Справа № 640/21185/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
07 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" про стягнення фінансових санкцій, -
Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" про стягнення з відповідача фінансові санкції на загальну суму 18 700,00 грн, за постановою «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини» від 22 квітня 2021 року № 12-21 до спеціального фонду місцевого бюджету на р/рахунок № UA728999980314050542000026008, банк отримувач-УК у Подільському районі, код банку 899998, код ЄДРПОУ 37975298, код доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 січня 2021 року позивачем було проведено візуальний огляд пам'ятки - будинку на вулиці Андріївський узвіз, 2-В у Подільському районі міста Києва.
Результати огляду оформлені Актом огляду в якому зазначено, що будинок за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення - Будинок прибутковий, 1909-1910 рр., (наказ Міністерства культури України від 21.10.2011 № 912/0/16-11), охоронний № 283/3-Кв - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини. В частині приміщень першого поверху будинку за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В розташовано заклад «Музей однієї вулиці». За наявною в Департаменті інформацією, вказаний будинок, в тому числі нежитлові приміщення, к яких розташовано зазначений заклад, перебуває на господарському віданні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».»
22 січня 2021 року на підставі вказаного Акту огляду будинку, Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було прийнято припис № 319/П від 22 січня 2021 року яким зобов'язано комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в місячний термін з дня отримання припису укласти з Департаментом охоронний договір на частину пам'ятки за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В та в п'ятиденний термін з дня отримання припису надати до Департаменту всю наявну документацію щодо передачі зазначеної частини пам'ятки в орендне користування.
Припис було отримано відповідачем 27 січня 2021 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з невиконання відповідачем вимог припису, 07 квітня 2021 року Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було складено Акт за № 14-21 про вчинення комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» порушення частини 1 статті 18, статті 23, частини 1 статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
23 квітня 2021 року позивачем прийнято постанову № 15-21 від 23 квітня 2021 року «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» якою було вирішено накласти на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» фінансові санкції: за ухилення балансоутримувача пам'ятки від підписання охоронного договору 17 000,00 грн; за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем визначеної у відповідній постанові суми санкції, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.
Об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.
Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання органами охорони культурної спадщини.
Відповідно до Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради, підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київський міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству культури України.
Основними завданнями Департаменту є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини на території міста Києва;
- контроль за виконанням законів України «Про охорону культурної спадщини», «;Про охорону археологічної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини;
- державний контроль за охороною пам'яток історії та культури;
- сприяння збереженню культурної спадщини.
Таким чином, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є уповноваженим органом, зокрема, на здійснення контролю за охороною пам'яток історії та культури та виконання Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно з ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом.
Судом встановлено, що відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
При передачі пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам'ятка, щойно виявлений об'єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Таким чином, на відповідача відповідно до вказаних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладається обов'язок укласти охоронний договір щодо об'єкта культурної спадщини - будинку вул. Андріївський узвіз, 2-В.
Відповідачем у поданому до суду відзиві не заперечується факт того, що охоронний договір комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на частину пам'ятки за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-В, з Департаментом укладено не було.
Судом встановлено, що позивачем у зв'язку з встановленими вище обставинами було направлено балансоутримувачу припис № 319/П від 22 січня 2021 року з вимогою укласти з Департаментом охоронний договір на зазначену частину пам'ятки та надати до Департаменту всю наявну документацію щодо передачі зазначеної частини пам'ятки в орендне користування, але вимоги припису не виконані.
Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, зокрема, такі фінансові санкції:
- за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
- за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 5.68 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) передбачено, що Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозволів або з відхиленням від них.
Отже органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства в галузі охорони культурної спадщини, зокрема шляхом проведення перевірок та оглядів.
Згідно ст. 45 Закону № 1805-III фінансові санкції, передбачені ст. 44 цього Закону, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, головою чи заступником голови обласної, районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, головою чи заступником голови відповідної місцевої ради після розгляду матеріалів, які засвідчують факт правопорушення.
Про вчинення правопорушення, зазначеного у ст. 44 цього Закону, особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт, протягом трьох днів з моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів, зазначених у ч. 2 цієї статті. Рішення про накладення фінансових санкцій оформлюється постановою, що надсилається юридичній особі, на яку накладено фінансові санкції.
Кошти, одержані у вигляді стягнень, передбачених у ст. 44 цього Закону, зараховуються до спеціального фонду відповідного бюджету.
Оскільки відповідачем вимоги, які були викладені у приписі № 319/П від 22 січня 2021 року не були виконані, позивач дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для складання Акту про вчинення правопорушення від 07 квітня 2021 року № 14-21 та, як наслідок, постанови «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» від 23 квітня 2021 року № 15-21, якою було вирішено накласти на балансоутримувача - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», фінансові санкції:
- за ухилення балансоутримувача пам'ятки від підписання охоронного договору 17 000,00 грн;
- за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано докази виконання вимог припису, або докази оскарження рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій в судовому порядку та його подальшого скасування, адміністративний позов Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо доводів апелянта про те, що він немає нести відповідальність за збереження будинку, що є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, оскільки будинок перебуває на балансі відповідача лише на праві господарського відання,
Згідно статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Згідно наявного у матеріалах справи статуту основною метою діяльності відповідача є саме належне утримання майна, закріпленого за ним на праві господарського відання, а також виконання функцій балансоутримувача.
Відповідно статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів.
Підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Розпорядженням Подільської районної в місті Києві адміністрації від 29 січня 2015 року № 50 «Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» саме за відповідачем закріплено на праві господарського відання майно, в тому числі будинок за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2-Б у Подільському районі та зобов'язано відповідача прийняти його на баланс та забезпечити ефективне його використання.
Згідно Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 № 76 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Статтею 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки утримання, а також управління пам'яткою здійснюється відповідачем, у будь-якому випадку обов'язок щодо укладення з Департаментом охоронного договору, у якому зазначатимуться режими використання пам'ятки з метою їх збереження та належного утримання, всі види робіт, які мають бути проведені, терміни та спосіб їх виконання покладається на уповноважений власником орган, а саме на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».
Враховуючи те, що відповідач є уповноваженим органом, на балансі якого знаходиться об'єкт культурної спадщини, за адресою: вул. Андріївський узвіз, 2 Б., останнім було порушено законодавство у сфері охорони культурної спадщини, шляхом не укладення охоронного договору на пам'ятку за адресою вул. Андріївський узвіз, 2 Б.
Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Наведені скаржником підстави апеляційного оскарження судового рішення у цій справі не знайшли свого підтвердження.
Решта доводів заявника апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи, що виходить за межі повноважень апеляційного суду. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких