Справа № 640/16166/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Келеберда В.І.
08 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року (розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (дала - відповідач), у якому просить суд визнати протиправною відмову у прийнятті звітності - податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік (отримана 26 квітня 2019 року Державною податковою інспекцією у Святошинському району Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві), що надіслана повідомленням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 6.08.2019 року № 91454/г/26-15-13-02-15, та зобов'язати відповідача визнати поданою ОСОБА_1 26 квітня 2019 року податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, відповідач безпідставно відмовив у прийняття поданої позивачем податкової декларації, без передбачених на те ПК України підстав та враховуючи, що декларація мала всі обов'язкові до зазначення реквізити.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною відмову ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті звітності - податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан та доходи за 2018 рік (отримана 26 квітня 2019 року Державною податковою інспекцією у Святошинському району Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві), що надіслана повідомленням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.08.2019 року № 91454/г/26-15-13-02-15.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві визнати поданою ОСОБА_1 26 квітня 2019 року податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення частково позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що 26 квітня 2019 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві від позивача отримано та зареєстровано за № 56983 податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік.
13 серпня 2019 року позивач отримав від Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві поштою повідомлення від 6.08.2019 року № 91454/г/26-15-13-02-15 про відмову у прийнятті звітності - податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік із посиланням на порушення позивачем вимог нормативно-правових актів, а саме: подання податкової декларації з недостовірним зазначенням обов'язкового реквізиту особа, яка провадить незалежну професійну діяльність», що не відповідає обраній категорії платника (п.49.18.4 п.49.18 ст.49 розділ II Кодексу), оскільки в зазначеному звітному періоді платник зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Позивач же наголошує на тому, що оскільки він перебуває на обліку у ДПІ у Святошинському районі м. Києва, як адвокат - самозайнята особа, що підтверджується заявою від 25.02.2013 р. за формою 5-ОПП про реєстрацію, як самозайнята особа та довідкою вказаного органу форми 4-ОПП про взяття на облік адвоката ОСОБА_1 від 15.04.2013 року, ДТП у Святошинському районі м. Києва приймала у позивача, як у самозайнятої особи- адвоката податкові декларації про майновий стан та доходи за 2013, 2014,2015,2016,2017 роки, він сплачував, як самозайнята особа податок з доходу адвоката-самозайнятої особи, єдиний соціальний внесок, тому він і звернувся 14 серпня 2019 року за роз'ясненням до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві з приводу відмови у прийнятті декларації за 2018 рік. Натомість, як зазначає позивач, обґрунтування неправомірності поданої ним податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік та підстав для відмови у прийнятті декларації не отримав, тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з п. 49.8 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Так, пунктами 48.3 та 48.4 ст.48 Податкового кодексу України, передбачено, зокрема, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності), та додатково, у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: може містити: відмітку про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.
Відповідно до положень пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.
Слід зазначити, що імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).
Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації встановлена пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.
Як визначено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України, під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
При цьому, слід врахувати, що за змістом пункту 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття, забороняється, зазначеними нормами передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
У відповідності до положень пункту 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Таким чином, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється. Водночас, на переконання суду, підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, згідно з пунктом 49.11 статті 49 ПК України, є виключно допущення платником податків порушень вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу при її заповненні, тобто відсутність в ній обов'язкових реквізитів.
Матеріалами справи встановлено, що з поданої позивачем 26 квітня 2019 року до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік, яку зареєстровано за № 56983, слідує, що у ній наявні (заповнені) та достовірні всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
Таким чином, встановлені відповідачем порушення не є підтвердженим та не є підставою для відмови у прийнятті такої декларації, а надіслане позивачу контролюючим органом повідомлення про відмову у прийнятті звітності від 06.08.2019 року, є протиправним, оскільки відповідач не мав підстав для висновку про те що позивачем подано податкову декларацію з недостовірним зазначенням обов'язкового реквізиту «особа, яка провадить незалежну професійну діяльність», що не відповідає обраній категорії платника (п.49.18.4 п.49.18 ст.49 розділ II Кодексу), оскільки в зазначеному звітному періоді позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, оскільки він перебуває з 2013 року на обліку як адвокат - самозайнята особа та подає щороку відповідні звіти та сплачує податки та ЄСВ, як самозайнята особа, тобто, ОСОБА_1 не вносились недостовірні обов'язкові реквізити.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду спору по суті.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
М.І. Кобаль