Справа № 201/7390/22
Провадження № 1-кс/201/2697/2022
іменем України
13.10.2022 р. м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування повідомлення про підозру від 27.07.2022 р. з урахуванням повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 15.09.09.2022 р. про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України в рамках кримінального провадження № 12022041650000925, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2022 р.,-
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою про скасування повідомлення про підозру від 27.07.2022 р. з урахуванням повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 15.09.09.2022 р. про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України в рамках кримінального провадження № 12022041650000925, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2022 р.
Обґрунтовуючи клопотання адвокат посилається на те, що згідно зі змістом ч.4 ст. 296 КК України вказане кримінальне правопорушення може бути вчинене виключно за наявності вчинення правопорушення із застосуванням вогнепальної або холодної зброї в чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки хуліганства, як застосування вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень( ч.4 ст. 296 КК України) слід враховувати, що ця ознака має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання чи предметів під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян
Крім того, спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час учинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими-предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети( пункт 11 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22.12.2006 р. «Про судову практику у справах про хуліганство»).
У повідомленні про підозру, з урахуванням повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 15.09.2022 р., зазначено про те, що « ОСОБА_4 своєю правою ногою наніс один удар по склу водійських дверей, розбивши його та відчинив водійські двері автомобіля потерпілого ОСОБА_5 та правою ногою наніс невизначену досудовим розслідуванням кількість ударів, однак не менше 2-х по голові та тулубу потерпілого, в область ребер з лівого боку», таким чином викладені слідчим фактичні обставини не відповідають правовій кваліфікації злочину.
Також, на необґрунтованість підозри свідчить ще один факт невідповідності фактичним обставинам та зібраним органом досудового розслідування доказам правовій кваліфікації злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , а саме відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 26.07.2022 р., останній зазначає, що він був раніше знайомим з підозрюваним ОСОБА_4 , який працював в тому ж офісі охоронцем. За час роботи потерпілого, між ним, керівництвом та працівниками офісу відбувся конфлікт, внаслідок чого склались особисті неприязні стосунки.
В свою чергу в постанові Верховного Суду від 08.06.2021 р. у справ № 127/30388/19(провадження № 51-6307 км20),зазначено, що як визначається усталеною судовою практикою, дії, які супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК України, що передбачають за злочини проти особи.
Крім того, повідомлення про підозру ОСОБА_4 ,з врахуванням повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 15.09.2022 р.в супереч вимогам п.6 ч.1 ст. 277 КПК України, не містить, встановленого органом досудового розслідування місця вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу має суттєве значення для встановлення вірних фактичних обставин, оскільки як вбачається з витягу ЄРДР подія відбулась за адресою біля буд.1 по вул. Поля в м. Дніпрі, проте повідомлення про підозру містить лише посилання про здійснення руху ОСОБА_4 в автомобілі по вул. Ливарній в м. Дніпрі, напроти буд.9.
Адвокат ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про проведення розгляду скарги без її участі, скаргу просить задовольнити.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
Представник ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, але звернувся до суду із заявою, у якій просить суд розглядати справу без його участі, що з врахуванням вимог ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст. 107 КПК України у зв'язку з відсутністю учасників кримінального провадження,фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги за наступних підстав.
Відповідно до п. 10) ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст.276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10) КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст. 89 КПК України).
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати стороннього спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21 липня 2011)), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
Так, з наданих до суду матеріалів встановлено, що в провадженні СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12022041650000925, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2022 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.296 КК України. Про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 було повідомлено 27.07.2022 р., а 15.09.2022 р. про зміну раніше повідомленої підозри.
Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_4 вважає те, що згідно зі змістом ч.4 ст. 296 КК України вказане кримінальне правопорушення може бути вчинене виключно за наявності вчинення правопорушення із застосуванням вогнепальної або холодної зброї в чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Крім того, слід звернути уваги, що з моменту повідомлення особі про підозру, вона набуває статусу підозрюваного. Оскільки обсяг процесуальних прав підозрюваного (стаття 42 КПК України) значно більший, ніж у особи, якій таке повідомлення ще не вручене (хоча фактичні обставини можуть свідчити про подібну перспективу), вона набуває можливостей активно себе захищати, відстоювати свою позицію в кримінальному провадженні. Отже з моментом повідомлення особі про підозру фактично пов'язується початок реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі.
Саме у зв'язку з цим пункт 3 частини 1 статті 276 КПК закріплює обов'язок, а не право здійснити повідомлення про підозру. Адже неповідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення при наявності достатніх доказів для цього тягне порушення таких загальних засад кримінального провадження, як забезпечення права на захист та змагальність сторін. А тому, слідчий суддя відкидає аргументи про порушення презумпції невинуватості підозрюваного.
Крім того, в цьому аспекті важливо відзначити, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність (справа Лавречов проти Чеської Республіки, рішення від 20 червня 2013 року, заява № 57404/08, п. 50).
Сумнів у правильності кваліфікації дій за ч. 4 ст.296 КК України , не може бути безумною підставою для скасування повідомлення про підозру.
За своєю правовою природою повідомлення про підозру не є висуненням офіційного звинувачення особі у вчиненні злочину, а тому, різного роду неузгодженості між текстом підозри не є самодостатньою підставою для її скасування.
Окремо слідчий суддя звертає увагу, що в інших ухвалах , які стосувались цього ж кримінального провадження немає висновків про необґрунтованість підозри за ч. 4 ст. 296 КК України, а лише поставлено під сумнів правильність кваліфікації за цією статтею і відповідь на дане питання має бути надано безпосередньо під час розгляду обвинувального акту по суті, якщо такий буде складено (Ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2022 р. у справі № 201/4983/22 ).
Інші доводи, викладені у скарзі, не є такими, що беззаперечно свідчать про невідповідність прийнятого процесуального рішення - повідомлення про підозру від 27.07. 2022 р., а також повідомлення ОСОБА_4 про зміну 15.09.2022 р. раніше повідомленої підозри.
Згідно з вимогами ч. 1ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Відповідно до положень ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором, а також визначено вимоги, яким це повідомлення має відповідати.
Зміст повідомлення про підозру ОСОБА_4 узгоджується з вимогами вказаної статті. Крім того, під час досудового розслідування у повідомленні зазначається стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, які відомі на момент здійснення повідомлення про підозру. При цьому, слідчим суддею на даній стадії провадження не перевіряється наявність всіх елементів складу кримінального правопорушення, наведені у повідомленні про підозру обставини мають бути достатніми вважати, що особа могла вчинити вказане кримінальне правопорушення.
У зв'язку із вищевикладеним слідчий суддя приходить до висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст. 276-278 КПК України.
За таких обставин слідчий суддя не вбачає підстав для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 27.07.2020 р. у кримінальному провадженні № 12022041650000925 від 26.07.2022 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно вимог 18) ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.18) ч.1 ст. 3, ст.ст.2,7,110,276-279,303-307,369-372,376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , про скасування повідомлення про підозру від 27.07.2022 р. з урахуванням повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри від 15.09.09.2022 р. про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України в рамках кримінального провадження № 12022041650000925, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.07.2022 р.- відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська ОСОБА_1