Справа № 580/2703/22 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
07 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, в якому просив суд:
- визнання протиправними дій щодо обчислення/перерахунку пенсії з 01.12.2019 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати перерахованої за період 2019-2022 роки пенсії;
- зобов'язання здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 06.10.2021 №22/6-6008у без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язання здійснити з 01.12.2019 нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обчислення/перерахунку з 01.12.2019 пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 06.10.2021 №22/6-6008у без обмеження її максимального розміру та виплатити її з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.12.2019 нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до приписів частини другої статті 309 КАС України судом ухвалено продовжити апеляційний розгляд даної справи на розумний термін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 згідно з посвідченням від 27.04.2009 серії НОМЕР_1 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.
Згідно з протоколом від 24.05.2021 в пенсійній справі №2303013166 (МВС) позивачу з призначено пенсію з інвалідності. Основний розмір пенсії 80% грошового забезпечення.
Із даних автоматизованої системи «Діловодство» та Єдиного Державного реєстру судових рішень суд встановив, що на розгляді Черкаського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №580/4822/21. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року в адміністративній справі №580/4822/21, яке набрало законної сили 21.02.2022, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 07.07.2021 про відмову у перерахунку пенсії позивачу, відповідно до ст.ст. 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 23.06.2021 №33/44/1-Л-617/08-1637. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок з 01.12.2019 пенсії позивачу на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 23.06.2021 №33/44/1-Л-617/08-1637, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.12.2019.
Відповідач на виконання вказаного вище рішення суду провів з 01.12.2019, 17.05.2021, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.03.2022 та з 01.06.2022 перерахунки пенсії позивача враховуючи наступні складові: посадовий оклад 3000,00грн, оклад за військове звання 2000,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (35%) 1750,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення 10094,07грн, у т.ч. надбавка за умови режимних обмежень допуск Ф 2 15%, надбавка за специфічні умови проходження служби, премія 49,95% (усього 16844,07грн).
Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії в пенсійній справі №2303013166 позивача за період з травня 2021 року до травня 2022 року виплаті підлягає нарахована пенсія в сумі 92276,86 грн.
У подальшому між позивачем та відповідачем вирішений спір в адміністративній справі №580/10449/21.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року в адміністративній справі, яке набрало законної сили 25.03.2022, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано рішення відповідача від 17.11.2021 про відмову у перерахунку пенсії позивачу, відповідно до ст.ст. 43,51,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 06.10.2021 №22/6-6008у. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок з 01.12.2019 пенсії позивачу на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 06.10.2021 №22/6-6008у, з урахуванням основних, додаткових видів грошового забезпечення та індексації відповідно до ст.ст. 43,51,63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.12.2019.
На виконання вказаного вище рішення суду відповідач провів з 01.12.2019, 17.05.2021, 01.07.2021, 01.12.2021, 01.03.2022 та з 01.06.2022 перерахунки пенсії позивача враховуючи наступні складові: посадовий оклад 3000,00грн, оклад за військове звання 2000,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (35%) 1750,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення 10981,16грн, у т.ч. надбавка за умови режимних обмежень допуск Ф 2 15%, премія 49,95% (усього 17731,16грн).
Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії в пенсійній справі №2303013166 позивача за період з липня 2021 року до лютого 2022 року виплаті підлягає нарахована пенсія в сумі 5284,84 грн.
06.04.2022 позивач звернувся заявою до відповідача, в якій просив виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 у справі №580/10499/21.
Листом від 13.05.2022 відповідач повідомив. На виконання рішення суду від 10.09.2021 в адміністративній справі №580/4822/21 позивачу проведено перерахунок пенсії із грошового забезпечення 16844,07 грн згідно з довідкою від 23.06.2021 №33/44/1 -Л-617/08-1637. Відповідно до законів України про Державний бюджет України на 2019, 2020, 2021, 2022 роки прожитковий мінімум для непрацездатних осіб з 01.12.2019 встановлено в розмірі 1638,00грн, з 01.07.2020 - 1712,00 грн, з 01.12.2020 - 1769,00 грн, з 01.07.2021 - 1854,00 грн, з 01.12.2021 - 1934,00 грн. Загальний розмір пенсії після перерахунку з 01.12.2019 до 14.01.2020 становив 16380,00 грн, з 17.05.2021 - 17690,00 грн, з 01.07.2021 - 18015,28 грн, з 01.12.2021 - 18047,28 грн, з 01.03.2022 становить 19340,00 грн. Пенсію у перерахованому розмірі 19340,00 грн позивач отримує з червня 2022 року. Доплата пенсії за періоди з 01.12.2019 до 14.01.2020, з 17.05.2021 до 31.05.2022 становить 103375,78 грн.
На виконання рішення суду від 22.02.2022 в адміністративній справі №580/10449/21 позивачу проведено перерахунок пенсії із грошового забезпечення 17731,16 грн згідно з довідкою від 06.10.2021 № 22 6-6008У.
Оскільки після перерахунку на виконання судового рішення №580/4822/21 розмір пенсії позивача збільшився до максимального (окрім періоду з 01.07.2021 до 28.02.2021), після перерахунку на виконання судового рішення №580/10449/21 він не змінився (окрім зазначеного періоду).
Отже, загальний розмір пенсії позивача після перерахунку з 01.12.2019 до 14.01.2020 становив 16380,00 грн, з 17.05.2021 - 17690,00 грн, з 01.07.2021 - 18540,00 грн, з 01.12.2021 - 19340,00 грн. Доплата пенсії за період з 01.07.2021 до 28.02.2021 становить 5284,84 грн. Щодо виплати доплат пенсії (103375,78 грн, 5284,84 грн) повідомив, що, таку виплату, нарахованих на виконання рішень суду від 10.09.2021 у справі № 580/4822/21, від 22.02.2022 у справі №580/10449/21, буде здійснено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Тому позивач звернувся в суд з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає мови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі Закон №2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій. На підставі частин 1, 2 цієї статті перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з абз.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до ст.2 Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - ЗУ №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічний правий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
Відтак обмеження ГУ ПФУ максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Зважаючи на викладене, та з урахуванням вказаних висновків Верховного Суд, суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI, у зв'язку з чим обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача під час здійснення з 01.12.2019 перерахунку пенсії, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що належним і повним способом судового захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення/перерахунку пенсії з 01.12.2019 з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність та зобов'язання здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 06.10.2021 №22/6-6008у без обмеження її максимального розміру та з урахуванням раніше проведених виплат.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати перерахованої за період 2019-2022 роки пенсії, то як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01.12.2019 нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Згідно із ч.2 ст.46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - ЗУ №1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - ЗУ №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Відповідно до ст.3 ЗУ №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з ст.4 ЗУ №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст.6 ЗУ №2050-III компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації ЗУ №2050-III Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).
Згідно з п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Зазначене у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Водночас зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 ЗУ №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Зазначений аналіз вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у судових справах №580/4822/21 та №580/10449/21 між тими ж сторонами доведена протиправність рішень відповідача від 07.07.2021 та від 17.11.2021 про відмову у перерахунку пенсії позивачу, відповідно до ст.ст. 51, 63 Закону №2262 та зобов'язано його здійснити перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 23.06.2021 №33/44/1-Л-617/08-1637, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до ст.ст.43,51,63 Закону №2262 та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.12.2019, а також зобов'язано відповідача здійснити перерахунок з 01.12.2019 пенсії позивачу на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 06.10.2021 №22/6-6008у, з урахуванням основних, додаткових видів грошового забезпечення та індексації відповідно до ст.ст. 43,51,63 Закону №2262 та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01.12.2019.
Відповідачем здійснено відповідні перерахунки пенсії позивача, що підтверджується даними перерахунків пенсії в пенсійній справі № 2303013166-МВС та розрахунками на доплату від 06.05.2022.
Оскільки у належному розмірі пенсія позивачу не виплачена повністю, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що доводи позивача про наявність підстав для нарахування і виплати відповідачем компенсації втрати такого доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії обґрунтовані.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії з 01.12.2019.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовує позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 07.12.2022)