29 листопада 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 686/14224/21
Провадження № 22-ц/4820/1488/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
з участю представника позивача Гнідка С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заданої дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Козак О.В. від 30 червня 2022 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У червні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказував, що 13.12.2019 року близько 16.40 год. сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів безпеки дорожнього руху та правил технічної експлуатації, рухаючись в межах населеного пункту с. Вовча Гора Хмельницького району Хмельницької області за 135 м від автодороги Т-2302 в напрямку до вулиці Нова, не переконався, що перед зміною напрямку руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на праве узбіччя, де допустив наїзд передньою правою частиною керованого автомобіля на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які рухалися в попутному напрямку по правому узбіччю.
Внаслідок вчинення ОСОБА_2 цієї дорожньо-транспортної пригоди дружина позивача ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забою внутрішньомозкових та субарахноїдальних крововиливів стовбурових відділів головного мозку, субарахноїдальних крововиливів потиличних часток головного мозку, забою правої потиличної частки, крововиливу в м'яких тканинах потиличної ділянки голови зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням її смерті; а також інші тілесні ушкодження, які не перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 22.06.2020 року у справі №686/7943/20 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля ЗАЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ПАТ «СК «ЮНІВЕС» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/1671214. Страхова сума 200 000 грн.
Ця дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, тому позивач в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) звернувся до страховика з заявою про здійснення страхової виплати у розмірі 150228 грн. згідно ст. 27.2 Закону, 50076 грн. згідно ст. 27.3 закону та 11360 грн. згідно ст. 27.4 цього ж закону. Однак страховиком страхову виплату не здійснено.
Позивач має інвалідність по зору та отримує пенсію за віком довічно.
Враховуючи те, що розмір страхового відшкодування шкоди, завданий втратою годувальника, не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених Законом № 1961-IV на день настання страхового випадку, до відшкодування за рахунок страхової виплати позивачу підлягає сума у розмірі 150 228 грн. (4173 грн. х 36).
Право на отримання моральної шкоди мають дві особи, позивач та донька потерплої, ОСОБА_3 . Батьки ОСОБА_4 померли. ОСОБА_3 надала нотаріально завірену довіреність на отримання страхового відшкодування позивачу, останньому за рахунок страхової виплати підлягає відшкодуванню заподіяна моральна шкода у розмірі 50076 грн. (4173 грн. х 12).
Позивачем понесено витрати, пов'язані з придбанням ритуальних товарів для поховання ОСОБА_4 , на загальну суму 11360 грн.
Позивач надав страховику всі необхідні документи, які підтверджують його право на отримання страхової виплати, а тому відмова страховика у здійсненні страхової виплати у розмірі 200 000 грн. є надуманою та неправомірною.
Окрім того, згідно статті 36.5 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Заява на виплату страхового відшкодування була подана позивачем 10.01.2020 року, а отже, строк сплати відповідачем страхового відшкодування сплинув 10.04.2020 року. Тому відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню за період з 10.04.2020 року по 07.06.2021 року у розмірі 30652,56 грн.
Крім цього, згідно ст. 625 ЦК України страховик зобов'язаний сплатити позивачу 3 % річних від простроченої суми, що складає за період з 10.04.2020 року по 07.06.2021 року 6967,03 грн.
З врахуванням наведеного позивач просив стягнути з ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" на його користь 200000 грн. страхової виплати, 30652,56 грн. пені та 6967,03 грн. 3 % річних в зв'язку з простроченням страхової виплати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» на користь ОСОБА_1 200000 грн. страхового відшкодування, 28871,17 грн. пені, 6690,41 грн. 3% річних, 17603,51 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, а всього разом - 253165,09 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» на користь держави 2355,52 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та відмовити в позові повністю. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав страховику усі документи, які дають йому право на отримання страхового відшкодування на підставі п. 27.2 ст. 27 Закону, крім того, позивач не отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, як те передбачає Закон. У рішенні суду відсутні відомості про те, що позивач має право на отримання страхового відшкодування в зв'язку з втратою годувальника. Апелянт не погоджується з рішенням суду і в частині стягнення 28871,17 грн. пені та 6690,41 грн. 3% річних. Відповідно до пункту 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за навності документів зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з днія отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо дорожно-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього сроку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Перебіг строку прийняття рішення у справі було припинено, оскільки дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 13.19.2019 року розглядалася в кримінальній справі №686/7943/20 - 02.02.2021 року. Тому ПАТ «СК «Юнівес» не порушено право позивача щодо строків прийняття рішення та виплати страхового відшкодування, оскільки позивач звернувся до суду вже в червні 2021 року.
В засіданні апеляційного суду представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належно.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід частково змінити.
Так, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 - дружина позивача ОСОБА_1 .
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.06.2020 року у справі №686/7943/20 встановлено, що ОСОБА_2 , 13 грудня 2019 року біля 16.40 год., у темну пору доби, порушуючи вимоги пункту 2.9. (а) Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснював керування автомобілем марки «ZAZ» моделі «1102 ZNH» реєстраційний номер НОМЕР_1 , технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху, правил технічної експлуатації, а саме в порушення вимог п. 31.4.5 г) Правил з встановленням на одну вісь транспортного засобу шин з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, рухаючись в межах населеного пункту села Вовча Гора Хмельницького району Хмельницької області, за 135 метрів від автодороги Т 2302 в напрямку до вулиці Нова, в порушення вимог п. 19.3 Правил дорожнього руху, будучи засліпленим світлом фар зустрічного автомобіля, не зупинився, не змінюючи смуги руху і не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху не переконавшись, що перед зміною напрямку руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на праве узбіччя, порушуючи вимоги п. 1.10 (термін «узбіччя») Правил продовжив рух по узбіччю, внаслідок чого допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля «ZAZ1102 ZNH» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на пішоходів, що рухалися у попутному напрямку по правому узбіччі.
Внаслідок вчинення ОСОБА_2 вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_4 , яка рухалася по узбіччі ближче до автодороги по ходу руху із автомобілем, отримала тілесні ушкодження у вигляді: забою, внутрішньомозкових та субарахноїдальних крововиливів стовбурових відділів головного мозку, субарахноїдальних крововиливів потиличних часток головного мозку, забою правої потиличної частки, крововиливу в м'яких тканинах потиличної ділянки голови зліва за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжкими тілесними ушкодженнями, що перебувають у прямому причино-наслідковому зв'язку з настанням смерті, та інші тілесні ушкодження, які не перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 22.06.2020 року у справі №686/7943/20 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля "ЗАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/1671214, ліміт відповідальності за шкоду життю та здоров'ю - 200000 грн., за шкоду майну 100000 грн.).
Згідно довідок Чорноострівської селищної ради №1544 від 23.12.2019 року, №1553 від 28.12.2019 року склад сім'ї ОСОБА_4 : ОСОБА_1 - чоловік, який знаходився на її утриманні, проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство в АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 працювала швачкою в ТзОВ "Чорноострівська швейна фабрика" і її заробітна плата за період з квітня 2019 року по листопад 2019 року складала 31537,94 грн. (податок з доходів фізичних осіб - 5676,83грн.).
ОСОБА_4 також отримувала пенсію в Головному управлінні ПФУ, розмір якої станом на день її смерті становив 2000 грн. на місяць.
Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, перебуває на обліку в ГУ ПФ України і отримує пенсію за віком, розмір якої в грудні 2019 року становив 2000 грн.
ОСОБА_1 понесено витрати на поховання дружини ОСОБА_4 , згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 13.12.2019 року в сумі 8650 грн.
Дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, ОСОБА_1 звернувся до страховика ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» з заявою про здійснення страхової виплати від 10.01.2020 року, пов'язаної з похованням, втратою годувальника та моральної шкоди.
Вказана заява отримана ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» 28.01.2020 року, що підтверджується листом останнього від 23.06.2020р. № 20/06/23-03. Вказаним листом ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» повідомило представнику позивача, що за інформацією веб-сайту Судової влади України дана дорожньо-транспортна пригода досі розглядається Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (справа №686/7943/20). Враховуючи викладене, рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні такого відшкодування буде прийнято страховиком у строки, передбачені чинним законодавством.
Донька ОСОБА_4 ОСОБА_3 відмовилася від отримання страхового відшкодування після смерті матері на користь ОСОБА_1 .
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково вимоги про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач перебував на утриманні дружини ОСОБА_4 , яка загинула внаслідок ДТП, і тому має право на страхове відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника та моральної шкоди. Витрати на поховання дружини підтверджені достатніми та допустимими доказами на суму 8650 грн., тому підлягають задоволенню в цій частині.
Так, згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).
Статтею 3 Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом пункту 23.1. ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Згідно з пунктом 27.1. ст. 27 Закону № 1961-IV страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV).
Згідно з ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності.
Відповідно до п. 27.3 статті 27 Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач (чоловік потерпілої) як непрацездатна особа, яка досягла пенсійного віку, перебував на утриманні своєї дружини, яка попри отримання пенсії за віком, також працювала в ТОВ «Чорноострівська швейна фабрика» і мала більший дохід.
Позивач дійсно не додав до заяви страховику про виплату страхового відшкодування передбачені підпунктом «е» пункту 35.2 статті 35 Закону документи щодо розміру пенсії, наданої утриманцю внаслідок втрати годувальника, оскільки позивач не ініціював призначення йому пенсії внаслідок втрати годувальника і така пенсія йому не призначалася.
Разом з тим, факт неотримання пенсії внаслідок втрати годувальника не свідчить про відсутність у позивача права на страхове відшкодування завданої шкоди.
Таке право позивач має в силу ч.1 ст.1200 ЦК України як непрацездатний, що був на утриманні загиблої дружини і водночас мав право на одержання від неї утримання (досяг пенсійного віку, встановленого законом), - довічно.
Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо права позивача на отримання страхового відшкодування у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, не можна погодитися повністю з висновками суду першої інстанції в частині стягнення пені та 3% річних за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.
Так, частково задовольняючи вказані вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до страховика з заявою про здійснення страхового відшкодування 28.01.2020 року, а отже, страховик мав здійснити страхову виплату у строк до 27.04.2020 року - після спливу 90 днів з дня подання вказаної заяви. Тому має місце прострочення страховиком цієї виплати за період 27.04.2020 року по 07.06.2021 року (дату, на яку позивачем зроблено розрахунок) і підлягає відшкодуванню 28871,17 грн. пені та 6690,41 грн. 3% річних.
Суд керувався нормами п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону, за якими страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Проте суд не застосував норму абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону, згідно з яким якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Дійсно, за загальними нормами відшкодування шкоди, якщо шкоду завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, вона відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала (ст. 1167,1187 ЦК України).
Разом з тим, відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, питання чи мали місце дії (бездіяльність) особи, що призвели до наїзду автомобіля «ZAZ1102 ZNH» реєстраційний номер НОМЕР_2 на пішохода ОСОБА_4 , у зв'язку з чим вона отримала тілесні ушкодження, що перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням її смерті, і чи вчинені ці дії ОСОБА_2 , підлягали встановленню саме в кримінальному провадженні.
Цим і зумовлена норма абзацу 4 пункту 36.2 статті 36 Закону, за якою перебіг строку на виплату відшкодування припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 22.06.2020 року в справі № 686/7943/20 набрав законної сили 20.01.2021 року, з винесенням ухвали Хмельницького апеляційного суду від 20.01.2021 року про залишення його без змін.
Апелянт подав докази, що представник позивача ОСОБА_6 направив йому саме на виконання ст. 36.2 Закону № 1961-IV копію вироку Хмельницького міськрайонного суду від 22.06.2020 року в справі № 686/7943/20, що не набрав законної сили (а.с. 229-233).
Апелянт стверджує, що дізнався про набрання цим вироком законної сили лише після отримання позовної заяви в цій справі - 07.09.2021 року.
Разом з тим, це твердження спростовується поданими представником позивача Гнідком С.І. доказами про направлення 27.01.2021 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на офіційну електронну адресу ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» info@unives.com.ua копії ухвали Хмельницького апеляційного суду від 20.01.2021 року в справі № 686/7943/20 «до страхової справи № 14171» (а.с. 244-245).
Отже, страховик дізнався про набрання вироком законної сили 27.01.2021 року, а тому строк на прийняття рішення щодо страхового відшкодування сплинув 27.04.2021 року.
Відтак має місце прострочення страховиком виплати страхового відшкодування за період з 28.04.2021 року по 07.06.2021 року (дату, на яку позивачем зроблено розрахунок).
Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, слід стягнути на користь позивача пеню за період з 28.04.2021 року по 07.06.2021 року в сумі 3370 грн. (15 % річних від 200000 грн. за 41 день прострочення) та 3% річних за цей період, що складає 673,97 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України слід також змінити розподіл судових витрат пропорційно до задоволеної частини позову (85,87 %) і стягнути на користь позивача 15248,80 грн. понесених витрат на правничу допомогу
В решті позову слід відмовити.
Також слід стягнути з відповідача на користь позивача 3907,09 грн. понесених витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції та на користь держави - 2040,44 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2022 року в частині розміру пені, 3 % річних та розподілу судових витрат змінити.
Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 32638319) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 200 000 грн. страхового відшкодування, 3370 грн. пені, 673,97 грн. 3% річних, а також 15248,80 грн. понесених витрат на правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 32638319) на користь держави 2040,44 грн. судового збору.
Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Юнівес» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 32638319) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 3907,09 грн. понесених витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 грудня 2022 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк