Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1300/22
Номер провадження: 2/511/394/22
"09" грудня 2022 р. Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бобровська І. В. ,
секретаря судового засідання - Бєгєн А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У липні 2022 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла вищевказана позовна заява.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 02.09.2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Роздільнянському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 160, та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (видане повторно 04.03.2015 року).
У цьому шлюбі у позивача з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Позивач та відповідач планували щасливе сімейне майбутнє. Однак, сімейне життя у них не склалося. Між ними тривалий час відсутнє порозуміння, постійно виникають сварки під час яких відповідач висловлює образи на її адресу, а також мають місце інші дії, які унеможливлюють нормальне сімейне життя, що повинно ґрунтуватися на любові, довірі, взаємній повазі до особистості кожного з подружжя, дитини. Внаслідок чого вони втратили повагу один до одного, не можуть як сім'я проживати разом та виконувати сімейні обов'язки. Такі сварки часто відбуваються у присутності їхньої дитини, родичів. Образи, недовіра та неповага з боку відповідача принижують її людську гідність, знищують репутацію сім'ї в середовищі їхнього спілкування. А також травмують свідомість та психіку дитини, унеможливлюють її гармонійний розвиток як особистості, знижують самооцінку, деформують її погляд на сімейні цінності та шлюб, ставлення чоловіка до жінки та матері. Суперечки та сварки між ними мають постійний та тривалий характер. Вона вже намагалася раніше припинити зазначені стосунки за взаємною згодою, однак відповідач не погоджувався на це і обіцяв припинити описану вище поведінку. Численні спроби примирення ні до чого не призвели, у сімейних стосунках нічого не змінилося, а останнім часом відносини лише погіршились. Такий стан речей протягом тривалого часу є нестерпним для позивача та унеможливлює подальше збереження шлюбу і проживання однією сім'єю з відповідачем. На теперішній час подружні відносини між ними фактично припинені остаточно, спільне господарство не ведуть тривалий час (близько півроку). Позивач вважає, що їх подальше спільне життя як подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам та, у такому вигляді, інтересам дитини, внаслідок чого позивач наполягає на розірванні шлюбу.
У зв'язку з викладеним, позивач просить суд: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Просить після розірвання шлюбу залишити прізвище - ОСОБА_5 .
Ухвалою від 05.08.2022 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач на розірвання шлюбу не погоджується, надав суду клопотання від 24.10.2022 про надання сторонам строку на примирення терміном 3 місяці, від 14.11 2022 про надання сторонам строку на примирення терміном 6 місяців та зупинення провадження у справі. Клопотання мотивовані тим, що на даний час відповідач докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань між ним і позивакою і поступово їх стосунки налагоджуються. Він зацікавлений в збереженні сім'ї та вважає, що підстав для розірвання шлюбу немає.
Позивач категорично заперечувала проти задоволення клопотання. Стверджує, що відповідач регулярно вчиняє насилля у сім'ї відносно неї, внаслідок чого останній раз 27.10.2022 року з метою захисту свого життя та здоров'я вона вимушена була звернутись з завою до поліції. Вважає примушування до шлюбу неприпустимим.
В судовому засіданні 08.12.2022 відповідач ОСОБА_2 наполягав на задоволенні свого клопотання про надання йому строку на примирення з позивачем термном 6 місяців з зупиненням провадження по справі. Заперечував щодо доводів позивачки про вчинення ним насильства до неї, стверджував що дуже її кохає.
Позивачка ОСОБА_1 наполягала на тому, що строк для примирення їй не потрібен, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки до шлюбу не допускається, перебування в шлюбі з людиною, яку не любиш, суперечить моральним засадам суспільства. Їх 13-річний син за власним бажанням проживає з відповідачем, спору про його місце проживання не має.
Розглянувши клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання шестимісячного строку для примирення, суд приходить до наступного.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.5 ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. Такого висновку дійшов Верховний Суд справа №442/6319/16-ц,/ постанова від 30.05.2019р.
Беручи до уваги категоричне заперечення позивача щодо надання строку на примирення подружжю, оскільки протягом строку з дня відкриття провадження по справі по день судового засідання на протязі чотирьох місяців відповідачем не вживались заходи щодо примирення між подружжям, твердження про налагодження стосунків між подружжям не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, заява про надання строку на примирення є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. При цьому, суд застосовує положення ст.24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Отже, при категоричній незгоді позивача на примирення, суд вважає що надання такого строку на примирення буде суперечити ст.24 Сімейного кодексу України.
Керуючись ст.ст.24, 55, 56, 11 СК України, ст.ст.258, 259, 260, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення сторін - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.
С Суддя: І. В. Бобровська