Справа № 640/1719/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Смолій І.В.
08 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - 02 липня 2019 року) у справі за розглядом заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві (далі - відповідач) в якому просить суд стягнути на його користь: вартість санаторно-курортної путівки із супроводжуючим в розмірі 129 132,00 гривень за 2017 рік; вартість проїзду його та супроводжуючого туди й назад в розмірі 6 091,00 грн.; моральну шкоду в розмірі 129 132,00 грн. за ненадання, неоплату путівки в 2017 році; допустити негайне виконання рішення (ст.371 КАС України).
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 01 березня 1984 року при спорудженні оздоровчого комплексу за адресою АДРЕСА_1 він отримав трудове каліцтво, внаслідок якого став інвалідом 1-ї групи безстроково, з постійним стороннім доглядом, паралічем обох ніг, 100 % втратою професійної працездатності, втратою контролю над функціями тазових органів. 21 березня 2017 року він звернувся до Фонду страхування із заявою надати або придбати, або оплатити вартість путівки в спеціалізований, спінальний санаторій м. Саки. Потребу в санаторно-курортному лікуванні визначено висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), довідкою ВТЭ-20 № 033365 від 28 липня 1988 року, медичним висновком від 29 березня 2002 року ЛКК № 679/15, згідно із яким за станом здоров'я позивач потребує санаторно-курортного лікування в м. Саки з супроводжуючим. 06 квітня 2017 року Фонд відмовив надати або оплатит йому путівку із супроводжуючим.
Моральна шкоди полягає в ненаданні путівки та неоплаті рахунку на путівку для лікування, що завдає йому моральних і фізичних страждань. З 1998 р. КМБ-6, потім Фонд не надавали йому путівку. У нього зламаний хребет на рівні попереку, тому нижня частина тіла, частина кишок - атрофовані, тазові органи не контрольовані, із заднього проходу витікає сукровиця. Від багаторічного лежання з'явились пролежні - це коли тіло гниє і сильно смердить. Все це треба лікувати. Від нерухомості спотворюються: запалення нирок, спайка кишок, слабшає серцева м'яза, застій в легенях і таке інше. В санаторії все це підліковують. Від кожної названої болячки можна вмерти, а вони зібралися у нього всі разом. З цих причин він не буває на подвір'ї і не спілкуюся з людьми, до нього ніхто не ходить - смердять пролежні і неконтрольовані тазові органи. Вимушено призвичаюється до гіршого способу життя. У нього вирізані частина шлунку та кишок, «швидка» рятує від алергії,- і все це! потрібно лікувати. Завдану моральну шкоду: моральні страждання, нервування, душевне хвилювання, фізична біль, порушення сну, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушене пристосування до гірших змін в житті, зайві затрати зусиль на організацію свого життя, з причини ненадання, неоплати путівки для лікуввання в 2017 році, він оцінює в 129 132,00 грн. (вартість путівки).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у задоволені позову відмовлено.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2020 року.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначив істотні для справи обставини, що не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 року в адміністративній справі №640/1719/19 за нововиявленими обставинами та залишити вказане судове рішення в силі.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, заявником подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Тобто, з вище викладених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.11.2010 року у справі №К-45458/09, «істотність» обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особи» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов.
Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
У ході розгляду заяви про перегляд судом з'ясовано, що як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що судом при вирішенні даної справи не враховано висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 року по справі №761/21898/16-ц, що є істотною для справи обставиною та не було і не могло бути відомо під час прийняття судового рішення у справі.
Проаналізувавши усе вище викладене, суд прийшов до висновку, що викладені у заяві про перегляд обставини є новими аргументами та доказами у справі, свідченням намагання заявника повторно переглянути справу за допомогою даних доказів.
Крім того, станом на час прийняття судового рішення зазначених заявником обставин не існувало, при цьому, рішення суду щодо поновлення на посаді підлягає негайному виконанню.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що наведена заявником обставина не відповідає вищенаведеним ознакам та критеріям, а тому не є нововиявленою у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України і не може бути підставою для перегляду судового рішення.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що в п. 40 рішення справи «Пономарьов проти України» (№3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення».
Разом з тим, зазначає, що інститут нововиявлених обставин - це самостійний вид перевірки законності та обґрунтованості постанов або ухвал, що не відповідають об'єктивній істині, правам і обов'язкам сторін, тобто цей вид перегляду має низку схожих ознак і відмінностей порівняно з апеляційним та касаційним переглядами рішень.
Ця відмінність полягає в підставах перегляду, об'єктах і суб'єктах перегляду, компетенції суду, порядку й наслідках перегляду, процесуальному становищі осіб, які беруть участь у справі.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 46 рішення у справі «Попов проти Молдови» №2 зазначив, що відкриття внаслідок нововиявлених обставин як такі не є несумісними з Конвенцією. Однак, рішення про перегляд процедур повинні відповідати відповідним нормативним критеріям, а неправильне застосування такої процедури може суперечити Конвенції, якщо врахувати, що її результат - «втрата» судового рішення - є такою ж, як і запит для анулювання. Принципи правової визначеності та верховенства права вимагають від Суду бути пильними у цій сфері (Popov v. Moldova № 2; 19960/04).
Враховуючи вище викладене, матеріалами справи не встановлено підстав для задоволення заяви про перегляд та перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста від 26.06.2020 року у адміністративній справі №640/1719/19 за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль