ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
08 грудня 2022 року м. Київ№ 640/18086/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03056, м. Київ, вул. Олекси Тихого, 32, код ЄДР: 43315602), в якому, з урахуванням заяви від 02.11.2022, якою уточнено зміст позовних вимог, просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № 43816915;
2) зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, який було накладено на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця від 02.07.2014 у межах виконавчого провадження № 43816915.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.08.2022 з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 (стало відомо, що на усе майно позивача накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Пояснює, що позивача повідомлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва знаходилось виконавче провадження №43816915 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва № 2610/19686/2021 від 07.11.2013 про стягнення на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованості за кредитним договором № 0008/0500-2 від 14.04.2005 у сумі 6771209,27 грн. солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Аляска ЛД».
Додає, що 04.10.2016 винесено постанову про повернення виконавчого документу Шевченківського районного суду м. Києва № 2610/19686/2012 від 07.11.2013 стягувачові на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», однак арешт знятий не був, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав пояснення, в яких зазначив, що перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження № 43816915 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва №2610/19686/2012 від 07.11.2013 про стягнення на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованість за кредитним договором № 0008/05/00-2 від 14.04.2005 у сумі 6771209,27 грн. солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Аляска ЛД».
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, керуючись ст. ст. 17, 19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження», 02.07.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43816996.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», 04.10.2016 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з відсутністю майна, належного боржникові на праві власності, на яке можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом.
При цьому, відповідач додав, що при завершенні виконавчого провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» арешти накладені на майно боржника не припиняються.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 26.10.2022 позовну заяву було залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України та встановлено строк для їх усунення.
Ухвалою від 02.11.2022 позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви. В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви позивачем усунуто.
Ухвалою судді від 10.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справи. Розгляд справи призначено на 08.12.2022, про що сторони повідомлені належним чином в порядку, визначеному ст. 268 КАС України.
У судове засідання 08.12.2022 сторони не з'явилися.
Враховуючи наведене, розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження - відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України.
Встановлені судом обставини.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції м. Києва знаходилось виконавче провадження №43816915 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва № 2610/19686/2021 від 07.11.2013 про стягнення на користь ПАТ «Банк «Форум» заборгованості за кредитним договором № 0008/0500-2 від 14.04.2005 у сумі 6771209,27 грн. солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , і солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Аляска ЛД», в межах якого було накладено арешт на усе майно, зокрема, ОСОБА_1 .
04.10.2016 Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з відсутністю майна, належного боржникові на праві власності, на яке можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом.
Однак, зважаючи на не зняття відповідачем при поверненні виконавчого документу стягувачу арешту з майна позивача, останній звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 1291 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, що відповідно передбачає судовий контроль з боку суду, який прийняв відповідне судове рішення, у даному випадку - Шевченківський районний суд міста Києва.
Згідно ст. 446 Цивільно процесуального кодексу України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (ЦПК України), порушено їхні права чи свободи.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення).
Виконавче провадження визначається як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тобто, стадія виконання рішення суду, що в силу ч. 3 ст. 1291 Конституції України включає в себе і стадію оцінки/контролю за його виконанням та оцінки наслідків невиконання, є невід'ємними стадіями завершальної стадії судового процесу, у даному випадку - цивільного.
З наведеного у сукупності вбачається, що контроль за виконання судового рішення у цивільній справі, здійснюється судом, який прийняв відповідне судове рішення, що забезпечує виконання ч. 3 ст. 1291 Конституції України та завдання цивільного провадження у цивільних справа, що також кореспондується з правилами та вимогами, визначеними у статтях 446, 447 Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. За приписами ч. 1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що юрисдикція адміністративних судів виключається у випадку коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Тобто, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій/бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний правовий підхід щодо визначення юрисдикції розгляду спорів даної категорії відповідає висновку, висловленому Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 № К/9901/1189/18, від 19.02.2018 №К/9901/6550/18.
При цьому, у постанові від 28.04.2022 у справі № 640/28341/21 Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскарження бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту, накладеного у межах виконавчого провадження, яке було відкрите на підставі виконавчого листа в межах цивільної справи, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області, не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки зняття такого арешту має розглядатися судом, який видав виконавчий документ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, зважаючи на те, що позивачем оскаржується бездіяльність державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 07.11.2013 № 2610/19686/2012, суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки рішення, дії та/або бездіяльність відповідача, можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 250, 256 КАС України, суд,-
1. Закрити провадження у справі № 640/18086/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
2. Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Кармазін