29 липня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-1937/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Ватаманюка Р.В.; секретаря судового засідання -Закієвої А.В.;
за участю: представника позивача -Бурми С.В. (довіреність №1 від 26.04.2010р.);
представника відповідача -Григоришина О.М. (довіреність від 18.05.2010р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Лев-Ас»до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.07.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
В поданому до суду адміністративному позові приватне підприємство "Лев-Ас" просило суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області: № 0000162300/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству “Лев-Ас” визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн., що передбачена п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ) за неподання Податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року; №0001351700/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству “Лев-Ас” визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 350 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 700 грн., всього 4 050 грн., що передбачена ст. 8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV(далі Закон № 889-ІV).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне, в період з 29.03.2010 року по 12.04.2010 року працівниками відповідача проводилась планова, виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2008 року по 31.12.2009 року, про що 15.04.2010 року складений акт № 390/23/36171848.
20 квітня 2010 року, за результатами розгляду вказаного акту перевірки та його висновків, начальником ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області було прийнято два податкових повідомлення-рішення: № 0000162300/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству «Лев-Ас»визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн., що передбачена п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-III за неподання Податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року та №0001351700/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству «Лев-Ас»визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 350 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 700 грн., всього 4 050 грн., що передбачена ст. 8, п.19.2 ст. 19 Закону № 889-ІV.
Позивач вважає, що винесені ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області податкові повідомлення-рішення від № 0000162300/0 від 20.04.2010 року та №0001351700/0 від 20.04.2010 року винесені в супереч діючому законодавству, а відтак підлягають скасуванню. (а.с. 4-8)
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини викладені в позові.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, оскільки вважає, що спірні рішення прийняті згідно чинного законодавства, а позов безпідставний.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
В період з 29.03.2010 року по 12.04.2010 року працівниками відповідача проводилась планова, виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2008 року по 31.12.2009 року, про що 15.04.2010 року складений акт № 390/23/36171848. (а.с. 13-45)
20 квітня 2010 року, за результатами розгляду вказаного акту перевірки та його висновків, начальником ДПІ у Сторожинецькому районі Чернівецької області було прийнято два податкових повідомлення-рішення: № 0000162300/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству «Лев-Ас»визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн., що передбачена п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст..17 Закону № 2181-III за неподання Податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року та №0001351700/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству «Лев-Ас»визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 350 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 700 грн., всього 4 050 грн., що передбачена ст. 8, п.19.2 ст. 19 Закону № 889-ІV. (а.с. 11-12)
В пункті 3.3.2 акту перевірки працівники відповідача зазначили, що позивач, в порушення п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не подав Податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року. (а.с 36-37)
В пунктів 3.3.4. акту перевірки працівники відповідача зазначили, що позивач, в порушення п. 19.2. ст. 19 Закону України №889-ІV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»при виплаті доходів в розмірі 9 000 грн. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за суборенду у нього приміщень не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 350 грн. (а.с. 38)
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підпунктом 17.1.1. пункту 17.1. статті 17 Закону України № 2181-IIІ передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне неподання платником податку податкової декларації у строки, визначені законодавством.
У відповідності до п. 1.11 Закону № 2181-ІІІ податковою декларацію, розрахунком вважається документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 Закону № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
У відповідності до ст. 44 Закону України № 1264-ХІІ від 25.06.1991 «Про охорону навколишнього природного середовища»збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій - на основі показників виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - пропорційно активності радіоактивних матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (обчислюється пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу та активності). Згідно з п. 2.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 162/379 від 19.07.1999 платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Приватне підприємство «Лев-Ас»не здійснює на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів. Ця обставина підтверджена, зокрема, змістом акту перевірки, безпосередньо в пункті 3.3.2. відображено, що згідно з даними перевірки за 2009 рік у підприємства відсутній об'єкт оподаткування збором за забруднення навколишнього природного середовища.
Згідно з п. 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №303 від 01.03.1999 року платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби. Аналогічна норма міститься і в п. 7.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, згідно з яким платники збору складають податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища і подають його до органу державної податкової служби за місцем податкової реєстрації (місцеперебуванням на податковому обліку в органах державної податкової служби).
Отже чинне законодавство покладає обов'язок щодо подання до органів державної податкової служби податкових розрахунків виключно на осіб, які вважаються платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища. В той же час позивач в 2009 році не був платником вище вказаного збору, а отже й не був зобов'язаний подавати податкову звітність з зазначеного платежу, в тому числі й Податковий розрахунок за 9 місяців 2009 року.
Згідно з п.п. 8.1.3. п.8.1. ст..8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 347-VI (далі Закон № 347-VI) якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. В силу п.п. 9.12.1. п.9.12. ст. 9 Закону України № 347-VI оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
У відповідності до п. 22.10 ст.22 Закону України № 347-VI визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону України № 347-VI та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. За правилами, що викладені в абз. «б»ч. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»податок з доходів таких осіб обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих таким громадянами-підприємцями про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи, а платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Таким чином приватне підприємство «Лев-Ас», при виплаті доходів фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за суборенду у нього нежилих приміщень не вважається податковим агентом такого підприємця за умови надання останнім доказів самостійної сплати податку, в розмірі, що обчислений податковим органом на підставі декларації підприємця або визначеного спеціальним законодавством про спрощену систему оподаткування.
При отриманні доходів від позивача підприємець ОСОБА_3 пред'явив докази самостійної сплати податку, про що свідчить наявність у нього свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого у відповідності до вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності». Вказана обставина не заперечується відповідачем за змістом п. 3.3.4 акту перевірки.
Однак відповідач не врахував наявність у підприємця статусу платника єдиного податку при оподаткування його доходів від здавання в суборенду комерційної нерухомості тільки на підставі відсутності посилання на такий вид діяльності в свідоцтві про сплату цим підприємцем єдиного податку, що спричинило покладання на позивача обов'язків податкового агента щодо утримання та сплати до бюджету податку з доходів вказаного підприємця. Внаслідок цього позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб 1350 грн. та застосовано штрафну санкцію у подвійному розмірі такого податку -2 700 грн.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності»доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності. Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності». Згідно з абзацом другим пункту 4 форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Згідно з Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 752/4045, підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку.
У рядку 2 вказаної заяви зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися. Зазначені суб'єктом малого підприємництва види діяльності записуються податковим органом у свідоцтві про сплату єдиного податку.
Нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності»не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.
Натомість про наявність такого обмеження можна зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта, яким є Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку. Разом із тим, подібне обмеження не може бути застосовано виходячи з такого. Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України». (далі - Закон № 2505-ІV)
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону № 2505-ІV з 1 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування»Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»застосовується з урахуванням таких особливостей. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
У свою чергу, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.
Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.
За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.
Наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Ураховуючи наведене, норми Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.
За таких обставин дохід підприємця ОСОБА_3, який виплачений йому позивачем у зв'язку з отримання послуг по користуванню нежилими приміщеннями на умовах оренди, вважається оподаткованим єдиним податком та не включається в сукупний оподатковуваний дохід цього підприємця.
Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягає скасуванню.
Такий спосіб захисту -визнання протиправними та скасування спірних рішень, а не визнання їх нечинними, відповідає його юридичній природі, суті позовних вимог та положенням ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.
У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.
Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000162300/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству «Лев-Ас»визначено податкове зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170 грн., що передбачена п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ за неподання Податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року та №0001351700/0 від 20.04.2010 року, яким приватному підприємству «Лев-Ас»визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 350 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2 700 грн., всього 4 050 грн. , що передбачена ст. 8 п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 IV.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємства «Лев-Ас»судові витрати у розмірі 3.40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову складено в повному обсязі 3 серпня 2010 року.
Суддя Р.В. Ватаманюк