Справа № 760/10376/22 Головуючий у 1 інстанції: Жовноватюк В.С.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
07 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26.09.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського 1 батальйону 3 роти управління патрульної поліції в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Загорулька А.В. серії ЕАР № 5665928 від 26.07.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 25.08.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з усіма додатками.
Не погоджуючись з ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.09.2022 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що прийнята із порушенням норм процесуального права, постановити нову ухвалу, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позивачем не виконано вимог ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 25.08.2022, а саме, не надано до суду доказів доплати судового збору у розмірі 496, 20 грн.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що при розгляді питання про відкриття провадження у даній справі слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, згідно якого, положеннями ст.ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, та визначено такий у відповідності до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (496, 20 грн.), а не 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (992, 40 грн.), як помилково вказано судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).
Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.
Перевіряючи доводи апелянта та досліджуючи спірне питання щодо розміру судового збору, який підлягає сплаті при поданні позовної заяви при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, згідно якого, положеннями ст.ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення.
Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові вказує, що до справ, які розглядаються судом в порядку позовного провадження, в тому числі і щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст. 287, 288 КУпАП, слід застосовувати норми ст.ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення розмір сплати судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тож особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору.
При розгляді справи колегія суддів враховує, що рішення про залишення позовної заяви без руху було прийнято з урахуванням вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду, проте суд першої інстанції помилково визначив розмір судового збору, який підлягає до сплати при поданні даного адміністративного позову на рівні 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 лише надала роз'яснення щодо використання вже існуючої норми права, яка регулює питання сплати судового збору при оскарженні постанови про адміністративну відповідальність, а положення ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» було незмінним з моменту подання позовної заяви до постановлення ухвали про повернення такої позовної заяви.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року складав 2481 грн. 00 коп.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно в межах спірних правовідносин, та станом на момент усунення недоліків позовної заяви, сплатив судовий збір у розмір 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (496, 20 грн.) за подання позовної заяви, що свідчить про неправомірність висновків суду першої інстанції та порушення останнім вимог матеріального права при визначенні ставки судового збору, яка підлягає сплаті при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена помилково, а тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 26.09.2022 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.