№ 2а-3485/10/2370
13.08.2010 р. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Коваленка В.І.,
при секретарі -Поповій Ю.Є.,
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2,за довіреностями,
від відповідача -Філінської Т.А., за довіреністю,
від третьої особи -ОСОБА_4, ОСОБА_5, за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_7 про скасування державної реєстрації,
ОСОБА_6 звернулася до суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації про скасування в реєстрі права власності нерухомого майна реєстрацію права власності на ОСОБА_7 21/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 що здійснена 15.09.2008 року на підставі дублікату договору купівлі -продажу від 07.04.2005 року
Представники позивача в судовому засіданні просять суд задовольнити їх вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнали повністю.
Представники третьої особи проти позову заперечили.
Вислухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив ОСОБА_6 є співвласником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із ОСОБА_7 із визначенням часток 29/50 за ОСОБА_6 та 21/50 за ОСОБА_7
Судом також встановлено, що частина домоволодіння 21/50 була власністю ОСОБА_8, право власності на яку внаслідок спадкування перейшло до ОСОБА_9, який продав цю частину домоволодіння ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу 07.04.2005 року з ОСОБА_9
Дослідивши письмові матеріали справи судом, крім того встановлено, що право часткової власності на вказане майно, із визначенням часток в натурі встановлено рішенням Соснівського районного суду від 30.11.2000 року, яким зокрема за ОСОБА_8 було визнано право власності на: приміщення № 2-1, площею 3,5 кв.м., приміщення 2, площею 5,9 кв.м., приміщення № З, площею 7,2 кв.м., приміщення 4, площею 8,9 кв.м., приміщення 5, площею 12,9 кв.м., приміщення № 6, площею 10,9 кв.м. (загальна площа 49,30 кв.м.), що після поділу становила 48/100 домоволодіння, що в перерахунку складає 21/50 частину домоволодіння.
Решта частини домоволодіння в частці 58/100, що в перерахунку складає 29/50 залишена у власності ОСОБА_10
Отже, на підставі вищевказаного, суд приходить до висновку, що розподіл часток в натурі із зазначенням приміщень, які становлять частку кожного із співвласників між попередніми власниками цього домоволодіння встановлено судом, відповідно до положень ст.,ст. 355, 356 ЦК України, де зазначено, що майно є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.
При дослідженні письмових матеріалів справи, судом встановлено, що право власності за ОСОБА_7 зареєстровано на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 07.04.2005 року, за яким остання придбала у ОСОБА_9 частину будинку (21/50) за конфігурацією, яка була зазначена в технічному паспорті на домоволодіння за матеріалами інвентаризації, проведеної ЧООБТІ 18.03.2005 року.
Судом встановлено, що реєстрація прав власності на частину домоволодіння за ОСОБА_7 була здійснена відповідачем в реєстрі прав власності 15.09.2008 року.
Суд вважає, що така реєстрація здійснена неправомірно, порушуючи права позивача як співвласника цього домоволодіння та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість здійснюється відповідним органом. До цього часу таким органом, що здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно в м. Черкаси є відповідач, який здійснює таку реєстрацію відповідно до Положення Мінюсту, від 07.02.2002, № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", в подальшому „Тимчасове положення". Це Тимчасове положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.
Положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.
Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.
Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Реєстрація прав власності на об'єкти незавершеного будівництва здійснюється у порядку, визначеному Положенням, з урахуванням особливостей, встановлених у розділі 7 Положення.
Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Реєстраторами можуть бути призначені особи з вищою юридичною освітою.
Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.6. Тимчасового Положення реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.
Відповідно до постанови ВСУ від 06.06.2006 року визначено, що БТІ на основі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а тому БТІ в розумінні п. 7 ст. З КАС України є суб'єктом владних повноважень.
Як вбачається із матеріалів техпаспорту, за наслідками проведення поточної інвентаризації ЧООБТІ цього домоволодіння від 18.03.2005 року перед оформленням договору купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 07.04.2005 р., склад частки домоволодіння (21/50), що відчужувалося, становив: приміщення № 1-1, площею 3,5 кв.м., приміщення 1-2, площею 5,9 кв.м., приміщення № 1-3, площею 7,2 кв.м., приміщення № 1-4, площею 9,5 кв.м., приміщення № 1-5, площею 12,9 кв.м., приміщення № 1-6, площею 10,9 кв.м. (загальна площа 49,30 кв.м.), в подальшому „Частка відповідача 1".
При цьому в п. 4 вказаного договору купівлі-продажу від 07.04.2005 р., вказана частина будинку (частка ОСОБА_7.) знаходиться в стані не придатному для проживання і потребує капітального ремонту.
В подальшому як встановлено в судовому засіданні, всі приміщення, що становили частку третьої особи в 2006 році були повністю знесені. На цьому місці здійснено самовільно повністю нове будівництво житлового будинку. Зокрема, як вбачається із матеріалів техпаспорту, за наслідками проведення поточної інвентаризації ЧООБТІ цього домоволодіння станом на 05.08.2008 року, яка передувала реєстрації, на місці вищевказаних приміщень знаходиться домоволодіння, конфігурація приміщень якого складає: приміщення 1-1, площею 3,7 кв.м., приміщення 1-2, площею 9,5 кв.м., приміщення 1-3, площею 10,9 кв.м., приміщення м 1-4 , площею 13,7 кв.м., приміщення. 1-5, площею 8,5 кв.м., приміщення 1-6, площею 23,0 кв.м., приміщення 1-7, площею 9,1 кв.м., мансарда : приміщення 1-8, площею 8,2 кв.м., приміщення 1-9, площею 25,6 кв.м., приміщення 1-10, площ 8,6 кв.м. Конфігурація та розташування цих приміщень значно відрізняється від тієї конфігурації, яка була станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 07.04.2005 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що приміщень, що становили частину домоволодіння ОСОБА_7, в тій конфігурації та в тій площі, яка існувала на момент купівлі-продажу ( тобто 07.04.2005 року) вже не існує, оскільки вона повністю знесена, та замість неї самовільно побудований новий двоповерховий житловий будинок за іншою конфігурацією та площею, яка зазначена в технічному паспорті за наслідками поточної інвентаризації 05.08.2008 року, та позначений на плані технічного паспорту під літерою А3-1. Крім того в технічному паспорті, зазначено, що це нерухоме майно (літ. А3-1) є самочинним будівництвом.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належним чином затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Таким чином, суд приходить до висновку, що попри встановлені законом обмеження щодо набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, та не маючи належного право установлювального документа на нерухоме майно, ОСОБА_7 подала недостовірні відомості щодо змісту та обсягу належного їй нерухомого майна, а відповідач здійснив реєстрацію права власності на 21/50 частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 не врахувавши, що тієї частини на момент реєстрації 15.09.2008 року вже не існувало, а на новозбудоване нерухоме майно за цією адресою був відсутній право установлювальний документи, на підставі якого ЧООБТІ мало можливість здійснити реєстрацію права власності на те майно, конфігурація якого зафіксована матеріалами поточної інвентаризації 05.08.2008 року.
На підставі вищевказаного, враховуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що зазначеними діями Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації, порушені права власника цього домоволодіння ОСОБА_6, оскільки в даному випадку, відповідач фактично зареєстрував права ОСОБА_7 на те нерухоме майно, що становить особисту частку позивача в домоволодінні, та яка виділена в натурі, тим самим, незаконно обмежив право власності позивача на вищевказане нерухоме майно, що становить його частку в домоволодінні.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати в реєстрі прав власності нерухомого майна реєстрацію права власності на ОСОБА_7 21/50 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена 15.09.2008 року на підставі дублікату договору купівлі -продажу від 07.04.2005 року.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена згідно порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 серпня 2010 року.
Суддя В.І. Коваленко