Справа № 640/16290/22 Головуючий у І інстанції - Скочок Т.О.,
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
07 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Євгейчук Ю.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Дениса Олеговича про визнання протиправними дій, скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо завершення виконавчого провадження та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу №64596551 від 12.09.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу стягувачу винесена відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки вона не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, зазначених в п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність протиправних дій з боку суб'єкта владних повноважень, при цьому суд виходив з того, що в даному випадку строк пред'явлення виконавчого документа не закінчився та на даний час призупинений на момент дії відповідної заборони щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, тому після закінчення дії відповідної заборони відповідач має право повторно його пред'явити до виконання без пропущення строків звернення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги загалом аналогічні тим, що викладені у позові. Крім того, апелянт наголошує, що судом першої інстанції не враховано, що виконавче провадження було відкрито до введення воєнного тану в Україні, а п. 102розділу XIII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не містять положень, які б встановлювали заборону вчинення у період дії воєнного стану виконавчих дій у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 22.02.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменко Д.О. відкрито виконавче провадження №64596551 з примусового виконання виконавчого напису №97493 від 20.11.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення заборгованості у сумі 13 957, 00 грн з боржника - ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».
В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Єфіменко Д.О. 12.09.2022 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яким виконавчий напис №97493, виданий 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в розмірі 13 957,00 грн, повернуто стягувачу на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в обґрунтування чого приватний виконавець послався на приписи п. 102 розд. XIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого забороняється у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.
Вважаючи постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду, що діяв у відповідності до вимог законодавства, розсудливо та пропорційно,з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII).
Згідно ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
При цьому, ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно п. 7 ч. 3 цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст. 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Так, підставою для звернення позивача до суду стали обставини незгоди з діями приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Єфіменка Д.О. щодо повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIIIвиконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, при поверненні виконавчого документа стягувачу необхідно враховувати, що підставою для повернення виконавчого документа згідно з п. 9 ч.1 цієї статті є встановлення безпосередньо у законі заборони звертати стягнення на окреме майно чи кошти боржника.
Разом з тим, приватний виконавець послався на приписи п. 102 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII, яким встановлена заборона у період дії воєнного стану примусового виконання виконавчих написів нотаріусів
Так, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 на території України було введено воєнний стан, який і надалі триває.
Таким чином, на даний час приписами «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1404-VIIIчітко встановлена заборона на період дії воєнного стану та до моменту його закінчення примусове виконання виконавчих написів нотаріусів.
Як зазначено судом вище відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1404-VIIIзаходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Тобто, з викладеного вбачається, що формулювання «примусове виконання» включає у себе всі процесуальні дії, які може вчинювати виконавець під час виконання виконавчого документа.
Отже, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України заборону щодо вчинення примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, суд першої дійшов правильного висновку, що відповідач повертаючи виконавчий документ стягувачу без виконання діяв правомірно.
Крім того, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 37 Закону № 1404-VIIIпро повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 1404-VIIIу разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Також, як правильно зауважив суд першої інстанції, відповідно до приписів п. 102 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність будь-яких порушень прав позивача з боку приватного виконавця, оскільки, в даному випадку строк пред'явлення виконавчого документа не закінчився та на даний час призупинений на період дії відповідної заборони щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріусів, що свідчить про те, що в подальшому, після закінчення дії відповідної заборони,особа має право повторно його пред'явити до виконання без пропущення строків звернення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
А.Г. Степанюк