Справа № 201/7787/22
Провадження № 1-кс/201/2911/2022
31.10.2022 р. м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 01.03.2021 р. про закриття кримінального провадження № 12020040650000726, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2020 р.,
ОСОБА_3 звернулася в суд зі скаргою, в якій просить постанову слідчого СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 від 01.03.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12020040650000726, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2022 р., за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 131,ч.1 ст. 135,ч.1 ст.139,ст.141 КК України- скасувати, а матеріали кримінального провадження направити до СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для продовження досудового розслідування.
Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_3 посилається на те, що постанова є незаконною та передчасною, без всебічного,повного та об'єктивного дослідження обставин, і має бути скасована у зв'язку з неповнотою проведення слідчих дій, передчасністю та необґрунтованістю, так як постановлена слідчим в той час, коли ще тривало проведення комісійної судмедекспертизи, а всі матеріали кримінального провадження взагалі знаходилися у м. Харкові.
Під час судового розгляду справи представник скаржника адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з письмовою заявою про здійснення розгляду скарги на постанову слідчого без його участі.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України, суд вважає за необхідне застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст. 28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі скаржника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.
ВП № 5 Дніпровського РУП ГУПН в Дніпропетровській області про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив, із заявою про відкладення судового розгляду не звертався, що з врахуванням вимог ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до ст. 107 КПК України у зв'язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши скаргу, дослідивши додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.304 КПК України, якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюються постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
На підставі п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно положень п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження. У відповідності до ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Предметом оскарження є постанова слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_6 від 01.03.2022 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.09.2022 р. за № 12020040650000726 на підставі п.2) ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів (ст. ст. 2, 284 КПК України).
Постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу (ст. 110 КПК України).
Суд приходить до висновку про недотримання слідчим поліції вимог ст.ст.110,220 КПК України при ухваленні постанови 01.03.2022 р., що є порушенням змісту та форми загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України.
Крім того, згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальному процесуальному законодавстві України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Такі приписи процесуального закону узгоджуються із Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Практика Європейського Суду з Прав Людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі, «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України» Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява №21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява №42310/04, параграф 150).
Таким чином, суд приходить до висновку, що прийнята постанова є передчасною і такою, що винесена без дотримання вимог ст.ст. 9,91-94,110,284 КПК України, а досудове слідство, що проведене слідчим не було ретельним, безстороннім і сумлінним.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, адже слідчій є самостійним у своїй процесуальній діяльність, а слідчий суддя наділений лише правом судового контролю та оцінки зібраних слідством доказів на етапі розслідування, однак він не може переймати на себе функції слідства (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України). Однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
При здійсненні відновленого досудового розслідування цього провадження органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені заявником обставини, виконати необхідні дії і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення відносно подальшого провадження у даному провадженні, яке має бути належним чином вмотивованим з всебічним, повним аналізом доводів викладених скаржником.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно вимог 18) ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись п. 18) ч.1 ст. 3, ст.ст.2,7,110,284, 303, 306, 307, 369-372 КПК України, суд , -
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову слідчого СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 від 01.03.2022 р. про закриття кримінального провадження № 12020040650000726, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.03.2022 р., за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 131,ч.1 ст. 135,ч.1 ст.139,ст.141 КК України- скасувати, направивши матеріали кримінального провадження до СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області для продовження досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя
Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська ОСОБА_1