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Зазначене вище кореспондується з положеннями ч.4 ст.35 цього Закону стосовно відповідальності роботодавця, зокрема утримання з останнього суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду (абзац другий).
Відтак, враховуючи наведене та виходячи зі змісту спірних правовідносин у даній справі колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту безпосередньо встановлений спеціальним законом, відповідає змісту порушеного права (інтересу) та є ефективним, адже забезпечить можливість повного відновлення таких прав (інтересів) позивача (отримання відповідного відшкодування).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 917/462/20.
Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення 16 699,11 грн допомоги по безробіттю є обґрунтованими, належним чином підтверджені, а відтак судом першої інстанції правомірно задоволені.
Інші доводи скаржника наведені в апеляційні скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 247, 252, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2021 у справі № 921/571/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький