ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 грудня 2022 року м. Київ № 826/18755/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до третя особаГоловного управління ДПС у м. Києві Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва
про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення №553-1305 від 24.04.2016 року, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (далі також - третя особа) про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення №553-1305 від 24.04.2016 року.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивач є власником нерухомого майна у багатоквартирному будинку.
При цьому, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, одним із видів діяльності якої є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, та з 01.04.2016 року є платником єдиного податку 2-ї групи.
Здійснюючи господарську діяльність позивачем надається належне їй на праві приватної власності нежитлове приміщення на підставі відповідних договорів оренди.
Водночас, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2016 року №553-1305 на суму 34170, 09 грн. за платежем «земельний податок з фізичних осіб», яке позивач вважає протиправним з тих підстав, що позивач є фізичною особою-підприємцем та використовує нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності, що є підставою для звільнення від сплати земельного податку.
Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І., від 14.12.2016 року відкрито провадження у справі.
30.01.2017 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві через канцелярію суду подано заперечення на адміністративний позов.
Відповідач просить у задоволенні позову відмовити, оскільки фізична особа - підприємець - платник єдиного податку, якою придбано будівлю, споруду (їх частину), нежиле приміщення (їх частину) у багатоквартирному жилому будинку, але право власності на земельну ділянку під таким нерухомим майном не оформлено, сплачує земельний податок на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території незалежно від обраного нею виду діяльності.
В свою чергу, відповідачем зазначено, що земельний податок розраховано згідно з наданою інформацією Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної в місті Києві ради, оскільки позивачем до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві витягу з технічної документації Головного управління земельних ресурсів не надано.
Враховуючи викладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
03.02.2017 року Управлінням державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києві через канцелярію суду подано пояснення на адміністративний позов, в яких підтримано правову позицію відповідача.
27.02.2017 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві через канцелярію суду подано доповнення до заперечень, які є ідентичними за змістом правовій позиції, викладеній у запереченнях.
06.04.2017 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до матеріалів справи залучено письмові пояснення позивача, в яких зазначено про протиправність розрахунку земельного податку на підставі відомостей, які не є даними державного земельного кадастру.
На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 року №7384 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 року визначено суддю Маруліну Л.О. для розгляду адміністративної справи №826/18755/16.
15.12.2017 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі також - КАС України в чинній редакції), визначеній Законом України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно з пунктом 10 частиною першою Розділу VII Перехідних положень, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2018 року прийнято справу до свого провадження суддею Маруліною Л.О. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) припинено (дата запису: 29.08.2019 року, номер запису: 10701120010057255).
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів Служби за переліком згідно з додатком.
Так, відповідно до переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, які реорганізуються шляхом приєднання як структурні підрозділи до відповідних територіальних органів Служби, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві приєднано до ГУ ДФС у м. Києві.
Отже, суд дійшов висновку про здійснення процесуального правонаступництва та замінити відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867) на його правонаступника - Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980).
Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Таким чином, суд дійшов висновку про заміну відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне у правління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Відповідно до пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять в разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого орган виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якою приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
На виконання Указу Президента України від 08.11.2019 року №837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» Кабінетом Міністрів України 30.09.2020 року прийнято постанову №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», відповідно до якої територіальні органи ДПС перестануть існувати як юридичні особи публічного права.
З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 «Про деякі питання територіальних органів ДПС», з урахуванням вимог Закону України від 30.09.2020 року №3166-VІ «Про центральні органи виконавчої влади» (зі змінами), Положенням про Державну податкову служб) України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.3019 року №227 (зі змінами), наказу ДПС України від 30.09.2020 року №529 «Про утворення територіальних органів ДПС», ДПС України наказом від 12.11.2020 року №643 затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві.
Територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 року № 529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.
Серед переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються визначено Головне управління ДПС у м. Києві.
Відповідно до Положення про Головне управління ДПС у місті Києві, затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 року №643 Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленою підрозділу ДПС України, та є правонаступником прав та обов'язків ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.
Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).
Згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України проведено державну реєстрацію відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Отже, на теперішній час функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києві, перейшли до його правонаступника - відокремленою підрозділу Державної податкової служби України Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДПОУ ВП:44116011).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку замінити відповідача на правонаступника, а саме Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно з копією Договору купівлі-продажу від 17.12.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу С.В. Позняковою, зареєстрованого в реєстрі за №4751, ОСОБА_1 придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 50,40 кв.м., загальною площею 73,70 кв.м.
Оформлення позивачем права власності на це нерухоме майно сторонами не оспорюється.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.07.2006 року №1035 жилі приміщення квартири АДРЕСА_1 , на підставі заяви власника ОСОБА_1 переведено у нежилі.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2 ) з 21.07.2006 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем.
Згідно із Свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_4, з 01.01.2012 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування 3 групи, та з 01.04.2016 року перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 групи.
Згідно з Переліку видів господарської діяльності першої та другої груп згідно з КВЕД ДК009:2010 (КВЕД - 2005), ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: КВЕД68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; КВЕД 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення - рішення від 21.04.2016 року №533-1305, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» за період 2016 року у сумі 34170,09 грн.
Вважаючи грошове зобов'язання нарахованим безпідставно, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За пунктом 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з пунктом 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України установлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За статтями 125 та 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Отже, аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Зокрема, в розумінні зазначених норм обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правових можливостей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У пункті 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).
За підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Зазначена правова позиція є сталою судовою практикою в аналогічних спірних правовідносинах, та неодноразово висловлено у судових рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 року №826/8675/17, від 07.08.2018 року №826/8490/17 та інших.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок та здійснює господарську діяльність згідно з КВЕД ДК 009:2010 за кодом 68:20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», а саме нежилого приміщення, яке перебуває у власності позивача на підставі Договору купівлі-продажу від 17.12.2001 року. Разом з тим, відсутні докази, які б свідчили про здійснення ФОП ОСОБА_1 видів діяльності, які пов'язані з використання земельної ділянки під нежилим приміщенням загальною площею за адресою : АДРЕСА_2 . В свою чергу, лише передача нежилого приміщення позивачем в найм не свідчить про перехід обов'язку із сплати податку за земельну ділянку, що розташована під вказаним приміщенням на наймача.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати доводи позивача щодо відсутності у останньої обов'язку сплати земельного податку з підстав перебування на спрощеній системі оподаткування обґрунтованими.
Поряд з наведеним, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання із земельного податку необхідним є й встановлення факту використання контролюючим органом офіційних відомостей при здійсненні розрахунку такого зобов'язання.
Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У відповідності до підпункту 3 пункту 58.1. статті 58 ПК України до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Так, згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідачем наведено розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення у відзиві на позовну заяву та зазначено, що оскільки позивачем не надано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві витягу з технічної документації Головного управління земельних ресурсів, розрахунок здійснено на підставі інформації Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної в місті Києві ради.
Суд зазначає, що у відповідності до наведених вище приписів законодавства, податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення нормативно грошової оцінки, оскільки уповноваженим на це органом є Держгеокадастр. Зокрема, обов'язок здійснити запит з метою отримання інформації, необхідної для обчислення плати за землю, покладено на податковий орган, у разі, якщо таку інформацію не надано у встановлений ПК України строк безпосередньо уповноваженим органом у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва.
Згідно з частиною першою статті 193 Земельного кодексу України, Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Згідно підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодним належними, достатніми і достовірними доказами по справі.
Таким чином, відповідачем, в порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду належної інформації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, а саме: витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель чи офіційних відомостей з Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земель станом на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не було виконано обов'язок щодо подання обґрунтованого розрахунку податкового зобов'язання, що зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення, а саме не надано дані державного земельного кадастру і матеріали нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Отже, контролюючий орган, як суб'єкт владних повноважень не забезпечив виконання передбаченого процесуальним законом обов'язку доказування правомірності своїх дій та рішень у випадку заперечення проти позову.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені висновки суду, відповідачем хоч і не порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення, проте не доведено правомірності розрахунку земельного податку згідно поданих податковим органом суду доказів.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Враховуючи невідповідність розрахованої відповідачем суми податкового зобов'язання позивачу із сплати земельного податку, суд дійшов висновку про наявність скасування податкового повідомлення - рішення №45749-1305 від 28.04.2017 року, прийнятого Головним управлінням ДФС у м. Києві, як протиправного в частині визначеної у ньому суми грошового зобов'язання.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи містить дублікат квитанції від 29.11.2016 року №РМ-702 на суму 551,21 грн., яким підтверджується сплачений позивачем судовий збір за подання цього позову до суду.
З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №553-1305 від 24.04.2016 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) суму судового збору у розмірі 551, 21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну грн. 21 коп.) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 );
Відповідач: відокремлений підрозділ Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19);
Третя особа: Управління державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 38004897, адреса: 01133, м. Київ, вул. Л. Первомайського, 9-А).
Повне судове рішення складено 08.12.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна