Справа № 640/4522/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
08 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І. Костюк Л.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2021 року №00183250706.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачу видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії з 21 лютого 2020 року до 21 лютого 2021 року включно, а тому продаж алкогольних напоїв 21 лютого 2021 року не порушував норми законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ліцензійним органом правомірно вказано термін дії ліцензії з 21 лютого 2020 року до 21 лютого 2021 року в один рік, а позивачем у свою чергу не допущено порушень вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР у випадку продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на підставі цієї ліцензії 21 лютого 2021 року, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме: закінчення дії ліцензії до 24 години цього дня.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 06 грудня 2022 року.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було отримано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями реєстраційний номер 15530308202000608, зареєстрованої 20 лютого 2020 року, з терміном дії з 21 лютого 2020 року до 21 лютого 2021 року.
Головним управлінням ДПС у Одеській області проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер», за результатами якої складено акт перевірки від 09 липня 2021 року №13880/15/53/РРО/42547705, яким встановлено, зокрема, продаж алкогольних напоїв 21 лютого 2021 року у безліцензійний період, а саме реалізовано пляшку алкогольного напою (пива), що підтверджується чеком №992206 від 21 лютого 2021 року, чим порушено статтю 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2021 року №00183250706.
Позивачем оскаржено в адміністративному порядку зазначене податкове повідомлення-рішення.
Проте, рішенням від 28 грудня 2021 року №29205/6/99-00-06-03-02-06 Державна податкова служба України залишила скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
На підставі встановлених обставин справи, виходячи з системного аналізу приписів законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Частиною 20 ст.15 зазначеного Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до ч.29 ст.15 зазначеного Закону, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (утому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Водночас, вимогами Закону №481/95-ВР визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі впливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. 1 ст.255 ЦК України).
Тобто, вищезгадані правові норми розділяють поняття строк та термін, кожен з яких має своє значення, визначення у часі, перебіг та закінчення.
Строком є певний період (відрізок) часу, який може визначатись роками, місцями, тижнями і спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Терміном є певний момент у часі, який визначається, як правило, конкретною календарною датою (визначена дата), або подією, яка має неминуче настати.
Як вбачається із юридичного формулювання ч. 14 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», вона визначає термін один рік. Відповідно до вище наведених правових норм, роками визначається строк. Таким чином, практичне застосування цієї статті має визначатися сукупно щодо початку перебігу строку та визначення терміну.
У Законі N 481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, який, відповідно до ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно з ч.1 ст. 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка набрала чинності для України з 28.04.1983, - строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі (dies a quo) і спливають опівночі (dies ad quem). За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Таким чином, термін ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії.
Відтак, колегія суддів висновує, що останнім днем здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами є саме 21.02.2021 року, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме, закінчення дії ліцензії, причому, до 24 години цього дня.
Щодо доводів апелянта про те, що прийменник «до» означає не включення вказаного після нього дня, так як в даному випадку мова йде про перебіг строку та саме визначення терміну, зокрема, у відповідний місяць та число року, колегія суддів зауважує наступне.
Міністерство юстиції України опублікувало лист від 15.06.2020 №26245/14036-33-20/8.1.2 «Щодо неоднакового застосування прийменників «до» і «по» на позначення кінцевої календарної дати та прийменника «до» в поєднанні з числівниково-іменниковою формою», визначивши, що відповідно до частини другої статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою статті 252 зазначеного Кодексу термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В листі зазначено, що досить часто для визначення терміну з календарною датою вживаються прийменники «до» або «по». При цьому законодавство не містить правил, якими варто керуватися при визначенні терміну у разі такого формулювання. Водночас в науковій літературі зазначається, що для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник «з» треба вживати в парі з прийменником «до».
Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник «включно». Проте його вживання поряд з останньою датою недоречне.
Прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого- небудь, проте вони розрізняються сферами свого використання: «до» закріплений за офіційно-діловим стилем, а «по» - за розмовним. Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати лише прийменник «до».
Щодо терміну дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/1298/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 814/4170/15 зазначено: «дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь».
Отже, колегія суддів вважає, що у даному випадку прийменник "до" поряд із визначеною датою до 21.02.2021, стосується визначення саме терміну ліцензії, - на позначення кінцевої календарної дати чинності або необхідності здійснити певну дію у розумінні «включно».
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів законності прийняття податкових повідомлень-рішень щодо застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оскаржуваними повідомленнями-рішеннями.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року у справі №640/4522/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк