08 грудня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/8580/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 22.09.2022 №139 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 2319,99 грн. та сплати штрафу на суму 1160,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначено, що зі спірним рішенням позивач не погоджується, та зазначає, що встановлення Фондом факту неправомірно витраченої суми страхових коштів та нарахування штрафу за порушення порядку використання страхових коштів зумовлене визнанням відповідачем листків непрацездатності такими, що видані не у встановленому законом порядку. Позивач вважає, що допущення неправомірного використання суми страхових коштів Фонду фактично не мало місця у його діяльності, а відтак застосування санкцій є неприпустимим.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
02 листопада 2022 року до суду надійшов відзив Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на позов, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначав, що під час проведення перевірки ним виявлено допущені позивачем порушення пункту 1 частини другої статті 15, частини третьої статті 30, частини першої статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктів 1.2, 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування у в'язку з тимчасовою втратою працездатності, які полягають у наданні матеріального забезпечення застрахованій особі на підставі оформленого без дотримання вимог чинного законодавства литка непрацездатності.
15 листопада 2022 року судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на обґрунтованості своїх позовних вимог та хибності доводів відповідача.
У письмових запереченнях відповідач вказував не необґрунтованості доводів позивача.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом в порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідачем проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування Кременчуцьким закладом дошкільної освіти (ясла-садком) № 28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
За результатами проведеної перевірки складений акт № 93 від 13.09.2022 року, у якому, зокрема, зафіксовано порушення: пункту 1 частини 2 статті 15, частини 3 статті 30, частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктів 1.2 та 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності серії АЛД № 280355 від 10.11.2020, серії № АДЕ 439450 від 08.08.2016, а саме: призначення, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі здійснені на підставі оформленого без дотримання вимог чинного законодавства литка непрацездатності.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем прийняте рішення № 139 від 22 вересня 2022 року, яким, зокрема, за названі вище порушення визначено неправомірно витрачену суму коштів Фонду в розмірі 2319,99 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 1160,00 грн. З рештою виявлених порушень позивач погодився та добровільно відшкодував неправомірно витрачену суму коштів Фонду та штрафних санкцій.
Незгода позивача з правомірністю рішення в спірній його частині стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі по тексту - Основи № 16/98-ВР) відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Відповідно до статті 4 Основ № 16/98-ВР залежно від страхового випадку види загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Приписами статті 25 Основ №16/98-ВР передбачено надання за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням видів соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі по тексту - Закон № 1105-XIV).
Частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Пунктами 2 та 7 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Пунктами 1, 2 та 6 частини другої вказаної статті визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Згідно з пунктами 3 та 5 частини першої статті 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 15 Закону № 1105-XIV визначено, що роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення.
Частиною 6 цієї статті встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Відповідно до статті 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 30 Закону № 1105-XIV встановлено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).
Відповідно до частини третьої вказаної статті рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Приписами пункту 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року (далі по тексту - Положення № 13), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.
Відповідно до пункту 3.1 Положення № 13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо; приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково); перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Отже, підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196 (далі по тексту - Інструкція № 455 в редакції чинній на час спірних правовідносин), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно з підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 Інструкції № 455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
Пунктом 1.4 зазначеної Інструкції встановлено, що право видачі листків непрацездатності надається: 1.4.1. лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я; 1.4.2. лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; 1.4.3. лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів; 1.4.4. фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров'я; 1.4.5. лікуючим лікарям закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи-підприємці.
Пунктами 1.6 та 1.7 Інструкції № 455 передбачено, що видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред'явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності. Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності. На період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацією та ліквідацією її спалахів та епідемій в Україні, відкриття листків непрацездатності може здійснюватися лікарем, що надає первинну медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою засобів телефонного зв'язку або інтернет-телефонії з обов'язковим відповідним записом у медичній карті амбулаторного хворого.
Відповідно до положень пунктів 1-3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055 (далі по тексту - Інструкція № 532/274/136-ос/1406), листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. Насамперед заповнюється корінець ЛН. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження ЛН зазначається номер попереднього. Указуються: прізвище, ім'я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі "Підпис одержувача". Паспортна частина ЛН (прізвище непрацездатного, ім'я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи - зі слів непрацездатного. Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров'я. Далі заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. У графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН.
Отже, з аналізу наведених вище норм права вбачається, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець); містить всі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав ЛН, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності" тощо).
Відповідно до пункту 32 Постанови КМУ № 285 від 02 березня 2016 року, суб'єкт господарювання забезпечує наявність щонайменше одного медичного працівника, зокрема з числа працюючих за сумісництвом, за кожною заявленою лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою та немедичних працівників, які працюють у системі охорони здоров'я. Кількість посад медичних і немедичних працівників визначається керівником закладу охорони здоров'я та фізичною особою-підприємцем залежно від обсягу, нормативів надання медичної допомоги відповідного рівня та заявлених спеціальностей.
Пунктом 34 зазначеної Постанови передбачено, що фізична особа-підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою - залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ. Фізичні особи-підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.
Положеннями пункту 35 Постанови КМУ № 285 від 02 березня 2016 року врегульовано, що фізична особа-підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, має право отримати ліцензію. У такому разі фізична особа-підприємець зобов'язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.
В ході проведення перевірки відповідач висловив зауваження до листків непрацездатності серії АЛД 280355, серії АДЕ 439450.
Так, відповідач вважає, що при видачі листка непрацездатності серія АЛД 280355 від 10.11.2022 позивачем не розглядалась підстава і правильність видачі листків непрацездатності. У листку непрацездатності серії АДЕ 439450 від 08.08.2016 призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання (травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві) за рахунок коштів Фонду починаючи не з шостого дня непрацездатності.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міністерства юстиції України видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: загальна медична практика (основний) (КВЕД - 86.21).
Відтак ФОП ОСОБА_1 має право на оформлення листів непрацездатності.
Відповідно до роз'яснень МОЗ України, для виписування листків непрацездатності лікарям-ФОП не потрібна державна акредитація. Лікар-ФОП, який отримав ліцензію МОЗ України на надання медичних послуг, є таким самим лікуючим лікарем, як і лікарі, які працюють у державних та недержавних закладах охорони здоров'я і відповідно мають ті самі права, в тому числі - виписувати листки непрацездатності. Лікарі-ФОП мають право на отримання бланків листків непрацездатності.
Відповідно до Наказу (Розпорядження) про прийняття на роботу № 1-0000000003 від 27 лютого 2020 року з 27 лютого 2020 року у ФОП ОСОБА_1 на посаді "Лікар загальної практики-сімейний лікар", працює ОСОБА_2 .
Листок непрацездатності серії АЛД 280355 від 10.11.2020 підписаний лікарем ОСОБА_2 , який перебуває у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_1 .
Зі змісту наявного в матеріалах справи листку непрацездатності серії АЛД 280355 від 10.11.2020 вбачається, що останній містить усі необхідні реквізити та завірені печаткою ФОП ОСОБА_2 "Для листків непрацездатності".
З огляду на наведені висновки, доводи відповідача про те, що позивачем допущено порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та неправомірно витрачено суму страхових коштів 2123,37 грн є хибними.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що добровільно відшкодував неправомірно витрачену суму коштів та штрафних санкцій у розмірі 294,93 грн, що дорівнює сумі неправомірних витрат в розмірі 196,62 грн та штрафу в розмірі 98,31 грн.
Предметом спору є рішення відповідача від 22 вересня 2022 року №139 в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 2319,99 грн та сплати штрафу на суму 1160,00 грн.
В ході розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області № 139 від 22 вересня 2022 року в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів Фонду в сумі 2123,37 грн та застосування штрафних санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в сумі 1061,69 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частинами третьою та дев'ятою статті 139 згаданого Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пров.Поштовий, 4, м.Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24830930) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 41319427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області № 139 від 22 вересня 2022 року в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів Фонду в сумі 2123,37 грн та застосування штрафних санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в сумі 1061,69 грн.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області на користь Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1240,50 (одна тисяча двісті сорок гривен п'ятдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко