Справа № 420/7408/20
08 грудня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/7408/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури адміністративна справа.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі №420/7408/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року, було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 року №1 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Одеської обласної прокуратури від 28.09.2020 року №2173к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 жовтня 2020 року.
Поновлено з 06.10.2020 ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3).
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року включно у розмірі 142168 (сто сорок дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 75 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Одеська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора звернулись із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 30.08.2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в справі №420/7408/20 було змінено в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року по справі №420/7408/20 скасовано в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в справі №420/7408/20 залишено без змін.
28.09.2022 року адміністративна справа №420/7408/20 надійшла з Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 03.10.2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було прийнято судом до розгляду. Розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 19.10.2022 року.
У підготовчому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року включно у розмірі 142168 грн. 75 коп. підтримала та просила їх задовольнити. Крім того, ОСОБА_1 посилалась на те, що суми вищезазначеної заробітної плати їй вже було нараховано та виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі №420/7408/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року. Разом з тим, за твердження позивача, виплачені на виконання рішення суду суми заробітної плати не підлягають поверненню.
19.10.2022 року від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на адміністративний позов , з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Так як зауважує представник Офісу Генерального прокурора у відзиві на адміністративний позов, ОСОБА_1 з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року була працевлаштована на посаду головного спеціаліста Одеської обласної прокуратури (з оплатою праці), а отже період 06.10.2020 по 05.04.2021 не може вважатися вимушеним прогулом відповідно до статті 235 КЗпП України, оскільки роботодавець (Одеська обласна прокуратура) надала їй можливість виконувати трудові функції та отримувати заробітну плату.
Таким чином, сума різниці в заробітку за час роботи на нижчеоплачуваній роботі за період з 06.10.2020 по 05.04.2021 включно становить 9 234,42 грн із розрахунку (142 168,75 грн (середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року 142 168,75 грн (1137,35 грн х 125 робочих днів) - 132 934,33 грн. (оплата праці на посаді головного спеціаліста відділу).
20.10.2022 року від представника Одеської обласної прокуратури також надійшов відзив на адміністративний позов, у якому представник вказаного відповідача позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві Офісу Генерального прокурора.
28.10.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку відповідачами надано не було.
23.11.2022 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2022 року.
28.11.2022 року учасники справи до суду не з'явились про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.
Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене положення Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що адміністративна справа №420/7408/20 підготовлена до розгляду по-суті; стан розгляду справи на даний час не потребує заслуховування додаткових усних пояснень сторін; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглядати в подальшому справу в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 з вересня 1993 року проходила службу в органах прокуратури на різних посадах, з липня 2018 року - на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області.
09 жовтня 2019 року позивачем було подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
Позивач успішно пройшла перший та другий етапи атестації, а саме складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки.
01 липня 2020 року відбулося засідання дванадцятої кадрової комісії (протокол № 1), на якому слухали членів кадрової комісії (у складі 5 осіб) про результати співбесіди з ОСОБА_1 , досліджували матеріали атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, результати виконання практичного завдання.
01 липня 2020 року дванадцята кадрова комісія прийняла оскаржуване рішення №1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».
Відповідно до рішення комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема, у частині невідповідності відомостей, вказаних в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме щодо вартості та належності ОСОБА_1 легкового автомобіля.
На підставі рішень дванадцятої кадрової комісії наказом в.о. прокурора Одеської обласної прокуратури від 28 вересня 2020 року № 2173к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 жовтня 2020 року.
Не погодившись з такими рішеннями та наказом, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі №420/7408/20, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року, було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 01.07.2020 року №1 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків керівника Одеської обласної прокуратури від 28.09.2020 року №2173к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 05 жовтня 2020 року.
Поновлено з 06.10.2020 року ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3).
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року включно у розмірі 142168 (сто сорок дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 75 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
На виконання вищезазначених судових рішень відповідачами було нараховано та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року включно у розмірі 142 168 (сто сорок дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 75 коп.
Водночас не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Одеська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора звернулись із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Постановою Верховного Суду від 30.08.2022 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в справі №420/7408/20 було змінено в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року по справі №420/7408/20 також було скасовано в частині стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в справі №420/7408/20 залишено без змін.
У постанові Верховним Судом було зазначено, що відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У обґрунтування касаційної скарги відповідач звертав увагу на те, що з 06 жовтня 2020 року позивач була працевлаштована на посаду головного спеціаліста Одеської обласної прокуратури, а тому на її користь підлягає стягненню не вся сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а різниця в заробітку.
Однак суди першої та апеляційної інстанцій, за висновками Верховного Суду, не перевірили та не дослідили питання працевлаштування позивача та не здійснили розрахунок середнього заробітку з урахуванням такої обставини відповідно до вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України.
На виконання постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року по справі №420/7408/20 судом під час нового розгляду справи в частині позовних вимог було досліджено питання працевлаштування позивача на посаді головного спеціаліста Одеської обласної прокуратури.
Так, судом було встановлено, що наказом Одеської обласної прокуратури №2234к від 05.10.2020 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціалісту відділу організаційного та правового забезпечення Одеської обласної прокуратури з 06.10.2022 року. При цьому позивачу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року включно було нараховано та виплачено заробітну плату у сумі 132 934,33 грн. Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.
Заслухавши під час нового судового розгляду справи пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України “Про оплату праці” №108/95-ВР від 24.03.1995 року (із змінами і доповненнями), порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, підпунктом “з” пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.3 Порядку №100 (в редакції чинні на момент поновлення позивача на посаді) при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Премії та інші виплати, які виплачуються за два місяці або більш тривалий період, при обчисленні середньої заробітної плати включаються шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду частини, що відповідає кількості відпрацьованих робочих днів періоду (місяців), за які такі премії та інші виплати нараховані. Така частина визначається діленням суми нарахованих премій та інших виплат на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів кожного місяця, що відноситься до розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати.
При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям.
Відповідно до пункту 5 цього Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладене, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідно до довідки прокуратури Одеської області від 06 жовтня 2020 року №18-217 середньомісячна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням склала 24453,03 грн., а середньоденна заробітна плата - 1137,35 грн. (т. 2 а.с. 58).
Період вимушеного прогулу в робочих днях склав 125 робочих днів.
З огляду на зазначене розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу у період з 06.10.2020 по 05.04.2021 року становить 142 168,75 грн. (125*1 137,35 грн.)
При цьому позивачу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року включно було також нараховано та виплачено заробітну плату у сумі 132 934,33 грн. Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.
За таких умов, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, з урахуванням висновків Верховного Суду від 30.08.2022 року по справі №420/7408/20 з посиланням на частину другу статті 235 Кодексу законів про працю України, складає 9 234,42 грн із розрахунку (142 168,75 грн (середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 по 05.04.2021 142168, 75 грн (1137,35 грн х 125 робочих днів) - 132 934,33 грн. (оплата праці на посаді головного спеціаліста відділу) з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.
При цьому суд критично ставиться до посилання ОСОБА_1 на те, що суми вищезазначеної заробітної плати у сумі 142 168,75 грн. їй вже було нараховано та виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року по справі №420/7408/20, а отже такі суми не підлягають стягненню з неї у зворотному порядку, оскільки предметом позовних вимог під час нового розгляду справи №420/7408/20 є визначення саме вірного розміру середнього заробітку за період вимушеного прогулу, який підлягав нарахуванню та виплаті позивачеві, а не стягнення з неї вже виплачених позивачу сум.
Інші посилання учасників справи, покладені в обґрунтування правових позицій, не впливають на висновки суду в даній адміністративній справі.
Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору у справі №420/7408/20 не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15), Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.10.2020 року по 05.04.2021 року включно у розмірі 9 234,42 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький