Справа № 580/10957/21 Суддя першої інстанції: Алла РУДЕНКО
07 грудня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на прийняте у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Надія» до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, -
У грудні 2021 року Приватне підприємство «Надія» (далі - Позивач, ПП «Надія») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Відповідач, ЦМУ Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.11.2021 №303548 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки із змісту товарно-транспортної накладної вбачається, що перевізником є ТОВ «Біг-Слобода», а не ПП «Надія», яке передало транспортний засіб в оренду на підставі відповідного договору, то накладення стягнення на Позивача, який не був автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, є безпідставним. Крім іншого суд підкреслив, що відсутність тимчасового реєстраційного талону не спростовує факт, що автомобільним перевізником було ТОВ «Біг-Слобода», а не ПП «Надія».
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та залишити в силі постанову від 30.11.2011 №303548. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що під час проведення рейдової перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки водієм не було надано доказів використання транспортного засобу на законних підставах саме ТОВ «Біг-Слобода», а не власником - ПП «Надія», а відтак подальше їх надання до суду не має юридичного значення. Підкреслює, що на обов'язковості отримання тимчасового реєстраційного талону у випадку передачі транспортного засобу у користування іншої юридичної особи наголошував і Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16, позицію якого суд першої інстанції безпідставно не застосував.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 07.11.2022.
У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Надія» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в силу положень чинного законодавства відповідальність за виявлене у ході рейдової перевірки порушення несе автомобільний перевізник, яким у спірному випадку є ТОВ «Біг-Слобода», а не ПП «Надія», що підтверджується товарно-транспортною накладною. Відсутність же тимчасового реєстраційного талону є самостійним складом правопорушення, однак не зумовлює виникнення підстав стверджувати про те, що Відповідачем правильно визначено автомобільного перевізника.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, працівниками Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення від 04.11.2021 №012373 (а.с. 30) та згідно щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с. 30а) було проведено перевірку транспортного засобу DAF XF 105.460 (напівпричіп BODEX KIS 3WA), номерний знак НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), який належить ПП «Надія».
У ході перевірки було виявлено факт порушення вимог наказу Мінтрансзв'язку від 07.06.2010 №340 та від 24.06.2010 №385 (транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом) - відсутній документ, що підтверджує законність використання транспортного засобу перевізником, який вказаний у товарно-транспортній накладній від 11.11.2021 №108, а також порушення, відповідальність за які передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу за відсутності на моменту проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме у водія відсутній діючий протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Висновки перевірки зафіксовані в акті від 11.11.2021 №319034 (а.с. 31).
На підставі викладених в акті перевірки висновків начальником Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 30.11.2021 було прийнято постанову №303548 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ПП «Надія» в сумі 17 000,00 грн за відсутність у водія на момент проведення перевірки діючого протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, за що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність (а.с. 38).
Надаючи оцінку спірному індивідуальному акту, судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що згідно товарно-транспортної накладної від 11.11.2021 №108 автомобільним перевізником є ТОВ «Біг-Слобода» (а.с. 8).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 1, 6, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон), Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність у межах спірних правовідносин у ПП «Надія» статусу автомобільного перевізника, що унеможливлює притягнення його до відповідальності за наявність чи відсутність у водія під час перевірки діючого протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.
Порядок №1567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Приписами пункту 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (п. 12 Порядку №1567).
За правилами п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до ст. 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник; автомобільний перевізник, прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач; транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Пунктом 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Згідно ст. 60 зазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 3 п. 1).
Відтак чинним законодавством передбачено обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати при собі, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. І за недотримання такого обов'язку до автомобільного перевізника застосовуються штрафні санкції, передбачені абз. 3 п. 1 ст. 60 Закону.
Судова колегія звертає увагу, що у межах цього спору учасниками справи не оспорюється правильність висновків контролюючого органу про відсутність у водія під час рейдової перевірки передбаченого п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, документу у вигляді протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Спірним у цій справі Позивачем визначено те, що останній з огляду на зміст товарно-транспортних накладних від 11.11.2021 №№107, 108, 109 не вважає себе автомобільним перевізником.
У свою чергу, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що передача ПП «Надія» на законних підставах транспортного засобу ТОВ «Біг-Слобода», яке здійснювало вантажні перевезення, свідчить, що Позивач не є автомобільним перевізником, а відтак не може відповідати за наявність чи відсутність у водія діючого протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 1 Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, яке всупереч твердження суду першої інстанції, є релевантною до спірних правовідносин, вирішуючи питання про застосування згаданого вище пункту Інструкції, сформулював наступний висновок: «Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ. Тому, з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині.».
Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування ним іншій особі зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення пасажирів, зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, однак було залишено поза увагою судом першої інстанції, будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб DAF XF105.460, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_3 , дійсно був переданий ПП «Надія» у встановленому порядку в користування ТОВ «Біг-Слобода», на час проведення рейдової перевірки водієм ОСОБА_1 посадовій особі Укртрансбезпеки не надано.
Крім того, колегія суддів зауважує, що товарна-транспортна накладна, з посиланням на яку Позивач обґрунтовує свою позицію, не є документом, що підтверджує право користування транспортним засобом на момент проведення рейдової перевірки з огляду на таке.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила).
Відповідно до п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
У свою чергу, розділом І вказаних Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно абзацу 2 пункту 11.1 Правил товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Судова колегія зауважує, що ця норма є альтернативною, в якій зазначається, що обов'язковою інформацією в товарно-транспортній накладній має бути інформація про перевізника та/або експедитора.
Матеріали справи свідчать, що при проведенні перевірки посадовим особам Відповідача не надавався відповідний договір оренди транспортного засобу, акт передачі транспортних засобів в оренду та/або тимчасовий реєстраційний талон.
Крім того, колегія суддів наголошує, що товарно-транспортною накладною суб'єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для введення бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, вимога щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж ст. 48 Закону скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
У свою чергу, як було підкреслено вище, приписами ст. 48 Закону № 2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.
За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність, Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки обґрунтовано виходило з того, що автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин є саме ПП «Надія». Відтак висновок суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.
Щодо заявленого ПП «Надія» клопотання про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав ненадання представником ЦМУ Укртрансбезпеки Людмилою Пугач актуальних відомостей про свої повноваження представляти інтереси Відповідача судова колегія вважає за необхідне зазначити, що станом на 06.12.2022 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про наявність у Людмили Пугач повноважень представляти інтереси Державної служби України з безпеки на транспорті у судах України без окремого доручення керівника.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для застосування до підприємства санкцій за перевезення автомобільним транспортом вантажу без наявності у водія всіх необхідних документів, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Черкаського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки - задовольнити повністю.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено та підписано 07 грудня 2022 року.