Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
30 листопада 2022 року № 520/4672/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,
представника відповідача - Гвоздецької О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав позову у справі №520/4672/22, поданої до суду 05.07.2022 року просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 13.03.22 р. №145 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 13.03.22 р. №198 в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади;
- поновити ОСОБА_1 в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, на посаді капітана поліції, старшого інспектора роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області;
- нарахувати та виплатити Головним управлінням Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2022 року по час прийняття рішення по справі з урахуванням Постанови КМУ від 28.02.22 р. №168 з відрахуванням, встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів;
- в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць допустити негайне виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області від 13.03.22 р. №145 о/с «По особовому складу» його було звільнено зі служби в поліції шляхом реалізації наказу ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 року №198. Позивачем вказано, що спірні накази було видано відповідачем протиправно без з'ясування усіх обставин у справі та шляхом формального проведення службового розслідування. Водночас, позивачем вказано, що він від безпосереднього керівника отримав дозвіл відбути на п'ять днів для евакуації родини, але з огляду на непереборні обставини не мав можливості повернутись вчасно, про що повідомляв безпосереднього керівника. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 10.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав недоведеності та необґрунтованості. Також, представником відповідача вказано, що позивач дійсно був відсутній на службі 02.03.2022 року, 03.03.2022 року та 04.03.2022 року, що підтверджується розстановками нарядів на ці дні, проте у ці дні він не здійснював евакуацію своєї родини, що підтверджується тим, що 04.03.2022 року позивач здав до чергової частини полку поліції особливого призначення (далі - ППОП) автомат Калашникова модернізований складний (АКМС), тобто перебував на території міста Харкова, хоча повинен був знаходитися за межами Харківської області разом із родиною, що підтверджує безпідставну його відсутність на службі. Водночас, представником відповідача зазначено, що позивач повинен був безумовно з'явитись на службу у визначений для цього командиром день та виконувати завдання поліції, передбачені законом в умовах воєнного часу в інтересах українського народу, натомість в перші дні війни в саму активну фазу бойових дій нехтуючи Присягою, порушуючи обов'язок служити українському народу, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, визначені ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» прийняв рішення не з'являтися на службу на більш довгий час, ввів в оману керівництво щодо необхідності евакуації родини, не повідомив, які саме у нього виникли умови, що ускладнювали виконання ним обов'язків. Крім того, доводи позивача стосовно допущених порушень під час проведення дисциплінарного провадження є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам у справі.
Позивач або представник позивача в судове засідання, призначене на 30.11.2022 року, не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Через канцелярію суду представником позивача було подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши всі обставини у справі зазначає наступне.
З 2012 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді капітана поліції, жетон №0081895, старшого інспектора роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області.
У зв'язку із збройною агресією Російської федерації та небезпеки перебування в місті Харкові, позивач 02.03.2022 року звернувся до командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_2 з проханням дозволити вивезти близьких родичів, а саме матір - ОСОБА_3 , бабусю - ОСОБА_4 та цивільну дружину - ОСОБА_5 , за межі Харківської області під особисте зобов'язання повернутись.
У позовній заяві позивачем зазначено, що він отримав усний дозвіл від командира полку ОСОБА_2 покинути розташування служби задля евакуації родичів із міста. Керівництвом було надано дозвіл на відсутність на протязі п'яти діб.
Після отримання вказаного дозволу, як зазначено позивачем у позовній заяві, він 05.03.2022 р. разом із родичами вирушив на західну Україну евакуйовувати рідних, при цьому зважаючи на комендантську годину, яка діяла по всіх містах та величезні черги на автошляхах в напрямку західної частини країни до міста Ужгороду вони прибули лише 09.03.2022 р.
Як вказано позивачем у позовній заяві, наступного дня 10.03.2022 р. за відсутності зворотного транспорту в напрямку м. Харків він вирушив за допомогою додатку блаблакар до м. Івано-Франківська, де разом з волонтером ОСОБА_6 11.03.2022 p. відправився до м. Львів, наступного дня 12.03.22 р. разом з ним та волонтерською допомогою, яку він віз у м. Харків вони виїхали з м. Львова, а 14.03.2022 р. він потрапив до м. Харкова, після чого прибув до місця проходження служби.
Водночас, під час розгляду справи судом було встановлено, що 12.03.2022 до Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов рапорт командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції Щебетуна С.В. про те, що з 02.03.2022 по теперішній час старший інспектор роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 безпідставно не вийшов на службу, про причини своєї відсутності нікому не повідомив, на зв'язок не виходить.
На підставі рапорту командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 наказом ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 № 460 призначено службове розслідування стосовно позивача.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.03.2022 № 460 було призначено та проведено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією було складено висновок службового розслідування за фактами, викладеними у рапорті командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 , від 13.03.2022 року, який затверджено начальником ГУНП в Харківській області 13.03.2022 року.
Відповідно до висновку, викладеного дисциплінарною комісією, зокрема, комісія ухвалила за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 до статті 23 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію України», п. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, застосувати до старшого інспектора роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Судовим розглядом справи встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.03.2022 № 198 до позивача за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушені вимог пункту 1 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію України», п. 1 та п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. При цьому, зі змісту вказаного наказу вбачається, що з 02.03.2022 по 13.03.2022 старший інспектор роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 145 о/с від 13.03.2022 згідно з Законом України «Про Національну поліцію» звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 /0081895/, старшого інспектора роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області, з 13.03.2022, без виплати грошового забезпечення з 02.03.2022.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
За визначенням статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У частині 1 статті 18 Закону № 580-VIII передбачені обов'язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Частиною 1 ст. 59 Закону № 580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначена Присяга працівника поліції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (надалі - Дисциплінарний статут) визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
У відповідності до ч.2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України “Про Національну поліцію”, зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейські виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижуючи честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.
Частиною 3 ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що до змісту службової дисципліни також віднесено такі обов'язки поліцейського як: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Приписами ст.13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до положень ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У відповідності до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
Відповідно до ч.10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).
Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за на5гвмості достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1 розділу 5 Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Приписами п.п.2 та 3 розділу 4 Порядку №893 визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України “Про захист персональних даних”, “Про державну таємницю” та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Згідно з п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
На підставі п.1 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення
Відповідно до п.4 розділу 6 Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
Положеннями ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.
У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.
До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно із ч.12 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на підставі висновків службового розслідування позивача за допущення порушень службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18, пункту 24 частини 1 статті 23 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію України», п.1 та п.6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України було притягнуто до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Дисциплінарною комісією під час службового розслідування було встановлено, що 12.03.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_2 про те, що з 02.03.2022 по теперішній час старший інспектор роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 безпідставно не вийшов на службу, про причини своєї відсутності нікому не повідомив, на зв'язок не виходить.
Опитаний в телефонній бесіді заступник командира ППОП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_7 пояснив, що 02.03.2022 керівництвом ППОП було надано дозвіл капітану поліції ОСОБА_1 на виїзд за межі Харківської області для евакуації своєї родини у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації відносно України та бойових дій. Останній повинен був повернутись до Харківської області у найкоротший термін, а саме через 2 дні. Проте ОСОБА_1 здав вогнепальну зброю (АКМС) лише 04.03.2022, після чого виїхав за межі Харківської області. Табельну вогнепальну зброю - ПМ, останній не здавав, оскільки начебто планував повернутись через 2 дні. 02.03.2022 та 03.03.2022 останній на службі був відсутній. Станом на 13.03.2022 капітан поліції ОСОБА_1 до ППОП ГУПП в Харківській області не повернувся. Також, майор поліції ОСОБА_7 пояснив, що він несе службу за межами адміністративних будівель на відкритій місцевості, у зв'язку з цим та складною оперативною обстановкою за місцем дислокації, він не має можливості надати письмові пояснення.
Опитаний командир батальйону ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 пояснив, що з 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації на території України, характеру оперативної обстановки, місця розташовування батальйону № 2 та інтересів служби, старший інспектор роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 , згідно усної вказівки керівництва ППОП, був йому підпорядкований. Капітан поліції ОСОБА_1 23.02.2022 року отримав у черговій частині ППОП табельну вогнепальну зброю - ПМ та автоматичну зброю - АКМС. В подальшому, капітан поліції ОСОБА_1 02.03.2022 року звернувся до командира ППОП підполковника поліції ОСОБА_2 з проханням надати йому можливість евакуювати свою родину у безпечне місце за межами Харківської області, на що ОСОБА_2 надав згоду та дозволив бути відсутнім на службі з 03.03.2022 по 05.03.2022, але останній лише 04.03.2022 здав автоматичну зброю АКМС. З 03.03.2022 по 05.03.2022 ОСОБА_1 на службі був відсутній. З 05.03.2022 по 12.03.2022 ОСОБА_1 часто не виходив на зв'язок та відмовлявся повідомити місце свого перебування. ОСОБА_1 10.03.2022 року була надана вказівка про негайне повернення до місця дислокації ППОП ГУНП в Харківській області, проте вказану вказівку останній не виконав та з 12.03.2022 припинив виходити на зв'язок. Таким чином, ОСОБА_1 з 02.03.2022 по 13.03.2022 фактично відсутній на службі та не виконує свої службові обов'язки.
Згідно довідки ППОП ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 № 566/119-21/01-2022, капітан поліції ОСОБА_1 04.03.2022 здав до чергової частини ППОП автоматичну зброю АКМС МБ-2424-1972 р.
З метою з'ясування обставин відсутності на службі капітана поліції ОСОБА_1 , 13.03.2022 членом дисциплінарної комісії - заступником начальника управління - начальником ВСР УГІ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_9 було здійснено телефонний дзвінок останньому на мобільний номер, який належить ОСОБА_1 . Останньому було повідомлено, що відносно нього проводиться службове розслідування за фактом його відсутності на службі з 02.03.2022 та було запропоновано надати до дисциплінарної комісії письмові пояснення. ОСОБА_1 від будь-яких пояснень відмовився, місце свого теперішнього перебування не повідомив.
З огляду на відмову позивача від надання пояснень, дисциплінарною комісією був складений відповідний акт від 13.03.2022 № 251/119-15/02-2022.
Зі змісту висновку службового розслідування вбачається зазначення про те, що дисциплінарною комісією також вживалися інші заходи щодо запрошення ОСОБА_1 для надання письмових пояснень, проте встановлено, що відділення поштового зв'язку AT "Укрпошта" в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації на території Харкова та Харківської області не працює, рекомендовані листи не приймає та не відправляє.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до якого Міністерство внутрішніх справ України зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом зобов'язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно з вимогами ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану» органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивач склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якої присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Також, позивач був ознайомлений з вимогами наказу начальника ГУНП в Харківській області від 19.10.2021 № 2062 який містить положення про те, що у разі вчинення ним протиправних дій, які підривають авторитет Національної поліції України в очах населення, керівництвом ГУНП в Харківській області до працівників буде прийматися безальтернативне рішення - звільнення з Національної поліції України. Викладене підтверджується довідкою ППОП ГУНН в Харківській області від 13.03.2022.
Відповідно до пункту 24 частини 1 до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого часу, такі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Так, дисциплінарною комісією було встановлено, що характер вчиненого ОСОБА_1 проступку свідчить про повне нехтування та зневажання своїм статусом та посадою поліцейського, проявленим абсолютно безвідповідальним ставленням його до українського народу, якому він зобов'язаний служити, своїх службових обов'язків, що є грубим порушенням службової дисципліни та абсолютно дискредитує ОСОБА_1 як поліцейського. Дії ОСОБА_1 безумовно підривають авторитет Національної поліції України в очах громадян, оскільки поліцейський не має права проявляти слабкість замість мужності, переховуватись замість служити народу, та в очах поліцейських, які у воєнний час служать та спостерігають безпідставну відсутність на службі поліцейського, що підриває авторитетність керівництва поліції та самої служби в їх очах. У випадку незастосування крайнього заходу до поліцейського, це стало б негативним прикладом для інших поліцейських.
Отже, у ході проведення службового розслідування встановлено, що з 02.03.2022 по 13.03.2022 старший інспектор роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на службі без поважних причин, а також не взяв участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України тим самим, вчинив дисциплінарний проступок, який є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.
Надаючи оцінку вищевказаному, суд зазначає наступне.
Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що підставою для його проведення вказано рапорт командира ППОП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 від 12.03.2022 року стосовно відсутності позивача за місцем несення служби за відсутності поважних причин.
Водночас, як було встановлено під час розгляду справи, зазначений рапорт підтверджує обставини надання командиром позивача 02.03.2022 року останньому дозволу на відбуття з гарнізону для евакуації родини. Також, зазначений рапорт підтверджує відсутність позивача на службі по 12.03.2022 року.
Натомість, зазначений рапорт не містить в собі свідчень про поважність або неповажність причин відсутності позивача на службі у період з 02.03.2022 по 13.03.2022.
Надання позивачу дозволу на залишення місця проходження служби також підтверджується рапортом командира ППОП ГУ НП в Харківській області від 12.03.2022 року.
Під час розгляду справи позивачем було надано пояснення та вказано, що зазначений рапорт не містить в собі вказівки та/або висновку командира ППОП ГУ НП в Харківській області щодо конкретного строку, протягом якого він був зобов'язаний повернутися до виконання службових обов'язків, що свідчить про формальність визначення відповідачем строків його відсутності на службі з 02.03.2022 по 13.03.2022.
Під час розгляду справи судом було допитано в якості свідка командира ППОП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_11 , який у наданих суду показах повідомив, що позивачу було надано три дні для евакуації родини, а не як вказує позивач необмежений термін.
Також, судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву та у висновку службового розслідування містяться посилання на пояснення майора поліції заступника командира ППОП ГУ НП в Харківській області Харіна А.С., проте в матеріалах службового розслідування такого рапорту не містять.
Позивачем у наданих під час розгляду справи поясненнях вказано, що єдиним документом, який опосередковано вказує на такі пояснення, є рапорт члена дисциплінарної комісії заступника начальника УГІ ГУНП в Харківській області - начальника ВСР майора поліції ОСОБА_12 від 13.03.2022. Однак, як вказує позивач, зазначений рапорт не узгоджується із висновками, визначеними у наказі ГУНП в Харківській області від 13.03.2022 №198 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУ НП в Харківській області» та висновку службового розслідування, оскільки не містять жодного посилання на рапорт члена дисциплінарної комісії ГУ НП в Харківській області від 13.03.2022.
Суд зазначає, у наданих під час розгляду справи показаннях ОСОБА_2 було повідомлено суду, що ним позивачу наданий особистий дозвіл на залишення розташування служби з метою забезпечення евакуації його родини/родичів терміном на три доби.
Натомість, як було вказано позивачем у наданих під час розгляду справи поясненнях, ОСОБА_2 було надано йому дозвіл на залишення розташування служби з метою забезпечення евакуації його родини/родичів терміном на 5 діб з дати виїзду за межі м. Харкова, а у подальшому командиром ППОП ГУ НП в Харківській області надавався додатковий строк, оскільки позивачем йому повідомлялось про поважні обставини затримки.
Так, під час розгляду справи судом зі змісту наданих позивачем пояснень встановлено, що він, вважаючи, що командиром ППОП ГУ НП в Харківській області було надано йому п'ять днів з моменту виїзду за межі Харкова для евакуації родини, 04.03.2022 здав автоматичну зброю АКМС, після чого 05.03.2022 року разом із матір'ю, бабусею та цивільною дружиною виїхав для евакуації останніх за межі м. Харкова, виїхали за межі міста.
З огляду на комендантську годину, які діяла по всіх містах та величезні черги на автошляхах в напрямку заходу країни, до місця призначення прибули лише 09.03.2022 року.
Позивачем у наданих поясненнях було повідомлено суду про обставини того, що виїхати з міста одразу не було можливості з огляду на проведення бойових дій на території міста та району. Крім того, навички ведення транспортного засобу та права на керування таким з його родини має тільки він, що унеможливлювало самостійну евакуацію родини. Також, позивачем було вказано, що з міста Харкова він евакуював родину до міста Ужгороду, де на них чекали за попередньою домовленістю із волонтерами та було місце для розміщення.
Наступного дня 10.03.2022 року за відсутності зворотного транспорту в напрямку м. Харкова, позивач вирушив за допомогою додатку «BlaBlaCar» до м. Івано-Франківська, де разом із волонтером ОСОБА_13 11.03.2022 року відправився до м. Львів, наступного дня 12.03.2022 року разом із ним та волонтерською допомогою, яку він віз до м. Харкова, вони виїхали з міста Львова. До міста Харкова позивач потрапив 14.03.2022 року.
В той же час, під час прямування до місця перебування, тобто м. Ужгород, машина позивача потрапила у дорожньо-транспортну пригоду на трасі М-30 (Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине) та цивільна дружина позивача ОСОБА_5 отримання тілесних ушкоджень.
Під час розгляду справи позивачем було надано пояснення та вказано, що 06.03.2022 трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ОСОБА_1 на трасі М-30 (Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине). Однак, у зв'язку з обставинами введеного воєнного стану, обставинами суттєвого обмеження дорожнього руху через значні затори на автошляху, які були викликані великою кількістю транспортних засобів інших громадян України (які евакуйовувалися з тимчасово окупованих територій України та територій, які піддавалися постійним ворожим обстрілам Збройних сил Російської Федерації), 06.03.2022 працівниками патрульної поліції були складені відповідні матеріали дорожньо-транспортної пригоди, однак адміністративний протокол не був складений. Наприкінці червня 2022 року позивачу зателефонував працівник патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, який повідомив що 28.06.2022 матеріали дорожньо-транспортної пригоди від 06.03.2022 направлені до Октябрського районного суду м. Полтави для подальшого прийняття рішення. З метою отримання офіційної інформації щодо наявності/відсутності відповідного протоколу стосовно ОСОБА_1 представником позивача направлений адвокатський запит до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області, на який надійшов лист - відповідь від 26.07.2022 №361аз 41/14/ НОМЕР_1 .
На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи було долучено копії листів Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Харківській області від 26.07.2022 №361аз_41/14/022022 та від 08.08.2022 №392аз41/14/02/2022, що підтверджує факт потрапляння в ДТП позивача на трасі М-30 (Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине) та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , копію виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 09.03.2022 №ІХ-220307/3943 Відділення екстренної (невідкладної) медичної допомоги ( АДРЕСА_1 ), яка засвідчує факт отримання ушкоджень ОСОБА_5 .
Також, позивачем було вказано, що з огляду на обставини того, що підтвердженням виїзду його рідних за межі країни є докази, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 (матері ОСОБА_1 ) та ОСОБА_5 (цивільної дружини ОСОБА_1 ) з відміткою щодо перетинання державного кордону України та Словацькою Республікою від 14.03.2022; копію довідки від 02.04.2022 №2106-5000667403 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 (бабуся ОСОБА_1 ), яка підтверджує реєстрацію її як внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_2 ; копії тимчасових паспортів на право проживання, працевлаштування на території Федеративної Республіки Німеччини від 02.06.2022 №F09379604 на ім'я ОСОБА_4 (бабуся ОСОБА_1 ) та № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 (матір ОСОБА_1 ); копіями документу про взяття на облік на території Федеративної Республіки Німеччини від 02.06.2022 № L7042897 на ім'я ОСОБА_4 (бабуся ОСОБА_1 ); копію документу про взяття на облік на території м. Мілан, Італійської Республіки ОСОБА_5 (цивільної дружини ОСОБА_1 ) від 21.03.2022.
В той же час, позивачем було повідомлено суду про те, що його бабуся має ряд захворювань, що зумовило необхідність вивезення її на лікування до медичного закладу за межами України, з огляду на що позивачем було доставлено рідних до кордону, проте задля цього було використано волонтерський транспортний засіб.
В подальшому, бабуся позивача пройшла лікування у медичному закладі в м. Гамбург, Федеративної Республіки Німеччини, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію медичного висновку медичної установи.
Під час судового розгляду справи, позивачем було надано пояснення та вказано, що про власні переміщення ним було здійснено повідомлення командира ППОП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2 шляхом направлення повідомлень у месенджері «WhatsApp».
З наявних в матеріалах справи скіншотів переписки позивача із командиром ППОП ГУ НП в Харківській області Щебетуном С.В. дійсно вбачається повідомлення позивачем керівника про обставини, що відбувались із ним. При цьому, керівником позивача у відповідь на повідомлення позивача було направлено відповідь наступного змісту: «+».
У судовому засіданні позивачем було надано пояснення та вказано, що отримання таких відповідей свідчило, на його думку, про надання командиром згоди на необхідність продовження строку відсутності за місцем несення служби, враховуючи поважність причин такої відсутності.
Натомість, під час надання показань свідка командиром ППОП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_2 було повідомлено суду про те, що направлення на адресу позивача таких відповідей не давало останньому згоди на продовження строку відсутності за місцем несення служби, а лише свідчило про прочитання ним такого повідомлення. Ним також зазначено, що такі відповіді ним направлялись фактично по великій кількості повідомлень як свідчення прочитання і не більше.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач фактично, вважаючи належним здійснення повідомлення керівника шляхом направлення відповідних повідомлень та отримання від керівника на них позитивних відповідей, вважав отриманим дозвіл на продовження терміну відсутності за місцем проходження служби. Доказів протилежного під час розгляду справи встановлено не було.
В той же час, прямої відмови у наданні додаткового часу для евакуації родини позивачем отримано не було.
Відтак, відсутні підстави вважати, що позивач у даному випадку діяв умисно та його дії були направлені саме на вчинення дисциплінарного порушення у вигляді відсутності за місцем проходження служби без поважних причин.
Водночас, судом під час розгляду справи було встановлено, що до початку повномасштабного вторгнення на територію України країни-агресора позивачем було набуто статусу учасника бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій від 17.08.2015 року № НОМЕР_3 .
Також, після звільнення позивач проходить військову службу за мобілізацією з травня 2022 року, на підтвердження чого до суду було подано копії військового квитка позивача, наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 30.05.2022 року.
Надаючи оцінку вказаним вище обставинам суд зазначає, що останні підтверджують у даному випадку відсутність підстав вважати, що позивачем було допущено повне нехтування та зневажання своїм статусом та посадою поліцейського, проявленим абсолютно безвідповідальним ставленням його до українського народу, якому він зобов'язаний служити, своїх службових обов'язків, підривання авторитету Національної поліції України в очах громадян шляхом проявлення слабкості замість мужності, переховування замість служити народу, та в очах поліцейських, які у воєнний час служать та спостерігають безпідставну відсутність на службі поліцейського, що підриває авторитетність керівництва поліції та самої служби в їх очах.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що хоча позивач і був відсутність за місцем несення служби, проте така відсутність була обумовлена наявністю поважних причин. Крім того, позивач після звільнення був прийнятий на військову службу за мобілізацією, що свідчить про бажання останнього продовжувати служіння, хоча і шляхом його реалізації за іншим місцем його проходження.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки дисциплінарної комісії стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Водночас, під час розгляду справи до суду не було надано та судом самостійно в рамках реалізації принципу офіційного з'ясування обставин у справі не встановлено доказів надання відповідачем під час проведення дисциплінарного провадження оцінки поважності причин відсутності позивача за місцем несення служби.
Також, позивачем під час розгляду справи було наголошено на обставинах допущення відповідачем порушень під час проведення службового розслідування в частині його повідомлення про проведення такого та відібрання пояснень у позивача.
Суд, враховує зазначені доводи позивача та вважає за необхідне вказати, що оскільки під час розгляду справи не було встановлено обставин проведення відповідачем дисциплінарного провадження із дотриманням порядку його провадження та у відповідності до норм діючого законодавства.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що відповідачем проведено службове розслідування відносно ОСОБА_1 є таким, що проведено з порушеннями, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від області від 13.03.2022 № 198 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
Водночас, оскільки зазначений вище наказ було реалізовано шляхом видання наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.03.2022 р. №145 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, то вказаний наказ з огляду на висновки суду у даній справі також підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи протиправність наказу про звільнення позивача з посади, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належить поновити на посаді старшого інспектора роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області.
Стосовно позовних вимог позивача про нарахування та виплату Головним управлінням Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 березня 2022 року по час прийняття рішення по справі з урахуванням Постанови КМУ від 28.02.22 р. №168 з відрахуванням, встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відтак, з огляду на висновки суду у даній справі вимушений прогул було допущено позивачем у період з 13.03.2022 року по 30.11.2022 року, що складає 263 календарних дні.
Водночас, під час розгляду справи зі змісту наданих позивачем пояснень та доказів встановлено, що він проходить службу за мобілізацією з 25.05.2022 року, а наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 30.05.2022 року №5-РС його було призначено старшим оператором відділення групи спеціального призначення загону спеціальних операцій, ВОС-107920Ф/040.
З наявного в матеріалах справи витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за Формою ОК-7 вбачається, що позивачем було отримано заробітну плату за червень 2022 року у розмірі 10516,52 грн., за липень 2022 року 46573,26 грн., серпень 2022 року - 116573,26 грн., за вересень 2022 року 58207,47 грн.
Також, під час розгляду справи позивачем було надано пояснення та вказано, що у вересні 2022 року його було переведено до іншої військової частини та його оформлення на даний час продовжується.
Відтак, враховуючи вищевикладене, з огляду на приписи ч.2 ст. 235 КЗпП України суд зазначає, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача слід розраховувати з урахуванням того, що наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 30.05.2022 року №5-РС його було призначено на посаду в лавах Збройних Сил України та з а перший місяць проходження такої служби ним було отримано грошове забезпечення у розмірі 10516,52 грн., що є меншим на 4216,40 грн. суми отримуваної останнім середньомісячної заробітної плати, яка складає 14732,92 грн. При цьому, оскільки сума грошового забезпечення за період з липня 2022 року вищою за отримувану позивачем під час проходження в лавах Національної поліції заробітної плати, то у суду відсутні підстави для нарахування сум середнього заробітку за вказаний період.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Харківській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2022 року по 30.11.2022 року (263 календарних дні) у сумі 45754, 88 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Щодо частини позовних вимог позивача стосовно зобов'язання відповідача нарахувати та виплати на користь позивача середній заробіток з урахуванням постанови КМУ від 28.02.22 р. №168 суд зазначає наступне.
Приписами п. 1 постанови КМУ від 28.02.22 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у редакції чинній станом на час розгляду справи, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
З огляду на зміст вказаної норм слід дійти висновку про те, що винагорода, передбачена останньою, виплачується у випадку безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), проте під час розгляду справи встановлено, що позивач не залучався за місцем проходження служби в лавах Національної поліції України до вказаних заходів, а отже у даному випадку відсутні підстави для нарахування позивачу такої винагороди.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про здійснення в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місць допущення негайного виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід звернути до негайного виконання.
Положеннями ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5,м. Харків,61002) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 13.03.2022 р. №145 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.
Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції в Харківській області від 13.03.2022 р. №198 в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.
Поновити капітана поліції ОСОБА_1 в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області на посаді старшого інспектора роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2022 року по 30.11.2022 року (263 календарних дні) у сумі 45754 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 88 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2022 року по 30.11.2022 року (263 календарних дні) в межах суми стягнення за один місяць (30 календарних днів) в сумі 14982 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 60 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2022 року.
Суддя Мельников Р.В.