іменем України
Справа № 210/3109/21
Провадження № 1-кп/210/204/22
"02" грудня 2022 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 307 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040710000023 від 11.03.2021 року, -
В провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні, призначеному на 02.12.2022 року, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 прокурор наполягав на його продовженні так як, строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин, крім того, станом на сьогоднішній день мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.
Обвинувачений та його захисник, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинувачених під вартою, суд дійшов до наступного висновку.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе за побігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Іліков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.
Так, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів за ознаками незаконного збуту наркотичних засобів, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні наркотичні засоби, передбачені ст.ст.307 ч.2, 311 ч.2 КК України, які згідно ст.12 ч.4 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, що збільшує ризик втечі обвинуваченого, зважаючи на без альтернативність покарання, у випадку, якщо таке буде призначено.
При цьому, ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей.
Так, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, суд приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд доходить до обґрунтованого висновку, що наявність тимчасового місця мешкання обвинуваченого на території м. Кривого Рогу у випадку зміни запобіжного заходу на інший - не пов'язаний з позбавленням волі, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та не зменшує вищевказані ризики, зважаючи на тяжкість пред'явленого обвинувачення.
Також суд враховує ту обставину, що в даному судовому засіданні, до моменту закінчення строку дії ухвали суду про продовження строку дії запобіжного заходу, винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, оскільки у справі судове слідство не завершено.
Суд також доходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти можливим спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд приймає до уваги пояснення прокурора щодо порушення обвинуваченим покладених на нього обов'язків під час обрання запобіжного заходу у вигляді застави у справі, що перебуває в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу за аналогічне правопорушення. При цьому, ОСОБА_4 не виправдавши довіру, обвинувачується у вчиненні аналогічного правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
За таких обставин, обраний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, впливу на учасників судового процесу, тощо.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, встановлений розмір застави, продовживши його строк. Крім того, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було визначено альтернативний вид запобіжного заходу - заставу, що складає 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів на строк до 31.01.2023 року включно.
На підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначити розмір застави у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 148860 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора, суду із визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу суду;
- повідомляти прокурора, суд про зміну місця перебування.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з під варти та повідомити письмово суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали негайно надіслати обвинуваченому та вручити прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1