Справа № 420/13737/22
08 грудня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 734 від 25.08.2022 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника командира з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у вигляді оголошення “попередження про неповну службову відповідальність”.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним не вчинялось жодного дисциплінарного проступку, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення «попередження про неповну службову відповідність» є протиправними, необ'єктивним та безпідставним. Оскаржуваний наказ прийнято без додержання ст. 84-87 ДС ЗСУ, оскільки останній не містить причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, ступеня вини, характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця, а також тривалості військової служби та рівня знань щодо порядку служби. Посилання на заходи, які вживаються командуванням військової частини НОМЕР_1 щодо забезпечення дотримання військовослужбовцями військової дисципліни, однак продовжують мати місце випадки неналежного виконання посадовими особами своїх службових обов'язків - не може бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, за відсутності зазначення характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків тощо.
Представником відповідача Військової частини НОМЕР_1 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що ст. 84-87 ДС ЗСУ, не визначено вимог, які пред'являються до наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Вказані статті регулюють порядок проведення службового розслідування та повноваження командира під час якого слід накладати дисциплінарне стягнення. При цьому, командир військової частини НОМЕР_1 як командувач військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має право накласти дисциплінарне стягнення «попередження про неповну службову відповідність» на військовослужбовців, які несуть службу на території оперативного командування. Командир Військової частини НОМЕР_1 дослідивши акт службового розслідування, в якому визначені наслідки, тривалість військової служби позивача, врахувавши рівень знань про порядок служби позивача, а він має військове звання «підполковник», що вже говорить про досвід позивача і достатнє знання обов'язків та прав військовослужбовців, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця прийняв рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Командир Військової частини НОМЕР_1 при притягненні позивача до дисциплінарної відповідальності, врахувавши всі обставини дисциплінарного правопорушення здійсненого позивачем та можливі наслідки у межах повноважень прийняв рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. При цьому, вибір одного з багатьох видів дисциплінарного стягнення передбачених ст. 48 Дисциплінарного статуту є правом командира Військової частини НОМЕР_1 .
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт ОСОБА_1 , однак з невідомих причин, хоч і було призначено на підставі його рапорту, проте проводилось щодо самого ОСОБА_2 , а досліджували події щодо 20.05.2022 року. Крім того, матеріали службового розслідування не містять, окрім пояснень осіб, жодного документального підтвердження, речових доказів, опису зброї та інших фактичних даних, які б свідчили про використання зброї в ході подій, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 жодного разу не було запрошено для надання пояснень з приводу подій та не ознайомлено з матеріалами службового розслідування. Відповідач не навів жодних істотних доказів які б надали можливість спростувати вимоги та обґрунтування позивача, щодо заявлених позовних вимог. Відповідач у відзиві навів нормативно-правові акти на підставі яких повинно було проводитись службове розслідування, проте не навів жодних обґрунтувань та доказів, які б надали можливість дійти до об'єктивного висновку дотримання таких актів.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 08 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 08 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі № 420/13737/22, в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходив службу на посаді заступника командира з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_2 .
28 червня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 235 призначено проведення службового розслідування стосовно заступника командира з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с. 43).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 157 від 10.07.2022 року підполковника ОСОБА_1 , заступника командира з озброєння - начальника технічної частини, призначеного наказом командувача військ Оперативного Командування «Південь» від 27.06.2022 року № 264 на посаду начальника служби забезпечення БпАК та ОВТ ППО озброєння логістики Управління, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 44).
28 липня 2022 року дисциплінарною комісією складено акт службового розслідування щодо ОСОБА_1 (а.с. 33-41).
01 серпня 2022 року командиром Військової частини НОМЕР_2 видано наказ № 151 про направлення матеріалів службового розслідування до Військової частини НОМЕР_1 для притягнення підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 72).
25 серпня 2022 року командиром Військової часини НОМЕР_1 прийнято наказ № 734, яким за створення загрози здоров'ю і життю військовослужбовців частини, порушення порядку застосування особистої зброї встановленого законодавством, вимог ст. 11, 16, 20, 24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 3 Порядку застосування зброї і бойової техніки з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 828 начальника служби забезпечення БпАК та ОВТ ППО озброєння логістики військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «попередження про неповну службову відповідність» (а.с. 14-16, 74-76).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV.
Відповідно до ст. 1, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.199 року № 548-XIV.
Згідно ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 20, 22, 24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством. Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров'я і життя, а також здоров'я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров'я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об'єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу. Про застосування фізичної сили та спеціальних засобів військовослужбовець доповідає своєму безпосередньому командирові (начальникові). Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї військовослужбовець зобов'язаний негайно і письмово повідомити свого командира (начальника), а командир (начальник) військової частини негайно доповідає безпосередньому командирові (начальникові), а також повідомляє відповідного прокурора та начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) в гарнізоні. Повідомлення начальника органу управління Служби правопорядку про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї здійснюється в разі їх застосування військовослужбовцями Збройних Сил України.
Процедуру застосування зброї і бойової техніки з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, а також під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії відповідно до Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” визначає Порядок застосування зброї і бойової техніки з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 р. № 828.
Згідно п. 3 Порядку № 828 військовослужбовці, командири з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил, які застосовують зброю та/або бойову техніку, повинні керуватися принципами, що ґрунтуються на загальновизнаних нормах міжнародного гуманітарного права: неминучості - застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли це є абсолютно очевидним та необхідним; військової необхідності - застосування зброї та/або бойової техніки в разі, коли іншими способами реалізувати право на самооборону та/або виконати поставлені завдання неможливо; пропорційності - застосування зброї та/або бойової техніки тією мірою, якою це необхідно для досягнення мети самооборони та/або виконання поставлених завдань, якщо це не завдасть стороннім особам і цивільним об'єктам надмірної шкоди порівняно з очікуваними конкретними військовими перевагами.
Відповідно до ст. 83, 84 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно ст. 85, 86, 87 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.
Пунктами 1, 3 розділом ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті. За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри. Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до п. 1, 3, 5, 6, 8, 9, 13 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії, має право давати письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, які є обов'язковими для виконання. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Згідно розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді; ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України; проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов'язковим зазначенням: предмета огляду та його стислого опису; часу, дати, місця (населеного пункту) огляду; посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ; військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності); прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб; фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо; місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення); у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі; підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші; підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Розділом V Порядку № 608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління. Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
З матеріалів справи вбачається, що 28 червня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 235 призначено проведення службового розслідування стосовно заступника командира з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на підставі рапорту ОСОБА_1 від 23.06.2022 вх. № 4032, з метою уточнення причин і умов, що сприяли факту порушення порядку застосування зброї, а також встановлення ступеня вини заступника командира з озброєння - начальника технічної частини військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (а.с. 43).
При цьому, з матеріалів службового розслідування слідує, що 23.06.2022 року заступник командира з озброєння - начальник технічної частини військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 подав на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 рапорт в якому просив прийняти заходи щодо безпідставного наклепу командира роти охорони капітана ОСОБА_3 стосовно нього, відносно звинувачень в погрозах життю та здоров'ю старшому офіцеру відділу морально-психологічного забезпечення старшому лейтенанту ОСОБА_4 та безпідставного звинувачення щодо замовлення ним заказного вбивства командира роти охорони капітана ОСОБА_3 , яке було озвучено у присутності командира військової частини НОМЕР_2 та в присутності начальника штабу-першого заступника командира полку підполковника ОСОБА_5 (а.с. 42).
Також, з матеріалів службового розслідування вбачається, що під час розслідування комісією було відібрано письмові пояснення у ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 45-49)
В акті службового розслідування від 28.07.2022 року в графі «неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась» вказано - підполковник ОСОБА_1 порушив порядок застосування зброї, встановлений законодавством; створив загрозу для життя і здоров'я інших військовослужбовців; не повідомив негайно і письмово свого командира про всі випадки застосування зброї. В графі «вина військовослужбовця» зазначено - виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця виражається у формі прямого умислу.
У акті службового розслідування від 28.07.2022 року комісія зазначила, що своїми діями підполковник ОСОБА_1 порушив абз. 2 ст. 11, абз. 8 ст. 11, ст. 16, ст. 20, абз. 2 ст. 22, ст. 24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 3 Порядку застосування зброї і бойової техніки з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 р. № 828. В графі «причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення» зазначено - особиста недисциплінованість та низькі морально-ділові якості підполковника ОСОБА_1 .
З вищевикладеного слідує, що в основу акту службового розслідування від 28.07.2022 року, складеного за результатами дисциплінарного провадження, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 235 від 28 червня 2022 року, дисциплінарною комісією покладено 3 письмові пояснення, які були відібрані у ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , щодо подій, якій відбулись, як зазначили вказані особи, 20 травня 2022 року, щодо яких ними були подані відповідні рапорти (а.с. 45-49).
Однак, з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 235 від 28 червня 2022 року вбачається, що службове розслідування було призначено на підставі рапорту ОСОБА_1 від 23.06.2022 вх. № 4032, в якому ОСОБА_1 просив прийняти заходи щодо безпідставного наклепу командира роти охорони капітана ОСОБА_3 стосовно нього, відносно звинувачень в погрозах життю та здоров'ю старшому офіцеру відділу морально-психологічного забезпечення старшому лейтенанту ОСОБА_4 та безпідставного звинувачення щодо замовлення ним заказного вбивства командира роти охорони капітана ОСОБА_3 , яке було озвучено у присутності командира військової частини НОМЕР_2 та в присутності начальника штабу-першого заступника командира полку підполковника ОСОБА_5 .
Разом з тим, акт службового розслідування від 28.07.2022 року не містить будь-яких висновків щодо встановлення під час проведення службового розслідування наявності чи відсутності обставин, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння порушення, щодо якого безпосередньо призначалось службове розслідування.
Будь-яких доказів чи висновків щодо того, що події, щодо яких ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали пояснення, безпосередньо пов'язані із подіями щодо яких ОСОБА_1 було подано рапорт та в подальшому призначено службове розслідування, матеріали службового розслідування та акт службового розслідування від 28.07.2022 року не містять.
Так, звертаючись із рапортом від 23.06.2022 року, який слугував підставою для призначення службового розслідування, ОСОБА_1 , вказував на свідків подій, зокрема на командира військової частини НОМЕР_2 та начальника штабу-першого заступника командира полку підполковника ОСОБА_5 , які не були опитані в ході проведення службового розслідування, як і не був опитаний командир роти охорони капітан ОСОБА_3 , щодо якого безпосередньо позивачем зазначає в рапорті.
З пояснень ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які покладені в основу службового розслідування, слідує, що ними також були зазначені свідки подій, які ймовірно відбулися 20 травня 2022 року та щодо яких позивача притягнуто до відповідальності, зокрема - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які також не були опитані під час проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 .
Крім того, кожна з 3-х осіб у своїх поясненнях зазначила про те, що свідком подій був безпосередньо підполковник ОСОБА_8 , який як вбачається з матеріалів справи проводив службове розслідування щодо ОСОБА_1 та був головою комісії.
При цьому, приписами Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, чітко визначено, що до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Також, в акті службового розслідування від 28.07.2022 року зазначено, що під час проведення розслідування комісія встановила, що підполковник ОСОБА_1 порушив порядок застосування зброї, встановлений законодавством; створив загрозу для життя і здоров'я інших військовослужбовців; не повідомив негайно і письмово свого командира про всі випадки застосування зброї.
Згідно ст. 152 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зброя та боєприпаси особовому складу військової частини видаються в установленому командиром військової частини порядку під особистий підпис у книзі видачі зброї та боєприпасів. Боєприпаси особового складу варти (крім патронів до пістолетів) видаються начальникові варти під особистий підпис у книзі видачі зброї та боєприпасів. Начальник варти здійснює видачу боєприпасів особовому складу варти під особистий підпис у відомості видачі боєприпасів.
Порядок організації обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів до неї військовослужбовцям у структурних підрозділах Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - структурні підрозділи), командуваннях видів Збройних Сил України, інших органах військового управління (далі - органи військового управління), військових частинах (на кораблях), військових навчальних закладах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), а також національному персоналу з числа військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, який бере участь у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - національний персонал) визначає Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції № 359 боєприпаси - патрони до стрілецької зброї, сигнальні та освітлювальні засоби, вибухові пакети та інші вибухові речовини, ручні гранати і запали до них, реактивні протитанкові гранати; стрілецька зброя - табельна та нетабельна зброя: револьвери, пістолети, гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, сигнальні пістолети, ручні гранатомети, запасні стволи кулеметів, пристрої для навчальних стрільб, спортивна та навчальна зброя, зброя спеціального призначення.
Згідно п. 4 розділу І Інструкції № 359 забезпечення обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів є обов'язком командирів (керівників, начальників) структурних підрозділів, органів військового управління, військових частин (далі - командир військової частини). Командири військових частин завжди повинні мати точні дані про наявність і стан стрілецької зброї та боєприпасів. Вони зобов'язані забезпечити належний порядок їх охорони, обліку, зберігання, який унеможливлював би втрати та крадіжки.
Відповідно до п. 14 розділу І Інструкції № 359 під час видачі стрілецької зброї та боєприпасів військовослужбовцям командир (керівник, начальник) зобов'язаний нагадати їм порядок поводження зі стрілецькою зброєю та боєприпасами, зокрема щодо заборони: використання несправної стрілецької зброї; зберігання поза розташуванням військової частини (удома, у гуртожитку, на робочому місці) стрілецької зброї, у тому числі й спортивної, та боєприпасів; носіння пістолета без кобури, боєприпасів до будь-якої зброї розсипом; мати при собі стрілецьку зброю під час перебування в санаторії, будинку відпочинку, у відпустці, на лікуванні, а також під час відвідування театрів, клубів та інших громадських місць, якщо перебування в них не пов'язане з несенням служби; під час поводження зі стрілецькою зброєю безпідставно спрямовувати зброю у бік людей, тварин, транспорту, будинків, інших будівель, споруд. За необхідності стрілецька зброя має бути спрямована на поверхню, яка зможе прийняти кулю (у землю, стовбур дерева, кулевловлювач), або вгору під кутом 45-60 градусів; користуватися без необхідності чужою зброєю та зброєю, навички поводження з якою відсутні; виймати пістолет з кобури без потреби; залишати стрілецьку зброю та боєприпаси без нагляду; тримати палець на спусковому гачку без необхідності; закривати або затикати сторонніми предметами канал ствола; проводити чищення стрілецької зброї бензином та іншими легкозаймистими речовинами, а також абразивними матеріалами; під час поводження з боєприпасами допускати їх пошкодження, забруднення тощо.
Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції № 359 в службі РАО військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою обліку наявності та руху військового майна (додаток 11), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), а стрілецької зброї, яка встановлена на бойових машинах, - відповідними службами за книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом (додаток 13). Дозволяється ведення книги обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12) у службі РАО військової частини в електронному вигляді. У такому разі щокварталу здійснюється її друкування. Роздруковані примірники мають бути прошнуровані, пронумеровані, скріплені печаткою “Для пакетів”, зареєстровані в книзі реєстрації облікових документів (додаток 27) служби РАО військової частини та зберігатися в окремій справі. З метою створення єдиного автоматизованого обліку озброєння та техніки у військовій частині ведеться номерний облік стрілецької зброї на магнітних носіях (оптичних носіях інформації, флеш-накопичувачах).
Відповідно до п. 13, 14 розділу ІІ Інструкції № 359 особиста зброя офіцерів і прапорщиків (мічманів) підрозділу та боєприпаси до неї видаються черговим частини в порядку, установленому командиром військової частини, та за його особистим дозволом.
Разом з тим, зазначаючи у акті службового розслідування від 28.07.2022 року про порушення позивачем порядку застосування зброї відповідач не встановив факту безпосереднього використання зброї, оскільки в акті лише процитовано письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , без підтвердження таких пояснень належними та допустимими доказами, зокрема щодо наявності зброї, її належності, виду, опису та інших фактичних даних, які свідчили б про використання зброї.
Також, матеріали службового розслідування не містять будь-якої інформації щодо того, що під час його провадження комісією досліджувалось питання дотримання Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29.06.2005 № 359, зокрема щодо кількості фактично виданих позивачу та зданих ним боєприпасів, що свідчило б про використання зброї у певний період.
Крім того, з аналізу приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 слідує, що особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи. Пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є однією з важливих гарантій об'єктивного службового розслідування та захисту законних прав й інтересів особи від безпідставного застосування стягнення та інших негативних наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2022 року складено акт про відмову від надання пояснень заступником командира з озброєння - начальником технічної частини військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 (а.с. 71).
Разом з тим, в акті від 06.07.2022 року зазначено, що підполковнику ОСОБА_1 комісією запропоновано дати пояснення щодо подій, які відбулися 23.05.2022 року.
Однак, у акті службового розслідування від 28.07.2022 року комісією вказано про події, які начебто мали місце 20.05.2022 року.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень під час службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 235 від 28 червня 2022 року, матеріали службового розслідування не містять.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що дисциплінарною комісією в ході проведення службового розслідування не було вжито всіх необхідних заходів для встановлення об'єктивних причин наявності чи відсутності в діях позивача складу дисциплінарного проступку, висновки службового розслідування є неповними, передчасними та необґрунтованими.
Також, оцінюючи обґрунтованість спірного наказу № 734 від 25.08.2022 року суд виходить із того, що відповідний наказ має прийматися на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені під час розгляду акту службового розслідування та які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.
При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.
Відповідне службове розслідування повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб, за результатами якого і приймається наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Отже, розгляд питання повинен бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати усі обставини, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що стає на заваді встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту.
Разом з тим, наказом № 734 від 25.08.2022 року фактично констатовано порушення позивачем вимог ст. 11, 16, 20, 24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 3 Порядку застосування зброї і бойової техніки з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 828, в основу якого покладено висновки службового розслідування дисциплінарної комісії, які є неповними та необґрунтованими.
При цьому, приписи статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначають, що командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення, якщо вину військовослужбовця повністю доведено.
Однак, в наказі № 734 від 25.08.2022 року відповідачем не зазначено чим саме підтверджується доведеність вини позивача та вчинення ним порушень вимог ст. 11, 16, 20, 24 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п. 3 Порядку застосування зброї і бойової техніки з'єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 828.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За таких підстав, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 734 від 25.08.2022 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання6 АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 734 від 25.08.2022 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук