Справа № 751/3249/22 Суддя (судді) першої інстанції: Деркач О.Г.
07 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Управління північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови №25/17/2022-пн від 17.08.2022.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які обгрунтування мотивів не прийняття до уваги доказів наданих позивачем. Апелянт зазначив, що відповідачем не вказано місце та час вчинення інкримінованого правопорушення, не вказано об'єктивної сторони правопорушення, не вірно визначено суб'єкт правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі частини 1 статті 311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 13.06.2022 по 19.07.2022 Управлінням північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Лабораторія) за період з 01.01.2019 по 31.12.2021.
Результати ревізії оформлені Актом ревізії № 07-30/02 від 21.07.2022.
В ході ревізії встановлено, що Лабораторією за період з 01.01.2019 по 31.12.2021, проводились нарахування премій за якісне і своєчасне проведення процедур закупівель на загальну суму 257 221,00 грн., в т.ч.: за 2019 рік - 52 181,00 грн., за 2020 рік - 111 840,00 грн., за 2021 рік - 93 200 грн., чим порушено пункт 3 додатку № 3 Колективного договору Положення, яким нарахування премії за якісне і своєчасне проведення процедур закупівель не передбачено. Внаслідок зазначеного порушення Лабораторії завдано збитки на зазначену суму.
Також внаслідок вищеописаного, в порушення статті 7 Закону № 2464 зайво нараховано і перераховано внесків до державних цільових фондів та єдиного соціального внеску на загальну суму 56 588,62 грн. в т.ч.: у 2019 році - 11 479,82 грн., у 2020 році - 24 604,80 грн., у 2021 році - 20 504,00 грн. Внаслідок зазначеного порушення Лабораторії завдано збитки на суму 313 809,62 грн.
У Звіті про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4д) касові видатки завищені за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» - на суму 257221,00 грн., в т.ч.: за 2019 рік - 52181,00 грн., за 2020 рік - 104840,00 грн., за 2021 рік - 93200 грн. та за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» на 56588,62 грн., в т.ч. у 2019 році - 11479,82 грн., у 2020 році - 24604,80 грн., у 2021 році - 20504 грн., чим порушено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 «Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів», затвердженого наказом Державного казначейства України від 24.01.2012 № 44.
Вказані порушення встановлені шляхом перевірки та співставлення наказів по особовому складу та книги заробітної плати, меморіального ордеру № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій», по КПКВК 1209030.
У Акті ревізії зазначено, що вказане порушення допущено головним бухгалтером ОСОБА_1 , яка є відповідальною особою за ведення бухгалтерського обліку в Лабораторії та відповідно до ч.8 ст.9, ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 та п. 2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 несе відповідальність за достовірність складених документів.
У зв'язку з наведеними обставинами 11 серпня 2022 року за вчинення вказаного правопорушення на ОСОБА_1 - головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164-2 КУпАП № 25/23/2022-пр.
17 серпня 2022 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 25/17/2022-пн, якою ОСОБА_1 визнано винною у веденні бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Вважаючи вказану постанову № 25/17/2022-пн протиправною, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Згідно із статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 164-2 КУпАП адміністративним правопорушенням з фінансових питань визнається приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.
Статтею 234-1 КУпАП установлено, що органи державного фінансового контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства з фінансових питань (стаття 164-2), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста стаття 166-6).
Від імені органів державного фінансового контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Згідно із частиною другою статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-20 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок №550).
Згідно п. 39 Порядку № 550 після складення акта ревізії посадова особа органу державного фінансового контролю підписує всі його примірники та забезпечує реєстрацію в журналі реєстрації актів ревізій, форма якого визначається Держаудитслужбою.
Пунктом 42 Порядку № 550 передбачено, що у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу державного фінансового контролю.
Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником (пункт 43 Порядку № 550).
Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку проте, що у разі оформлення протоколу про адміністративне правопорушення такий протокол складається протягом двадцяти чотирьох годин після закінчення строку для ознайомлення об'єктом контролю із актом ревізії та надання письмового висновку органом державного фінансового контролю на такі заперечення (зауваження) (пункти 40-43 Порядку №550).
З матеріалів справи вбачається, що Акт ревізії від 21.07.2022 № 07-30/02 підписано Лабораторією із запереченнями (заперечення Лабораторії від 28.07.2022 №01-16/145).
Висновок на заперечення Лабораторії надано листом від 10.08.2022 №262507-14/1740-2022 та отримано останньою 11.08.2022.
Цього ж дня (11.08.2022) було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164-2 КУпАП № 25/23/2022-пр, тобто в межах двадцяти чотирьох годин з дня надання письмового висновку органом державного фінансового контролю на заперечення об'єкта контролю до акта ревізії (11.08.2022).
Вказані обставини спростовують доводи апелянта щодо винесення протоколу за межами двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення правопорушення.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
За приписами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення від 11.08.2022 № 25/23/2022-пр зазначено, що при проведенні планової ревізії фінансово-господарської діяльності в Чернігівській регіональній державній лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (адреса: 14034, м. Чернігів, вул. 1 Травня, буд. 180), виявлено ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: головним бухгалтером ОСОБА_1 не організовано контроль за веденням бухгалтерського обліку при нарахуванні одноразових заохочень, як наслідок зайво нараховано премії за якісне і своєчасне проведення процедур закупівель у сумі 257221,00 грн, в т.ч.: за 2019 рік - 52181,00 грн., за 2020 рік - 111840,00 грн., за 2021 рік - 93200 грн., та перераховано внесків до державних цільових фондів та єдиного соціального внеску на загальну суму 56588,62 грн., що призвело до завищення показників внесення даних у Звіті про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4д) завищені касові видатки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» - на суму 257221,00 грн., та за КЕКВ 2120 «Нарахування на заробітну плату» на 56588,62 гривень. Станом на дату підписання акта ревізії 25.07.2022 порушення триває.
Вказані обставини є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995 №88 (зі змінами) та п. 4 розділу І та п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку і «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом МФУ від 07.02.2013 №73.
Наведені вище обставини спростовують твердження апелянта про те, що протокол не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, оскільки у ньому не зазначено місце, час вчинення, суть адміністративного правопорушення та його об'єктивна сторона.
Склад адміністративного правопорушення обов'язково має містити наступні ознаки: об'єкт правопорушення, суб'єкт правопорушення, об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
Саме ці елементи є складовою визначення допущених порушень та визначальною умовою наявності складу адміністративного правопорушення, без зазначення яких в протоколі розгляд справи по суті є неможливим.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого ст.164-2КУпАП є посадові особи підприємств, установ та організацій.
Об'єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері управління економікою та у сфері власності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164-2 КУпАП полягає у вчиненні таких діянь: приховуванні в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку; внесенні неправдивих даних до фінансової звітності; неподанні фінансової звітності; несвоєчасному або неякісному проведенні інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей; порушенні правил ведення касових операцій; перешкоджанні працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок; невжитті заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164-2 КУпАП, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку порушення, в частині не організації контролю за веденням бухгалтерського обліку при нарахуванні одноразових заохочень, що призвело до завищення показників внесення даних у Звіті про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4д) завищені касові видатки за КЕКВ 2111 «Заробітна плата», допущено саме головним бухгалтером ОСОБА_1 , яка є відповідальною особою за ведення бухгалтерського обліку та яка підписує фінансову та статистичну звітність в якій відображені вищезазначені господарські операції. В Звіті про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4д) не відображено зміни та уточнення.
Згідно з Посадовою інструкцією головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності, затвердженою Директором Чернігівської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 27 липня 2017 року, завдання і обов'язки головного бухгалтера, крім іншого, полягає в погодженні документів, пов'язаних з витрачанням фонду заробітної плати, встановлення посадових окладів, надбавок, доплат і виплат премій працівникам.
При розгляді адміністративної справи позивачка підтвердила, що вона візує накази про преміювання та як головний бухгалтер підписує фінансову та статистичну звітність, яка складається наростаючим підсумком до кінця року.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 164-2 КУпАП, та як наслідок відсутність підстав для скасування постанови №25/17/2022-пн від 17 серпня 2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів апелянта про пропуск строку притягнення особи до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Ключовим у цій справі є питання віднесення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164-2 КУпАП до триваючого правопорушення чи правопорушення, що носить разовий характер.
Так, правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
Колегія суддів наголошує, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Частиною сьомою статті 8 Закону №996-XIV, порушення якої ставиться позивачці в вину, передбачено, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Так, за приписами статті 164-2 КУпАП внесення неправдивих даних до фінансової звітності тягне за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас частиною першою статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Тобто приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що в Звіті про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4д) не відображено зміни та уточнення, а тому порушення триває.
Станом на дату підписання Акта ревізії 25.07.2022, складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.08.2022, порушення не було усунуто, що свідчить про те, що воно триває.
Враховуючи те, що порушення станом на складання протоколу тривало, адміністративне стягнення на позивачку накладено вмежах строку, встановленого частиною першою статті 38 КУпАП, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311,315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких