Справа № 947/27988/20
Провадження № 2/947/1063/22
22.11.2022
Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Свистуновій Є.С., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_3 08.10.2022р. звернувся до суду з позовом до Пресмана про захист часті, гідності та стягнення моральної шкоди, та зх. Урахуванням заяви про збільшення та уточнення позовних вимог просив суд визнати інформацію, що поширена ОСОБА_4 у опублікованому ним відеозаписі 23.09.2020р. на веб-сайті Facebook, на сторінці Пресмана щодо того, що ОСОБА_3 «наркоман», недостовірною, та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_3 ; зобов'язати Пресмана спростувати на своїй сторінці на веб-сайті Facebook, на якій був розміщений відеозапис, недостовірну інформацію, шляхом опублікування повідомлення про ухвалене рішення у цій справі з опублікуванням повного тексту рішення і стягнути з Пресмана на його користь у якості моральної шкоди 20000 грн.
19.10.2020р. у справі відкрито загальне позовне провадження.
Стороною відповідача 14.12.2020р. подано відзив, у якому сторона зазначила, що викладені у відеозапису Пресмана 23.09.3030р. послання є оціночними судженнями, які зроблені на підставі інформації з інтернет-ресурсу «Любимый город» та каналу Youtube «Южная волна».
14.09.2022р. судом закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Частина 4 статті 32 Конституції України гарантує кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї родини та права вимагати вилучення такої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої збором, зберіганням та розповсюдженням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У відповідності до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: зокрема честь, гідність і ділова репутація; а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Важливим при визначенні інформації неправдивою є введення законодавцем презумпції добропорядності, яка означає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Також слід звернути увагу, що при визначенні недостовірності інформації важливу роль відіграє те, чи носить ця інформація фактичний чи оціночний характер. Відмінність тут полягає в тому, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження не можуть бути підставою для задоволення вимог про спростування, оскільки примушення до спростування оціночних суджень порушило б гарантоване Конституцією України, міжнародно-правовим актами право на вираження думок і поглядів і призвело б до встановлення опосередкованої цензури, що заборонено ст.15 Конституцією України. Існування фактів можливо довести, тоді як правдивість оціночних суджень доведенню на підлягає.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Позивач повинен довести факт поширення такої інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичними твердженням, чи оціночним судженням.
У відповідності до положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року пунктом 15 передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб; б) поширення інформації стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до статті 1 абзацу 2 та 3 ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» , особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз «наркоманія». Наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України та ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено та сторонами не заперечується той факт, що 23.09.2020р. на відкритій публічній сторінці в соціальній мережі «Facebook» за посиланням ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідачем розміщено відеозапис для невизначеного кола осіб, в якому (окрім іншого) він зробив твердження (мовою оригіналу):
- «…Кстати, на меня подал один такой же негодяй, как Васильковский наркоман, на меня подал такой же там есть еще ОСОБА_5 , подал в суд…»
- «…Как можно дать оценку какому-то Ковбасюку? Как? Кто он вообще такой что бы ему делать какие-то оценки? Это просто учительская подстилка в прямом смыле этого слова, в прямом смыле, подстилка наркомана Васильковского, ну и далее по тексту…».
Судом відтворено зазначений відеозапис, який було надано на окремому електронному носії стороною позивача (а.с.15).
За правилами ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин того, що відеозапис зі вказаними вище висловлюваннями був опублікований в соціальній мережі «Facebook» саме відповідачем, а тому вважає їх доведеними.
За клопотанням сторони позивача, судом призначалася лінгвістична експертиза, за результатами проведення якої суду надано Висновок експерта №21-5512 від 26.11.2021р., згідно якому висловлюванням ОСОБА_2 : «Кстати, на меня подал один такой же негодяй, как Васильковский наркоман, на меня подал такой же там есть еще ОСОБА_5 , подал в суд» та « ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Как? Кто он вообще такой что бы ему делать какие-то оценки? Это просто учительская подстилка в прямом смыле этого слова, в прямом смыле, подстилка наркомана Васильковского, ну и далее по тексту» щодо того, що ОСОБА_3 є наркоманом, викладено у формі фактичного твердження.
Згідно з науковим визначенням, факт - це подія, що звершилася, те, що дійсно сталося, те, що відповідає істині. Існування фактів може бути доведено, на відміну від оціночних суджень, правдивість яких не доводиться.
Оцінюючи надані докази, суд вважає доведеним твердження позивача, про поширення відповідачем саме недостовірної інформації яка викладена у формі фактичного твердження.
Стороною відповідача у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України не надано доказів того, що розміщена ним інформація відносно позивача, а саме, що він «наркоман» відповідає дійсності та/або є оціночним судженням.
Крім того, позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
Разом з тим, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Так, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих позивачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
З огляду на викладене, враховуючи те, що вислови відповідача порушили особисті немайнові права, завдали шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача та моральних страждань, які виразилися у побоюваннях за негативне ставлення до нього людей, внутрішній тривозі та постійних переживаннях, його позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, визнання повідомленої відповідачем інформації недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача, із зобов'язанням спростувати шляхом опублікування повідомлення про ухвалене рішення у цій справі, опублікувавши резолютивну його частину із стягненням з відповідача моральної шкоди в сумі 10 000 грн. на користь позивача, які суд вважає достатніми для відшкодування його моральний страждань.
Суд критично ставиться до зауважень на висновок експерта подані стороною відповідача, оскільки викладені зауваження є припущеннями адвоката.
Крім того, судом відмовлено у прийнятті до розгляду доказів, поданих 5.08.2022р. представником відповідача, оскільки такі докази були створені після подачі позову до суду та з порушенням передбачених процесуальним законодавством строків на їх подання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати інформацію, що поширена ОСОБА_2 у опублікованому ним відеозаписі 23.09.2020р. на веб-сайті Facebook, на сторінці ОСОБА_2 (розміщено за наступним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо того, що ОСОБА_3 «наркоман», недостовірною, та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати на своїй сторінці на веб-сайті Facebook, на якій був розміщений відеозапис, недостовірну інформацію, шляхом опублікування повідомлення про ухвалене рішення у справі №947/27988/20 опублікувавши резолютивну частину цього рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) у якості моральної шкоди 10000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бескровний Я. В.