08 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8531/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якій просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в прийнятті довідки про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької області,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти до розрахунку пенсії довідку про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької області та провести перерахунок пенсії з урахуванням вказаної довідки з дня призначення пенсії, тобто з 23 грудня 2021 року.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в прийнятті довідки про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької області.
26 жовтня 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що надана архівна довідка про заробітну плату за період з листопада 1986 року по листопад 1990 року не підлягає врахуванню при обчисленні пенсії, оскільки не підтверджена первинними документами та видана установою, яку створено на території не підконтрольній українській владі.
Крім того, у відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просило суд залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
29 листопада 2022 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що подані позивачем документи не можуть підтверджувати нарахування заробітної плати, а тому не враховуються при обчисленні пенсії.
Крім того, у відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просило суд провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом сторін відмовлено.
Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 08 вересня 2022 року на вебпортал Пенсійного фонду надійшло звернення ОСОБА_1 з приводу обчислення розміру пенсії з врахуванням заробітної плати до 01 липня 2000 року відповідно до архівної довідки від 07 липня 2022 року № 16.07-09/373-С-230/22 про заробіток за період з листопада 1986 року по листопад 1990 року, виданої архівним відділом адміністрації міста Горлівка.
Листом від 26 вересня 2022 року № 10956-8937/Ш-02/8-1600/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Надана архівна довідка про заробітну плату за період з листопада 1986 року по листопад 1990 року не підлягає врахуванню при обчисленні пенсії, оскільки не підтверджена первинними документами та видана установою, яку створено на території непідконтрольній українській владі.
Не погодившись з відмовою відповідача у в прийнятті довідки про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України регламентовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески-це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Пунктом 1 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж-це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).
Згідно положень статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За правилами пункту 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 врегульовано, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За приписами статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом-на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року-за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовано Порядком. За змістом пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку).
На підтвердження спірного періоду роботи та отримання заробітної плати за період з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року, позивачем надано довідку № 16.07-09/373-С-230/02 видану 07 лютого 2022 року Архівним відділом адміністрації міста Горлівка.
Період за який видано довідку відповідає записам в трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 .
В той же час, відмова відповідача в перерахунку пенсії позивачу, грунтується не на незгоді з відомостями зазначеними в довідці, а виключно на тому, що архівну довідку видано установою, яка знаходиться на території непідконтрольній українській владі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме-сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей.
Частинами першою та другою статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Зі змісту частини 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" слідує, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
В статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, також визначено, вказаним вище Законом.
Частинами першою, другою та третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" унормовано, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з цим, суд вважає за необхідне вказати на те, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".
Європейський суд з прав людини розвинув цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18 грудня 1996 року, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10 травня 2001 року) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23 лютого 2016 року). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може слугувати підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення як громадянину, який працював на роботах зі шкідливими умовами праці.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року (справа № 583/392/17), від 02 жовтня 2018 (справа №569/14531/16-а), від 30 жовтня 2018 року (справа № 234/3038/17), від 11 грудня 2018 року (справа № 360/1628/17), від 18 квітня 2019 року (справа №580/816/17), від 17 липня 2019 року (справа №302/757/17-а) та від 17 липня 2019 року (справа №654/1278/17), від 23 грудня 2019 (справа №235/2773/17) та від 04 березня 2020 року (справа №235/2008/17).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в прийнятті довідки про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької області.
Оскільки в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти до розрахунку пенсії довідку про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької області.
Щодо вимоги провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням вказаної довідки з дня призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, вищевикладене суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.
Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 139, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Г.Чекірди, 10, м.Хмельницький) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в прийнятті довідки ОСОБА_1 про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняти до розрахунку пенсії ОСОБА_1 довідку про заробітну плату за період роботи в Органах Державної прийомки Центру стандартизації з 12 листопада 1986 року по 11 листопада 1990 року № 16.07-09/373-С-230/02 від 07 лютого 2022 року виданої Архівним відділом Адміністрації міста Горлівка Донецької області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко