. 08 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/18051/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., ознайомившись із заявою, поданою у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
07 грудня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2022 року у справі № 440/18051/21.
Частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За правилами частини другої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Дослідивши подану ініціатором звернення заяву, судом встановлено, що остання не містить доказів сплати судового збору.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до вимог статті 2 вказаного Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому, подана у цій справі в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заява до передбаченого частиною другою статті 3 Закону "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не належить.
Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що на заявника покладено обов'язок сплати судового збору за подання відповідної заяви до суду як процесуальним законодавством, так і Законом України "Про судовий збір".
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 грудня 2019 року у справі № 821/471/18 та від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року в адміністративній справі № 805/1458/17-а.
Положеннями частини четвертої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Як вбачається із змісту поданої заяви позивач був обізнаний зі станом виконання судового рішення у цій справі відповідачем у липні 2022 року (оскільки ініціював питання про отримання виконавчого листа), однак до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся лише у грудні 2022 року, тобто поза межами десятиденного строку.
Частиною п'ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику; така ухвала суду може бути оскаржена.
Відтак, заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, підлягає поверненню ініціатору звернення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.О. Чеснокова