Справа № 320/463/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
08 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, в якому просила:
- визнати протиправною викладену у листі від 23.12.2021 за вих. № Т-7767/6/8012-21/80.3222/7948-21 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Бориспільського відділу в оформленні і видачі позивачці, нового паспорта громадянина України у формі книжечки замість паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв'язку із його непридатністю для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача оформити та видати позивачці новий паспорт громадянина України у формі книжечки замість паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв'язку із його непридатністю для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без надання згоди на обробку персональних даних.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що відповідач у спірних правовідносинах прийняв неправомірне рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав (визначених законом) для відмови в його оформленні, відповідно до статті 16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Також, зазначає, що, відповідно до статті 15 Закону "Про захист персональних даних", у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб'єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2017 позивачку було документовано паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 з присвоєнням УНЗР 20021003-04167; орган, що видав 8031; дійсний до 01.09.2021.
10.12.2021 позивачка звернулася до Подільського РВ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області із заявою про відкликання згоди на обробку персональних даних та знищення їх в ЄДДР.
Позивачка зазначила, що 25.10.2021 ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області надало відповідь за вих. № Т-7469/6/8010-21/2010.5.2/7555-21, копія якої відсутня в матеріалах справи, в якій повідомило, що у особи, яка отримала паспорт громадянина України з безконтактним електронний носієм, відсутні правові підстави для повернення дійсного та придатного для використання паспорта.
Як стверджувала позивачка, від Подільського РВ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області відповіді на заяву не отримала.
10.12.2021, отримавши відмову в поверненні придатного для використання паспорта, позивачка особисто звернулася до відповідача із заявою, в якій повідомила про непридатність для подальшого використання паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 № НОМЕР_1, дата видачі 01.09.2017, орган, що видав 8031, просила його знищити, оформити та видати їй новий паспорт у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну.
У цій заяві позивачка повідомила відповідача про відмову в оформленні паспорта у формі ID-карти, про незгоду на обробку персональних даних у зв'язку з неприпустимістю втручання держави в особисте і сімейне життя людини.
Відповідач листом від 23.12.2021 за вих. № Т-7767/6/8012-21/80.3222/7948-21 фактично відмовив у видачі паспорта громадянина України позивачці, у формі книжечки у зв'язку з відсутністю на те правових підстав.
У цьому листі зазначено, що 16.08.2017 позивачка особисто звернулася до Подільського РВ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою, на підставі якої їй виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 01.09.2017, який у подальшому вилучений відповідачем у зв'язку із закінченням терміну його дії, за заявою позивачки та відповідно до пункту 103 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України».
Обґрунтовуючи підстави відмови у видачі паспорта у формі книжечки відповідач зазначив, що ДМС до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких документів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили.
Зазначено, що у зв'язку з подачею документів не в повному обсязі, а саме за відсутності рішення суду про зобов'язання відповідача оформити та видати позивачці паспорт громадянина України зразка 1994 року, їй відмовлено в оформлені та видачі цього документа відповідно до пункту 5 розділу ІХ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 № 456.
Не погоджуючись із правомірністю відмови відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, замість пошкодженого паспорта громадянина України у формі ID-карти, позивачка звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI).
Підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI визначено, що документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 14 Закону №5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
За приписами ч.ч. 4-5 ст. 14 Закону №5492-VI, документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-XII).
Згідно п. 1 вищевказаного Положення, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Пунктом 3 Положення №2503-XII передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
В силу пункту 5 Положення №2503-XII, паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Відповідно до п.п. 9-11 Положення №2503-XII, паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Положеннями пунктів 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (далі - Порядок № 302), передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно пункту 2 Постанови №302, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
В силу абзацу 6 пункту 3 Постанови №302, Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до вимог пп. 6 п.6 Порядку №302, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).
Пунктом 2 вищевказаного Порядку №456 передбачено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.
У разі подання заяви та документів через центр надання адміністративних послуг адміністратор центру надання адміністративних послуг передає прийняті заяву та документи до відповідного територіального підрозділу ДМС.
Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.
У разі подання паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.
Приписами ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2010 року №2297-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних) визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2021 позивачка звернулася до Подільського РВ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області із заявою про відкликання згоди на обробку персональних даних та знищення їх в ЄДДР.
Позивачка зазначила, що 10.12.2021, отримавши відмову в поверненні придатного для використання паспорта, позивачка особисто звернулася до відповідача із заявою, в якій повідомила про непридатність для подальшого використання паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 № НОМЕР_1, дата видачі 01.09.2017, орган, що видав 8031, просила його знищити, оформити та видати їй новий паспорт у вигляді книжечки зразка 1994 року, замість паспорта, що підлягає обміну.
У цій заяві позивачка повідомила відповідача про відмову в оформленні паспорта у формі ID-карти, про незгоду на обробку персональних даних у зв'язку з неприпустимістю втручання держави в особисте і сімейне життя людини.
Відповідач листом від 23.12.2021 за вих. № Т-7767/6/8012-21/80.3222/7948-21 фактично відмовив у видачі паспорта громадянина України позивачці , у формі книжечки у зв'язку з відсутністю на те правових підстав.
У цьому листі зазначено, що 16.08.2017 позивачка особисто звернулася до Подільського РВ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області із заявою-анкетою, на підставі якої їй виданий паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 від 01.09.2017, який у подальшому вилучений відповідачем у зв'язку із закінченням терміну його дії, за заявою позивачки та відповідно до пункту 103 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення паспорта громадянина України».
Обґрунтовуючи підстави відмови у видачі паспорта у формі книжечки відповідач зазначив, що ДМС до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких документів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили.
Зазначено, що у зв'язку з подачею документів не в повному обсязі, а саме за відсутності рішення суду про зобов'язання відповідача оформити та видати позивачці паспорт громадянина України зразка 1994 року, їй відмовлено в оформлені та видачі цього документа відповідно до пункту 5 розділу ІХ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 № 456.
На переконання апелянта, їй відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, оскільки, нею не надано рішення суду про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
За приписами частини 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 року, для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи.
Колегія суддів зауважує, що інформація викладена у листі стосується тих випадків, коли оформлення та видача паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-XII, для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма такої заяви, зазначеної у пп.1 п. 13 була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2012 року "Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", а саме, Додаток 1. Однак, наказ Міністерства внутрішніх справ України №320 від 13.04.2018 року втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України №161 від 01.03.2018 року.
Відтак, іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації п. 13 Положення про паспорт на сьогодні немає.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року "Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України" хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте, Наказ №456, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у даних правовідносинах, оскільки, на дату подання позивачем документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Так, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20 зазначено, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується, що вказані вимоги позивачкою були дотримані.
Колегія суддів, також, зауважує, що у відповідях на заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта у формі книжечки відповідач не зазначив про невідповідність заяви визначеній законодавством формі.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17, норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не встановлене законом), не є необхідним у демократичному суспільстві. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Оскільки, спірні правовідносини між сторонами виникли саме з приводу фактичної відмови відповідача у видачі паспорту у формі книжечки, з огляду на позицію відповідача про те, що видача паспорту можлива лише у формі ID-картки, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності у позивача права на отримання паспорту у формі книжечки.
На переконання колегії суддів, той факт, що позивача вже документовано паспортом у формі ІD-картки жодним чином не може позбавити її гарантованого та підтвердженого зазначеним рішенням Великої Палати Верховного Суду права отримати паспорт у формі книжечки за умови вилучення вже наявного паспорта у формі картки.
Також, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року № 2297-VI, суб'єкт персональних даних має право, зокрема, пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до ст. 10 Закон № 5492-VI, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закон України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.
Згідно зі ст. 13 Закон № 5492-VI, до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 21 Закон № 5492-VI, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб'єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.
Таким чином, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).
Позивачкаотримала оформлений на її ім'я паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 , що свідчило про відсутність у неї жодних заперечень щодо оформлення паспорта вказаного зразка.
Доказів того, що позивач не мала наміру оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки та, відповідно, не давала згоду на оформлення такої картки, що містять безконтактний електронний носій, матеріали справи не містять.
Тобто, матеріалами справи не спростовано, що під час оформлення паспорта громадянина України у формі картки позивач не надала згоду на обробку її персональних даних.
Отже, внесення інформації щодо позивачки до Реєстру та автоматичне формування УНЗР відбулося за особистою згодою позивача.
Статтею 8 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлено гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
Статтею 15 Закону України "Про захист персональних даних" чітко визначені випадки видалення або знищення персональних даних, серед яких відсутня така підстава як звернення суб'єкта персональних даних із заявою про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних.
Разом з тим, звернення позивача щодо відмови від згоди на збір та обробку персональних даних, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних", не може слугувати підставою анулювання паспорту та видалення її даних з Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки, спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом, а саме, Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", яким не передбачено підстав для знищення (видалення, анулювання) інформації стосовно особи із Реєстру.
При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України "Про захист персональних даних", а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, проте, ніяк не вилучення усієї інформації.
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.
Таким чином, оскільки, інформація про позивача була отримана з її дозволу і без порушень вимог Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", та є достовірною, підстави для анулювання паспорту та видалення даних позивача, а саме, прізвища, ім'я, по батькові, дати народження, статті, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, в тому числі, знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі, відсутні.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 серпня 2020 року по справі № 260/99/19 (провадження № К/9901/31910/19).
Зауваження та міркування стосовно організаційних засад створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, видів персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру, мети обробки персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру ґрунтуються лише на суб'єктивній оцінці апелянта змісту, мети та впливу на права та обов'язки особи нормативно-правових актів, які регулюють питання у сфері захисту персональних даних, однак, доводи апелянта в цілому ніяк не спростовують факту надання згоди на обробку його персональних даних.
Твердження апелянта щодо того, що положення Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456, суперечать Конституції України та не відповідають дійсності є безпідставними, оскільки, вирішення питання щодо відповідності Конституції України законів України та інших актів є повноваженнями Конституційного Суду України, яким Тимчасовий порядок неконституційним не визнавався.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі частково спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі в частині, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового в цій частині рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову викладену у листі від 23.12.2021 за вих. № Т-7767/6/8012-21/80.3222/7948-21 Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Бориспільського відділу в оформленні і видачі ОСОБА_1 нового паспорта громадянина України у формі книжечки замість паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв'язку із його непридатністю для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Бориспільського відділу оформити та видати ОСОБА_1 новий паспорт громадянина України у формі книжечки замість паспорта громадянина України, що підлягає обміну у зв'язку із його непридатністю для користування, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без надання згоди на обробку персональних даних.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області в особі Бориспільського відділу на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в загальному розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова