Справа № 620/4601/22 Суддя першої інстанції: Житняк Л.О.
07 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просила:
- визнати протиправними бездіяльність та дії Відповідача щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та відмови у проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року за період з 01.09.2016 по 28.02.2018 Позивачу;
- зобов'язати Відповідача провести розрахунок, нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправними бездіяльність та дії Відповідача щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 01.09.2021 та відмови у проведенні розрахунку, нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення із застосуванням норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 01.09.2021 Позивачу;
- зобов'язати Відповідача провести розрахунок, нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.09.2021 із застосуванням норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2016 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2016 по 28.02.2018 включно;
- визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо непроведення розрахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 по 01.09.2021;
- зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.09.2021 в частині виконання вимог абзаців 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд виходив з того, що виплата індексації грошового забезпечення є обов'язком військової частини, а січень 2008 року є базовим місяцем для розрахунку Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2016 по 28.02.2018, однак вимоги щодо його застосування є передчасними з огляду на те, що за цей період індексації не нараховувалася та не виплачувалася Відповідачем взагалі. Також суд підкреслив, що обчислення індексації такого забезпечення з березня 2018 року по вересень 2021 року повинно здійснюватися з урахуванням положень абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, оскільки Відповідачем не проведено її виплату через призму встановлення обставин, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити Позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у межах спірних правовідносин має застосовуватися грудень 2015 року як базовий місяць, а не січень 2008 року, як помилково зазначив суд першої інстанції. Наголошує, що виплата індексації грошового забезпечення можлива виключно за наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 07.11.2022.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, адже ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.09.2016 (наказ командира в/ч п/п НОМЕР_2 від 01.09.2016 №218 (а.с. 20)) проходила військову службу у в/ч НОМЕР_1 та була звільнена з 01.09.2021 у зв'язку із закінченням строку контракту (наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 01.09.2021 №205 (а.с.19)).
За твердженням Позивача, Відповідачем у період проходження ОСОБА_1 військової служби не виплачувалася або виплачувалася у неналежному розмірі індексація грошового забезпечення.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 2, 4, 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон), Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, адже обов'язок з виплати індексації грошового забезпечення покладений на роботодавця (у цьому випадку на в/ч НОМЕР_1 ), при проведенні індексації грошового забезпечення базовим місцем є січень 2008 року щодо виплат з 01.12.2015 по 28.02.2018, однак ці вимоги є передчасними з огляду не ненарахування та невиплату індексації за такий період, а індексація з 01.03.2018 по 01.09.2021 має виплачуватися з урахуванням розміру підвищення грошового доходу особи та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка).
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка).
Згідно абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що Відповідачем було правомірно не забезпечено виплату індексації грошового забезпечення Позивачу, що, у свою чергу, виключає існування правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в указаній частині, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Доводів, які б спростували відповідні твердження суду першої інстанції, Апелянтом не наведено.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19, від 27.04.2021 у справі №380/1513/20.
Аргументи в/ч НОМЕР_1 щодо необхідності врахування роз'яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України (щодо виплати індексації лише у межах фінансових ресурсів бюджетів) є помилковими, оскільки вказані листи не можуть обмежувати гарантоване Законом право особи на отримання відповідних виплат.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині необхідності застосування при нарахуванні та виплаті індексації базового місяця - січень 2008 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
За правилами абз. 2 п. 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно п. 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Тобто, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови № 1294 остання набрала чинності з 01.01.2008. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Ця Постанова №1294 діяла до дня набрання чинності 01.03.2018 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
У свою чергу, з аналізу змісту Постанови №1294 вбачається, що у період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 01.03.2018. Отже, відхиляючи аргументи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 про те, що для нарахування індексації за згаданий вище період необхідно застосовувати базовий місяць грудень 2015 року, а не січень 2008 року, суд апеляційної інстанції не змінює висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог з підстав їх передчасності, оскільки, як було підкреслено вище, рішення суду у відповідній частині ОСОБА_1 не оскаржується.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2018 по 01.09.2021 з урахуванням вимог абзаців 2, 4 пункту 5 Порядку №1078, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Як вже було зазначено вище, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Суд першої інстанції правильно підкреслив, що, визначаючи розмір індексації грошового забезпечення, що була виплачена Позивачу за період з 01.03.2018 по 01.09.2021, Відповідач не врахував вимоги абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Указаними нормами передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абз. 6 у редакції до 02.04.2021)
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абз. 6 у редакції після 02.04.2021).
Отже, відповідно до абзаців 4 і 6 пункту 5 Порядку №1078 сума належної Позивачу індексації у березні 2018 року має розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, вищевказані обставини не були враховані Відповідачем при визначенні розміру індексації грошового забезпечення, що підлягало виплаті Позивачу. При цьому будь-яких аргументів на спростування цих висновків Чернігівського окружного адміністративного суду Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.09.2021 з урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням виплачених сум.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено та підписано 07 грудня 2022 року.