Справа № 320/4031/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
08 грудня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України та Головного управління Державної податкової служби України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області, у якому просила суд:
- зобов'язати Державну податкову службу вилучити інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та зберегти за гр. ОСОБА_1 та форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації (згідно дії ст.ст. 28, 294, 296 ЦК України);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області здійснювати в подальшому облік гр. ОСОБА_1 як платників податків без застосування любого цифрового ідентифікатора, а саме: ідентифікатора номера, серії та номеру паспорту; унікального номеру запису реєстру (УНЗР) та іншого варіанту кодифікації і вести їх облік тільки за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації та проставити у паспорті гр. ОСОБА_1 (на стор.7,8 або 9) відмітку про наявність здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог Податкового кодексу України особистий кодифікатор контролюючим органом відносно неї не знищується, її облік, як платника податків, ведеться за номером і серією паспорта громадянина України, що є замінником податкового номеру. З такою формою обліку позивач категорично не погоджується, оскільки остання є віруючою людиною та вірним чадом Української Православної Церкви, сповідує православну релігію, а також намагається у своєму житті дотримуватися православного способу життя, про який вчить і настановляє Православна Церква, для того щоб заслужити вічне життя в Царстві Небесному.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
З огляду на перебування членів колегії у відпустці (навчанні) та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 15.07.2002 Сквирським РО ГУ МВС України в Київській області.
Відповідно до довідки Свято-Успенської парафії Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви, ОСОБА_1 є прихожанкою Української Православної Церкви Свято-Успенського храму Білоцерківської єпархії в м. Сквира.
Позивач 30.12.2020 звернулась до Державної фіскальної служби України із заявою про вилучення інформації про неї з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, а також збереження за нею форми обліку платників податків (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження - ст.ст. 28,294,296 ЦК України).
Так, 30.12.2020 позивач звернулась з аналогічною заявою до начальника Сквирської ДПІ ГУ ДПС у Київській області.
Державною податковою службою України листом від 13.01.2021 №С/99-00-12-11-09 на вказану заяву позивача надано відповідь, в якій позивачу повідомлено, що вимогами чинного законодавства облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, ведеться виключно в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Інших видів обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи такі дії податкового органу протиправними позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків виключно за прізвищем, ім'ям, по батькові, роком народження і місцем реєстрації. Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що ведення податкового обліку позивача виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без зазначення будь-яких ідентифікаторів, як про це просить позивач, є неможливим, оскільки норми Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів», які передбачали таке право позивачів, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно зі ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлює, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з п. 63.1 - 63.3, 63.5 - 63.7 ст. 63 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)(далі по тексту - ПК України) облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
Кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 70.1, 70.2, 70.5 ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
Фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу.
Фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.
Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.
Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до ст. 41, 63 та 70 глави 6 розділу II ПК України наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (чинного на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 822).
Згідно з п. 1 розділу IV Положення № 822 складовою частиною Державного реєстру є окремий реєстр Державного реєстру, до якого вноситься інформація про фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
Пунктом 1 розділу VІІІ Положення № 822 передбачено, що фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою N 1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред'являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).
Відповідно до п. 2 розділу VІІІ Положення № 822 облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.
Положеннями п. 3 розділу VІІІ Положення № 822 передбачено, що фізична особа подає Повідомлення до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа перебуває за межами населеного пункту проживання.
Пунктом 4 розділу VІІІ Положення № 822 встановлено, що для заповнення Повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.
Відповідно до п.п. 8, 10 розділу VІІІ Положення № 822 після внесення до паспорта відмітки відповідний контролюючий орган формує та надсилає до ДПС повідомлення щодо дати внесення до паспорта такої відмітки (із зазначенням серії та/або номера паспорта) для взяття особи на облік в окремому реєстрі Державного реєстру. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.
ДПС у разі надходження такого повідомлення вносить до окремого реєстру Державного реєстру запис із зазначенням дати внесення відмітки та дати внесення запису до цього реєстру.
У разі якщо фізична особа, до паспорта якої внесено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, раніше була зареєстрована в Державному реєстрі за реєстраційним номером облікової картки платника податків, то після взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру реєстраційний номер облікової картки платника податків закривається, а у разі наявності у паспорті громадянина України відмітки про реєстраційний номер облікової картки така відмітка анулюється у порядку, встановленому цим розділом.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, передбачено їх облік в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, іменем, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки, за умови виконання певного порядку подання документів до контролюючих органів.
При цьому, законодавством не передбачено можливості ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, виключно за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження і місцем реєстрації.
Норми Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", які передбачали можливість податкового обліку за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії і номера паспорта, втратили чинність із набранням чинності Податковим кодексом України, починаючи з 1 січня 2011 року.
Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, не призводить до зменшення обсягу прав вказаних осіб, оскільки такий облік передбачає незастосування реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Такі висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, висловлену у Рішенні від 3 грудня 2009 року у справі "Тамара Скугар та інші проти Росії" (Заява № 40010/04), яка стосувалась відмови віруючих православної церкви від ідентифікації у податкових правовідносинах за номером. Суд зазначив, що захищаючи особисту сферу, стаття 9 Конвенції не завжди гарантує право поводити себе у публічній сфері життя так, як того вимагають релігійні погляди. Держава, розробляючи та застосовуючи власні внутрішні процедури, не може залежати від точки зору окремих громадян, яка базується на їх релігійних віруваннях. Суд дійшов висновку, що спосіб організації державної податкової бази даних з використанням індивідуальних номерів платників податків не є втручанням держави у реалізацію права заявниці на свободу релігії, гарантованого статтею 9 Конвенції.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року по справі № 806/2355/15), від 11 грудня 2019 року по справі № 440/1066/19, від 14 травня 2020 року по справі № 806/4867/15 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Поряд з цим, п. 7 розділу VІІІ Положення № 822 після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до цього Положення.
Судом першої інстанції встановлено, а позивачем не спростовано, що остання, всупереч пунктів 1 - 4 Розділу VIII Положення № 822, не здійснила заповнення обов'язкових граф (паспорт фізичної особи - серія і номер, дата видачі, ким видано) Повідомлення за формою № 1П.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не надано, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, належних доказів подання Повідомлення за формою № 1П до відповідного контролюючого органу, а саме Білоцерківської ДПІ ГУ ДПС у Київській області.
Наявність в матеріалах справи копії Повідомлення за формою № 1П, яке містить не заповненні позивачкою обов'язкові графи, а саме: паспорт фізичної особи - серія і номер, дата видачі, ким видано, не може бути взято судом до уваги, як належний та допустимий доказ, відповідно до норм чинного законодавства, адже не містить відмітки контролюючого органу про його реєстрацію та отримання.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не дотримана процедура звернення із відповідним Повідомленням за формою № 1П для реалізації можливості внесення відмітки до паспорта про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.
Водночас, чинне законодавство України передбачає можливість вилучення вже існуючих облікових карток з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Права осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, захищені шляхом надання їм права звертатися до уповноважених органів із Повідомленням форми № 1П, на підставі якого формується окремий реєстр Державного реєстру про фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Однак, нормативно правові акти, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обліку таких осіб інакше ніж за серією та номером паспорта.
Таким чином, відмова відповідачів у здійсненні обліку позивача як платника податків без зазначення серії та номера паспорту є правомірною, оскільки відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2022 року по справі № 580/3994/19, від 28 травня 2021 року по справі № 440/1555/20 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі правову позицію викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, в якій міститься посилання на ст. 22 Конституції України в контексті неможливості скасування права громадянина на отримання паперового паспорту що, на переконання скаржника, є аналогічним з веденням податкового обліку за раніше встановленими формами.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду, з посиланням на встановлені обставини справи, дійшла висновку про те, що примушування до обробки персональних і конфіденційних даних фізичних осіб з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в їх особисте життя з боку держави та порушенням вимог ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних»; у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення про паспорт №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Поряд з тим, колегія суддів звертає увагу, що у вищевказаній справі предметом спору було отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові, тоді як предметом спору у цій справі є можливість ведення податкового обліку без застосування цифрових ідентифікаторів, виключно на основі прізвища, ім'я та по батькові, дати та місця народження, місця проживання, що потребує встановлення інших обставин, відмінних від тих, що були предметом дослідження у справі №806/3265/17.
Отже, посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованим, оскільки позивач не зверталася до відповідача із заявою про видачу паспорту у вигляді книжечки, тобто обставини вказаної справи не є подібними з обставинами у цій справі.
З аналізу норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог законодавства.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан