ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2022 року м. Київ № 640/21478/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції м. Києва про визнання протиправною та скасування постанови
прийняв до уваги наступне:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Печерського районного відділу Державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, в якому позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10.10.2019 ВП № 52939402 про накладення штрафу на акціонерне товариство «Українська залізниця» у розмірі 10 200,00 грн.
Ухвалою суду від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/21478/19 в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судового розгляд по суті на 02 грудня 2019 року о 14:15 год.
В подальшому судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2020 зупинено провадження в адміністративній справі №640/21478/19 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №640/13382/19.
14.04.2021 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили 07.08.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2020 в адміністративній справі №640/13382/19.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2021 провадження у справі №640/21478/19 - поновлено. Продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позові вимоги мотивовані протиправністю накладення штрафу на позивача, оскільки постанова Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10.10.2019 ВП № 52939402 про накладення штрафу виконано позивачем в повному обсязі, а вимоги щодо поновлення стягувача на посаді директора державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» віднесені до повноважень іншої юридичної особи, що унеможливлює виконання позивачем рішення суду в цій частині.
Представник відповідача 29.11.2019 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах та спосіб, передбачені чинним законодавством України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20.04.2016 р. по справі № 760/22343/15-ц визнано незаконним наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 р. № 994/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та підпунктів «б», «й», «л» п. 27 контракту від 12.06.2014 р. № 79; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»; стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого на 20.04.2016 р. становить 52 701,060 грн.
Печерським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП № 52939402 з примусового виконання виконавчого листа від 27.04.2016 р. № 760/22343/15-ц.
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, ПАТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ» виконано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.04.2016 р. по справі № 760/22343/15-ц в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
10.06.2019 р. старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві Маріуцою Т.В. винесено постанову про накладення штрафу на ПАТ «Українська залізниця» у виконавчому провадженні ВП № 52939402 з примусового виконання виконавчого листа від 27.04.2016 р. № 760/22343/15-ц, виданого Солом'янським районним судом м. Києва про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач».
25.10.2019 на адресу AT «Укрзалізниця» повторно надійшла постанова Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 10.10.2019 ВП № 52939402 про накладення штрафу.
Вказаною постановою на AT «Укрзалізниця» накладено штраф за невиконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.04.2016 у справі № 760/22343/15-ц у сумі 10 200,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2020 року в адміністративній справі №640/13382/19 визнано протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 10.06.2019 р. ВП № 52939402 про накладення штрафу на АТ «Українська залізниця» у розмірі 5 100,00 грн.
AT «Укрзалізниця» вважає постанову від 10.10.2019 у ВП № 52939402 про накладення штрафу незаконною, винесеною з порушенням норм чинного законодавства та такою, що підлягає скасуванню, вернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як передбачено частиною 6 статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Частиною 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Таким чином, аналіз вказаних вище норм Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє прийти до висновку, що невиконання боржником рішення без поважних причин у визначений строк є підставою для накладення на боржника штрафу.
Як встановлено рішенням Окружного адміністративного суд м. Києва від 26.06.2020 в адміністративній справі №640/13382/19 вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" віднесені до повноважень іншої юридичної особи, а саме ДП "Укрзалізничпостач", а відтак позивач не має ані законних підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, ані юридичних наслідків щодо не виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 20.04.2016 р. по справі № 760/22343/15-ц в цій частині. Визнано протиправною та скасовано постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 10.06.2019 р. ВП № 52939402 про накладення штрафу на АТ «Українська залізниця» у розмірі 5 100,00 грн.
Вказане рішення набрало законної сили.
Судом встановлено, що державним виконавцем постановою ВП N 52939402 від 10.10.2019 накладене штраф в розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання рішення суду.
Таким чином, враховуючи, що постанову ВП N 52939402 від 10.06.2019 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду скасовано у судовому порядку, суд приходить до висновку про відсутність підстави у державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання рішення боржником.
Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 40081347) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 10.10.2019 р. ВП № 52939402 про накладення штрафу на АТ "Українська залізниця" у розмірі 10200,00 грн.
3. Стягнути на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 40081347) судові витрати в сумі 1 921,00 грн. за рахунок Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУЮ у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій